Рішення

від 24.10.2023 по справі 496/2940/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/2940/23

Провадження № 2/496/1329/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Дягилева В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Біляївської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років,

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою та, 14.06.2023 року та 10.07.2023 року зменшивши позовні вимоги, просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 19000 грн з дня подання позову і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, щомісячно у розмірі 6000 грн, починаючи з дня подання позову до 23.11.2024 року, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є громадянином республіки Молдова та в жовтні 2018 року відділом оформлення документів Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Головне управління ДМС в Одеській області (код органу 5101) йому була видана посвідка на постійне проживання на території України НОМЕР_1 . Відповідач є моряком, займає посаду на судні - судовий електромеханік на газовозі. В грудні місяці 2018 року відповідач вперше пішов у рейс. 12.06.2019 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. Вони сім`єю проживали за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана відповідачем, але 28.05.2019 року оформлена на його матір ОСОБА_4 . Також відповідач у період шлюбу придбав транспортний засіб Форд Мустанг, який також оформив на свою матір ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 17.05.2022 року відповідач пішов у рейс, а в червні 2022 року сказав їй (позивачці) виїхати з дитиною з квартири, в якій вони жили сім`єю. При цьому відповідач не забезпечив дитину житлом та не дав коштів для її утримання. Вона у липні 2022 року, в інтересах дитини, винаймала житло поряд з квартирою, в якій вони жили до переїзду. З 01.09.2022 року по теперішній час відповідач взагалі не спілкувався з сином ні особисто, ні за допомогою платформ для здійснення безкоштовних аудіо- та відеодзвінків, не виявляв бажання його бачити, не цікавився його життям та розвитком. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 31.07.2023 року шлюб між ними було розірвано. Наразі син ОСОБА_3 проживає за місцем її мешкання у квартирі, яка належить на праві власності її матері, та знаходиться на її (позивачки) утриманні. Відповідач участі у вихованні сина та його утриманні не приймає. Для вжиття відповідних заходів 18.04.2023 року вона подала до Біляївської міської ради Одеської області заяву про надання висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , а також заяву про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за місцем проживання матері. У неї є реальне побоювання, що відповідач може у будь-який час забрати дитину та вивезти її за межі України у республіку Молдова у зв`язку з тим, що 24.02.2022 року відповідач у республіці Молдова без її відома зробив єдиноразовий проїзний документ на територію республіки Молдова на ім`я малолітнього сина ОСОБА_3 , що надавало йому право вивезти дитину за межі України. До теперішнього часу місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстровано з тих підстав, що відповідач згоди на реєстрацію місця проживання дитини не надавав. З грудня 2018 року по теперішній час відповідач регулярно працює моряком за контрактами на посаді електромеханіка на газовозі. Його заробітна плата складає 8000 доларів США на місяць, що еквівалентно 320000 гривень. Відповідач є здоровою людиною, перед кожним рейсом він проходить медичний огляд на стан здоров`я, у нього відсутні на утриманні непрацездатні члени сім`ї чи діти, яких він повинен утримувати за законом або судовим рішенням. Вона щомісяця витрачає на утримання дитини приблизно 40000 гривень. У зазначені витрати входить: придбання продуктів дитячого харчування (молоко, йогурти, дитячі сирочки, молочні каші, каші, вода, овочі, м`ясо, риба, фрукти та інше) - 12000 грн; дитячі підгузники Pampers Premium Care Junior (2 коробки) вартістю 2909,87 грн*2 = 5819,74 грн. Дитячий посуд, стерилізатор для дитячого посуду - 3000 грн; засоби для дитячої гігієні (дитячий шампунь, мило, присипка, серветки, тощо ) - 1000 грн. Щомісяця у середньому на одяг для сина та інше (взуття, спідня білизна, верхня одежа, куртка, шапка, дитяче крісло в автомобіль, дитячий транспорт, тощо) вона витрачає 4000-5000 гривень. Комунальні послуги 600 грн. Дитина у своєму віці постійно потребує нових іграшок, книжечок для розвитку на які щомісяця витрачається 2000 гривень. Дитина кожного дня приймає водяні ванни, постійно працює телевізор з дитячими каналами. Дитина дорослішає. З 2-х річного віку дитину можна записати у присутності матері на дитячі розвиваючі ігри, вартість яких від 1000 грн на місяць. Один прийом у лікаря в лікарні Одрекс коштує 850 гривень. Вона доставляє дитину до лікарні на транспортному засобі. Витрати на паливо для поїздки з м. Біляївки до м. Одеси становлять приблизно 700 гривень. Дитині купуються необхідні вітаміни - 1000 грн, за необхідністю ліки (жарознижуючі, імуностимулюючі, профілактичні) - 2000 гривень. У неї є намір в інтересах дитини змінити місце проживання з м. Біляївка на м. Одеса в район, де вона народила сина та жила тривалий час. На даний час вартість оренди однокімнатної квартири загальною площею 45-50 кв.м приблизно коштує 10000 гривень на місяць. Вона вважає, що проживання у Приморському районі м. Одеси доцільно, так як зазначений район є комфортним для проживання з сином з тих підстав, що для повноцінного розвитку дитини є все необхідне: заклади медичного обслуговування; заклади освіти; заклади оздоровлення; дитячі майданчики, тощо. Вона вважає, що відповідач також зобов`язаний забезпечити житло своєму сину, а саме брати участь у витратах на оренду квартири для дитини, а тому й просить суд вартість оренди житла врахувати при визначенні суми стягнутих аліментів на утримання малолітнього сина. Враховуючи заробітну плату відповідача, вона вважає, що він має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 19000 гривень щомісяця, а також на її утримання у розмірі 6000 грн щомісяця. На даний час вона не має можливості працювати, так як весь свій час займається доглядом за малолітньою дитиною, яка потребує багато уваги, оскільки зараз у дитини прорізаються зубки і зазначений процес проходить дуже болісно, дитина не спить ночами, вдень вередує. До народження сина вона працювала кондитером та могла самостійно себе забезпечити, але на даний час такої можливості вона не має, а тому змушена звернутись з позовними вимогами, в т.ч. про стягнення аліментів на її утримання.

12.07.2023 року від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких він вказує про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участю їх представників у період часу з моменту пред`явлення первісної позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог було досягнуто згоди щодо місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його мамою ОСОБА_1 за її місцем проживання. Також було досягнуто згоди щодо сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 19000 грн до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 6000 грн, тобто до 23.11.2024 року. Отже, враховуючи вищевикладене відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо задоволення позовних вимог відносно місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його мамою ОСОБА_1 , за її місцем проживання. Також було досягнуто згоди щодо сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 19000 грн до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 6000 грн, тобто до 23.11.2024 року

Позивачка до підготовчого судового засідання не з`явилась, а від її представника ОСОБА_8 до суду надійшла заява, в якій вона просить справу розглянути у відсутність сторони позивача та задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач до підготовчого судового засідання не з`явився, а від його представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій він просить судове засідання провести за його відсутності та відсутності відповідача, підтримує позицію відповідача, викладену у письмових поясненнях від 11.07.2023 року.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Біляївської міської ради Богдан Ю.В. до підготовчого судового засідання не з`явилась, але подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі та при ухваленні рішення врахувати висновок органу опіки та піклування Біляївської міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету №99 від 23.05.2023 року щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, а ч. 4 ст. 206 вказаного Кодексу встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Приймаючи до уваги заяви сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Подружнє життя сторін не склалося і рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 31.07.2023 року шлюб між ними було розірвано.

Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходиться на її утриманні, про що свідчить довідка виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №1504 від 27.12.2022 року (а.с.15).

Із акту обстеження житлово-побутових умов, складеного головним спеціалістом ССД Біляївської міської ради Богдан Ю.В., представником КУ ЦНСП «Родинне коло» Біляївської міської ради Салатою О.Є. та начальником ССД Біляївської міської ради Грозовим Г.Д. 08.02.2023 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться на 5 поверсі 5 поверхового будинку та складається з 3-х кімнат, кухні, санвузла, коридору. Квартира зі зручностями. У квартирі чисто, затишно, проведена вода, газ, опалення центральне. Квартира облаштована усім необхідним для проживання. Є всі необхідні предмети побуту та речі для повсякденного вжитку. Дитина проживає в кімнаті разом з матір`ю. Хлопчик має окреме ліжко, шафу для одягу, іграшки згідно з віком. Дитина забезпечена усім необхідним для виховання та розвитку. Стосунки в сім`ї доброзичливі, мати приділяє достатньо уваги вихованню та розвитку сина (а.с.17).

18.04.2023 року позивачка звернулась до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області із заявою, зокрема, про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за її місцем проживання, посилаючись на те, що відповідач, який за професією є моряком і більшу частину часу знаходиться у рейсах за межами України, не виконує свої батьківські обов`язки щодо сина. До теперішнього часу місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстровано з тих підстав, що відповідач не надає згоду на реєстрацію місця проживання дитини (а.с.21).

Орган опіки та піклування Біляївської міської ради дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказаний висновок затверджено рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №99 від 23.02.2023 року. Водночас, позивачці рекомендовано не чинити відповідачу перешкод у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_3 .

Позивачка у позовній заяві також зазначає, зокрема, про те, що відповідач є громадянином республіки Молдова. 24.02.2022 року відповідач без її відома у республіці Молдова зробив єдиноразовий проїзний документ на територію Молдови на ім`я малолітньої сина ОСОБА_3 , що надавало йому право вивезти дитину за межі України, а тому у неї є реальне побоювання, що відповідач може у будь-який час забрати дитину та вивезти її за межі України у республіку Молдова. На підтвердження своїх доводів позивачка надала суду копію екстреного проїзного документу, виданого в республіці Молдова на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19, 20).

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Вирішуючи справу суд повинен враховувати вимоги статті 51 Конституції України, згідно з якою кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї, а також частину шосту статті 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а частиною першою статті 161 вказаного кодексу встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв?язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі №6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.01.2020 року у справі №148/1555/17, провадження №61-7147св19.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує те, що позивачка має постійне місце проживання, де створені всі належні умови для проживання малолітньої дитини, її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, те, що вона матеріально утримує сина, забезпечила йому належне медичне обслуговування, займається його розвитком та вихованням, дитина проживає з матір`ю у звичних для неї умовах, приймаючи до уваги участь батька у вихованні сина, який проживає окремо та не заперечує проти того, щоб дитина проживала разом з матір`ю, відтак суд повністю погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 та вважає, що в даному випадку проживання малолітньої дитини з матір`ю відповідає інтересам дитини, позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному, так і фізичному.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.

Суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні сина, може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування, а у разі наявності спору - за рішенням органу опіки та піклування або за судовим рішенням.

Крім того суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а.с.10).

Як вже встановлено судом, дитина проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини та дружини не надає.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 19000 грн щомісяця, позивачка посилається на те, що на утримання та лікування дитини необхідні значні кошти, на підтвердження чого надала суду копії чисельних фіскальних чеків про придбання, зокрема, різноманітного дитячого харчування та палива, зазначаючи, що оскільки лікарня знаходиться на значній відстані від місця їх проживання, а тому вона доставляє дитину до лікарні на транспортному засобі (а.с.25, 26). Також позивачка має намір в інтересах дитини змінити місце проживання з м. Біляївка на Приморський район м. Одеса, де вартість оренди однокімнатної квартири загальною площею 45-50 кв.м на даний час становить приблизно 10000 гривень щомісяця, що підтверджується об`явами про здачу в оренду таких квартир, що розміщені на сайті https://flatfy.ua/ (а.с.22, 23).

Позивачка до народження дитини працювала кондитером, про що свідчать фото її робіт, які розміщені на її особистій сторінці в соціальній мережі (а.с.27-29), але наразі не має змоги працювати, оскільки доглядає за дитиною. При цьому зауважує, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти на утримання сина та на її утримання до досягнення сином трьох років у заявленому нею розмірі, так як останній є моряком, з грудня 2018 року по теперішній час регулярно працює за контрактами на газовозах на посаді електромеханіка і його заробітна плата складає 8000 доларів США щомісяця, що еквівалентно 320000 гривень.

На виконання ухвали суду від 04.05.2023 року від АТ «УКРСИББАНК» на адресу суду надійшли виписки по рахункам ОСОБА_2 з яких вбачається рух коштів по відкритим, діючим та закритим рахункам в АТ «УКРСИББАНК».

Відповідно до положень п. 1 ст. 27 Конвенції «Про права дитини» держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а п. 2 вказаної статті передбачено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а ч. 3 ст. 181 вказаного Кодексу передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частинами 1 та 2 ст. 184 Сімейного кодексу України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 року у справі №523/2927/18 (провадження №61-13820св19).

За змістом ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому поняття «мінімум» визначає крайню межу, в той же час ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України зобов`язує суд встановити розмір аліментів необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

В даному контексті суд пов`язує поняття гармонійного розвитку із процесом виховання дитини, як всебічно та гармонійно розвиненої особистості - члена суспільства у демократичній державі, якою проголошена Україна. Такий процес можливий лише при повній взаємодії всіх ланок суспільства: сім`ї, навчально-виховних закладів, громадських формувань, спеціальних інституцій держави. І лише комплексний підхід може принести очікувані результати. Він передбачає забезпечення єдності вимог у системі всебічного гармонійного виховання, а також єдності й узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість та включає завдання морального, розумового й фізичного виховання.

При визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги те, що відповідач має працездатний вік, відомостей про незадовільний стан його здоров`я, наявність інших дітей або непрацездатних батьків, які знаходяться на його на утриманні, суду не надано. Відповідач працевлаштований на посаді електромеханіка іноземного судна та отримує високу заробітну плату у іноземній валюті, що сторонами не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає.

Водночас доводи позивачки про те, що відповідач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку 28.05.2019 року оформив на свою матір ОСОБА_4 суд до уваги не приймає, оскільки доказів того, що зазначена квартира була придбана за особисті грошові кошти відповідача суду не надано. Так само позивачкою не надано суду жодного доказу того, що за період шлюбу відповідач придбав транспортний засіб Форд Мустанг, який також оформив на свою матір ОСОБА_4 , а тому її доводи в цій частині є голослівними.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 19000 грн щомісяця з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням отримуваних відповідачем доходів в силу специфіки роботи суд вважає, що встановлений судом розмір аліментів з врахуванням істотного здорожчання вартості усіх груп товарів для дітей, інфляційних процесів, не є для нього надміру високим і відповідатиме інтересам та потребам дитини. Окрім того, з урахуванням загальновідомих обставин про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку встановлений судом розмір аліментів є справедливим. При цьому саме на батьків покладається забезпечення таких умов своїй малолітній (-м) дитині (-ям).

Положеннями ст. 84 Сімейного кодексу України встановлено право дружини на утримання, зокрема, у разі проживання з нею дитини. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. При цьому право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином сімейним законодавством передбачено право дружини - матері дитини на утримання чоловіком - батьком дитини до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, яка не має змоги працювати і утримувати себе самостійно, суд виходить з того, що відповідач має можливість утримувати позивачку - матір своєї дитини, якій станом на момент звернення позивачки до суду ще не виповнилось три роки, а тому суд, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 6000 грн щомісяця, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд роз`яснює сторонам, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Здійснюючи розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 к. за позовну вимогу про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

Приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем та положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд дійшов висновку про повернення позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 536 грн 80 к. та про стягнення з відповідача на користь позивачки 536 грн 80 к. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, а тому згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір на користь держави необхідно стягнути у розмірі 2147 грн 20 к. (1073 грн 60 к. за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини та 1073 грн 60 к. за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років).

Керуючись ст. ст. 84, 141, 150, 159-161, 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 142, 200, 206, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Біляївської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 19000 грн щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 24.04.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 24.04.2023 року, і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Зобов`язати Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з державного бюджету України 50 відсотків судового збору, що складає 536 грн 80 к., сплаченого при поданні позову до суду згідно квитанції #0.0.2965499064.1 від 24.04.2023 року, виданої АТ КБ ПриватБанк.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 536 грн 80 к.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2147 грн 20 к.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 24.10.2023 року.

Суддя Л.О. Пендюра