Рішення

від 07.12.2023 по справі 1340/5399/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 рокусправа № 1340/5399/18 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною постанови -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 31 жовтня 2018 року № ЛВ/2173/474/АВ/ФС про накладення штрафу у сумі 223380 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено інспекційне відвідування позивачки, за результатами якого складено акт № ЛВ 2173/474/АВ від 12.10.2018 року та видано припис № ЛВ2173/474/АВ/П від 12.10.2018 року про усунення виявлених порушень, зокрема допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДФС про прийняття працівників на роботу, в строк до 22.10.2018 року. 21.10.2018 року позивач повідомила відповідача про виконання вимог вказаного припису № ЛВ2173/474/АВ/П від 12.10.2018 року. Втім, незважаючи на це, 31.10.2018 року відповідач виніс спірну постанову № ЛВ 2173/474/АВ/ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 223380,00 грн. Зазначила про безпідставність накладення на неї штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, адже, за твердженням позивача, вона виконала вимоги ч. 3 ст. 24 вказаного Кодексу, а саме: видала наказ про прийняття працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу та направила відповідні повідомлення в органи ДФС. З огляду на це, вважає, що виконання в повному обсязі та у встановлений строк вимог припису виключало у відповідача можливість застосування фінансових санкцій. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 1340/5399/18 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДВ 2173/474/АВ/ФС від 31.10.2018 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 у справі № 1340/5089/18 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.201 у адміністративній справі; 1340/5399/18 скасовано в частині задоволення заявленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позову та розподілу судових витрат. Прийнято нову постанову, якою вказаний позов задоволено частково та змінено розподіл судових витрат. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ2173/474/АВ/ФС в частині накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 111690 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 1340/5399/18 касаційні скарги Головного управління Держпраці у Львівській області та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 17.07.2023 прийнято адміністративну справу до провадження; цією ж ухвалою вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 30.11.2023 допущено заміну відповідача в адміністративній справі Головного управління Держпраці у Львівській області його правонаступником Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Відповідач подав суду відзив на позов (вх. № 58215 від 31.07.2023), в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 об 15:10 год. 11.10.2018р. за адресою: АДРЕСА_1 (магазин) за виконанням трудової функції, яка полягала у реалізації продуктів харчування, що зафіксовано засобами фото - відеофіксації та долучено до матеріалів проведеного інспекційного відвідування, виявлено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка працювала без укладення трудового договору. З наданих письмових пояснень слідує, що ОСОБА_2 проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 з 10.11.2018р. Також в ході інспекційного відвідування об 15:15 год. 11.10.2018 за адресою: АДРЕСА_2 (магазин) за виконанням трудової функції, яка полягала у реалізації продуктів харчування, що зафіксовано засобами фото- відеофіксації, виявлено ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка працювала без укладення трудового договору. З наданих письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_3 проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 з 08.10.2018р. Зазначив, що в порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин. За результатами інспекційного відвідування головним державним інспектором Управління Орнатом Т.М. було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за фактом допуску працівника ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ2173/474/АВ/Н/2НТ від 10.12.2018, який направлено для розгляду по суті до Пустомитівського районного суду Львівської області; за фактом допуску працівника ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ2173/474/АВ/Н/1НТ від 10.12.2018, який направлено до Личаківського районного суду м. Львова. Вказав, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/4160/18 від 04 січня 2019 року ФОП ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн за допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Окрім цього, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2019 року у справі № 463/6225/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 41 КЗпП України, відносно ФОП ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення. Зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ2173/474/АВ/ФС винесена - 31.10.2018. При цьому, відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол. Відповідно до ст. 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова. Повідомив, що постанова Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/4160/18 винесена 04 січня 2019 року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу (31.10.2018). Зазначив, що враховуючи наведені обставини, а також беручи до уваги постанову Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/4160/18, слідує обґрунтованість висновків про те, що ФОП ОСОБА_1 допустила працівника ОСОБА_3 до роботи без належного оформлення трудових відносин. Також звернув увагу на те, що оскаржена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЛВ 2173/474/АВ/ФС винесена 31.10.2018. А протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення № ЛВ 2173/474/АВ/2НТ та № ЛВ 2173/474/АВ/1НТ - 10.12.2018, тобто пізніше. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець, 14.10.2014 року (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ); основним видом економічної діяльності підприємця є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Місце здійснення господарської діяльності, серед іншого: АДРЕСА_2 .

У період з 11.10.2018 року по 12.10.2018 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Орнатом Т.М., на підставі наказу від 11.10.2018 року № 2383-П та направлення від 11.10.2018 року № 2188, проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт № ЛВ2173/474/АВ від 12.10.2018 року (далі акт інспекційного відвідування від 12.10.2018 року).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частин 1 і 3 ст. 24 КЗпП України, які полягають в допуску двох працівників до роботи без оформлення трудових договорів.

Зокрема, в ході проведення інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовано присутність 11.10.2018р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на своїх робочих місцях під час виконання ними трудових функцій.

Вказане відображено в акті інспекційного відвідування від 12.10.2018 № ЛВ2173/474/АВ.

У зв`язку із виявленими порушеннями, зафіксованими в акті інспекційного відвідування від 12.10.2018 року, відповідач виніс припис № ЛВ2173/474/АВ/П, відповідно до якого приписано забезпечити дотримання вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України та повідомлено про необхідність у строк до 22.10.2018 року письмово поінформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області.

12.10.2018 року позивачку ознайомлено з вказаним приписом, що підтверджується її підписом.

21.10.2018 року позивачка повідомила відповідача про виконання вимог припису.

23.10.2018 року відповідач повідомив позивачку шляхом надіслання рекомендованого листа про розгляд справи про накладення штрафу, що відбудеться 31.10.2018 року.

31.10.2018 року відповідач прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 2173/474/АВ/ФС, якою на позивачку за порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 223380,00 грн (на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України).

Також, за результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Львівській області складено протокол № 2173/474/АВ/П/1НТ від 10.12.2018 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за фактом допуску працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, який скеровано для розгляду по суті до Пустомитівського районного суду Львівської області; протокол № 2173/474/АВ/Н/2НТ від 10.12.2018 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за фактом допуску працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, який скеровано для розгляду по суті до Личаківського районного суду м. Львова.

04.01.2019 року постановою Пустомитівського районного суду Львівської області (справа № 450/4160/18) ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн (за фактичний допуск працівника ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору).

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24.01.2019 року (справа № 463/6225/18) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення (за фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору).

Позивачка не погодилася з такими висновками відповідача, тому, вважаючи свої права порушеними та такими, що потребують захисту, вона звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частини другої статті 265 КЗпП України та частин 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 р. "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 8 наведеного Порядку за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як встановлено судом у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог ст. 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України; відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 р.

Ключовим правовим питанням, який має значення для правильного вирішення спору, є можливість одночасного притягнення фізичної особи-підприємця до відповідальності за частиною 2 статті 265 КЗпП України та частини 3 статті 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Аналогічні висновки щодо необхідності дослідження вказаного питання викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 1340/5399/18.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпАП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 265 КЗпП України і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України від 28.12.2014 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість, стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України Про засади запобігання і протидії корупції іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України і частини 3 статті 41 КУпАП повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

У теорії права виділяють конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України та частини 3 статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені частиною 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частиною 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Також судом встановлено, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору ФОП ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.01.2019, що набрала законної сили, якою застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Накладення на позивачку штрафу за те саме правопорушення також постановою ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ 2173/474/АВ/ФС від 31.10.2018 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Щодо хронологічної послідовності притягнення позивачки до відповідальності - спочатку за частиною 2 статті 265 КЗпП України, а в подальшому за частиною 3 статті 41 КУпАП, слід врахувати, що вказані питання знаходяться в компетенції відповідача. Натомість, оскарження цих рішень здійснюється за вибором позивача. При цьому, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо послідовності оскарження таких рішень, через що позивачка вправі обрати найбільш сприятливий для неї спосіб захисту порушених її прав та інтересів.

Окрім цього, правомірність притягнення позивачки до відповідальності за частиною 3 статті 41 КУпАП учасниками справи не оскаржується і не входить до предмету доказування, дійсність постанови місцевого загального суду останніми не ставиться під сумнів.

При цьому суд, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі № 400/2755/18 від 26.04.2021.

Водночас, в частині накладення штрафу за допуск до роботи ОСОБА_2 суд зазначає таке.

Як встановлено судом результатами перевірки працівниками Управління Держпраці у Львівській області складено протокол № 2173/474/АВ/Н/2НТ від 10.12.2018 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за фактом допуску працівниці ОСОБА_2 без укладення трудового договору, який скеровано для розгляду по суті до Личаківського районного суду м. Львова.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24.01.2019 року (справа № 463/6225/18) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення (за фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору).

Отже, в частині накладення штрафу за допуск до роботи працівниці Янішевської, суд зазначає, що вказане порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України адміністративного стягнення згідно КУпАП до позивачки застосовано не було.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24.01.2019 у справі № 463/6225/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 КЗпП України відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи тьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення. Тому вказане судове рішення не свідчить про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 3 статті 41 КЗпП України.

Тому, за вчинене правопорушення позивачка притягнена до відповідальності лише один раз, а саме 31.10.2018 згідно постанови відповідача № ЛВ 2173/474/АВ/ФС.

Також суд зазначає, що на факт допуску працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору вказують її письмові пояснення, яка визнавала це під час проведення перевірки та зазначила, що проходила стажування.

Суд при прийнятті рішення також враховує, що згідно з поданими до органів ДПС повідомленнями про прийняття працівників на роботу, такі подані в день початку роботи, а саме: ОСОБА_2 11.10.2018 о 17:29, що підтверджується квитанцією № 1 від 31.10.2018 та актом Головного управління ДФС у Львівській області від 16.10.2018 № 2501/13-01-51-13/ НОМЕР_1 про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформленого трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За таких обставин, факт вчинення позивачкою порушення, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України стосовно допущеної до роботи працівниці ОСОБА_2 підтверджено доказами у справі.

Оскаржена постанова № ЛВ 2173/474/АВ/ФС від 31.10.2019 стосується накладення штрафу за допуск позивачкою двох працівників до роботи без укладення трудового договору.

Приписами статті 265 КЗпП України визначено накладення штрафу в тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно правопорушення.

Звідси, розмір мінімальної заробітної плати на момент виявлення порушення склав 3723 грн, відповідно розмір штрафу за одного працівника становить 111690 грн (30 х 3723,00 грн), а за двох працівників відповідно 223380 грн (111690 грн х 2).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Львівській області № ЛВ 2173/474/АВ/ФС від 31.10.2018 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в частині накладення штрафу у розмірі 111690 грн, а у задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статей 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 31 жовтня 2018 року № ДВ/2173/474/АВ/ФС про накладення штрафу в частині накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 111690 грн.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (79005 м. Львів пл. Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 44778105) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1166 (одна тисяча шістдесят шість) грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Качур Р. П.