Рішення

від 08.12.2023 по справі 420/29256/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29256/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.10.2023 № 8746/03-16, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 02.10.2023, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за зверненням ОСОБА_1 ,Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Листом від 20.09.2023 № 8/1-17287/Гр до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області було надіслано заяву для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. У Листі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області від 09.10.2023 № 2100-0307-8/32914 повідомлено, що відповідачем прийнято рішення від 06.10.2023 № 8745/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на момент звільнення зі служби, а документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 повернуто до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Проте, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.10.2023 № 8746/03-16 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», є протиправним, та таким, що порушує його право на належний рівень соціального забезпечення, гарантоване Конституцією України, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № ЕП/44157/23 від 08.11.2023 р.), зазначаючи, зокрема, що оскільки на день звільнення зі служби вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні складає лише 21 рік 04 місяці 01 день, що менше необхідних 23 років 6 місяців, підстави для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262, відсутні. Таким чином, на підставі вище викладеного, відповідач вважає, що Головне управління діяло у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/29256/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Наказом начальника Державної установи «Білозерська виправна колонія (№ 105)» від 22.12.2017 № 78/ос майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи «Білозерська виправна колонія (№ 105)», 29.12.2017 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України (у зв`язку із скороченням штатів) відповідно до п. 4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліції».

Згідно наказу на день звільнення ОСОБА_1 з посади вислуга років у календарному обчисленні складала 21 (двадцять один) рік 04 (чотири) місяці 01 (один) день, у пільговому обчисленні 27 (двадцять сім) років, 02 (два) місяці, 00 (нуль) днів.

20.09.2023 року, за заявою ОСОБА_1 , Департаментом з питань виконання кримінальних покарань до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Листом від № 8/1-17287/Гр був надісланий пакет документів, та заяву ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262- XII).

06.10.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення від № 8746/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону № 2262, мотивуючи тим, що вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 21 рік 04 місяці 01 день (у пільговому обчислені: 27 років 01 місяць 26 днів), що не відповідає вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так як відсутня необхідна календарна вислуга років на момент звільнення зі служби.

Не погоджуючись із Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність, та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить до висновку, що даний позов не є обґрунтованим, та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 9 квітня 1992 року пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Частиною другої статті 17 названого Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Зокрема, як з`ясовано судом, 06.10.2023 року за наслідками розгляду відповідної заяви Департамента з питань виконання кримінальних покарань від 20.09.2023 року № 8/1-17287/Гр, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято Рішення від 06.10.2023 року № 8746/03-16, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону № 2262, з огляду на відсутність необхідної календарної вислуги років на момент звільнення зі служби, а саме вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 21 рік 04 місяці 01 день, що не відповідає положенням пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, як було зазначено судом, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 9 квітня 1992 року пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

В пункті "а" статті 12 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.

Вказаною нормою Закону чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку особам, які звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила - 21 рік 04 місяці 01 день, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 9 квітня 1992 року.

При цьому, позивач посилався на те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі по тексту Постанова КМУ №393).

Пунктом 1 Постанови КМУ №393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Національну поліцію, Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад; час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно з п.2-1 Постанови КМУ №393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Відповідно п.3 Постанови КМУ №393 певні періоди служби зараховуються до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах.

Таким чином, за приписами п.3 Постанови КМУ №393 пільгова вислуга років враховується для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.

Суд зауважує, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Згідно положень законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин у даній справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у Постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Судом встановлено, та зазначено вище, що вислуга років позивача складає: в календарному обчисленні 21 рік 04 місяці 01 день, у пільговому обчисленні 27 років 01 місяць 26 днів.

Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 23 років і 6 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, на думку суду, правомірно відмовило ОСОБА_2 у призначенні пенсії пенсії за вислугу років.

Щодо посилань позивача на позиції Верховного Суду суд зазначає, що у відповідності до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

Отже, суд, вирішуючи спір у даній справі, враховує правову позицію, викладену Верховним Судом в Постанові від 11 вересня 2023 року у справі №480/4827/22.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області були відсутні правові підстави для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , а відтак в межах спірних правовідносин відповідачем не порушено права позивача, та, як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, не підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко