Рішення

від 07.12.2023 по справі 240/31743/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/31743/21

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок" звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління Держпраці у Житомирській області щодо продовження строку дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок" про продовження строку дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач відмовив у продовженні дії дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № 662.16.18 від 26.07.2016. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки під час строку дії вказаного дозволу Товариством не було порушено його умов. Крім того, при розгляді заяви про продовження строку дії дозволу відповідачем було допущення порушення строку такого розгляду.

Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в її задоволенні відмовити. Зазначає, що суб`єкт господарювання, яким попередньо отримано документ дозвільного характеру, повинен подати відповідну заяву про продовження дії дозволу до органу, що його видавав за десять робочих днів до завершення строку дії дозволу, так як законодавцем встановлено, шо документи на отримання/продовження дозволу повинні розглядатися протягом 10 робочих днів. Тобто, законодавцем встановлено певне «перетинання» строків для подачі заяви на продовження строку дії дозволу і розгляду документів на продовження строку дії дозволу, саме 10 робочих днів, до закінчення дії дозволу. Позивачем 07.07.2021 було подано до Управління Держпраці у Житомирській області заяву на продовження строку дії дозволу від 07.07.2021. Строк дії дозволу № 662.16.18 закінчувався 25.07.2021, який припадав на вихідний день, тому переноситься на 26.07.2021. У відповідності до вимог чинного законодавства, суб`єкт господарювання повинен був подати заяву на продовження строку дії дозволу 13.07.2021, тобто в уповноважених осіб Управління Держпраці у Житомирській області не було відповідних повноважень щодо розгляду заяви на продовження строку дії дозволу від 07.07.2021 з дня її подачі. Тому розгляд заяви від 07.07.2021 у відповідності до вимог законодавства було розпочато 13.07.2021 і тривав він 10 робочих днів. Уповноваженими особами 26.07.2021 в межах строків розгляду заяви на продовження строку дії дозволу було надано офіційну та правомірну відповідь про те, що Управління Держпраці у Житомирській області повертає оригінал дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № 662.16.18 від 26.07.2016 та розгляне питання продовження дозволу на підставі заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час експлуатації зазначених у дозволі машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Необхідність надання вказаного висновку обумовлена наявністю порушень законодавства про охорону праці, що були зафіксовані в акті перевірки від 22.10.2018 № 1718/11-0106.

У відповіді на відзив позивач вказав, що заява про продовженя строку дії дозволу подається не чітко за 10 днів до закінчення його дії, а не пізніше 10 днів, як і було зроблено Товариством. Вимога про надання підприємством нового позитивного висновку експертизи стосується лише допущення порушення вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації машин, на які видавався дозвіл.

Суд, розглянувши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 26.07.2016 Управлінням Держпраці у Житомирській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Блок» було видано дозвіл № 662.16.18 на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: Устаткування для видобутку корисних копалин відкритим способом:

1. Канатна розпилювальна машина DWS-37, зав. № А 007, 2008 року виготовлення, Китай.

2. Канатна розпилювальна машина ZSJ-37 G, зав. № 1305284, 2014 року виготовлення, Китай.

Термін дії дозволу з 26.07.2016 по 25.07.2021 включно.

07.07.2021 позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Житомирській області із заявою на продовження строку дії дозволу, додавши оригінал дозволу від 26.07.2016 № 662.16.18.

Відповідач листом від 26.07.2021 № 4796 повідомив позивача, що вказане питання буде розглянуте на підставі заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час експлуатації зазначених у дозволів машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Такі дії мотивовані наявністю порушень Товариством вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, які викладені в акті перевірки від 22.10.2018 № 1718/11-0106.

Не погоджуючись з такою відмовою, Товариство подавало на неї заперечення № 24 від 04.08.2021, яке залишено Головним управлінням Держпраці у Житомирській області без задоволення.

Вважаючи відмову відповідача у продовжені строку дії дозволу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII "Про охорону праці" (далі - Закон №2694-XII) передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 21 Закону №2694-XII передбачає, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Строк дії дозволу становить: на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - п`ять років (з подальшим його продовженням); на застосування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - безстроково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107, затверджено "Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки" (далі - Порядок №1107).

Пунктом 1 Порядку №1107 визначено, що цей Порядок визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1107, строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки становить п`ять років.

Строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки продовжується територіальним органом Держпраці.

У разі, коли під час строку дії дозволу роботодавцем не порушено його умов, строк дії такого дозволу продовжується на наступні п`ять років на підставі заяви роботодавця, поданої не пізніше десяти робочих днів до закінчення дії дозволу, за формою згідно з додатком 5, та оригіналу дозволу.

Якщо під час строку дії дозволу роботодавцем порушено його умови, зокрема не дотримано вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки чи допущено виникнення аварій та/або пов`язаних з виробництвом нещасних випадків під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, зазначених у дозволі, строк дії такого дозволу продовжується на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання зазначених у дозволі робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.

Із змісту наведених правових норм слідує, що строк дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки продовжується на підставі заяви роботодавця та оригіналу дозволу. У разі порушення умов дозволу його продовження здійснюється на підставі зазначеної заяви, оригіналу дозволу і нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

При цьому, вимога щодо надання підприємством нового позитивного висновку експертизи стосується лише порушення, допущеного саме при виконанні робіт або експлуатації машин, на які і видавався дозвіл, за продовженням дії якого звернулося таке підприємство.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у продовженні строку дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016 стала наявність порушень Товариством вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, які викладені в акті перевірки від 22.10.2018 № 1718/11-0106.

У вказаному акті у зв`язку з виявленими порушеннями позивача попереджено про необхідність негайного зупинення робіт (виробництва) гірничо-транспортних механізмів: навантажувача MEGA-500V, екскаваторів 323, 5124, 3322Б, бульдозера Т-130, самохідної бурової установки COMMANDO 110E.

Разом з тим суд зауважує, що дозвіл № 662.16.18 від 26.07.2016 стосується експлуатації устаткування для видобутку корисних копалин відкритим способом, а саме:

1. Канатна розпилювальна машина DWS-37, зав. № А 007, 2008 року виготовлення, Китай.

2. Канатна розпилювальна машина ZSJ-37 G, зав. № 1305284, 2014 року виготовлення, Китай.

Відтак, оскільки відповідач в акті перевірки повідомив про необхідність зупинення експлуатації механізмів, яких не стосується дозвіл № 662.16.18 від 26.07.2016, тому суд не вбачає порушень Товариством вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки саме при експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, на яке видано зазначений дозвіл. Протилежного відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для надання позивачем нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки для продовження строку дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016 відсутні, тому відмова Управління Держпраці у Житомирській області щодо продовження Товариству строку дії вказаного дозволу є протиправною.

Також суд вважає обгрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем строку розгляду його заяви від 07.07.2021, який становить десять робочих днів з дня отримання поданих документів (п. 10 Порядку №1107). Відтак, кінцевий строк розгляду заяви Товариства від 07.07.2021 становить 21.07.2021, тоді як вона розглянута 26.07.2021, що протирічить нормам законодавства.

Щодо тверджень відповідача про необхідність подачі заяви про продовження строку дії дозволу чітко за десять робочих днів до завершення такого строку, то вони є помилковими, оскільки, згідно з п. 15 Порядку №1107, заява роботодавцем про продовження строку дії дозволу подається саме не пізніше десяти робочих днів до закінчення дії дозволу, що і зроблено позивачем.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про продовження строку дії дозволу.

Суд зауважує, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року у справі №823/795/17 зазначив, що, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Судом встановлено, що відповідь суб`єкта владних повноважень у листі № 4796 від 26.07.2021 за результатами розгляду заяви позивача на продовження строку дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016 не містить інших зауважень, крім відсутності нового позитивного висновку експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Відтак, відповідач може прийняти в даному випадку лише рішення про продовження строку дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016, оскільки задля цього позивачем виконані всі необхідні умови, визначені законодавцем, та у прийнятті будь-якого іншого рішення на власний розсуд відповідач обмежений відповідними законодавчими нормами.

Суд, враховуючи викладене, а також правову позицію Верховного Суду у справі №823/795/17 вважає, що в цих спірних правовідносинах належним способом захису порушених прав Товариства є зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії, а саме - продовжити на п`ять років строк дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016 і вказане зобов`язання не буде оцінене як безпідставне втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частин першої, шостоїстатті 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістомстатті 132 КАСУкраїни, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАСУкраїни, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень від 30.09.2021 № 836 і № 837.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною.

Як свідчать матеріали справи ТОВ «Блок» заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, оскільки вимога про зобов`язання вчинити дії є наслідком протиправності відмови відповідача.

Звідси слідує, що сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання даного адміністративного позову, становить 2270,00 грн, у той час коли позивачем сплачено 4540,00 грн.

Враховуючи наведене, сума судового збору у розмірі 2270,00 грн. є переплатою, а тому з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI може бути повернута ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, при розподілі судових витрат, в межах даної адміністративної справи сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Блок» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 2270,00 грн.

Натомість позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на повернення переплати судового збору у розмірі 2270,00 грн шляхом подання відповідного клопотання до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI(далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VI,видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 134 КАСУкраїни, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина другастатті 134 КАС України,).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третійстатті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третястатті 134 КАС України,).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четвертастатті 134 КАС України,).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ятастатті 134 КАС України,).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьомастатті 134 КАС України,).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано до суду договір про надання правової допомогивід 27.09.2021, перелік і вартість правової допомоги, попередній розрахунок витрат, згідно з якими розмір правничої допомоги, наданої адвокатом Пилипенком О.С. становить 35000,00 грн.

Відповідач надав клопотання, у якому просить відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Пилипенком О.С. було складено адміністративний позов і відповідь на відзив. Розгляд справи відбувався без проведень судових засідань.

Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що заявлені витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи, а відтак, вимоги про відшкодування 35000,00 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.

Оцінивши усі необхідні аспекти: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що винагорода за послуги адвоката підлягає зменшенню.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021.

При вирішенні питання щодо відшкодування позивачам витрат на правову допомогу суд бере до уваги характер заявлених позовних вимог, що був предметом судового розгляду, значення даної справи для позивача, а також обсяг наданих послуг та затрачений час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі10000, 00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок" (вул. Шевченка, 40, с. Добринь, Хорошівський район, Житомирська область, 12112, код ЄДРПОУ 31833355) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18 а, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Держпраці у Житомирській області щодо продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Блок" строку дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016.

Зобов`язати Управління Держпраці у Житомирській області продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Блок" на п`ять років строк дії дозволу № 662.16.18 від 26.07.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок" сплачений судовий збір у сумі 2270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М.Шимонович