Рішення
від 21.11.2023 по справі 916/3342/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3342/23

Господарський суд одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Ліннік І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Асташенкова О.І.

від третьої особи: Ярошенко Г.Ю.

від відповідача6 адвокат Горобець В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3342/23

за позовом: Одеської міської ради (Думська площа, 1, м. Одеса, 65026)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65011)

до відповідача: Товариства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" (вул. Єврейська, 2А, м. Одеса, 65014)

про стягнення 3 172 798,06 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

1.1. Позивач, Одеська міська рада (надалі - ОМР) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" (надалі ПІІ ТОВ "Аверс") безпідставно збережені кошти у сумі 3 172 798, 06 грн.

2. Аргументи учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач зазначає наступне.

2.1.1. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Відповідачу на праві приватної власності до 01.11.2022 належали об`єкти нерухомого майна, а саме: виробничо-складські приміщення по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей загальною площею 3018 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4/1; торгова-оптова база загальною площею 2869,4 м2, розташована за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4/2; виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей загальною площею 6799,6 м2, розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С.

2.1.2. Рішенням ОМР від 25.06.2014 № 5204-VI ПІІ ТОВ "Аверс" було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 4,2 га за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2, для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей.

2.1.3. Вищевказане нерухоме майно розташовано на земельних ділянках площею 3,2904 га та площею 0,6358 га і яким 26.03.2015 були присвоєні кадастрові номера 5110137600:03:001:0011, 5110137600:03:001:0012 відповідно за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С, 4/1,4/2.

2.1.4. Як зазначає Позивач, в подальшому, 01.11.2022 між Відповідачем та ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" був укладений договір купівлі-продажу на вищевказані об`єкти нерухомого майна, яким 25.11.2022 була присвоєна спільна адреса м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С.

2.1.5. Позивач звертає увагу суду на те, що виходячи з актуальної інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 18.01.2023, за ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" зареєстровано право власності на виробничий комплекс загальною площею 12687 м2 за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С, отже ПІІ ТОВ "АВЕРС" до 01.11.2022 (до моменту укладання вищевказаного договору купівлі-продажу) було фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012.

2.1.6. Як вказує Позивач, відповідно до приписів чинного законодавства України користування землею є платним, проте ПІІ ТОВ "Аверс" не укладено у встановленому законом порядку договір оренди земельної ділянки.

2.1.7. Також Позивач зазначає, що Департаментом земельних ресурсів ОМР на адресу Відповідача направлялась вимога від 30.08.2022 № 01-13/2000, в якій повідомлялось про те, що на час володіння нерухомим майном за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2, Відповідач був фактичним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012, у якого виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди землі. Проте, цього обов`язку ПІІ ТОВ «АВЕРС» не виконало, а отже без законних підстав зберігало у себе майно - кошти за орендну земельних ділянок комунальної власності.

2.1.8. Позивач вважає, що ПІІ ТОВ "Аверс" як фактичний користувач земельними ділянками за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С, 4/1,4/2, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки ОМР, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, та які зобов`язаний повернути власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Втім Відповідачем у добровільному порядку не сплачено ОМР відповідні грошові кошти за безпідставне користування земельними ділянками.

2.1.9. Окрім наведеного, Позивач заперечуючи проти посилання Відповідача на укладені ним з Комінтернівською РДА у 2004 та 2007 договори оренди земельної ділянки площею 1, 89 га, вказує на те, що об`єкти нерухомості які належали Відповідачу до листопада 2021 розташовані у місті Одесі, а не в Красносільській сільській раді Комінтернівського району Одеської області, що вже свідчить про недостовірність даних, на які посилається Відповідач та на те що земельної ділянки з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025, про яку зазначає Відповідач, не існує, адже відомості про неї відсутні у Державному земельному кадастрі. Крім того, враховуючи зазначення у договорах оренди адреси земельної ділянки: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, неможливо визначити та встановити навіть приблизно її дійсне місце розташування.

2.1.10. Також Позивач стверджує, що той факт, що вказані Відповідачем договори не можуть враховуватись при розгляді даної справи також підтверджується тим, що зазначені договори не зареєстровано у Державному земельному кадастрі. За таких обставин, на переконання Позивача, безпідставними є твердження Відповідача про нібито використання такої земельної ділянки. Вказані договори зареєстровано лише в орендодавця, що суперечить встановленому порядку надання земель в оренду.

2.1.11. На переконання Позивача, Відповідач, будучи власником вищевказаних об`єктів нерухомого майна до листопада 2022, користувався земельними ділянками за вказаною адресою без належним чином оформленого права користування, що має наслідком неотримання ОМР як власником землі доходів у вигляді орендної плати. Вказане порушує права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.

2.1.12. Враховуючи зазначене, ОМР змушена звернутись до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками до моменту продажу нерухомого майна тобто до листопада 2022 р.

2.2. Аргументи Відповідача.

ПІІ ТОВ "Аверс" позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

2.2.1. Як вказує Відповідач 10.07.2010 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації за ним було зареєстровано право власності на виробничо-складські приміщення по виробництву мінеральної ваги та сухих будівельних сумішей, загальною площею 3018 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги. 4.

2.2.2. Відповідно до свідоцтв про право власності від 06.05.2008 САВ № 343858 та від 29.05.2006 САА № 442893, виданих виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за ПІІ ТОВ «АВЕРС» зареєстровано, відповідно, право спільної часткової приватної власності на 77/1000 частин виробничо-складських приміщень по виробництву мінеральної ваги і сухих будівельних сумішей та право приватної власності на 51/1000 частин торгово-оптової бази Одеської облспоживспілки за адресами: Одеська область, м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4.

2.2.3. Відповідач заначив, що 06.03.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно з урахуванням розпорядження Суворовської райадміністрації Одеської міської ради від 25.01.2014 № 28р, технічного висновку від 25.12.2013, свідоцтва про право власності від 06.04.2008 САВ № 343858, технічного паспорту від 17.01.2014, прийнято рішення № 11464011 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за Товариством на виробничо-складські приміщення по виробництву мінеральної ваги та сухих будівельних сумішей, що розташована: Одеська область, м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4/1.

2.2.4. Крім того, 11.03.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно з урахуванням розпорядження Суворовської райадміністрації Одеської міської ради від 25.01.2014 № 28р, технічного висновку від 25.12.2013, свідоцтва про право власності від 29.05.2006 САА № 442893, технічного паспорту від 17.01.2014, прийнято рішення № 11503959 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ІIII ТОВ «АВЕРС» зареєстровано право власності 1/1 на торгово-оптову базу, що розташована за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4/2.

2.2.5. Між тим, 25.12.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно з урахуванням розпорядження Суворовської райадміністрації Одеської міської ради від 19.11.2013 № 625р, (із змінами, внесеними розпорядженням № 650р), свідоцтва про право власності від 05.06.2008 САВ № 343920, технічного паспорту від 28.10.2013, прийнято рішення № 9510073 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ПІІ ТОВ "АВЕРС" зареєстровано право власності на виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей за адресою: Одеська область, м. Одеса. 19- й км Старокиївської дороги, 4-С.

2.2.6. Отже Відповідач підтверджує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ПІІ ТОВ "АВЕРС" на праві приватної власності до 01.11.2022 належали наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: виробничо-складські приміщення по виробництву мінеральної ваги та сухих будівельних сумішей, загальною площею 3018 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса. 19-й км. Старокиївської дороги, 4/1; торгова-оптова база, загальною площею 2869,4 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4/2; виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної ваги та сухих будівельних сумішей, загальною площею 6799,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С.

2.2.7. Разом з тим, не погоджуючись з твердженнями Позивача, Відповідач зауважує що ПІІ ТОВ «Аверс» є користувачем земельної ділянки площею 1,89 га (кадастровий номер 5122782600:00:001:0025) за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада на підставі укладеного із Комінтернівською районною державною адміністрацією строком на 49 років договору оренди від 16.08.2007, зареєстрованого за № 127, на якій саме і були розташовані належні Відповідачу об`єкти нерухомості загальною площею 12 687 м2.

2.2.8. В свою чергу, Відповідач вказує, що дійсно рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 № 5204-VІ йому був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2, орієнтовною площею 4,2 га, для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, проте, на думку Відповідача, звернення щодо намірів відвести земельну ділянку певного розміру для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, та подальше прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, жодним чином не визначає розмір фактичного користування ПІІ ТОВ "АВЕРС" земельною ділянкою.

2.2.9. Отже, за висновком Відповідача, твердження позивача про те, що Відповідач до 01.11.2022 був фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5110137600:001:0011 та 5110137600:03:001:0012 не відповідають фактичним обставинами справи, оскільки Відповідач використовував виключно площу земельної ділянки, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, у розмірі 12 687 м2, а землекористування здійснювалося на підставі договору оренди земельної ділянки площею 1,89 га (кадастровий номер 5122782600:00:001:0025), укладеного між Відповідачем та Комінтернівською районною державною адміністрацією 29.11.2004 та зареєстрованого за № 59. Договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040452400002 від 24.12.2004.

2.2.10. Додатково Відповідач звертає увагу на той факт, що період, за який позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, визначений як з 01.02.2020 по 01.10.2022, проте позовна заява ОМР до ПІІ ГОВ «Аверс» подана до Господарського суду Одеської області 28.07.2023, з огляду на що Відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо вимог ОМР за період з 01.02.2020 по 28.07.2020.

2.3. Аргументи Третьої особи.

Ознайомившись з позовною заявою та додатками, Департамент, керуючись статтями 161, 168 Господарського процесуального кодексу України, надав пояснення на позовну заяву, де повністю підтримав доводи та обґрунтування, зазначені Позивачем.

2.3.1 Як вказує Департамент, рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 № 5204-VI Підприємству з іноземними інвестиціями у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2, орієнтованою площею 4,2 га, для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей.

2.3.2. Окрім вже зазначеного Позивачем, Департамент додає, що ТОВ «Аверс» з моменту набуття права власності на нерухоме майно, площею 12687 кв.м, до 01.11.2022 був фактичним користувачем ділянок комунальної власності, кадастрові номери 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012, які зареєстровані 26.03.2015 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого Приватним підприємством «Одесгеосервіс».

2.3.3. Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 № 756-УІІ затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка застосовується з 01.01.2017. При цьому, листом від 12.01.2022 Держгеокадастр повідомив про індексацію нормативної грошової оцінки земель - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, згідно якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становить за 2020 рік - 1, за 2021 рік - 1,1.

2.3.4. Третя особа зазначила, що розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати, зокрема, рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI, яким встановлено що фіксований відсоток при визначені орендної плати за складські бази розраховується у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

2.3.5. За ствердженням Департаменту, оскільки, ПІІ ТОВ «Аверс» був власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, № 4/1, 4/2, 4/С, та використовував земельну ділянку без належного оформлення права користування, Департаментом розраховано розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:03:001:0011 за період з 01.02.2020 по 31.10.2022, яка складає 2 659 002,24 грн. В свою чергу, за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5110137600:03:001:0012 за період з 01.02.2020 по 31.10.2022 розмір безпідставно збережених коштів складає 513 795,82 грн.

2.3.6. З огляду на викладене, Департамент вважає, що ПІІ ТОВ «Аверс», як фактичний користувач земельних ділянок, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування земельними ділянками а звідси - зобов`язано повернути кошти власнику земельної ділянки на підстав частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

2.3.7. При цьому, Департамент додає, що відповідно до інформаційного листа Департаменту від 16.05.2023 №01-13/652, земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011, 5110137600:03:001:0012 розташовані за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, використовуються для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель, огороджені та доступ до них обмежений.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

3.1. До канцелярії Господарського суду Одеської області 01.08.2023 від ОМР надійшла позовна заява (вх. № 3846/23)

3.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 позовну заяву (вх. № 3846/23) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

3.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2023 справа № 916/3342/23 була прийнята до свого провадження суддею Цісельським О.В., відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. До участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Департамент земельних ресурсів ОМР. Підготовче засідання було призначене на 12:20 год 29.08.2023.

3.4. Від Третьої особи до канцелярії суду 17.08.2023 надійшли пояснення на позовну заяву (вх. № 28076/23) разом із додатками, які судом були долучені до матеріалів справи.

3.5. Ухвалою Господарського суду від 29.08.2023 була виправлена помилка в ухвалі суду від 04.08.2023.

3.6. Від Відповідача 29.08.2023 на електронну адресу суду, посвідчений КЕП, надійшов відзив на позов (вх. № 29477/23), який разом із додатками судом був долучений до матеріалів справи.

3.7. В підоготовчому засіданні 29.08.2023 судом була проголошена протокольна ухвала про перерву в засіданні до 12:40 год 14.09.2023.

3.8. 14.09.2023 від представника Позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 31811/23) про ознайомлення з матеріалами справи.

3.9. В підоготовчому засіданні 29.08.2023 судом було розглянуте клопотання Позивача (вх. № 31811/23) та задоволено, для надання можливості Позивачу ознайомиться з матеріалами справи, судом була проголошена протокольна ухвала про перерву в засіданні до 09:40 год 28.09.2023.

3.10. Від Позивача до канцелярії суду 28.09.2023 надійша відповідь на відзив (вх. № 33931/23) разом із додатками, які судом були долучені до матеріалів справи.

3.11. В підоготовчому засіданні 28.09.2023 судом за клопотанням представника Відповідача була проголошена протокольна ухвала про перерву до 11:20 год 17.10.2023.

3.12. Від представника Відповідача через систему Електронний суд 13.10.2023 до суду надійшла заява (вх. № 36266/23), в якій він просив суд внести його данні для доступу до елктронної справи № 916/3342/23 та перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовій формі. Заява була розглянута та задоволена судом.

3.13. Від представника Відповідача через систему Електронний суд 16.10.2023 до суду разом із додатками надійшло клопотання (вх. № 36711/23), в якому він просив суд призначити у справі землевпорядну експертизу земельних участків з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012, загальною площею 32904 м2 та 6358 м2 за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, 4-С, 4/4, 4/2 та земельної ділянки кадастровий номер 5122782600:00:001:0025 площею 18900 м2 за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада, на вирішеня якої поставити наступні питання: 1) чи відповідає фактичне землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам?; 2) чи відповідає площа фактичного користування земельною ділянкою показникам, прописаним в реєстраційних документах?

3.14. В підготовчому засіданні 17.10.2023 судом запропоновано Позивачу та Третій особі надати суду свої міркування щодо судової експертизи, а також запропоновано представнику Відповідача надати суду докази, надані до відзиву на позов у належній якості, у зв`язку із чим судом була проголошена протокольна ухвала про продовження строку підготовчого засідання у справі за ініциативою суду на 30 днів, а також була проголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 12:40 год 07.11.2023.

3.15. Від представника Відповідача через систему Електронний суд 31.10.2023 до суду разом із додатками надійшло клопотання (вх. № 39102/23) про долучення доказів, яке судом було розглянуто та задоволено.

3.16. Від Позивача до канцелярії Господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. № 39268/23), стосовно питань, які виникли в підготовчому засіданні. Письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

3.17. Від Позивача до канцелярії Господарського суду надійшли заперечення (вх. № 39270/23) проти клопотання Відповідача про призначення судової землевпорядної експертизи.

3.18. Від Третьої особи до канцелярії Господарського суду надійшли заперечення (вх. № 39799/23) проти клопотання Відповідача про призначення судової землевпорядної експертизи разом із додатковими доказами.

3.19. Від Позивача до канцелярії Господарського суду 06.11.2023 надійшо клопотання (вх. № 39799/23), разом із додатковими доказами, в кому він просив суд поновити строк на подання письмових доказів і долучити ці докази до матеріалів справи.

3.20. Від Відповідача через систему Електронний суд 07.11.2023 до суду надійшо клопотання про долучення доказів (вх. № 39799/23), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додатковий письмовий доказ.

3.21. В підготовчому засіданні 07.11.2013 судом протокольною ухвалою було задоволено клопотання Позивача, строк для надання доказів поновлений, докази долучені до матеріалів справи, щодо додаткових доказів, поданих Третьою особою та Відповідачем (п.3.18. та п.3.20. рішення), оскільки вони подані без клопотання про поновлення строку на їх подання, суд зазначені додаткові докази протокольною ухвалою визначив, шо ці докази враховуватися судом не будуть та запропонував учасникам справи оформити відповідні клопотання у письмовому вигляді та надати їх для розгляду суду. В підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання у справі № 916/3342/23 та призначення її до розгляду по суті на 09:40 год 16.11.2023.

3.22. Позивачем до суду 09.11.2023 було надане клопотання (вх. № 40713/23), в якому він просив суд поновити строк на подання письмових доказів та долучити їх до матеріалів справи.

3.23. Від Відповідача через систему Електронний суд 12.11.2023 до суду надійшо клопотання (вх. № 39799/23), в якому він просив суд поновити йому строк на подання письмових доказів та долучити до матеріалів справи додатковий письмовий доказ.

3.24. В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

3.25. Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

3.26. Представник Позивача ОМР у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами, просив суд позов задовольнити повністю.

3.27. Представник Третьої особи ДЗР ОМР у своїй вступній промові та судових дебатах позовні вимоги ОМР підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами, просив суд позов задовольнити повністю.

3.28. Представник Відповідача ПІІ ТОВ "Аверс" у своїй вступній промові та судових дебатах проти позову заперечував повністю, просив у його задоволенні відмовити.

3.29. Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України в процесі розгляду справи, судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

3.30. В судовому засіданні, 21.11.2023 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті і після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена підписана вступна та резолютивна частини рішення.

4.Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. На підставі п. 1 договору оренди від 29.11.2004, укладеного між Комінтернівською районною державною адміністрацією (надалі Комінтернівська РДА, орендодавець) та ПІІ ТОВ "Аверс" (орендар) (т.с.1, а.с 196-202), орендодавець передав, а орендар прийняв у короткострокове платне користування земельну ділянку для експлуатації складських приміщень, яка знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада.

4.2. За умовами п.2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 1,89 га у тому числі 1,89 га забудованих земель.

4.3. На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна які є власністю орендодавця (п.3. договору).

4.4. У пункті 5 договору визначено що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалася.

4.5. Відповідно до п.8 договору його укладено на 5 (п`ять) років. Після строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

4.6. Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розміром 9 450,0 грн в рік, з розрахунку 0,50 грн за один м2 в рік.

4.7. Пунктом 15 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення виробничої бази.

4.8. Як визначено п.18 договору, підставою його заключення є розпорядження Комінтернівської РДА № 971 від 21.10.2004.

4.9. Відповідно до п.36 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

4.10. Пунктом 37 договору унормовані підстави його припинення, а п. 38 підстави його розірвання.

4.11. У пункті 40 договору сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для змін умов договору або його розірвання.

4.12. Додатком до договору оренди є акт встановлення в натурі меж земельної ділянки від 22.10.2004 (т.с.212) та план земельної ділянки (т.с.1, а.с.213).

4.13. Договір зареєстрований в книзі записів договорів оренди на право тимчасового користування землею від 29.11.2004 за № 59 райдержадміністрацією, а також договір зареєстрований Одеською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 0404522400002 від 24.12.2004 (т.с. 1, а.с. 204).

4.14. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки (т.с 1, а.с. 203), складеного Одеською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" кадастровим номером земельної ділянки є 5122782600:00:001:0025 та визначено її місце розташування та експлікація земель.

4.15. Між Комінтернівською РДА (орендодавець) та ПІІ ТОВ "Аверс" (орендар) 16.08.2007 був укладений договір оренди земельної ділянки (т.с.1, а.с. 205-210), за умовами п.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Комінтернівською РДА від 11.07.2007 № 893/А-2007 надав, а орендар прийняв у довгострокове платне користування земельну ділянку для експлуатації складських приміщень, на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району (за межами населених пунктів).

4.16. За умовами п.2 договору оренди земельної ділянки в оренду передаються земельні ділянки, загальною площею 1, 89 га забудованих земель промисловості.

4.17. Пунктом 3 договору оренди земельної ділянки визначено, що цільове використання земельної ділянки для експлуатації складських приміщень.

4.18. Відповідно до умов п.5 договору оренди земельної ділянки його укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

4.19. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 9 450,00 грн в рік та підлягає індексації (п.6, 7 договору).

4.20. Пунктом 30 зазначеного договору сторони погодили, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який ого було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку встановленому законом.

4.21. Відповідно пункту 31 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, зміна назви, організаційно-правової форми, реорганізація чи ліквідація однієї із сторін договору не є підставою для зміни умов або розірвання договору. В такому випадку права та обов`язки переходять до їх правонаступників.

4.22. Як вбачається з пункту 38, його укладено у чотирьох ідентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Комінтернівській РДА, другий ПІІ ТОВ "Аверс", третій в органі, який здійснив його державну реєстрацію, четвертий в Красносільській сільській раді.

4.23. Між орендодавцем та орендарем складено акт приймання-передачі земельної ділянки (т.с. 1, а.с.211), який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 16.08.2007.

4.24. Договір оренди земельної ділянки від 16.08.2007 зареєстрований у книзі записів договорів оренди на право тимчасового користування землею від 16.08.2007 за № 127 райдержадміністрації.

4.25. Рішенням ОМР № 1267-VI від 20.09.2011 (із змінами, внесеними рішеннями ОМР № 5275-VI від 27.08.2014 та № 1742-VIІ від 08.02.2017) були затверджені фіксовані відсотки при визначені ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі (т.с.1, а.с.56-60).

4.26. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 25.12.2013 ПІІ ТОВ "Аверс" було видано Свідоцтво про право власності серії САК № 198847 (т.с.1, а.с. 157) на нерухоме майно: виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 6799,6 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4-С.

4.27. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.с.1, а.с. 155, 156) за ПІІ ТОВ "Аверс" 25.12.2013 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 6799,6 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4-С.

4.28. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 06.03.2014 ПІІ ТОВ "Аверс" було видано Свідоцтво про право власності серії САК № 200423 (т.с.1, а.с. 159) на нерухоме майно: виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 3018 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/1.

4.29. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.с.1, а.с. 158) за ПІІ ТОВ "Аверс" 11.03.2014 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 3018 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/1.

4.30. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 11.03.2014 ПІІ ТОВ "Аверс" було видано Свідоцтво про право власності серії САК № 200429 (т.с.1, а.с. 161) на нерухоме майно: торгово-оптову базу, площею 2869,4 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/2.

4.31. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.с.1, а.с. 160) за ПІІ ТОВ "Аверс" 11.03.2014 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: торгово-оптову базу, площею 2869,4 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/2.

4.32. ПІІ ТОВ "Аверс" звернулось до ОМР з листом від 12.05.2014 за № 617 (т.с.1. а.с 154), в якому попросило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 4,2232 га за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей.

4.33. Рішенням ОМР від 25.06.2014 за № 5204-VI (т.с. 1, а.с.55) ПІІ ТОВ "Аверс" був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 4,2 га за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей.

4.34. Управлінням в Одеському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 29.09.2021 за № 2302/483-21 був виготовлений Витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0011, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 площею 32 904 м2, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 19 338 197,87 грн (т.с.1, а.с. 61).

4.35. Управлінням в Одеському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 29.09.2021 за № 2307/483-21 був виготовлений Витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:03:001:0012, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 площею 6 358 м2, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 19 338 197,87 грн (т.с.1, а.с. 62).

4.36. Департамент земельних ресурсів ОМР 30.08.2022 за вих. № 01-13/2000 направив ПІІ ТОВ "Аверс" Вимогу (т.с.1, а.с. 63, 64), в якій вимагав у місячний термін сплатити кошти за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011, 5110137600:03:001:0012 у загальній сумі 2 269 031,35 грн на рахунок бюджету Одеської міської територіальної громади та попередив, що у випадку не сплати цих коштів, буде ініційовано питання щодо стягнення безпідставно збережених коштів у судовому порядку.

4.37. Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру (надалі ДЗК) про земельну ділянку НВ-5100233802023 від 23.02.2023 (т.с. 1, а.с. 35-37) в ДЗУ міститься наступна інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:03:001:0011, загальною площею 3,2904 га, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2; категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; нормативна грошова оцінка 24 462 820,30 грн; форма власності інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; Управлінням Держземагенства у м. Одесі на підставі розробленого ПП "Одесгеосервіс" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 28.11.2014 проведена державна реєстрація земельної ділянки 26.03.2015.

4.38. Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру (надалі ДЗК) про земельну ділянку НВ-5100233592023 від 23.02.2023 (т.с. 1, а.с. 38, 39) в ДЗУ міститься наступна інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:03:001:0012, загальною площею 0,6358 га, за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2; категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; нормативна грошова оцінка 4 726 921,09 грн; форма власності інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня; Управлінням Держземагенства у м. Одесі на підставі розробленого ПП "Одесгеосервіс" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 28.11.2014 проведена державна реєстрація земельної ділянки 26.03.2015.

4.39. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.с.1, а.с. 40-54) 01.11.2022 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В К. (реєстр. №№ 672, 675, 678) ПІІ ТОВ "Аверс" (продавець) продав, а ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" (покупець) придбав у власність виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 6799,6 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С; виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 3018 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/1 та торгово-оптову базу, площею 2869,4 м2, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/2.

4.40. На підставі довідки про присвоєння поштової адреси AR01:4143-2953-6741-4785, виданої 12.01.2023 ЄДЕССБ, висновку щодо технічної можливості об`єднання виробничих комплексів, які розташовані за адресами м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 в один самостійний об`єкт нерухомості № 474.7.251122 від 25.11.2022, виданого ФОП Мірза О.В., договорів купівлі-продажу №№ 672,675,678 від 01.11.2022, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В К. 18.01.2023 за ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" було зареєстровано право власності на виробничий комплекс, загальною площею 12 687 м2, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Цілісний майновий комплекс, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С.

4.41. Відповідно до Плану земельних ділянок (т.с.2, а.с.91), виготовленого ТОВ "Геоконсалтинг" в процесі розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-с, на підставі укладеного з ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" договору № 11 від 16.02.2023 межі земельної ділянки з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025 частково накладається на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012.

4.42. Згідно з рішенням ОМР від 20.09.2011 № 1267-VI та на підставі Витягів із технічної документації від 29.09.2021 за №№ 2302/483-21, 2307/483-21 ДЗР ОМР за період 01.02.2020 по 01.10.2022 був здійснений розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельними ділянками, відповідно до якого за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:03:001:0011 він склав 2 659 002, 24 грн, а за земельну ділянку з кадастровими номером 5110137600:03:001:0012 513 795,82 грн.

4.43. Таким чином, за ствердженням Позивача, сукупний розмір безпідставно збережених Відповідачем коштів за користування вищевказаними земельними ділянками комунальної власності за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2 за період з 01.02.2020 по 01.10.2022 склав 3 172 798, 06 грн.

4.44. Отже Позивач вважає, що оскільки Відповідач є фактичним користувачем спірних земельних ділянок і в нього в силу приписів земельного законодавства України виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди землі щодо спірних земельних ділянок, а Відповідач цього обов`язку не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно кошти за оренду земельних ділянок комунальної власності.

4.45. Не сплата Відповідачем безпідставно збережених коштів за користування спірними земельними ділянками, на переконання Позивача, порушує права територіальної громади міста Одеси, що й зумовило його звернення до господарського суду із відповідним позовом.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

5.1. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.2. Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

5.3. Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.4. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

5.5. Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

5.6. Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

5.7. Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

5.8. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору, відтак позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

5.9. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить Позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

5.10. Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність або відсутність порушеного права Позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.

5.11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові по справі № 909/243/18 роз`яснив, в чому полягає відмінність понять предмет спору та предмет позову.

5.12. Так Верховний Суд, розглядаючи зазначену справу, акцентував увагу на відмінностях між поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

5.13. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Одеської міської ради направлені на стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі 3 172 798,06 грн.

5.14. При цьому, підставою відповідного позову Одеська міська рада зазначає невиконання ПІІ ТОВ "Аверс" обов`язку щодо укладання та реєстрації договорів оренди на земельні ділянки, площею 3,2904 га (кадастровий номер 5110137600:03:001:0011) та площею 0,6358 га (кадастровий номер 5110137600:03:001:0012) , які розташовані за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2, що призвело до збереження Відповідачем безпідставно збережених коштів в розмірі 3 172 798,06 грн за користування зазначеними земельними ділянками, які мали бути сплачені Одеській міській раді як власнику цих ділянок.

5.15. Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

5.16. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.17. Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

5.18. Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

5.19. Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

5.20. Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

5.21. Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

5.22. Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

5.23. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

5.24. Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

5.25. Як вбачається з матеріалів справи, Одеська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх позовних вимог посилається на положення статті 1212 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з Відповідача 3 172 798,06 грн., зауважує, що ця сума є сумою несплаченої Відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого Одеська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

5.26. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

5.27. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

5.28. Правові норми наведеної статті ЦК України досить широко визначають підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

5.29. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна (глава 83 ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

5.30. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

5.31. У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

5.32. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

5.33. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020р. по справі № 913/169/18.

5.34. Як встановлено судом, Позивач, посилаючись на те, що рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 № 5204-VI Відповідачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 4,2 га за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4-С, 4/1, 4/2, для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей; на те, що належне Відповідачу на праві власності, нерухоме майно розташовано на земельних ділянках площею 3,2904 га з кадастровим номером 5110137600:03:001:0011 та площею 0,6358 га з кадастровим номером 5110137600:03:001:0012 за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, 4-С, 4/1,4/2; на те що датою державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 5110137600:03:001:0012 є 26.03.2015; на те що до 01.11.2022 р. (до моменту укладання договору купівлі-продажу належного Відповідачу нерухомого майна), Відповідач був фактичним користувачем земельних ділянок проте, ним не укладено у встановленому законом порядку договір оренди вищезазначених земельних ділянок, зазначає що ПІІ ТОВ "Аверс", будучи власником об`єктів нерухомого майна до листопада 2022, користувалось земельними ділянками за вказаною адресою без належним чином оформленого права користування, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

5.35. Відповідно до приписів ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

5.36. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

5.37. За змістом абзацу 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладання договору), істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

5.38. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. ч. 1 - 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

5.39. Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

5.40. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

5.41. Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.42. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.43. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

5.44. За статтею 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

5.45. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.46. За змістом частин першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

5.47. За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

5.48. Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

5.49. Як встановлено судом з матеріалів справи, між Відповідачем та Комінтернівською РДА 29.11.2004 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,89 га, у тому числі забудованих земель 1,89 га, яка знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада строком на 5 років. Підставою для його укладення було розпорядження Комінтернівської РДА № 971 від 21.10.2004, у договорі сторони визначили розмір орендної плати у сумі 9450 грн на рік.

5.50. В подальшому, 16.08.2007 між Відповідачем та Комінтернівською РДА був укладений договір оренди тієї ж самої земельної ділянки площею 1,89 га забудованих земель промисловості, яка знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Красносільська сільська рада (за межами населених пунктів). Підставою для укладення якого було розпорядження Комінтернівської РДА № 893/А-2007 від 21.10.2004 (п.1 договору). Цим договором сторони змінили строк оренди земельної ділянки на 49 років. Інші істотні умови договору оренди 29.11.2004 залишилися без змін.

5.51. Земельній ділянці, площею 1,89 га, наданій в оренду Відповідачу, присвоєний кадастровий номер 5122782600:00:001:0025, що підтверджується Кадастровим планом земельної ділянки (т.с 1, а.с. 203), складеним Одеською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", в якому також визначені її місце розташування та експлікація земель.

5.52. Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

5.53. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, площею 1,89 га з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025, що знаходиться у користуванні Відповідача на умовах оренди, є сформованою та є об`єктом цивільних прав.

5.54. На час розгляду справи в суді, укладений між Відповідачем та Комінтернівською РДА договір оренди земельної ділянки від 16.08.2007 є чинним. Доказів його скасування або визнання недійсним, Позивач у встановленому законом порядку суду не надав.

5.55. Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи Плану земельних ділянок (т.с.2, а.с.91), виготовленого ПП "ГЕОКОНСАЛТИНГ", земельні ділянки із кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 (площею 3,2904 га) та 5110137600:03:001:0012 (площею 0,6358 га), які планувались для відведення Відповідачу на підставі рішення ОМР від 25.06.2014 № 5204-VI накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025 (площею 1,8895 га), яка знаходиться у Відповідача у користуванні на підставі договору оренди від 16.08.2007.

5.56. Отже, виходячи з вище неведеного, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025 (площею 1,8895 га) знаходиться у користуванні Відповідача на підставі договору оренди, а тому посилання ОМР в якості обґрунтування своїх позовних вимог на безпідставне користування Відповідачем земельною ділянкою площею 1,8895 га (кадастровий номер 5122782600:00:001:0025) судом відхиляється, як не доведене.

5.57. Щодо користування Відповідачем частинами земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012, які не співпадають з земельною ділянкою площею 1,8895 га (кадастровий номер 5122782600:00:001:0025) в частині площі 2,0367 га, суд зазначає наступне.

5.58. Згідно з пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

5.59. Відповідно до пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

5.60. Таким чином, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

5.61. Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

5.62. Відповідно до п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

5.63. Пунктом 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

5.64. Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

5.65. У п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

5.66. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2. ст. 288 ПК України).

5.67. У п. 288.4. ст. 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

5.68. У пп. 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

5.69. У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

5.70. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

5.71. Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

5.72. Отже, нормативно грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

5.73. Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

5.74. За правилами частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

5.75. Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

5.76. Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

5.77. Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

5.78. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. ч. 1 - 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

5.79. Нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

5.80. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 201 Земельного кодексу України).

5.81. При цьому судом також враховується правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, відповідно до якої Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

5.82. Також суд звертає увагу, що надані Позивачем Витяги із технічної документації за №№ 2302/483-21, 2307/483-21 були сформовані 29.09.2021, а розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів за користування земельними ділянками ДЗР ОМР був здійснений за період починаючи з 01.02.2020 по 01.10.2022, при цьому належних та допустимих доказів того, що у період з 01.02.2020 до 29.09.2021 не відбулась зміна нормативно-грошової оцінки спірних земельних ділянок Позивач суду не надав.

5.84. З урахуванням наведеного, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б дали можливість суду здійснити самостійний розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, суд дійшов висновку, що Позивачем невірно здійснений розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів за користування частиною спірних земельних ділянок площею 2,0367 га за період 01.02.2020 до 29.09.2021.

5.85. Окрім цього, суд звертає увагу, що у зазначений Позивачем період часу, а саме з 01.02.2020 по 01.10.2022, у Відповідача у власності знаходилось нерухоме майно: виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 6799,6 м2; виробничо-складський комплекс по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей, площею 3018 м2 та торгово-оптова база, площею 2869,4 м2, розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 4/2.

5.86. Рішенням Одеської міської ради від 25.06.2014 № 5204-VI Відповідачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду саме для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по виробництву мінеральної вати та сухих будівельних сумішей.

5.87. Рішенням ОМР № 1267-VI від 20.09.2011 (із змінами, внесеними рішеннями ОМР № 5275-VI від 27.08.2014 та № 1742-VIІ від 08.02.2017) були затверджені фіксовані відсотки при визначені ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, додатком до якого був Перелік фіксованих відсотків при визначені ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі (т.с.1, а.с.58-60), відповідно до якого за земельні ділянки із цільовим використанням "Промисловість" (п.1 Переліку) затверджений розмір відсотків від нормативної грошової оцінки у розмірі 3%, а для підприємств торгівлі: складські бази (п.10 Переліку) 5%.

5.88. Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру (т.с. 1, а.с.35,38) для земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012 категорія земель визначена як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а вид цільового призначення визначений як 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

5.89. Таким чином, суд вважає, що Позивачем для визначення розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів, без належного правового обґрунтування застосований розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі у розмірі 5%.

5.90. Також суд зазначає, що із наявних в матеріалах справи доказів, суд позбавлений можливості встановити, саме на якій земельній ділянці (чи на частині земельної ділянки) з кадастровим номером 5110137600:03:001:0011 чи 5110137600:03:001:0012 чи на земельній ділянці з кадастровим номером 5122782600:00:001:0025) і на якій саме площі розташована торгово-оптова база, площею 2869,4 м2, що належала Відповідачу у період з 01.02.2020 по 01.10.2022, що унеможливлює здійснення судом власного розрахунку.

5.91. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що Позивачем в частині земельної ділянки площею 1,889 га, що знаходиться у користуванні Відповідача на умовах оренди, обраний невірний спосіб захисту, а щодо користування частинами земельних ділянок з кадастровим номерами 5110137600:03:001:0011 та 5110137600:03:001:0012 Позивачем належними та допустимими доказами не доведений розмір безпідставно збережених Відповідачем коштів.

5.92. За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради є не обґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

5.93. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

5.94. Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

5.95. Частиною 1 ст. 76 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

5.96. Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

5.97. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

5.98. У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

5.99. Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

5.100. Згідно з ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Крім того, суд застосовує норми законодавства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

5.101. Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

5.102. Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

5.103. У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 справа "Трофимчук проти України" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

5.104. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.105. З огляду на вищенаведені приписи процесуального закону суд відхиляє доводи Позивача та Третьої особи щодо неприйняття до уваги договору оренди земельної ділянки, укладеного між Відповідачем та Комінтернівською РДА 16.08.2007 виходячи з наступного.

5.106. Як встановлено судом, надані суду для огляду в судовому засіданні оригінал договору з додатками пронумеровані, посвідчені підписом начальника загального відділу апарату райдержадміністрації та скріплені печаткою. З тексту договору вбачається, що він укладений на підставі Розпорядження Комінтернівської РДА від 11.07.2007 за № 893/А-2007, договір зареєстрований Комінтернівською РДА в книзі записів договорів оренди на право тимчасового користування землею 16.08.2007 за № 127, додатками до договору є акт приймання-передачі земельної ділянки, підписаний та скріплений печатками сторін, акт встановлення меж земельної ділянки в натурі, план земельної ділянки із визначенням експлікації земель, міста розташування земельної ділянки та описом меж.

5.107. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

5.108. Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі, "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

5.109. У рішенні ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

5.110. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

5.111. У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

5.112. За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

5.113. Саме таку правову позицію висловила у своєї постанові Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2797/21 від 05.112023).

5.114. Зі встановлених обставин справи № 916/3342/23 вбачається, що Відповідач, укладаючи договір оренди земельної ділянки із Комінтернівською РДА на умовах, визначених орендодавцем, та належним чином виконуючи його умови, сподівався на використання земельної ділянки протягом всього строку дії договору та можливість здійснення на ній підприємницької діяльності, узгодженої договором оренди.

5.115. З урахуванням наведеного суд вважає, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки від 16.08.2007 є належним та допустимим доказом того, що ПІІ ТОВ "Аверс" законно користується земельною ділянкою площею 1,8895 га.

5.116. Щодо заперечень Відповідача та Третьої особи в частині того, що у Державному земельному кадастрі України відсутня інформація щодо присвоєння земельній ділянці, що знаходиться у користуванні відповідача кадастрового номеру 5122782600:00:001:0025, суд також відхиляє зазначені заперечення виходячи з наступного.

5.117. З урахуванням того, що на час введення в Україні правового режиму воєнного стану у зв`язку із вторгненням російської федерації доступ до Публічної карти Державного земельного кадастру закритий і отримання інформації з нього не можливо, що Відповідачем в якості підтвердження присвоєння кадастрового номеру 5122782600:00:001:0025 земельній ділянці площею 1,89 га, що знаходиться у нього в користуванні на умовах оренди, надав суду копію кадастрового плану, виготовленого та посвідченого Одеською регіональною філією ДП ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах із зазначенням в ньому вищенаведеного кадастрового номеру (тс.1, а.с.203), а також Плану земельних ділянок, що є складовою Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого та посвідченого ПП "ГЕОКОНСАЛТИНГ" (т.с.2, а.с. 91), а Позивач та Третя особа належних та допустимих доказів протилежного суду у встановленому процесуальним законом порядку не довели, суд з урахуванням приписів ст. 79 ГПК України дійшов висновку, щодо наявності належних та допустимих доказів присвоєння земельній ділянці площею 1,89 га, яка знаходиться у Відповідача в користуванні на умовах оренди кадастрового номеру 5122782600:00:001:0025.

5.118. Також суд звертає увагу учасників справи, що в силу приписів ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

5.119. Окрім наведеного суд зазначає, що посилання Позивача на позицію Верховного Суду, у справах № 922/1453/20 від 09.03.2021, № 922/2417/19 від 20.06.2020, № 922/391/18 від 11.02.2019 не враховує, оскільки обставини та предмет доказування у зазначених справах відрізняється від обставин справи № 916/3342/23.

5.120. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.121. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

5.122. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

5.123. З огляду на вищевикладене, встановлені під час розгляду справи фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

5.124. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Одеською міською радою позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, є не обґрунтованими та не ефективними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

5.125. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі № 916/3342/23 покласти на Одеську міську раду (Думська площа 1, м. Одеса, 65026, код 26597691).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2023 у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області та проведенням з 30.11.2023 по 07.12.2023 технічних відновлювальних робіт на серверному обладнанні суду.

Суддя О.В. Цісельський

Дата ухвалення рішення21.11.2023
Оприлюднено11.12.2023
Номер документу115517731
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/3342/23

Ухвала від 08.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Постанова від 27.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 15.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Рішення від 21.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 29.08.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 04.08.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні