Рішеннявід 30.11.2023 по справі 953/21037/21КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА
Справа № 953/21037/21
н/п 2/953/972/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді- Лисиченко С.М.,
за участю: секретаря судового засідання Кот Я.А,
представника позивача - прокурора Ольхового Б.С.,
представника відповідача - Горбинської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова, поданого в інтересах держави:Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки, -
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області Амарова О., який дії в інтересах держави в особі позивачів Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради, третя особа Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункти 74, 74.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» №249/10 від 22.09.2010, щодо затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею орієнтовно 1000,0 кв.м, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та попереджено ОСОБА_3 , що на ділянці розташовані зелені насадження, знесення яких, при необхідності, виконати згідно діючого законодавства;
- визнати незаконним та скасувати пункт 27 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» №232/11 від 06.04.2011, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1000,0 кв.м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано у приватну власність ОСОБА_3 вказану земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:14:006:0144);
- визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт ЯЛ №783955 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований 26.09.2011 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1
- визнати недійсним договір №1038 від 04.06.2015 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;
- зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Харківською міською прокуратурою №1 (наразі Шевченківська окружна прокуратура м.Харкова) здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12019220480002573 від 03.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, за фактом незаконного надання службовими особами управління Держземагенства у м.Харкові висновків про можливість відведення у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення, які перебували у державній власності. За результатами проведеного досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 18.07.2019 до Дзержинського районного суду м.Харкова направлено обвинувальний акт відносно виконуючого обов`язки начальника управління Держкомзему у Харківській області, яким був неправомірно підписаний та виданий висновок, на підставі якого у подальшому Харківською міською радою прийнято рішення про виділення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0144), площею 0,1000 га, по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та вказану земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_3 .
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що пунктами 74, 74.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» №249/10 від 22.09.2010 затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки ОСОБА_3 та наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею орієнтовно 1000,0 кв.м, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та попереджено останню, що на ділянці розташовані зелені насадження, знесення яких, при необхідності, виконати згідно діючого законодавства. Пунктом 27 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» №232/11 від 06.04.2011, затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:14:006:0144), площею 1000,0 кв.м, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та вказану земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_3 . На виконання вказаного рішення міської ради ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №783955, зареєстрований 26.09.2011 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 6310136600:14:006:0144). землі (кадастровий номер Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 зареєстровано приватним нотаріусом Маслак Н.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1038, виданий 04.06.2015, видавник Маслак Н.В приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, індексний номер рішення 21812625 від 04.06.2015, номер запису про право власності 9910580. Відповідно до висновку судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса МЮ України від 27.05.2019 №7268/7269, ринкова вартість земельної ділянки, площею 1000,0 кв.м, з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, розташованої по АДРЕСА_1 станом на 06.04.2011 складає 162583 грн. Виходом на місце встановлено, що на теперішній час вказана земельна ділянка вільна від забудови, що підтверджується витягами з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.04.2021 за №№253287517, 253288020, а саме відсутністю будь-яких відомостей щодо прав власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі на об`єкти незавершеного будівництва.
Зазначає, що вищевказані рішення Харківської міської ради незаконні та підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Зазначене підтверджується листами ДП «Харківська лісова науково - дослідна станція» від 09.11.2018 №270/02, згідно з яким, на підставі планово - картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 відноситься до земель лісогосподарського призначення, накладається на землі лісогосподарського призначення виділу 4 кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», що знаходиться у постійному користуванні цього підприємства та жодних погоджень щодо вилучення вказаної земельної ділянки із земель лісового фонду підприємством не надавалося. На запит Харківської місцевої прокуратури №1 листом від 17.12.2018 №591 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, відноситься до земель лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» та знаходиться в межах кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Вказує, що правову позицію стосовно того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними документами на підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, зазначено у постановах Верховного суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14, від 20.01.2021 у справі №369/473/15. Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6- 224цс14).
Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Разом з тим, з 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Відповідно до абз. 2 п.п. «а» п.4 Прикінцевих та перехідних положень закону у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук. Землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ЛК України. На час виникнення спірних відносин діяло Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» №610-р від 10.04.2008, яким встановлено заборону на вилучення лісових земельних ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення. Таким чином, земельна ділянка, що передана у приватну власність ОСОБА_3 відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та згода на її вилучення державою не надавалась, а розпорядження такими землями не відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, тобто Харківської міської ради.
Крім того зазначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України). Згідно із частинами 1,2, 4 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюються на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про надання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про що зазначено у висновку Верховного суду, викладеному у постанові від 07.11.2018 у справі №488/6211/14.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що спірні рішення, прийняті Харківською міською радою в порушення вимог статей 6,14,19 Конституції України, статей 20,56,57,84,122,149 ЗКу України, статті 31, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, ст.ст. 4,25,26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610р, оскільки вказана земельна ділянка на час їх відчуження перебувала в державній власності та належить до земель лісогосподарського призначення. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-11 (провадження № 14-740цс19)). Власник земельної ділянки водного (лісового) фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).
Вказує, що згідно статті 393 ЦК України, частини 3 статті 152 ЗК України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання незаконним та скасування правового акту органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника. Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
З огляду на викладене, позивач вважає, оскільки пункт 27 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» №232/11 від 06.04.2011 є незаконним, що слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначені земельну ділянку серії ЯЛ №783957, зареєстрованого 26.09.2011 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, то вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку не відповідає закону та порушує права власника. Враховуючи положення частини 1 статті 203, частини 1 статті 316, частини 2 статті 319 ЦК України, пункти «в», «г», «д» частини 3 статті 152 ЗК України договір №1038 від 04.06.2015 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). А отже, ухвалюючи рішення про повернення майна на користь дійсного власника, суд, з метою ефективного захисту прав власника, має скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачами, які не набули право власності на це майно на законних підставах.
Крім того зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду у пункті 75.4 постанови від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦШІК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Аналогічний висновок зроблений у Постанові Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що звернення прокурора до суду із даним позовом про скасування рішення про державну реєстрацію є найбільш ефективним способом захисту прав та інтересів позивача.
Вказує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Таким чином, власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. (див. пункти 78-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №488/6211/14 звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель Лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
З огляду на все викладене, позивач зазначає, що загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес особи у збереженні земельної ділянки у власності. Зазначене свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, розташована по АДРЕСА_1 передана у приватну власність не з волі законного власника, за відсутності згоди її власника та прийнятого компетентним органом виконавчої клади рішення про й передачу в приватну власність. А отже, втручання держави з метою повернення земельної ділянки з власності добросовісного набувача державі є законним та пропорційним. Спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі ОСОБА_1 .
Крім того, згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із користування відповідача. Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання не пов`язаного з позбавленням володіння порушення права власності держави на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. З огляду на відсутність прийнятого у встановленому законом порядку рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у власність, відповідне право ОСОБА_3 в силу ст. 122 ЗК України набуте протиправно. Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при усунення порушення права власності держави на цю ділянку відповідачем, підлягає поновленню порушене право власності держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Харківської обласної державної адміністрації.
Вказує, що на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою повідомлено позивачів про намір звернутися до місцевого суду в їх інтересах із зазначеним позовом відповідними листами (додаються). Оскільки ухвалене судом у цій справі рішення може вплинути на права ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», в постійному користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка, його визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зазначає, що Державному агентству лісових ресурсів України стало відомо про порушення його інтересів, а саме порушення права власності держави на спірну земельну ділянку з листів прокуратури від 09.12.2019 №31-3420 вих- 19, 28.05.2021 №55-1484 вих21, Харківську обласну державну адміністрацію повідомлено Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова листом від 28.05.2021 за №55-1487 вих21 та до теперішнього часу, а ні Державним агентством лісових ресурсів України, а ні Харківською обласною державною адміністрацією не вживалося жодних заходів з метою повернення у власність держави спірної земельної ділянки. Відповідно до статей 1,3 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства, до основних завдань якого належить реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Згідно з вимогами статті 7 цього Положення, Державне агентство лісових ресурсів України здійснює свої повноваження безпосередню та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пунктом 4 статті 4 цього Положення передбачено, що Держлісагентство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин). Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.11.2021 цивільну справу прийнято до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання.
02.12.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення Харківської обласної державної адміністрації, зі змісту яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Відповідно до частин 1,2 та 6 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті. Крім того, згідно з листом ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 09.11.2018 № 270/02, на підставі планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 відноситься до земель лісогосподарського призначення, накладається на землі лісогосподарського призначення виділу 4 кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», що знаходяться у постійному користуванні цього підприємства та жодних погоджень щодо вилучення земельних ділянок із земель лісового фонду підприємством не надавалося. Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування лісовими ділянками, документами, що підтверджують не право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Враховуючи викладене,Харківська обласна державна адміністрація вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 віднесена до земель лісогосподарського призначення, відповідно до матеріалів лісовпорядкування перебуває у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».
Зазначає, що статтею 118 Земельного кодексу України регламентовано порядок безплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та їй орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Відповідно до положень частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Частина 2 та частина 3 статті 56 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, у тому числі землі лісогосподарського призначення. Згідно з положеннями статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель У власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Відповідно до частини 1 статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для ванн недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Враховуючи наявні порушення порядку оформлення права власності на спірну земельну ділянку Харківська обласна державна адміністрація вважає пункти 74, 74.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» від 22.09.2010 № 249/10 та п. 27 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок від 06.04.2011 № 232/11 такими, що прямо суперечать вимогам земельного законодавства України, яке було чинне на момент прийняття таких рішень. В свою чергу, прийняття оспорюваних рішень свідчить про перевищення службових повноважень посадовими особами Харківської міської ради. Беручи до уваги у сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 віднесено до земель лісогосподарського призначення, які згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування перебували в постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Отже, розпорядником земельної ділянки кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 є Харківська обласна державна адміністрація.
Разом з тим, звертає увагу на те, що відповідно до положень статтей 79 та 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну Характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Згідно з пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (зі змінами) ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Відповідно до положень статті 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки 3 суміжними власниками та землекористувачами. Таким чином, розроблення документації із землеустрою, на підставі якої було сформовано спірну земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, передбачає погодження її меж з суміжними власниками та землекористувачами. Згідно з матеріалами лісовпорядкування землекористувачем суміжних земельних ділянок є ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», а власником відповідно до положень частини 5 статті 122 Земельного кодексу України - Харківська обласна державна адміністрація.
12.01.2022 від представника відповідача Харківської міської ради поштовим шляхом до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає доводи, які містить позовна заява є безпідставними та необґрунтованими з огляду на зазначене.
По-перше, стосовно наявності повноважень у Харківської міської ради розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 Харківська міська рада зазначає наступне.
Так, стаття 4 Європейської хартії місцевого самоврядування встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами частини 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні. Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Згідно частини 2 статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ, у редакції, чинній на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень), у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. Згідно пункту 12 Перехідних положень ЗКУ, чинних на момент прийняття Харківською міською радою спірних рішень, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належить частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти) в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади. Відповідно до частини 1 статті 12 ЗКУ, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗКУ. Відповідно до частини 1 статті 122 ЗКУ, сільські, селищні, міські ради передавали земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно статті 7 Лісового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень), ліси, які знаходяться межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності, а суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. Згідно статті 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім тих, що перебувають у державній або приватній власності. Вказані положення відповідають згадуваним статтям 12, 83, п. 12 Перехідних положень ЗКУ.
Таким чином, відповідач вважає, що твердження прокурора про те, що в силу закону спірна земельна ділянка належала до земель державної власності та розпоряджатись нею Харківська міська рада не мала повноважень, є хибними, не доводяться ніякими доказами, а протилежне прямо випливає з діючих на той час норм законодавства. При цьому Харківська міська рада мала повноваження розпоряджатись і лісами, якщо такі перебували в межах населених пункті (спірна земельна ділянка на момент прийняття рішень знаходилась в межах м. Харкова). При цьому Харківська міська рада наголошує на тому, що не погоджується твердженням прокурора і про те, що спірна земельна ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 на момент прийняття оскаржуваних рішень належала до земель лісогосподарського призначення.
Вказує, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, на норми якого посилається у позовній заяві прокурор, набрав чинності 01.01.2013 року, тобто вже після прийняття Харківською міською радою оспорюваних рішень, зазначене розмежування не застосовувалось до 01.01.2013 року і посилання прокурора у позовні заяві на цей закон є хибним і не має бути враховане при розгляді цієї справи в силу положень ст. 58 Конституції України. Згідно з пунктами 3, 4 Перехідних положень вищезазначеного Закону № 5245-VI, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власне захищаються: розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, які належать до земель оборони; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу. Згідно положень статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», у редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень Харківської міської ради, до земель державної власності відносились землі лісового фонду за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.
А отже, на думку відповідача, вищенаведеними положеннями та положеннями пункту 12 Перехідних положень ЗКУ, на які в тому числі посилається прокурор, навіть не було визначено, що до земель державної власності відносяться землі, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, а було встановлено, що відносяться до державної власності лише ті землі, на яких безпосередньо розташовані державні підприємства (при цьому не всі, а лише ті, у статутних фондах яких державі належать або частки (акції, паї), або об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти). Звертає увагу на те, що прокурором не надано доказів про те, що на момент прийняття рішень Харківської міської ради оскаржуваних рішень земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 знаходились на землях державної власності відповідно до діючого на момент прийняття Харківською міською радою оспорюваних рішень законодавства. Натомість, в силу положень законодавства, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 на момент її формування та передачі у приватну власність перебувала у комунальній власності, отже, Харківська міська рада була уповноважена приймати рішення з розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , як об`єктом комунальної власності.
По-друге, стосовно розташування земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 на землях саме лісогосподарського призначення і правомірності її передачі у приватну власність, Харківська міська рада зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 55 ЗКУ, до земель лісогосподарського призначення належать: землі, вкриті лісовою рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Згідно статті 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Згідно із частини 1 статті 5 Лісового кодексу України, лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Вищевказані положення статті 5 Лісового кодексу (спеціального закону у сфері лісового господарства), по-суті відповідають положенням частини 1 статті 55 ЗКУ.
Згідно статті 4 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. Тобто, враховуючи в сукупності положення статті 55 ЗКУ та статей 4, 5 ЛКУ, землями лісогосподарського призначення є або лісові ділянки площею не менше 0,1 га, 5 або нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Водночас, згідно частини 2 статті 55 3КУ, до земель лісогосподарського призначення не належать зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях присадибних, дачних і садових ділянках. Згідно частини 2 статті 4 Лісового кодексу України, до лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо). які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних дачних і садових ділянках. Отже, згідно ЗКУ та Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення не можуть належати землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів (при цьому перелік типів таких зелених насаджень, у частині 2 статті 55 ЗКУ наведено невичерпний), якщо тільки вони не віднесені до категорії лісів. Разом з цим, позовна заява не містить жодних належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 по АДРЕСА_1 були віднесені до категорії лісів в установленому законодавством порядку. До того ж згідно інформації з Публічної кадастрової карти України, територія в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 не відноситься до території лісів (не позначається при увімкнені шару «ліси», викопіювання з публічної кадастрової карти додається). (інформація є публічною, водночас Харківська міська рада надає викопіювання з карти)
Крім того, за змістом статей 181-184, 202-204 ЗК України, Законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підстав землевпорядної документації. Статтею 55 ЗУ «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельно ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знакам встановленого зразка. В результаті закріплення земельної ділянки межовими знаками складається акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, акт виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість). Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Визначення площі, межі земельної ділянки 3 6310136600:14:006:0144 та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру кадастровим номером відбулось за результатами її формування (визначення як об`єкта цивільних прав).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження затверджені і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів. Згідно статті 2 Закону України «Про землеустрій», встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Згідно статті 183 ЗКУ, основними завданнями землеустрою, зокрема, є встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природоохоронним, особливим рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Відповідно до статті 47 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 02.06.2015 року), проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій, зокрема, Лісогосподарського призначення, розробляються з метою, в тому числі, визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж, зокрема, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, обмежень у використанні земель визначають, зокрема, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, рекреаційного призначення, тощо. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій лісогосподарського призначення включають, зокрема, характеристику території із встановленням режиму використання лісогосподарського призначення, план меж земельних ділянок, що включаються до території лісогосподарського призначення, креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території лісогосподарського призначення. Разом з цим, до позовної заяви не надано належні та допустимі докази, які б дали змогу ототожнити земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 та надані позивачем картографічні матеріали, оскільки відповідні матеріали не внесені до Державного земельного кадастру та не містять інформації щодо координат та щодо поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Вказує, що планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 Лісового кодексу України). Згідно Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521, Держлісагентство, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь.
Так, статтею 46 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування передбачає, зокрема, відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; виконання відповідних топографо- геодезичних робіт і спеціального картографування лісів. Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та характеристику лісу. камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року (далі - Інструкція), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процудурі їх виготовлення. Згідно пункту 1.1.17 Інструкції, точність лісових карт має відповідати точності картографічної основи (тобто основи, з використанням якої було виготовлено лісові карти). Відповідно до пункту 2.1.2 Інструкції, оригінал планшету лісовпорядкування має бути викреслений у відповідності з прийнятими умовними знаками і мати повне топографічне та таксаційне навантаження. На ньому мають бути вказані: область, район, лісгосп, лісництво, номер і площу планшета, картографічну основу, використану при складенні планшету, підписи і прізвища виконавців (начальника лісовпорядкувальної партії, геодезиста, інженера- таксатора). Картографічні матеріали лісовпорядкування, які надані прокурором і Позивачами являють собою схематичне зображення меж лісових виділів, на яких не зазначено жодної до прив`язки до місцевості. При цьому, як було зазначено вище, формування меж об`єкта гом землеустрою, яким визначаються межі об`єкта в натурі, за законодавством здійснюється документацією із землеустрою. Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 Лісового кодексу України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 Лісового кодексу України). Разом з цим, позивача з 02.06.2015 (коли набули чинності зміни до Земельного кодексу про України в частині можливості складення документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж територій лісогосподарського призначення) і донині не здійснювалось дій щодо виготовлення документації із землеустрою земель лісогосподарського призначення так на території, до якої входить територія спірних земельних ділянок, хоча законодавство надавало таку можливість. Лише такою документацією можливо точно встановити межі територій із прив`язкою до місцевості. До позовної заяви не надано жодних документів, які б підтверджували час, спосіб, вид системи координат, кваліфікацію виконавця, яким було проведено топографо-геодезичні та картографічні роботи, кадастрові зйомки (комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів), за наслідками яких було визначено координати поворотних точок, зокрема, й кварталу в якому мала 6 знаходитись земельна ділянка 6310136600:14:006:0144.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що навіть із наявних у справі матеріалів, що надані прокурором і позивачами, неможливо достовірно встановити факт накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 на землі, що до нібито перебувають у користуванні третьої особи. З доданих до позовної заяви доказів неможливо встановити, що спірна земельна ділянка на момент видачі оскаржуваного рішення, перебувала в межах земель, наданих в постійне користування державному підприємству.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 57 ЗКУ, земельні ділянки лісогосподарського призначення надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого лі самоврядування. Відповідно до статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів міст користування прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Аналогічні положення щодо надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування містяться у найпершій редакції Лісового кодексу України, від 21.01.1994 р. (щодо компетенції міських рад, надання у постійне користування земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів здійснювалось за рішенням обласних рад).
Отже, відповідач вважає, що для того, щоб виникли правові відносини постійного землекористування, необхідна наявність певного юридичного факту, з яким пов`язане їх виникнення, тобто факту передачі земельної ділянки в постійне користування, який, згідно статті 57 ЗКУ, статті 17 Лісового кодексу України, оформлюється відповідним рішенням органу виконавчої влади (щодо земель державної власності) або органу місцевого самоврядування (щодо земель комунальної власності).
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень), до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Та сама норма Лісового кодексу України у редакції, чинній на момент відкриття провадження у цій справі: «До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування». Разом з цим, до позовної заяви не додано доказів того, що земля в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 передана, згідно з рішенням уповноваженого органу, в тому числі Кабінету Міністрів України, в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Позовні вимоги щодо належності земельних ділянок, щодо яких прийняті оскаржувані рішення, будується на посиланнях на матеріали лісовпорядкування 2013 року. В якості доказів віднесення зазначених земель до земель лісогосподарського призначення надано лише лист ДП «Харківська Державна лісовпорядна експедиція» від 17.12.2018 № 591 та додаток у вигляді схеми, в якій також зазначено що схема надана на підставі матеріалів лісовпорядкування 2013 року. Тобто, позивач намагається обґрунтувати належність вказаних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення на підставі матеріалів лісовпорядкування, виготовлених через 6 років після прийняття оскаржуваних рішень.
По-третє, щодо стверджуваного прокурором і позивачами порушення Харківською міською радою порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, під час ухвалення рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 у приватну власність, Харківська міська рада зазначає наступне.
Так, згідно із статтею 5 Лісового кодексу України, віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Статтею 20 ЗКУ встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Згідно частини 5 статті 20 ЗКУ, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогоспорадського призначення та земель оборони) визначаються сільськогосподарського самостійно в урахуванням її власником або користувачем межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з містобудівної документації та документації із землеустрою. Інших підстав віднесення земель до певного цільового призначення, окрім прийняття уповноваженим органом рішення на виконання статті 20 ЗКУ, законодавством на момент прийняття Харківською міською радою оспорюваний рішень не було передбачено. До позовної заяви не додано доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 були віднесені до складу земель лісогосподарського призначення у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Вказує, що згідно частини 2 статті 20 ЗКУ, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗКУ. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» (у редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень міської ради), використання земельної ділянки за призначенням. визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове призначення було визначене у матеріалах землевпорядної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, яку погоджено у встановленому законодавством порядку, внаслідок чого Харківською міською радою було правомірно прийняте рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 у порядку встановленому законом.
Згідно статті 21 ЗКУ, визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам може бути здійснене з підстав порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Однак, Харківська міська рада, в межах своїх повноважень та виключно в порядку встановленому законодавством, надала дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (рішення від 22.09.2010 № 249/10) та затвердила погоджений в повному обсязі відповідно до законодавства проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 (рішення від 06.04.2011 №232/11. Харківська міська рада, як того вимагає стаття 19 Конституції України, діяла виключно н підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України.
Крім того зазначає, що станом на дату прийняття рішення Харківської міської ради від 06.04.2011 №232/1 яким затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, жодним нормативно-правовим актом не було встановлено чітких вимог до складу та змісту проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗКУ, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спор (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подавали клопотання відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У цьому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача перебуває у користуванні інших осіб). Відповідно до частини 7 статті 118 ЗКУ районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядала клопотання у місячний строк і давала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельний строк і мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу могла бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законного дозволу могла бути них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України було встановлено, що відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймав рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Тобто законодавством передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації земельної ділянки (закон про державний земельний кадастр набрав чинності з 01.01.2013 року); 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду. «Погодження проекту землеустрою» та «затвердження проекту землеустрою» є двома окремими юридичними діями, які здійснюються різними суб`єктами владних повноважень на різних стадіях приватизації земельних ділянок.
З вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови Харківської міської ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 могло бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Разом з цим, до позовної заяви не додано копії документів із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас ані позовна заява не містить жодних обґрунтувань з посиланням про не відповідність проекту чинному на час прийняття оскаржуваних рішень законодавству.
09.02.2022 поштовим зв`язком від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідачка вважає позов безпідставним, який заявлений в інтересах неналежного позивача, з пропуском строку позовної давності, в зв`язку з чим він не підлягає задоволенню.
Що стосується пропуску строку позовної давності, зазначає наступне.
Так, спірна земельна ділянка була передана у приватну власність ОСОБА_3 рішеннями Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» №245/10 від 22.09.2010 (додаток 1 п.л. 74, 74.1) та «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» №232/11 від 06.04. 2011.Тобто, з часу прийняття оспорюваних рішень Харківської міської ради до часу звернення прокурора з цим позовом до суду- 05.11.2021, минуло більше 11 років. При цьому, згідно протоколів сесій Харківської міської ради, на кожному засіданні Харківської міської ради, на якому приймались оспорювані рішення, був запрошений та присутній прокурор міста Харкова. В зв`язку з чим, ще 11 років тому, прокурор вже був повідомлений про матеріали вибору спірної земельної ділянки, надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки, та про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 . Враховуючи наведене, позов прокурором подано з порушенням строку позовної давності, про що відповідачка заявляє суду та прохає застосувати наслідки перебігу строку позовної давності до позовних вимог.
Вказує, що намагаючись уникнути застосування наслідків перебігу строку позовної давності щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність держави, в позовній заяві прокурор посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц щодо розгляду спору стосовно земельної ділянки водного фонду з особливим порядком використання прибережної захисної смуги, розміри якої, навіть у разі відсутності проекту відведення, встановлені законом. Разом з цим, предметом спору у даній справі є вимога про: визнання незаконними та скасування рішень Харківської міської ради №249/10 від 22.09.2010 та №232/11 від 06.04.2011 в частині затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1000 кв.м по АДРЕСА_1 , та в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_5 ; визнання недійсним державного акта серії ЯЛ №783955 зареєстрований 26.09.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310136600:14:006:0144, виданий ОСОБА_3 ; визнання недійсним договору №1038 від 04.06.2015 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144 площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно; зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації. Аргумент прокурора, що остання позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність держави є по суті негаторним позовом про повернення земельної ділянки, є помилковим, оскільки така позовна вимога є вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що регулюється статтею 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. У цьому разі майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Віндикаційним позовом є позов неволодіючого власника до незаконно володіючого не власника про витребування майна. Умовами звернення з таким позовом є те, що: позивач є власником майна; власник фактично втратив володіння річчю; відповідач є незаконним володільцем; власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі ( постанова Велика Палата Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Вказує, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі рішення Харківської міської ради від 06.04.2011 року. В подальшому спірна земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2015 року. На час звернення прокурора з цим позовом земельна ділянка зареєстрована як власність ОСОБА_1 , добросовісного набувача. Тому підстав вважати позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі спірну земельну ділянку негаторним позовом не вбачається. Прокурор у позовній заяві заявив одну з вимог про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку державі в особі Харківської обласної державної адміністрації, яку не можна вважати такою, що направлена на усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов). З огляду на зміст позовної заяви, її вимог та встановлених судами обставин справи, відповідачка вважає, що поданий прокурором позов у частині вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі спірну земельну ділянку є віндикаційним позовом на підставі статей 387, 388 ЦК України.
Крім того, зазначає, що немає підстав для висновку про відсутність строку давності при зверненні з негаторним позовом, оскільки таке питання має бути вирішене виключно на законодавчому рівні, бо містить істотне втручання у цивільні права учасників цивільних правовідносин, фактично позбавляє їх будь-якої правової визначеності.
Щодо відсутність підстав для представництва прокурора у даній справі зазначає наступне.
Так, статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, а межах положень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 у справі №4-рп/2008). Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституцій України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункту 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10 2014, який набрав чинності 15.07.2015, відповідно до якого представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Нормами абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь докази завчасного інформування прокурором позивачів у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру про вибуття спірної земельної ділянки з користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція з моменту прийняття рішень Харківської міської ради чи з моменту видання державного акту на право власності на земельну ділянку і до моменту звернення прокурора до суду з даним позовом. Вказане свідчить про звернення прокурора до суду без дотримання порядку встановленого частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». За таких обставин, підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі відсутні.
Крім того, з матеріалів позовної заяви слідує, що прокурор вважає законним користувачем спірної земельної ділянки ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», та навіть звертався до вказаного Державного підприємства з запитом чи зверталось воно до суду з позовом про захист своїх прав. При цьому ДП «Харківська Лісова науково-дослідна станція» надало відповідь, що до суду не зверталось та просить прокурора подати позов про повернення земельної ділянки в інтересах ДП. Тобто, належним позивачем в цій справі є ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», яка вважає себе законним користувачем земельної ділянки з володіння якої вона протиправно вибула. Однак, в частині 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» міститься пряма заборона щодо пред`явлення прокурором позову в інтересах державного підприємства яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень. Державне підприємство "Харківська лісова науково- дослідна станція" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді. Таким чином, визначення прокурором позивачами Державного агентства лісових ресурсів, яке є засновником ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», та Харківської обласної державної адміністрації, навіть з врахуванням пояснень самої Харківської обласної державної адміністрації, є лише способом звернутись до суду з позовом в обхід заборони на представництво інтересів державних компаній прокурором, передбаченої частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, вимагаючи в позовній заяві повернути земельну ділянку Харківській обласній державній адміністрації, прокурор не зазначає, яким передбаченим законом способом, спірну земельну ділянку було вилучено у законного користувача, і з яких підстав земельна ділянка не підлягає поверненню саме ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».
Щодо відсутності доказів стосовно того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, суд зазначає наступне.
Так, ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є і національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчій, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України). Частина друга статті 3 ЗК України визначає, що відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України). Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України), Відповідно до статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель в підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною: притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України). Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів: окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях. присадибних, дачних і садових ділянках. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор мав довести належними достовірними і допустимими доказами, що спірна земельна ділянка, виділена ОСОБА_3 , належить до земель лісового фонду. Разом з цим, на підтвердження належності спірної земельної ділянки до лісового фонду прокурором надано копію супровідного листа ДП «Харківська Державна лісовпорядна експедиція» від 17 грудня 2018 року № 591, за підписом особи, не уповноваженої вчиняти дії від імені державного підприємства головного інженера, яким надано схему розташування земельних ділянок з кадастровими номерами та їх перетин з межами Державного лісового фонду, метод виконання схеми не зазначений; копію листа ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» від 09 листопада 2018 року №270/02, яким надано інформацію про перетин земельних ділянок з кадастровими номерами та земель Південного лісництва ДП «Харківська ЛНДС», отриману на підставі аналізу публічної кадастрової карти та ВІЗУАЛЬНОГО (1) порівняння з планово-картографічними матеріалами 2013 року та додано: проект організації та розвитку лісового господарства 2014 року (копія з копії, засвідчена не уповноваженою особою) та схему земельних ділянок, без зазначення дати і виконавця; копію висновку судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №7268/7269 від 27.05.2019, в якій на питання 6) Чи накладається площа земельних ділянок 3 кадастровими номерами 6310136600:14:006:0144, власниками яких є ОСОБА_3 на площу земельної ділянки лісогосподарського призначення, власником (користувачем) с держава в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» (в межах земель лісогосподарського призначення) згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування? надано відповідь про те, що в ході виконання експертизи було надіслано клопотання експерта до Генеральної прокуратури України про надання додаткових матеріалів, а саме: завірені в органах землеустрою складальні оригінали планшетів, де проводились лісовпорядні роботи та мають загальні кордони з іншими землекористувачами (власниками), які експертам надані не були. В зв`язку з чим надати відповідь експертним шляхом на це питання не виявилось можливим.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання B установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі іх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц). 3 наведеного слідує, що планово-картографічні матеріали позивачами та прокурором суду не надані, тобто основний аргумент позовної заяви належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення залишається недоведеним.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акту ЯЛ №783955, зареєстрованого 26.09.2011 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, площею 0, 1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зазначає наступне.
Так, прокурор в позовній заяві просить визнати недійсними державний акт серії ЯЛ №783955 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 36310136600:14:006:0144, виданий ОСОБА_3 . Така вимога прокурора не є ефективним способом захисту. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17. провадження № 14-317цс19 (п. п. 84-91), «підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки водного фонду можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який незастосовний у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним (постанова від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 99))».
11.02.2022 від керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області Амарова О., який дії в інтересах держави в особі позивачів Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації, до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якого вбачається, що відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України у вказаній позовній заяві окружною прокуратурою обґрунтованою, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації, тобто органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. До теперішнього часу ані Харківською обласною державною адміністрацією, ані Державним агентством лісових ресурсів України не вживалося жодних заходів з метою повернення у власність держави спірної земельної ділянки, вказане підтверджується інформаціями Харківської обласної державної адміністрації за №05-51 від 16.06.2021 та Державного агентства лісових ресурсів України за № 12-12/4827-21 від 23.06.2021 (копії наявні в матеріалах справи). Вищевикладене є підставою для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді для захисту інтересів значної кількості громадян, оскільки сам факт не звернення позивача до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси значної кількості громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, на що звертав увагу i Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 за позовом прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду. Відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачем у справі свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2019 у справі № 905/803/18. Також зазначає, що ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» входить у структуру Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО «Укрдержліспроект»), метою діяльності якого є проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, комплекс лісовпорядних робіт здійснюється для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою та в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з міністерством охорони навколишнього природного середовища. Таким чином, вказаний орган в особі ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» компетентним у вирішенні лісовпорядкування на всій території лісів. Саме до такого правого висновку щодо оцінки згаданого доказу при аналогічних обставинах справи при застосуванні згаданих норм цивільного процесуального права дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 617/726/15-ц, який був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у аналогічній справі № 617/964/15-ц (провадження 61-16466сво18). Тому лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» №591 від 17.12.2018 (разом зі схемою), належним чином засвідчені копії яких надані суду, відповідає вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України та підтверджує факт належності спірної земельної ділянки до Державного лісового фонду, яка на підставі оспорюваних рішень Харківської міської ради вибула з володіння позивача без його згоди. Належним чином засвідчена копія висновку судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи від 27.05.2019 р. №7268/7269, що виготовлений експертами Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у даній цивільній справі, має необхідні для визначення його достовірності відповідно до статей 1, 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» реквізити, тому такий доказ у розумінні статей 76-78 ЦПК України є належним і достовірним письмовим доказом.
Вказує, що згідно частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частини 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною другою статті 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Згідно з частиною четвертою статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Відповідно до підпунктів «а», «в» частини першої статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам та відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною. Відповідно до статті 83 ЗК України землі під об`єктами природно - заповідного фонду, лісогосподарського призначення та водного фонду не підлягають передачі у приватну власність. Згідно зі статтею 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування. Зміна цільового призначення лісових ділянок здійснюється за погодженням 3 територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України землі лісогосподарського призначення віднесено до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, визначених цим Кодексом. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України). Оскільки земельна ділянка та на неї землях на права лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та п.п. 39, 40 постанови ВП ВС від 07.11.2018 по справі № 488/5027/14-ц).
Зазначає, що відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 Х «Перехідні положення» ЗК України). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень. Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті. Отже, згідно із частиною 5 статті 122 ЗК України вилучення для не лісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», і надання у приватну власність такої ділянки не належало до повноважень Харківської міської ради. До аналогічного висновку при застосуванні вказаних норм матеріального права дійшла ВП ВС у постанові від 07.11.2018 по аналогічний за обставинами справи № 488/5027/14-ц.
Також зазначає, що прокурор у цій справі у позовній заяві вірно посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц, а саме, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний полов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду, оскільки землі природно-заповідного, водного фондів, лісогосподарського призначення мають статус вилучених із цивільного обороту чи обмежених у цивільному обороті, тобто тих, які відповідно до приписів закону (стаття 178 ЦК України) не можуть передаватись у приватну власність чи можуть належати лише певним учасникам обороту. Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користуванням, розпорядження такими об`єктами визначається нормативними актами, що мають юридичну силу закону, зокрема Конституцією України, земельним кодексом України, законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» тощо. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця Отже, ураховуючи правовий титул вказаних об`єктів у разі протиправної передачі їх у приватну власність, таке порушення необхідно розглядати як непов`язане з позбавленням порушення права держави на володіння відповідним майном. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі №488/6211/14 звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смут, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршений екологічної ситуації, у використаний власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), як набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).
Незаконні дії Харківської міської ради порушують інтереси держави, оскільки нею порушено встановлений чинним законодавством порядок вилучення та передачі лісових земель державної власності у приватну власність. З огляду на викладене, оскільки пункт 27 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадяни земельних ділянок» №232/11 від 06.04.2011 є незаконним, що слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначені земельну ділянку серії ЯЛ №783957, зареєстрованого 26.09.2011 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, товарний державний акт на право власності на земельну ділянку не відповідає закону та порушує права власника. Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07.12.2022 підготовче провадження у даній цивільній справізакрито, призначено справу до розгляду по суті .
29.09.2023 на адресу суду надійшла заява Харківської міської ради про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що предметом позову даної справи є вимога, зокрема, про визнання незаконними на скасування: пунктів 74, 74.1 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» від 22.09.2010 № 249/10; пункту 27 додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 06.04.2011 № 232/11.
Так, пунктом 74 додатку 1 до рішення 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» № 249/10 від 22.09.2010 ОСОБА_3 затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 1000,0 Т. м по АДРЕСА_3 оливи площею, орієнтовно, 1000,0 житлового будинку, господарських будівель і споруд. Пунктом 27 додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 232/11 від 06.04.2011, затверджено проект землеустрою та передано приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000,0 кв.м по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Прокурор обґрунтовує незаконність вищевказаних рішень відсутністю повноважень у Харківської міської ради на розпорядження спірною земельною ділянкою. Решта позовних вимог прокурора є похідними від вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Харківської міської ради.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (далі - Закон) в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону органи прокуратури України становлять централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Згідно частини 1 статті 13 Закону систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх самоврядування. виконавчих комітетів, інших органів місцевого. Згідно наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 № Згн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», зокрема, міським прокурорам наказано вважати основним завданням наглядової діяльності захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. З цією метою наказано забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.
Вказує, що під час ухвалення оскаржуваних рішень Харківської міської ради № 249/10 від 22.09.2010 ma № 232/11 від 06.04.2011 на засіданнях сесій Харківської міської ради був присутній прокурор міста Харкова, що підтверджується протоколом 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.09.2010 та протоколом 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011 (копії додаються). Таким чином, прокурором міста Харкова було використано право участі у засіданнях Харківської міської ради, у зв`язку з чим останній був обізнаний про оскаржувані рішення та, в силу своїх повноважень, мав можливість перевірити законність їх прийняття протягом трьох років після їх ухвалення.
Зазначає, що касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з постанові від 19.05.2018 00 span 924/1355/10 наголосив, що дія правового інституту позовної давності поширювалися на всіх учасників судового процесу, у тому числі в на прокурора. У разі вставлення факту присутності представника прокуратури міської ради, на якому було прийнято оскаржуване рішення, відлік позовної давності починається не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, в із дати, коли прокурору стало відомо про наявність оскаржуваного рішення,
Також зазначає, що згідно листа архівного відділу Харківської міської ради 13.09.2023 оригінал протоколу 48 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.09.2010 було вилучено на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 757/46448/16-к. Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 757/46448/16-к судом задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах п`ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, погоджене з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України про тимчасовий доступ до речей і документів. Таким чином, вищевказані працівники Генеральної прокуратури України достовірно знали про ухвалення оскаржуваного рішення № 249/10 від 22.09.2010, але в межах строку позовної давності до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень Харківської міської ради прокурор не звернулись.
Крім того, відповідно до частини 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у відповідній редакції), акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Згідно частини 6 статті 3 Регламенту Харківської міської ради 5 скликання, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 31.05.2006 № 17/06 (зі змінами), гласність засідань міської ради забезпечується шляхом її трансляції по телебаченню і радіо, обов`язкової публікації рішень міської ради, в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного) в офіційному печатному органі Харківської міської ради газеті Слобода» або в іншому друкованому засобі масової інформації, визначеному відповідним рішенням міської ради, та розміщення на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет. Згідно частини 6 статті 3 Регламенту Харківської міської ради 6 скликання, затвердженого рішенням 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.12.2010 * 17/10, гласність засідань міської ради забезпечується шляхом її трансляцій по телебаченню і радіо, обов`язкової публікації рішень міської ради, в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного), в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради газеті «Харьковские известия» або в іншому друкованому засобі масової інформації, зазначеного відповідним рішенням міської ради, та розміщення на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет.
Вказує, що розпорядженням Харківського міського голови від 27.03.2003 № 614 з метою створення, вдосконалення та технічного обслуговування інформаційної мережі міської ради та її виконавчих органів, створення та впровадження автоматизованих систем обробки інформації, різноманітних банків (баз) даних та інші завдання у цій галузі, з метою висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування та забезпечення вільного доступу фізичних та юридичних осіб до актів, що приймаються міською радою, міським головою, виконавчими органами ради. керуючись частиною 8 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок ведення Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради. Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради комп`ютерна інформаційна система в формі окремої комп`ютерної бази даних, у якій оприлюднюються та зберігаються електронні копії текстів актів, що приймаються (видаються) Харківською міською радою, міським головою та виконавчими органами ради. Цей реєстр є загальнодоступним посиланням за посиланням https://doc.city.kharkov.ua/uk/profile.
Відповідно до Порядку ведення Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, затвердженого розпорядженням Харківського міського голови від 27.03.2003 № 614. Єдиний міський реєстр актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради (далі за текстом ЄМРА) уявляє собою автоматизовану систему збирання. накопичення та опрацювання актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради. Адміністратором СМРА с комунальне підприємство «Міський інформаційний центр», на яке покладено ведення Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, зокрема, забезпечення включення нормативно-правових та інших актів до ЄМРА. До ЄМРА стосовно кожного акту вносяться наступні дані: особа або орган, який прийняв (видав) акт; дата прийняття (видання) акту і номер; назва акту; повний текст акту з додатками. Відповідно до пункту 1.2 Порядку одержання інформації з Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, затвердженого розпорядженням Харківського міського голови від 27.03.2003 № 614. даними ЄМРА мають право користуватися будь-які юридичні та фізичні особи (далі - Користувачі). Згідно пункту 2.3. Порядку одержання інформації з Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, Користувачі, окрім отримання копій актів з ЄМРА за запитом, мають право безпосереднього доступу до інформаційного фонду ЄМРА через мережу Інтернет. При цьому при наданні інформації шляхом безпосереднього доступу до інформаційного фонду СМРА Користувачеві доступні всі наявні в цьому фонді копії актів СМРА нормативного характеру, серед яких він самостійно здійснює пошук та відбір необхідних йому текстів актів. Згідно інформації комунального підприємства «Міський інформаційний центр» (копія додається), рішення Харківської міської ради від 22.09.2010 № 249/10 було офіційно оприлюднене 11.11.2010 року, а рішення Харківської міської ради від 06.04.2011 № 232/11 було офіційно оприлюднене 18.05.2011.
Відповідач вважає, що як прокурор, що виступає на стороні позивачів, так і позивачі безпосередньо, як це зазначено в статті 261 ЦК України, могли довідатись про порушення їх прав, тобто про незаконне, на їх думку, вибуття з володіння Позивачів земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, а саме з моменту оспорюваних рішень Харківської міської ради № 232/11, що відбулось 11.11.2010 та 18.05.2011 відповідно. Оскільки у вищевказаних рішеннях Харківської міської ради зазначалась конкретна адреса земельної ділянки, позивачі мали реальну можливість визначити місцезнаходження спірної земельної ділянки і зробити власний висновок, що передача спірної земельної ділянки у приватну власність була здійснена в межах земель які, на їх думку, були надані КП «Харківська лісова науково дослідна станція» у постійне користування без проведення будь-яких додаткових перевірок. від 22.09.2010 № 249/10. Отже, строк, у межах якого прокурор та позивачі могли звернутись до суду за оскарженням рішень Харківської міської ради становив 3 роки та сплив, відповідно, 12.11.2013 та 19.05.2014. В той же час. прокурор звернувся до суду в 2021 році, з пропуском строку позовної давності.
До того ж прокурор та позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, відповідно до якого до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Тобто, позивачі володіли інформацією про землі лісогосподарського призначення до оприлюднення оскаржуваних рішень. Прокурор міста Харкова був присутній на засіданнях сесій міської ради, але разом з позивачами після прийняття та оприлюднення оскаржуваних рішень, вилучення документів на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 757/46448/16-к до суду з відповідним позовом не звернувся в межах строку позовної давності.
Вказує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінге та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Держава, яка в особі позивачів вважає себе власником спірних земельних ділянок, відповідно до вимог статті 13 Конституції України та статті 91 ЗК України, зобов`язана не використовувати право власності на шкоду людині і суспільству, тому вона не лише мала право, але і зобов`язана була довідатися як про порушення своїх прав, так і про особу, яка їх порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Як стверджують позивачі, державне підприємство «Харківська лісова науково- дослідна станція» є користувачем спірної земельної ділянки. Згідно статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Виходячи з вищевикладеного, як користувач, державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» повинно було вживати активних систематичних заходів для збереження ділянок, які перебувають в їх користуванні. Якщо такі заходи вживались, то відповідач вважає, що в будь-якому разі в межах трьох років з дня прийняття міською радою рішення про передачу земельної ділянки у власність, державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» мало або самостійно звернутись до суду або повідомити про порушення органи прокуратури, чого за 12 років зроблено також не було.
Крім того зазначає, позовна вимога про :визнання незаконним та скасування рішень Харківської міської ради; визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку; визнання недійним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки; зобов`язання ОСОБА_1 , зареєстрованого власника спірної земельної ділянки, повернути спірну земельну ділянку у власність держави, є фактично вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), що регулюється статтею 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. У цьому разі майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Прокурор у позовній заяві посилається на висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц та від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-и, предметом спору якого були землі водного фонду.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 дійшла висновку про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів с відсутність або наявність у позивача володіння майном. Відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння. Особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права. яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок». Водночас використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким НЕ зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а НЕ права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово «права» у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року. У справі № 653/1096/16-и (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та вегаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності і власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача водіння майном, відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.». У постановах Верховного суду від 15.02.2023 у справі № 4109/21, від 28.02.2023 у справі № 914/4110/21, від 28.03.2023 у справі № 914/4108/21 викладений аналогічний висновок.
У даній справі право власності на земельну ділянку з кадастровими номерами 6310136600:14:006:0144 набула ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, до неї перейшло право власності на об`єкт нерухомості та вона набула щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння, а відтак позовні вимоги про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку слід розглядати як вимогу про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (тобто віндикаційний позов), який є єдиним належним способом захисту щодо земель лісогосподарського призначення.
На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів (позиція Великої Палати Верховного Суду, виражена в постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17.
Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики та вирішення виключної правової проблеми під час розгляду справ у спорах за позовами прокурора щодо витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння в постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05.10.2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 3-604rc16), а також висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються.
Таким чином, на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України). Тому Харківська міська рада вважає, що до позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Харківської міської ради № 249/10 (в частині твердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_6 та № 232/11 (в частині затвердження проекту жилеустрою і передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ) слід відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Оскільки прокурор та позивачі пов`язують решту позовних вимог з протиправністю передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_7 вищевказаними рішеннями Харківської міської ради, вони також ідлягають відхиленню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку, слід зазначити, що вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, тому не могла і не повинна була знати, навіть проявив розумну обачність, про те, що земельна ділянка може бути лісовою земельною ділянкою, оскільки в межах міста росте багато зелених насаджень. Це свідчити про її добросовісність..
Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а ст. 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності. Тому на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).
Прокурор у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені у змісті заяв по суті справи.
Представники Державного агентства лісових ресурсів України та Харківської обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Представник Харківської міської ради Горбмнська Н.М. у судовому засіданні проти задоволенні позовних вимог заперечувала з підстав, зазначених у змісті письмових заяв по суті справ.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представники у судове засідання не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Представник ДП « Харківська лісова науково-дослідна станція» у судове засідання не з`явивився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Згідно із частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що пунктами 74,74-1 рішення Харківської міської ради від 22.09.2010 №249\10 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проектів відведення земельної ділянки площею, орієнтовано,1000,0 кв.м. по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Попереджено ОСОБА_3 , що на ділянці розташовані зелені насадження, знесення яких, при необхідності, виконати згідно діючого законодавства.
Рішенням Харківської міської ради від 06.04.2011 №232\11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:14:006:0144, площею 1000,00 кв.м. по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 .
На підставі рішення Харківської міської ради від 06.04.2011 №232\11 видано ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0.1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ №783955, зареєстрований 26.09.2011 у Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 281582052 від 27.10.2021, ОСОБА_2 (прізвище до зміни ОСОБА_3 ) здійснила відчудження земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:14:006:0144, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 . Правова підстава: договір купівлі-продажу, серія та номер 1038, виданий 04.06.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В.
Відповідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.10.2021, власником земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:14:006:0144, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації права 04.06.2015, номер запису про право 9910580.
Згідно даних листа ДП «Харківська державна лісопорядна експедиція» №591 від 17.12.2018, земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:14:006:0144, знаходиться в межах кв.161 Південного лісництва ДП « Харківська лісова науково-дослідна станція». Ця інформація також підтверджується даними Публічної кадастрової карти.
Відповідно даних листа ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» №270/02 від 09.11.2018, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, відповідно до публічної кадастрової карти України та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2013 року, накладається на виділ 4, кварталу 161 Південного лісництва ДП «Харківська ЛНДС». Вказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і знаходиться у постійному користуванні ДП « Харківська лісова науково-дослідна станція». Згоди на вилучення земельних ділянок із земель лісового фонду, передачу їх в оренду зі зміною цільового призначення підприємством не надавалось.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №7268/7269 від 27.05.2019, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування станом на 06.04.2011 за складом, змістом та правилами оформлення. Проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та оформлення права власності на неї , затверджений відповідно до вимог земельного законодавства.
Судом встановлено, оскільки не спростовано сторонами, що на час розгляду даної справи земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:14:006:0144 вільна від забудов, повідомлення про початок проведення будівельних робіт до Департаменту не надходили, відповідні дозволи на забудову не видавалися.
Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1статті 4 ЦПК України).
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина другастатті 1 ЛК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третястатті 1 ЛК України).
Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цьогокодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четвертастатті 1 ЛК України).
За змістом частини другоїстатті 3 ЗК України(тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюютьсяЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.
Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першоїстатті 19 ЗК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (частина першастатті 5 ЛК України).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першоїстатті 164 ЗК України).
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорони лісового фонду (постанови Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 40)).
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів (пункт «а» частини другоїстатті 55 ЗК України).
До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
Відповідно до статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).
Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини першоїстатті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними(пункти 4, 5 частини першоїстатті 31 ЛК України).
Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша та другастатті 149 ЗК України).
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (частина шостастатті 149 ЗК України).
Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (частина п`ятастатті 149 ЗК України).
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначенихстаттею 150 цього Кодексу(частина дев`ятастатті 149 ЗК України).
В межах розгляду даної справи встановлено, оскільки не спростовано відповідачами, що спірна земельна ділянка повністю відноситься до земель лісогосподарського призначення (квартал 161 Південного лісництва ДП «Харківська ЛНДС») та перебувала у постійному користуванні ДП « Харківська лісова науково-дослідна станція»», рішення про її вилучення з постійного користування вказаного підприємства та про зміну цільового призначення земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Харківська міська рада не мала повноважень на прийняття спірного рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_8 , оскільки відповідно до статті149 Земельного кодексу Україниповноваження щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, належало не органам місцевого самоврядування, а органам державної влади. Тобто, спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею власника.
Щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», суд зазначає наступне.
Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatismutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskayav. russia), заява № 42454/02, § 35).
За змістом частини другої статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81)).
Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 82-83)).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (речення третє абзацу третього статті 45 ЦПК України у вказаній редакції).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункти 38-39)).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 12/2385/18 (пункт 40)).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).
Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів(пункт 3 частини першої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у редакції, чинній на час звернення до суду).
Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (пункт 5 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Відповідно до статей 1,3 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Державне агентство лісових ресурсів (Держлісагенство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства , до основних завдань якого належить реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.
Державне агентство лісових ресурсів України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (стаття 7 Положення). Держлісагенство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства ( крім державного контролю з карантину та у сфері захисту рослин) ( пункт 4 статті 4 Положення).
Прокурор послався на те, що мав повноваження для звернення до суду з тих підстав, що Держлісагенство та Харківська обласна державна адміністрація цього не зробила. При цьому, зазначив, що незаконне заволодіння землею ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та держави в цілому, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.
Судом встановлено, що Державному агентству лісових ресурсів України та Харківській обласній державній адміністрації стало відомо про порушення їх інтересів, а саме порушення права власності держави на спірну земельну ділянку з листів прокуратури від 28.05.2021 № 55-1484 вих №21, 16.06.2021 вих № 05-51\716, разом з цим, а ні Державним агентством лісових ресурсів України, а ні Харківською обласною державною адміністрацією не вживалося жодних заходів з метою повернення у власність держави спірної земельної ділянки.
Листами Шевченківської окружної прокуратори міста Харкова від 23.09.2021 вих. №№42-2573-19,42-2573-19, повідомлено Державне агентство лісових ресурсів України та Харківську обласну державну адміністрацію про те, що вживає заходів представницького характеру з метою повернення державі незаконно відчужених земель державного лісового фонду по АДРЕСА_1 , що прокуратору підготовлено позовну заяву, в порядку статті 56 ЦПК України, з метою представництва інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради, третя особа : ДП « Харківська лісова науково-дослідна станція» про: визнання незаконним та скасувати пункти 74, 74.1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» №249/10 від 22.09.2010, щодо затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки та надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею орієнтовно 1000,0 кв.м, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та попереджено ОСОБА_3 , що на ділянці розташовані зелені насадження, знесення яких, при необхідності, виконати згідно діючого законодавства; визнання незаконним та скасувати пункт 27 додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» №232/11 від 06.04.2011, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1000,0 кв.м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передано у приватну власність ОСОБА_3 вказану земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:14:006:0144); визнання недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт ЯЛ №783955 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований 26.09.2011 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договір №1038 від 04.06.2015 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно; зобов`язання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:006:0144, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації. Також повідомлено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржено.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що прокурор, звертаючись з даним позов до суду виконав вимоги процесуального закону та обґрунтував неналежне здійснення Харківською обласною державною адміністрацією та Державним агентством лісових ресурсів України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, та наявність у нього достатніх підстав для представництва інтересів держави в їх особі у даній справі.
Зазначене також узгоджується з правовою позиціє Великої Палати Верховного Суду 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (п.п. 30 - 51).
Щодо належного способу захисту права державної власності на спірну земельну ділянку.
Стаття15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір;чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №4/1415/19).
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68).
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 11 цього кодексу у редакції, чинній на час звернення до суду; аналогічний припис є у частині першій статті 13 ЦПК Україну у редакції, чинній на час розгляду справи судами).
Для відновлення порушеного права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення прокурор заявив вимогу, зокрема, про зобов`язання повернути її у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації - саме як усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном належному власнику з підстав статті 152 Земельного кодексу України та статті 391 ЦК України, неодноразово наголошуючи, що звернувся до суду саме з негаторним позовом.
Разом з цим, витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 56)). Тоді як вимога про зобовязання повернути земельну ділянку спрямована на усунення власнику перешкод у фактичному користуванні та розпорядженні цим майном і є окремою від вимоги про витребування останнього. Така вимога є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 ЦК України та пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України. Її задоволення залежить, зокрема, від того, чи поверне суд у володіння власника спірну земельну ділянку, тобто, чи витребує її у фактичного володільця, а також від дотримання критеріїв правомірного втручання держави у права на повагу до житла (пункт 2 статті 8 Конвенції) та на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Суд зазначає, що факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 65-67).
Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 64).
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37). Тобто зміст такого позову полягає у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за кінцевою набувачкою) ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71)).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав(пункт «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України).
Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)), зокрема заявити негаторний позов про зобов`язання повернути земельну ділянку.
З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).
Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17 з подібних правовідносин в якій виснувала, що належним способом захисту права держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка вибула із власності держави поза її волею, є витребування цієї ділянки з чужого володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставістатей 387-388 ЦК Українивласником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку. Держава набуде прав власника, у тому числі права на усунення перешкод в користуванні землею (негаторний позов), тільки після набуття таким рішенням законної сили та реєстрації права власності держави на відповідну земельну ділянку.
До того ж для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, державних актів, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
Як вище зазначалося, судом встановлено, що ОСОБА_1 є останнім набувачем спірної земельної ділянки, яку вона набула у власність на підставі договору-купівлі продажу, укладеного із ОСОБА_9 .
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав у даних правовідносинах є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Разом із цим керівник Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області звернувся до суду з негаторним позовом, що не відповідає належному способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову.
Суд не вирішує питання щодо застосування загальної позовної давності до віндикаційного позову, оскільки відмова у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності позивачем можливо лише при встановленні підстав для задоволення позовних вимог за їх обґрунтованості та доведеності, а також за обрання належного способу захисту позивачем порушеного права.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц та від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, з огляду на те, що вони за змістом спірних правовідносин не є подібними - стосуються земель не лісового фонду, які можуть бути передані у приватну власність осіб, а водного фонду, протиправне зайняття яких або державна реєстрація права власності на них за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 справа № 359/3373/16-ц у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17).
До того, ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду .
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81,89, 141, 259, 263, 264-265, 280-284, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд,-,
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволені позову керівника Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова, поданого в інтересах держави:Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: керівник Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області, адреса: м.Харків, вул.Тобольська,55-а;
особи, в інтересах яких подано позов:
Державне агентство лісових ресурсів України, код ЄДРПОУ:37507901, адреса: м.Київ, вул. Шота Руставелі,9-а;
Харківська обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ: 23912956, адреса: м.Харків, вул. Сумська,64;
відповідачі:
ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Харківська міська рада, код ЄДРПОУ: 04059243, адреса: м.Харків, майдан Конституції,7;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», код ЄДРПОУ: 00994058, адреса: м.Харків, а/с 9424, територія П`ятихатки.
Повний текст рішення складено 11.12.2023.
Суддя - С.М. Лисиченко
| Суд | Київський районний суд м.Харкова |
| Дата ухвалення рішення | 30.11.2023 |
| Оприлюднено | 12.12.2023 |
| Номер документу | 115519431 |
| Судочинство | Цивільне |
| Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку |
Судовий реєстр по справі —953/21037/21
Рішення від 30.11.2023
Цивільне
Київський районний суд м.Харкова
Лисиченко С. М.
'/%3e%3cpath d='M13.07 23.33c-.52 0-.43-.19-.61-.69l-1.53-5.01 11.74-6.96' fill='%23c8daea'/%3e%3cpath d='M13.07 23.33c.4 0 .57-.18.8-.4.14-.13.85-.83 2.13-2.07l-2.66-1.61' fill='%23a9c9dd'/%3e%3cpath d='M13.34 19.25c3.87 2.86 6.02 4.45 6.45 4.77.73.4 1.26.19 1.45-.68.26-1.24 2.36-11.14 2.62-12.37.27-1.08-.41-1.57-1.11-1.25-1.54.59-13.87 5.35-15.42 5.94-1.05.43-1.04 1.01-.19 1.27.27.09 1.59.5 3.96 1.24 5.49-3.47 8.54-5.39 9.15-5.78.44-.26.83-.12.51.17' fill='url(%23b)'/%3e%3c/svg%3e){kind=small}
 --%3e%3c!DOCTYPE svg PUBLIC '-//W3C//DTD SVG 1.1//EN' 'http://www.w3.org/Graphics/SVG/1.1/DTD/svg11.dtd'%3e%3csvg version='1.1' id='US_UK_Download_on_the' xmlns='http://www.w3.org/2000/svg' xmlns:xlink='http://www.w3.org/1999/xlink' x='0px' y='0px' width='135px' height='40px' viewBox='0 0 135 40' enable-background='new 0 0 135 40' xml:space='preserve'%3e%3cg%3e %3cpath fill='%23A6A6A6' d='M130.197%2c40H4.729C2.122%2c40%2c0%2c37.872%2c0%2c35.267V4.726C0%2c2.12%2c2.122%2c0%2c4.729%2c0h125.468 C132.803%2c0%2c135%2c2.12%2c135%2c4.726v30.541C135%2c37.872%2c132.803%2c40%2c130.197%2c40L130.197%2c40z'/%3e %3cpath d='M134.032%2c35.268c0%2c2.116-1.714%2c3.83-3.834%2c3.83H4.729c-2.119%2c0-3.839-1.714-3.839-3.83V4.725 c0-2.115%2c1.72-3.835%2c3.839-3.835h125.468c2.121%2c0%2c3.834%2c1.72%2c3.834%2c3.835L134.032%2c35.268L134.032%2c35.268z'/%3e %3cg%3e %3cg%3e %3cpath fill='white' d='M30.128%2c19.784c-0.029-3.223%2c2.639-4.791%2c2.761-4.864c-1.511-2.203-3.853-2.504-4.676-2.528 c-1.967-0.207-3.875%2c1.177-4.877%2c1.177c-1.022%2c0-2.565-1.157-4.228-1.123c-2.14%2c0.033-4.142%2c1.272-5.24%2c3.196 c-2.266%2c3.923-0.576%2c9.688%2c1.595%2c12.859c1.086%2c1.553%2c2.355%2c3.287%2c4.016%2c3.226c1.625-0.067%2c2.232-1.036%2c4.193-1.036 c1.943%2c0%2c2.513%2c1.036%2c4.207%2c0.997c1.744-0.028%2c2.842-1.56%2c3.89-3.127c1.255-1.78%2c1.759-3.533%2c1.779-3.623 C33.507%2c24.924%2c30.161%2c23.647%2c30.128%2c19.784z'/%3e %3cpath fill='white' d='M26.928%2c10.306c0.874-1.093%2c1.472-2.58%2c1.306-4.089c-1.265%2c0.056-2.847%2c0.875-3.758%2c1.944 c-0.806%2c0.942-1.526%2c2.486-1.34%2c3.938C24.557%2c12.205%2c26.016%2c11.382%2c26.928%2c10.306z'/%3e %3c/g%3e %3c/g%3e %3cg%3e %3cpath fill='white' d='M53.645%2c31.504h-2.271l-1.244-3.909h-4.324l-1.185%2c3.909h-2.211l4.284-13.308h2.646L53.645%2c31.504z M49.755%2c25.955L48.63%2c22.48c-0.119-0.355-0.342-1.191-0.671-2.507h-0.04c-0.131%2c0.566-0.342%2c1.402-0.632%2c2.507l-1.105%2c3.475 H49.755z'/%3e %3cpath fill='white' d='M64.662%2c26.588c0%2c1.632-0.441%2c2.922-1.323%2c3.869c-0.79%2c0.843-1.771%2c1.264-2.942%2c1.264 c-1.264%2c0-2.172-0.454-2.725-1.362h-0.04v5.055h-2.132V25.067c0-1.026-0.027-2.079-0.079-3.159h1.875l0.119%2c1.521h0.04 c0.711-1.146%2c1.79-1.718%2c3.238-1.718c1.132%2c0%2c2.077%2c0.447%2c2.833%2c1.342C64.284%2c23.949%2c64.662%2c25.127%2c64.662%2c26.588z M62.49%2c26.666 c0-0.934-0.21-1.704-0.632-2.31c-0.461-0.632-1.08-0.948-1.856-0.948c-0.526%2c0-1.004%2c0.176-1.431%2c0.523 c-0.428%2c0.35-0.708%2c0.807-0.839%2c1.373c-0.066%2c0.264-0.099%2c0.48-0.099%2c0.65v1.6c0%2c0.698%2c0.214%2c1.287%2c0.642%2c1.768 s0.984%2c0.721%2c1.668%2c0.721c0.803%2c0%2c1.428-0.31%2c1.875-0.928C62.266%2c28.496%2c62.49%2c27.68%2c62.49%2c26.666z'/%3e %3cpath fill='white' d='M75.699%2c26.588c0%2c1.632-0.441%2c2.922-1.324%2c3.869c-0.789%2c0.843-1.77%2c1.264-2.941%2c1.264 c-1.264%2c0-2.172-0.454-2.724-1.362H68.67v5.055h-2.132V25.067c0-1.026-0.027-2.079-0.079-3.159h1.875l0.119%2c1.521h0.04 c0.71-1.146%2c1.789-1.718%2c3.238-1.718c1.131%2c0%2c2.076%2c0.447%2c2.834%2c1.342C75.32%2c23.949%2c75.699%2c25.127%2c75.699%2c26.588z M73.527%2c26.666 c0-0.934-0.211-1.704-0.633-2.31c-0.461-0.632-1.078-0.948-1.855-0.948c-0.527%2c0-1.004%2c0.176-1.432%2c0.523 c-0.428%2c0.35-0.707%2c0.807-0.838%2c1.373c-0.065%2c0.264-0.099%2c0.48-0.099%2c0.65v1.6c0%2c0.698%2c0.214%2c1.287%2c0.64%2c1.768 c0.428%2c0.48%2c0.984%2c0.721%2c1.67%2c0.721c0.803%2c0%2c1.428-0.31%2c1.875-0.928C73.303%2c28.496%2c73.527%2c27.68%2c73.527%2c26.666z'/%3e %3cpath fill='white' d='M88.039%2c27.772c0%2c1.132-0.393%2c2.053-1.182%2c2.764c-0.867%2c0.777-2.074%2c1.165-3.625%2c1.165 c-1.432%2c0-2.58-0.276-3.449-0.829l0.494-1.777c0.936%2c0.566%2c1.963%2c0.85%2c3.082%2c0.85c0.803%2c0%2c1.428-0.182%2c1.877-0.544 c0.447-0.362%2c0.67-0.848%2c0.67-1.454c0-0.54-0.184-0.995-0.553-1.364c-0.367-0.369-0.98-0.712-1.836-1.029 c-2.33-0.869-3.494-2.142-3.494-3.816c0-1.094%2c0.408-1.991%2c1.225-2.689c0.814-0.699%2c1.9-1.048%2c3.258-1.048 c1.211%2c0%2c2.217%2c0.211%2c3.02%2c0.632l-0.533%2c1.738c-0.75-0.408-1.598-0.612-2.547-0.612c-0.75%2c0-1.336%2c0.185-1.756%2c0.553 c-0.355%2c0.329-0.533%2c0.73-0.533%2c1.205c0%2c0.526%2c0.203%2c0.961%2c0.611%2c1.303c0.355%2c0.316%2c1%2c0.658%2c1.936%2c1.027 c1.145%2c0.461%2c1.986%2c1%2c2.527%2c1.618C87.77%2c26.081%2c88.039%2c26.852%2c88.039%2c27.772z'/%3e %3cpath fill='white' d='M95.088%2c23.508h-2.35v4.659c0%2c1.185%2c0.414%2c1.777%2c1.244%2c1.777c0.381%2c0%2c0.697-0.033%2c0.947-0.099l0.059%2c1.619 c-0.42%2c0.157-0.973%2c0.236-1.658%2c0.236c-0.842%2c0-1.5-0.257-1.975-0.77c-0.473-0.514-0.711-1.376-0.711-2.587v-4.837h-1.4v-1.6h1.4 v-1.757l2.094-0.632v2.389h2.35V23.508z'/%3e %3cpath fill='white' d='M105.691%2c26.627c0%2c1.475-0.422%2c2.686-1.264%2c3.633c-0.883%2c0.975-2.055%2c1.461-3.516%2c1.461 c-1.408%2c0-2.529-0.467-3.365-1.401s-1.254-2.113-1.254-3.534c0-1.487%2c0.43-2.705%2c1.293-3.652c0.861-0.948%2c2.023-1.422%2c3.484-1.422 c1.408%2c0%2c2.541%2c0.467%2c3.396%2c1.402C105.283%2c24.021%2c105.691%2c25.192%2c105.691%2c26.627z M103.479%2c26.696 c0-0.885-0.189-1.644-0.572-2.277c-0.447-0.766-1.086-1.148-1.914-1.148c-0.857%2c0-1.508%2c0.383-1.955%2c1.148 c-0.383%2c0.634-0.572%2c1.405-0.572%2c2.317c0%2c0.885%2c0.189%2c1.644%2c0.572%2c2.276c0.461%2c0.766%2c1.105%2c1.148%2c1.936%2c1.148 c0.814%2c0%2c1.453-0.39%2c1.914-1.168C103.281%2c28.347%2c103.479%2c27.58%2c103.479%2c26.696z'/%3e %3cpath fill='white' d='M112.621%2c23.783c-0.211-0.039-0.436-0.059-0.672-0.059c-0.75%2c0-1.33%2c0.283-1.738%2c0.85 c-0.355%2c0.5-0.533%2c1.132-0.533%2c1.895v5.035h-2.131l0.02-6.574c0-1.106-0.027-2.113-0.08-3.021h1.857l0.078%2c1.836h0.059 c0.225-0.631%2c0.58-1.139%2c1.066-1.52c0.475-0.343%2c0.988-0.514%2c1.541-0.514c0.197%2c0%2c0.375%2c0.014%2c0.533%2c0.039V23.783z'/%3e %3cpath fill='white' d='M122.156%2c26.252c0%2c0.382-0.025%2c0.704-0.078%2c0.967h-6.396c0.025%2c0.948%2c0.334%2c1.673%2c0.928%2c2.173 c0.539%2c0.447%2c1.236%2c0.671%2c2.092%2c0.671c0.947%2c0%2c1.811-0.151%2c2.588-0.454l0.334%2c1.48c-0.908%2c0.396-1.98%2c0.593-3.217%2c0.593 c-1.488%2c0-2.656-0.438-3.506-1.313c-0.848-0.875-1.273-2.05-1.273-3.524c0-1.447%2c0.395-2.652%2c1.186-3.613 c0.828-1.026%2c1.947-1.539%2c3.355-1.539c1.383%2c0%2c2.43%2c0.513%2c3.141%2c1.539C121.873%2c24.047%2c122.156%2c25.055%2c122.156%2c26.252z M120.123%2c25.699c0.014-0.632-0.125-1.178-0.414-1.639c-0.369-0.593-0.936-0.889-1.699-0.889c-0.697%2c0-1.264%2c0.289-1.697%2c0.869 c-0.355%2c0.461-0.566%2c1.014-0.631%2c1.658H120.123z'/%3e %3c/g%3e %3cg%3e %3cg%3e %3cpath fill='white' d='M49.05%2c10.009c0%2c1.177-0.353%2c2.063-1.058%2c2.658c-0.653%2c0.549-1.581%2c0.824-2.783%2c0.824 c-0.596%2c0-1.106-0.026-1.533-0.078V6.982c0.557-0.09%2c1.157-0.136%2c1.805-0.136c1.145%2c0%2c2.008%2c0.249%2c2.59%2c0.747 C48.723%2c8.156%2c49.05%2c8.961%2c49.05%2c10.009z M47.945%2c10.038c0-0.763-0.202-1.348-0.606-1.756c-0.404-0.407-0.994-0.611-1.771-0.611 c-0.33%2c0-0.611%2c0.022-0.844%2c0.068v4.889c0.129%2c0.02%2c0.365%2c0.029%2c0.708%2c0.029c0.802%2c0%2c1.421-0.223%2c1.857-0.669 S47.945%2c10.892%2c47.945%2c10.038z'/%3e %3cpath fill='white' d='M54.909%2c11.037c0%2c0.725-0.207%2c1.319-0.621%2c1.785c-0.434%2c0.479-1.009%2c0.718-1.727%2c0.718 c-0.692%2c0-1.243-0.229-1.654-0.689c-0.41-0.459-0.615-1.038-0.615-1.736c0-0.73%2c0.211-1.329%2c0.635-1.794s0.994-0.698%2c1.712-0.698 c0.692%2c0%2c1.248%2c0.229%2c1.669%2c0.688C54.708%2c9.757%2c54.909%2c10.333%2c54.909%2c11.037z M53.822%2c11.071c0-0.435-0.094-0.808-0.281-1.119 c-0.22-0.376-0.533-0.564-0.94-0.564c-0.421%2c0-0.741%2c0.188-0.961%2c0.564c-0.188%2c0.311-0.281%2c0.69-0.281%2c1.138 c0%2c0.435%2c0.094%2c0.808%2c0.281%2c1.119c0.227%2c0.376%2c0.543%2c0.564%2c0.951%2c0.564c0.4%2c0%2c0.714-0.191%2c0.94-0.574 C53.725%2c11.882%2c53.822%2c11.506%2c53.822%2c11.071z'/%3e %3cpath fill='white' d='M62.765%2c8.719l-1.475%2c4.714h-0.96l-0.611-2.047c-0.155-0.511-0.281-1.019-0.379-1.523h-0.019 c-0.091%2c0.518-0.217%2c1.025-0.379%2c1.523l-0.649%2c2.047h-0.971l-1.387-4.714h1.077l0.533%2c2.241c0.129%2c0.53%2c0.235%2c1.035%2c0.32%2c1.513 h0.019c0.078-0.394%2c0.207-0.896%2c0.389-1.503l0.669-2.25h0.854l0.641%2c2.202c0.155%2c0.537%2c0.281%2c1.054%2c0.378%2c1.552h0.029 c0.071-0.485%2c0.178-1.002%2c0.32-1.552l0.572-2.202H62.765z'/%3e %3cpath fill='white' d='M68.198%2c13.433H67.15v-2.7c0-0.832-0.316-1.248-0.95-1.248c-0.311%2c0-0.562%2c0.114-0.757%2c0.343 c-0.193%2c0.229-0.291%2c0.499-0.291%2c0.808v2.796h-1.048v-3.366c0-0.414-0.013-0.863-0.038-1.349h0.921l0.049%2c0.737h0.029 c0.122-0.229%2c0.304-0.418%2c0.543-0.569c0.284-0.176%2c0.602-0.265%2c0.95-0.265c0.44%2c0%2c0.806%2c0.142%2c1.097%2c0.427 c0.362%2c0.349%2c0.543%2c0.87%2c0.543%2c1.562V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M71.088%2c13.433h-1.047V6.556h1.047V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M77.258%2c11.037c0%2c0.725-0.207%2c1.319-0.621%2c1.785c-0.434%2c0.479-1.01%2c0.718-1.727%2c0.718 c-0.693%2c0-1.244-0.229-1.654-0.689c-0.41-0.459-0.615-1.038-0.615-1.736c0-0.73%2c0.211-1.329%2c0.635-1.794s0.994-0.698%2c1.711-0.698 c0.693%2c0%2c1.248%2c0.229%2c1.67%2c0.688C77.057%2c9.757%2c77.258%2c10.333%2c77.258%2c11.037z M76.17%2c11.071c0-0.435-0.094-0.808-0.281-1.119 c-0.219-0.376-0.533-0.564-0.939-0.564c-0.422%2c0-0.742%2c0.188-0.961%2c0.564c-0.188%2c0.311-0.281%2c0.69-0.281%2c1.138 c0%2c0.435%2c0.094%2c0.808%2c0.281%2c1.119c0.227%2c0.376%2c0.543%2c0.564%2c0.951%2c0.564c0.4%2c0%2c0.713-0.191%2c0.939-0.574 C76.074%2c11.882%2c76.17%2c11.506%2c76.17%2c11.071z'/%3e %3cpath fill='white' d='M82.33%2c13.433h-0.941l-0.078-0.543h-0.029c-0.322%2c0.433-0.781%2c0.65-1.377%2c0.65 c-0.445%2c0-0.805-0.143-1.076-0.427c-0.246-0.258-0.369-0.579-0.369-0.96c0-0.576%2c0.24-1.015%2c0.723-1.319 c0.482-0.304%2c1.16-0.453%2c2.033-0.446V10.3c0-0.621-0.326-0.931-0.979-0.931c-0.465%2c0-0.875%2c0.117-1.229%2c0.349l-0.213-0.688 c0.438-0.271%2c0.979-0.407%2c1.617-0.407c1.232%2c0%2c1.85%2c0.65%2c1.85%2c1.95v1.736C82.262%2c12.78%2c82.285%2c13.155%2c82.33%2c13.433z M81.242%2c11.813v-0.727c-1.156-0.02-1.734%2c0.297-1.734%2c0.95c0%2c0.246%2c0.066%2c0.43%2c0.201%2c0.553c0.135%2c0.123%2c0.307%2c0.184%2c0.512%2c0.184 c0.23%2c0%2c0.445-0.073%2c0.641-0.218c0.197-0.146%2c0.318-0.331%2c0.363-0.558C81.236%2c11.946%2c81.242%2c11.884%2c81.242%2c11.813z'/%3e %3cpath fill='white' d='M88.285%2c13.433h-0.93l-0.049-0.757h-0.029c-0.297%2c0.576-0.803%2c0.864-1.514%2c0.864 c-0.568%2c0-1.041-0.223-1.416-0.669s-0.562-1.025-0.562-1.736c0-0.763%2c0.203-1.381%2c0.611-1.853c0.395-0.44%2c0.879-0.66%2c1.455-0.66 c0.633%2c0%2c1.076%2c0.213%2c1.328%2c0.64h0.02V6.556h1.049v5.607C88.248%2c12.622%2c88.26%2c13.045%2c88.285%2c13.433z M87.199%2c11.445v-0.786 c0-0.136-0.01-0.246-0.029-0.33c-0.059-0.252-0.186-0.464-0.379-0.635c-0.195-0.171-0.43-0.257-0.701-0.257 c-0.391%2c0-0.697%2c0.155-0.922%2c0.466c-0.223%2c0.311-0.336%2c0.708-0.336%2c1.193c0%2c0.466%2c0.107%2c0.844%2c0.322%2c1.135 c0.227%2c0.31%2c0.533%2c0.465%2c0.916%2c0.465c0.344%2c0%2c0.619-0.129%2c0.828-0.388C87.1%2c12.069%2c87.199%2c11.781%2c87.199%2c11.445z'/%3e %3cpath fill='white' d='M97.248%2c11.037c0%2c0.725-0.207%2c1.319-0.621%2c1.785c-0.434%2c0.479-1.008%2c0.718-1.727%2c0.718 c-0.691%2c0-1.242-0.229-1.654-0.689c-0.41-0.459-0.615-1.038-0.615-1.736c0-0.73%2c0.211-1.329%2c0.635-1.794s0.994-0.698%2c1.713-0.698 c0.691%2c0%2c1.248%2c0.229%2c1.668%2c0.688C97.047%2c9.757%2c97.248%2c10.333%2c97.248%2c11.037z M96.162%2c11.071c0-0.435-0.094-0.808-0.281-1.119 c-0.221-0.376-0.533-0.564-0.941-0.564c-0.42%2c0-0.74%2c0.188-0.961%2c0.564c-0.188%2c0.311-0.281%2c0.69-0.281%2c1.138 c0%2c0.435%2c0.094%2c0.808%2c0.281%2c1.119c0.227%2c0.376%2c0.543%2c0.564%2c0.951%2c0.564c0.4%2c0%2c0.715-0.191%2c0.941-0.574 C96.064%2c11.882%2c96.162%2c11.506%2c96.162%2c11.071z'/%3e %3cpath fill='white' d='M102.883%2c13.433h-1.047v-2.7c0-0.832-0.316-1.248-0.951-1.248c-0.311%2c0-0.562%2c0.114-0.756%2c0.343 s-0.291%2c0.499-0.291%2c0.808v2.796h-1.049v-3.366c0-0.414-0.012-0.863-0.037-1.349h0.92l0.049%2c0.737h0.029 c0.123-0.229%2c0.305-0.418%2c0.543-0.569c0.285-0.176%2c0.602-0.265%2c0.951-0.265c0.439%2c0%2c0.805%2c0.142%2c1.096%2c0.427 c0.363%2c0.349%2c0.543%2c0.87%2c0.543%2c1.562V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M109.936%2c9.504h-1.154v2.29c0%2c0.582%2c0.205%2c0.873%2c0.611%2c0.873c0.188%2c0%2c0.344-0.016%2c0.467-0.049 l0.027%2c0.795c-0.207%2c0.078-0.479%2c0.117-0.814%2c0.117c-0.414%2c0-0.736-0.126-0.969-0.378c-0.234-0.252-0.35-0.676-0.35-1.271V9.504 h-0.689V8.719h0.689V7.855l1.027-0.31v1.173h1.154V9.504z'/%3e %3cpath fill='white' d='M115.484%2c13.433h-1.049v-2.68c0-0.845-0.316-1.268-0.949-1.268c-0.486%2c0-0.818%2c0.245-1%2c0.735 c-0.031%2c0.103-0.049%2c0.229-0.049%2c0.377v2.835h-1.047V6.556h1.047v2.841h0.02c0.33-0.517%2c0.803-0.775%2c1.416-0.775 c0.434%2c0%2c0.793%2c0.142%2c1.078%2c0.427c0.355%2c0.355%2c0.533%2c0.883%2c0.533%2c1.581V13.433z'/%3e %3cpath fill='white' d='M121.207%2c10.853c0%2c0.188-0.014%2c0.346-0.039%2c0.475h-3.143c0.014%2c0.466%2c0.164%2c0.821%2c0.455%2c1.067 c0.266%2c0.22%2c0.609%2c0.33%2c1.029%2c0.33c0.465%2c0%2c0.889-0.074%2c1.271-0.223l0.164%2c0.728c-0.447%2c0.194-0.973%2c0.291-1.582%2c0.291 c-0.73%2c0-1.305-0.215-1.721-0.645c-0.418-0.43-0.625-1.007-0.625-1.731c0-0.711%2c0.193-1.303%2c0.582-1.775 c0.406-0.504%2c0.955-0.756%2c1.648-0.756c0.678%2c0%2c1.193%2c0.252%2c1.541%2c0.756C121.068%2c9.77%2c121.207%2c10.265%2c121.207%2c10.853z M120.207%2c10.582c0.008-0.311-0.061-0.579-0.203-0.805c-0.182-0.291-0.459-0.437-0.834-0.437c-0.342%2c0-0.621%2c0.142-0.834%2c0.427 c-0.174%2c0.227-0.277%2c0.498-0.311%2c0.815H120.207z'/%3e %3c/g%3e %3c/g%3e%3c/g%3e%3c/svg%3e){kind=small}
' spreadMethod='pad' id='linearGradient50'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300a0ff' offset='0' id='stop52' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300a1ff' offset='0.0066' id='stop54' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300beff' offset='0.2601' id='stop56' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300d2ff' offset='0.5122' id='stop58' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300dfff' offset='0.7604' id='stop60' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300e3ff' offset='1' id='stop62' /%3e%3c/linearGradient%3e%3clinearGradient x1='43.8344' y1='171.9986' x2='19.637501' y2='171.9986' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='matrix(0.8%2c0%2c0%2c-0.8%2c0%2c161.6)' spreadMethod='pad' id='linearGradient68'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ffe000' offset='0' id='stop70' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ffbd00' offset='0.4087' id='stop72' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:orange' offset='0.7754' id='stop74' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ff9c00' offset='1' id='stop76' /%3e%3c/linearGradient%3e%3clinearGradient x1='34.827' y1='169.7039' x2='12.0687' y2='146.9456' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='matrix(0.8%2c0%2c0%2c-0.8%2c0%2c161.6)' spreadMethod='pad' id='linearGradient82'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23ff3a44' offset='0' id='stop84' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%23c31162' offset='1' id='stop86' /%3e%3c/linearGradient%3e%3clinearGradient x1='17.2973' y1='191.82381' x2='27.4599' y2='181.6613' gradientUnits='userSpaceOnUse' gradientTransform='matrix(0.8%2c0%2c0%2c-0.8%2c0%2c161.6)' spreadMethod='pad' id='linearGradient92'%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2332a071' offset='0' id='stop94' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%232da771' offset='0.0685' id='stop96' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2315cf74' offset='0.4762' id='stop98' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2306e775' offset='0.8009' id='stop100' /%3e%3cstop style='stop-opacity:1%3bstop-color:%2300f076' offset='1' id='stop102' /%3e%3c/linearGradient%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath110'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path112' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask114'%3e%3cg id='g116'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath110)' id='g118'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.2%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path120' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath126'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path128' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath130'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path132' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern134'%3e%3cg id='g136' /%3e%3cg id='g138'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath130)' id='g140'%3e%3cg id='g142'%3e%3cpath d='M 29.625%2c20.695 18.012%2c14.098 C 17.363%2c13.727 16.781%2c13.754 16.406%2c14.09 l -0.058%2c-0.063 0.058%2c-0.058 c 0.375%2c-0.336 0.957%2c-0.36 1.606%2c0.011 l 11.687%2c6.641 -0.074%2c0.074 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path144' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath158'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path160' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask162'%3e%3cg id='g164'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath158)' id='g166'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.12000002%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path168' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath174'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path176' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath178'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path180' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern182'%3e%3cg id='g184' /%3e%3cg id='g186'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath178)' id='g188'%3e%3cg id='g190'%3e%3cpath d='m 16.348%2c14.145 c -0.235%2c0.246 -0.371%2c0.628 -0.371%2c1.125 l 0%2c-0.118 c 0%2c-0.496 0.136%2c-0.879 0.371%2c-1.125 l 0.058%2c0.063 -0.058%2c0.055 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path192' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath206'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path208' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask210'%3e%3cg id='g212'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath206)' id='g214'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.12000002%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path216' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath222'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path224' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath226'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path228' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern230'%3e%3cg id='g232' /%3e%3cg id='g234'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath226)' id='g236'%3e%3cg id='g238'%3e%3cpath d='m 33.613%2c22.961 -3.988%2c-2.266 0.074%2c-0.074 3.914%2c2.223 c 0.559%2c0.316 0.836%2c0.734 0.836%2c1.156 -0.047%2c-0.379 -0.332%2c-0.75 -0.836%2c-1.039 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path240' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath254'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path256' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cmask maskUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='1' height='1' id='mask258'%3e%3cg id='g260'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath254)' id='g262'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:black%3bfill-opacity:0.25%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path264' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/mask%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath270'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path272' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cclipPath clipPathUnits='userSpaceOnUse' id='clipPath274'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' id='path276' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/clipPath%3e%3cpattern patternTransform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)' patternUnits='userSpaceOnUse' x='0' y='0' width='124' height='48' id='pattern278'%3e%3cg id='g280' /%3e%3cg id='g282'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath274)' id='g284'%3e%3cg id='g286'%3e%3cpath d='m 18.012%2c33.902 15.601%2c-8.863 c 0.508%2c-0.289 0.789%2c-0.66 0.836%2c-1.039 0%2c0.418 -0.277%2c0.836 -0.836%2c1.156 L 18.012%2c34.02 c -1.117%2c0.632 -2.035%2c0.105 -2.035%2c-1.176 l 0%2c-0.114 c 0%2c1.278 0.918%2c1.805 2.035%2c1.172 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path288' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/pattern%3e%3c/defs%3e%3csodipodi:namedview pagecolor='white' bordercolor='%23666666' borderopacity='1' objecttolerance='10' gridtolerance='10' guidetolerance='10' inkscape:pageopacity='0' inkscape:pageshadow='2' inkscape:window-width='1366' inkscape:window-height='705' id='namedview4' showgrid='false' inkscape:zoom='7.6276974' inkscape:cx='93.965168' inkscape:cy='29.61582' inkscape:window-x='-8' inkscape:window-y='-8' inkscape:window-maximized='1' inkscape:current-layer='g10' /%3e%3cg id='g10' inkscape:groupmode='layer' inkscape:label='google-play-badge' transform='matrix(1.25%2c0%2c0%2c-1.25%2c-9.4247625%2c49.85025)'%3e%3cg id='g12' transform='matrix(1.0023923%2c0%2c0%2c0.99072975%2c-0.29664807%2c0)'%3e%3cpath d='M 112%2c8 12%2c8 C 9.801%2c8 8%2c9.801 8%2c12 l 0%2c24 c 0%2c2.199 1.801%2c4 4%2c4 l 100%2c0 c 2.199%2c0 4%2c-1.801 4%2c-4 l 0%2c-24 c 0%2c-2.199 -1.801%2c-4 -4%2c-4 z' style='fill:black%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path14' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3cpath d='m 112%2c39.359 c 1.852%2c0 3.359%2c-1.507 3.359%2c-3.359 l 0%2c-24 c 0%2c-1.852 -1.507%2c-3.359 -3.359%2c-3.359 l -100%2c0 c -1.852%2c0 -3.359%2c1.507 -3.359%2c3.359 l 0%2c24 c 0%2c1.852 1.507%2c3.359 3.359%2c3.359 l 100%2c0 M 112%2c40 12%2c40 C 9.801%2c40 8%2c38.199 8%2c36 L 8%2c12 C 8%2c9.801 9.801%2c8 12%2c8 l 100%2c0 c 2.199%2c0 4%2c1.801 4%2c4 l 0%2c24 c 0%2c2.199 -1.801%2c4 -4%2c4 z' style='fill:%23a6a6a6%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path16' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3cg id='g18' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 45.934%2c16.195 c 0%2c0.668 -0.2%2c1.203 -0.594%2c1.602 -0.453%2c0.473 -1.043%2c0.711 -1.766%2c0.711 -0.691%2c0 -1.281%2c-0.242 -1.765%2c-0.719 -0.485%2c-0.484 -0.727%2c-1.078 -0.727%2c-1.789 0%2c-0.711 0.242%2c-1.305 0.727%2c-1.785 0.484%2c-0.481 1.074%2c-0.723 1.765%2c-0.723 0.344%2c0 0.672%2c0.071 0.985%2c0.203 0.312%2c0.133 0.566%2c0.313 0.75%2c0.535 l -0.418%2c0.422 c -0.321%2c-0.379 -0.758%2c-0.566 -1.317%2c-0.566 -0.504%2c0 -0.941%2c0.176 -1.312%2c0.531 -0.367%2c0.356 -0.551%2c0.817 -0.551%2c1.383 0%2c0.566 0.184%2c1.031 0.551%2c1.387 0.371%2c0.351 0.808%2c0.531 1.312%2c0.531 0.535%2c0 0.985%2c-0.18 1.34%2c-0.535 0.234%2c-0.235 0.367%2c-0.559 0.402%2c-0.973 l -1.742%2c0 0%2c-0.578 2.324%2c0 c 0.028%2c0.125 0.036%2c0.246 0.036%2c0.363 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path20' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g22' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 49.621%2c14.191 -2.183%2c0 0%2c1.52 1.968%2c0 0%2c0.578 -1.968%2c0 0%2c1.52 2.183%2c0 0%2c0.589 -2.801%2c0 0%2c-4.796 2.801%2c0 0%2c0.589 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path24' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g26' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 52.223%2c18.398 -0.618%2c0 0%2c-4.207 -1.339%2c0 0%2c-0.589 3.297%2c0 0%2c0.589 -1.34%2c0 0%2c4.207 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path28' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g30' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 55.949%2c18.398 0%2c-4.796 0.617%2c0 0%2c4.796 -0.617%2c0 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path32' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g34' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 59.301%2c18.398 -0.613%2c0 0%2c-4.207 -1.344%2c0 0%2c-0.589 3.301%2c0 0%2c0.589 -1.344%2c0 0%2c4.207 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path36' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g38' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 66.887%2c17.781 c -0.473%2c0.485 -1.059%2c0.727 -1.758%2c0.727 -0.703%2c0 -1.289%2c-0.242 -1.762%2c-0.727 C 62.895%2c17.297 62.66%2c16.703 62.66%2c16 c 0%2c-0.703 0.235%2c-1.297 0.707%2c-1.781 0.473%2c-0.485 1.059%2c-0.727 1.762%2c-0.727 0.695%2c0 1.281%2c0.242 1.754%2c0.731 0.476%2c0.488 0.711%2c1.078 0.711%2c1.777 0%2c0.703 -0.235%2c1.297 -0.707%2c1.781 z m -3.063%2c-0.402 c 0.356%2c0.359 0.789%2c0.539 1.305%2c0.539 0.512%2c0 0.949%2c-0.18 1.301%2c-0.539 0.355%2c-0.359 0.535%2c-0.82 0.535%2c-1.379 0%2c-0.559 -0.18%2c-1.02 -0.535%2c-1.379 -0.352%2c-0.359 -0.789%2c-0.539 -1.301%2c-0.539 -0.516%2c0 -0.949%2c0.18 -1.305%2c0.539 -0.355%2c0.359 -0.535%2c0.82 -0.535%2c1.379 0%2c0.559 0.18%2c1.02 0.535%2c1.379 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path40' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g42' transform='matrix(1%2c0%2c0%2c-1%2c0%2c48)'%3e%3cpath d='m 68.461%2c18.398 0%2c-4.796 0.75%2c0 2.332%2c3.73 0.027%2c0 -0.027%2c-0.922 0%2c-2.808 0.617%2c0 0%2c4.796 -0.644%2c0 -2.442%2c-3.914 -0.027%2c0 0.027%2c0.926 0%2c2.988 -0.613%2c0 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:white%3bstroke-width:0.16%3bstroke-linecap:butt%3bstroke-linejoin:miter%3bstroke-miterlimit:10%3bstroke-dasharray:none%3bstroke-opacity:1' id='path44' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cpath d='m 62.508%2c22.598 c -1.879%2c0 -3.414%2c-1.43 -3.414%2c-3.403 0%2c-1.957 1.535%2c-3.402 3.414%2c-3.402 1.883%2c0 3.418%2c1.445 3.418%2c3.402 0%2c1.973 -1.535%2c3.403 -3.418%2c3.403 z m 0%2c-5.465 c -1.031%2c0 -1.918%2c0.851 -1.918%2c2.062 0%2c1.227 0.887%2c2.063 1.918%2c2.063 1.031%2c0 1.922%2c-0.836 1.922%2c-2.063 0%2c-1.211 -0.891%2c-2.062 -1.922%2c-2.062 z m -7.449%2c5.465 c -1.883%2c0 -3.414%2c-1.43 -3.414%2c-3.403 0%2c-1.957 1.531%2c-3.402 3.414%2c-3.402 1.882%2c0 3.414%2c1.445 3.414%2c3.402 0%2c1.973 -1.532%2c3.403 -3.414%2c3.403 z m 0%2c-5.465 c -1.032%2c0 -1.922%2c0.851 -1.922%2c2.062 0%2c1.227 0.89%2c2.063 1.922%2c2.063 1.031%2c0 1.918%2c-0.836 1.918%2c-2.063 0%2c-1.211 -0.887%2c-2.062 -1.918%2c-2.062 z m -8.864%2c4.422 0%2c-1.446 3.453%2c0 c -0.101%2c-0.808 -0.371%2c-1.402 -0.785%2c-1.816 -0.504%2c-0.5 -1.289%2c-1.055 -2.668%2c-1.055 -2.125%2c0 -3.789%2c1.715 -3.789%2c3.84 0%2c2.125 1.664%2c3.84 3.789%2c3.84 1.149%2c0 1.985%2c-0.449 2.602%2c-1.031 l 1.019%2c1.019 c -0.863%2c0.824 -2.011%2c1.457 -3.621%2c1.457 -2.914%2c0 -5.363%2c-2.371 -5.363%2c-5.285 0%2c-2.914 2.449%2c-5.285 5.363%2c-5.285 1.575%2c0 2.758%2c0.516 3.688%2c1.484 0.953%2c0.953 1.25%2c2.293 1.25%2c3.375 0%2c0.336 -0.028%2c0.645 -0.078%2c0.903 l -4.86%2c0 z m 36.246%2c-1.121 c -0.281%2c0.761 -1.148%2c2.164 -2.914%2c2.164 -1.75%2c0 -3.207%2c-1.379 -3.207%2c-3.403 0%2c-1.906 1.442%2c-3.402 3.375%2c-3.402 1.563%2c0 2.465%2c0.953 2.836%2c1.508 l -1.16%2c0.773 c -0.387%2c-0.566 -0.914%2c-0.941 -1.676%2c-0.941 -0.757%2c0 -1.3%2c0.347 -1.648%2c1.031 l 4.551%2c1.883 -0.157%2c0.387 z m -4.64%2c-1.133 c -0.039%2c1.312 1.019%2c1.984 1.777%2c1.984 0.594%2c0 1.098%2c-0.297 1.266%2c-0.722 L 77.801%2c19.301 Z M 74.102%2c16 l 1.496%2c0 0%2c10 -1.496%2c0 0%2c-10 z m -2.45%2c5.84 -0.05%2c0 c -0.336%2c0.398 -0.977%2c0.758 -1.789%2c0.758 -1.704%2c0 -3.262%2c-1.496 -3.262%2c-3.414 0%2c-1.907 1.558%2c-3.391 3.262%2c-3.391 0.812%2c0 1.453%2c0.363 1.789%2c0.773 l 0.05%2c0 0%2c-0.488 c 0%2c-1.301 -0.695%2c-2 -1.816%2c-2 -0.914%2c0 -1.481%2c0.66 -1.715%2c1.215 L 66.82%2c14.75 c 0.375%2c-0.902 1.368%2c-2.012 3.016%2c-2.012 1.754%2c0 3.234%2c1.032 3.234%2c3.543 l 0%2c6.11 -1.418%2c0 0%2c-0.551 z m -1.711%2c-4.707 c -1.031%2c0 -1.894%2c0.863 -1.894%2c2.051 0%2c1.199 0.863%2c2.074 1.894%2c2.074 1.016%2c0 1.817%2c-0.875 1.817%2c-2.074 0%2c-1.188 -0.801%2c-2.051 -1.817%2c-2.051 z M 89.445%2c26 l -3.578%2c0 0%2c-10 1.492%2c0 0%2c3.789 2.086%2c0 c 1.657%2c0 3.282%2c1.199 3.282%2c3.106 0%2c1.906 -1.629%2c3.105 -3.282%2c3.105 z m 0.039%2c-4.82 -2.125%2c0 0%2c3.429 2.125%2c0 c 1.114%2c0 1.75%2c-0.925 1.75%2c-1.714 0%2c-0.774 -0.636%2c-1.715 -1.75%2c-1.715 z m 9.223%2c1.437 c -1.078%2c0 -2.199%2c-0.476 -2.66%2c-1.531 l 1.324%2c-0.555 c 0.285%2c0.555 0.809%2c0.735 1.363%2c0.735 0.774%2c0 1.559%2c-0.465 1.571%2c-1.286 l 0%2c-0.105 c -0.27%2c0.156 -0.848%2c0.387 -1.559%2c0.387 -1.426%2c0 -2.879%2c-0.785 -2.879%2c-2.25 0%2c-1.34 1.168%2c-2.203 2.481%2c-2.203 1.004%2c0 1.558%2c0.453 1.906%2c0.98 l 0.051%2c0 0%2c-0.773 1.441%2c0 0%2c3.836 c 0%2c1.773 -1.324%2c2.765 -3.039%2c2.765 z m -0.18%2c-5.48 c -0.488%2c0 -1.168%2c0.242 -1.168%2c0.847 0%2c0.774 0.848%2c1.071 1.582%2c1.071 0.657%2c0 0.965%2c-0.145 1.364%2c-0.336 -0.117%2c-0.926 -0.914%2c-1.582 -1.778%2c-1.582 z m 8.469%2c5.261 -1.715%2c-4.335 -0.051%2c0 -1.773%2c4.335 -1.609%2c0 2.664%2c-6.058 -1.52%2c-3.371 1.559%2c0 4.105%2c9.429 -1.66%2c0 z M 93.547%2c16 l 1.496%2c0 0%2c10 -1.496%2c0 0%2c-10 z' style='fill:white%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path46' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3cg id='g48'%3e%3cpath d='M 16.348%2c33.969 C 16.113%2c33.723 15.977%2c33.34 15.977%2c32.844 l 0%2c-17.692 c 0%2c-0.496 0.136%2c-0.879 0.371%2c-1.125 l 0.058%2c-0.054 9.914%2c9.91 0%2c0.234 -9.914%2c9.91 -0.058%2c-0.058 z' style='fill:url(%23linearGradient50)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path64' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g66'%3e%3cpath d='m 29.621%2c20.578 -3.301%2c3.305 0%2c0.234 3.305%2c3.305 0.074%2c-0.043 3.914%2c-2.227 c 1.117%2c-0.632 1.117%2c-1.672 0%2c-2.308 l -3.914%2c-2.223 -0.078%2c-0.043 z' style='fill:url(%23linearGradient68)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path78' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g80'%3e%3cpath d='M 29.699%2c20.621 26.32%2c24 16.348%2c14.027 c 0.371%2c-0.39 0.976%2c-0.437 1.664%2c-0.047 l 11.687%2c6.641' style='fill:url(%23linearGradient82)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path88' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g90'%3e%3cpath d='M 29.699%2c27.379 18.012%2c34.02 c -0.688%2c0.386 -1.293%2c0.339 -1.664%2c-0.051 L 26.32%2c24 l 3.379%2c3.379 z' style='fill:url(%23linearGradient92)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path104' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3cg id='g106'%3e%3cg id='g108' /%3e%3cg id='g122' mask='url(%23mask114)'%3e%3cg id='g124' /%3e%3cg id='g146'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath126)' id='g148'%3e%3cg id='g150'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern134)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path152' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3cg id='g154'%3e%3cg id='g156' /%3e%3cg id='g170' mask='url(%23mask162)'%3e%3cg id='g172' /%3e%3cg id='g194'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath174)' id='g196'%3e%3cg id='g198'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern182)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path200' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3cg id='g202'%3e%3cg id='g204' /%3e%3cg id='g218' mask='url(%23mask210)'%3e%3cg id='g220' /%3e%3cg id='g242'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath222)' id='g244'%3e%3cg id='g246'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern230)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path248' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3cg id='g250'%3e%3cg id='g252' /%3e%3cg id='g266' mask='url(%23mask258)'%3e%3cg id='g268' /%3e%3cg id='g290'%3e%3cg clip-path='url(%23clipPath270)' id='g292'%3e%3cg id='g294'%3e%3cpath d='M 0%2c0 124%2c0 124%2c48 0%2c48 0%2c0 Z' style='fill:url(%23pattern278)%3bfill-opacity:1%3bfill-rule:nonzero%3bstroke:none' id='path296' inkscape:connector-curvature='0' /%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/g%3e%3c/svg%3e){kind=small}
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні