Вирок

від 11.12.2023 по справі 276/130/23

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №276/130/23

Провадження №1-кп/293/199/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження №12022060460000140 від 26.08.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Білогір"я Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні дітей не має, працюючого в ПП «РІМ-Богдан» водієм автобуса, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, не військовозобов`язаного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

26.08.2022 близько 19 години водій ОСОБА_6 керував технічно-справним автобусом марки «Volkswagen» модель LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався ним по правій смузі проїзної частини автодороги в с. Лизник Житомирського району Житомирської області, у напрямку смт Хорошів.

У вказаний день та час, проїжджаючи ділянку автодороги та рухаючись зі швидкістю 62,1 - 63,7 км/год., водій ОСОБА_6 , в порушення вимог пунктів 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, порушуючи максимально допустиму швидкість не більше 50 км/год. у населених пунктах, проявив неуважність до дорожньої обстановки та виявивши перешкоду для руху, тобто велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався в правій смузі руху в напрямку лівої смуги, якого він об`єктивно спроможний був виявити завчасно, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що призвело до наїзду на велосипедиста ОСОБА_11 передньою правою кутовою частиною автобуса марки «Volkswagen» модель LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком-набуханням головного мозку, крововиливи в м`які тканини голови, перелом кісток склепіння та основи черепа, крововиливи в тверду мозкову оболонку, під оболонки та в речовину головного мозку, консолідовані (зарощені) переломи ребер зліва та лівої ключиці, які утворились від дії твердих тупих предметів, таких як виступаючі частини автомобіля, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Так, необережні дії водія автобуса марки «Volkswagen» модель LT 35D реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 виразились у порушенні пунктів 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що передбачають: п. 12.3б у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п. 12.4 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перебуває у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками - смертю велосипедиста ОСОБА_10 .

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся, дав показання, що 26.08.2022 близько 19 години він керував автобусом марки «Volkswagen» модель LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним по правій смузі дороги Житомир-Кропивня у напрямку смт Хорошів. Проїжджаючи заокруглення дороги праворуч він побачив велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався по правій смузі дороги на ліво, тому ОСОБА_6 намагався об`їхати зліва велосипедиста щоб уникнути зіткнення, та гальмував, але здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_10 передньою правою частиною автобуса марки «Volkswagen» модель LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після падіння велосипедиста, ОСОБА_6 намагався надати допомогу потерпілому, а коли ОСОБА_10 забрали в лікарню, то оплачував деякі витрати на його лікування та придбав матрац потерпілому на суму близько 5 тис. грн, однак від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий згодом помер. В подальшому ОСОБА_6 відшкодував дочці потерпілого моральну шкоду у розмірі 60 тис. грн. Цивільний позов потерпілої визнає частково.

Покази ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вказаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження суд дотримався, створивши передбачені процесуальним законом умови для реалізації як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Зокрема, суд допитав потерпілу та свідка сторони обвинувачення.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 26.08.2022 близько 19-20 години їй повідомили, що автобус збив її батька ОСОБА_10 , та його відвезли в лікарню. Через декілька днів ОСОБА_10 помер. ОСОБА_6 в лікарню не приїжджав, придбав необхідні ліки та матрац. У листопаді 2023 року ОСОБА_6 відшкодував їй моральну шкоду на суму 60 тис. грн. Цивільний позов підтримує у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_12 під час допиту показав, що влітку 2022 року близько 18 години 30 хв. він їхав на передньому сидінні в автобусі під керуванням ОСОБА_6 , автобус їхав по правій смузі дороги у напрямку смт Хорошів. Проїжджаючи заокруглення дороги направо він побачив велосипедиста, який рухався по правій смузі дороги на ліво, водій автобуса намагався об`їхати зліва велосипедиста щоб уникнути зіткнення, та гальмував, але здійснив наїзд на велосипедиста передньою правою частиною автобуса. Після падіння велосипедиста водій намагався надати допомогу потерпілому, та його забрали в лікарню.

У відповідності до ст. ст. 358, 359 КПК України судом безпосередньо оголошені та досліджені в якості доказів документи, надані стороною обвинувачення, у яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060460000140 від 26.08.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України;

- рапорти начальника відділення поліції № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 27.08.2022 про отримання повідомлень по лінії 102, зокрема від ОСОБА_6 про дорожньо-транспортну пригоду;

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.08.2022, з долученими схемою та ілюстрованою таблицею, якими зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди по вул. Вітрука в с. Лизник Хорошівської ОТГ Житомирської області;

- висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_6 від 26.08.2022, згідно якого він на момент огляду тверезий;

- висновок експерта від 23.09.2022 № СЕ-19/106-22/9074-ІТ щодо виявлених механічних пошкоджень ударно-динамічного характеру на автобусі «Volkswagen LT-35D» д.н.з. НОМЕР_1 та велосипеді «Україна». Первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між передньою правою кутовою частиною автобуса та передньою частиною лівою боковою поверхнею велосипеда «Україна»;

- висновок експерта від 22.09.2022 № СЕ-19/106-22/9073-ІТ, згідно якого на момент ДТП робоча гальмова система, рульове керування, ходова частина автобуса «Volkswagen LT-35D» д.н.з. НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані;

- довідка Житомирського обласного центру з гідрометеорології про погодні умови 28.08.2022;

- довідка про результати токсикологічного дослідження ОСОБА_10 за 26.08.2022, згідно якого виявлений етиловий алкоголь в концентрації 1,47 проміле;

- довідка про результати токсикологічного дослідження ОСОБА_6 за 26.08.2022, згідно якого етиловий алкоголь не виявлений;

- висновок експерта від 26.09.2022 № СЕ-19/106-22/9137-ІТ, згідно якого зазначено, зокрема, що в умовах даної пригоди, при заданому комплексі вихідних даних, величина мінімальної швидкості руху автомобіля «Volkswagen LT-35D» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 перед початком зафіксованих слідів гальмування визначається рівною не менше 66,4…67,4 км/год, з технічної точки зору автомобіль «Volkswagen LT-35D» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 перед початком утворення слідів гальмування знаходився на відстані близько 11,5…11,7 м.;

- протокол слідчого експерименту від 13.09.2022 за участю свідка ОСОБА_6 ;

- протокол слідчого експерименту від 16.09.2022 за участю свідка ОСОБА_12 ;

- висновок експерта від 25.10.2022 № СЕ-19/106-22/9862-ІТ, згідно якого зазначено, зокрема, що у даній дорожній обстановці водієві автомобіля «Volkswagen LT-35D» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_6 необхідно було діяти у відповідності до вимог п. 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху; вбачається невідповідність дій водія технічним вимогам п. 12.4, 12.9 б) ПДР;

- висновок експерта від 27.12.2022 № СЕ-19-22/47359-ІТ, згідно якого зазначено, зокрема, що у заданій дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen LT-35D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.4 та 12.3 (без зміни напрямку руху) Правил дорожнього руху; дії водія автомобіля Volkswagen LT-35D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.4 та 12.3 (без зміни напрямку руху) Правил дорожнього руху; водій велосипеда «Україна» ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2. Правил дорожнього руху; дії велосипедиста ОСОБА_10 не відповідали вимогам п. 10.2. Правил дорожнього руху; водій автомобіля Volkswagen LT-35D н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з велосипедистом шляхом виконання вимог п. 12.3 (без зміни напрямку руху) Правил дорожнього руху;

- протокол огляду місця події від 06.10.2022, в ході якого в приміщенні моргу КНП «Хорошівська ЦРЛ» оглянуто труп ОСОБА_10 ;

- висновок експерта від 01.12.2022 № 866, згідно якого зазначено, зокрема, що ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком-набуханням головного мозку, крововиливи в м`які тканини голови, перелом кісток склепіння та основи черепа, крововиливи в тверду мозкову оболонку, під оболонки та в речовину головного мозку, консолідовані (зарощені) переломи ребер зліва та лівої ключиці, які утворились від дії твердих тупих предметів, таких як виступаючі частини автомобіля, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

- постанова про визнання об`єктів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 26.08.2022, згідно з якою автобус марки «Volkswagen» модель LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипед «Україна» чоловічого типу визнано речовими доказами у кримінальному провадженні;

- ухвала слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30.08.2022 про накладення арешту на майно - автобус марки «Volkswagen» модель LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипед «Україна»;

- ухвала слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28.09.2022 про скасування арешту майна - щодо автобуса марки «Volkswagen» модель LT 35D, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, судом встановлено, що крім визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненому злочині, проведеним у судовому засіданні дослідженням доказів можливо зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

IІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, доведена. З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_6 є суб`єктом вчиненого злочину.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, компрометуючі матеріали на ОСОБА_6 відсутні, вперше притягується до кримінальної відповідальності, спосіб життя (не одружений, утримує матір похилого віку, офіційно працевлаштований водієм, що є єдиним джерелом доходів обвинуваченого, з березня 2022 року є добровольцем сил територіальної оборони Оліївської територіальної громади Житомирської області); відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є тяжким злочином, з необережною формою вини.

Крім того, суд також враховує поведінку обвинуваченого, який після дорожньо-транспортної пригоди надавав допомогу потерпілому ОСОБА_10 та оплачував необхідне лікування, частково відшкодував завдану потерпілій моральну шкоду, розкаявся у скоєному та в судовому засіданні вибачився у потерпілої, дав критичну оцінку своїм діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність. Враховано думку потерпілої, яка щодо призначення обвинуваченому покарання змінювала своє бачення, зазначила про наявність майнових претензій до обвинуваченого. Також враховано те, що прокурор просив призначити покарання із встановленням іспитового строку та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховано судом і обставини даної дорожньо-транспортної пригоди, згідно яких аварійну ситуацію створив саме загиблий, який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виїжджаючи на велосипеді з двору на дорогу, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по ній. На думку суду, це істотно зменшує суспільну небезпечність порушень, які допущено обвинуваченим, та істотно впливає на вирішення питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого такого додаткового покарання, як позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому суд також враховує те, що фактів порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять, що в свою чергу свідчить про винятковість порушення з боку обвинуваченого, яке стало причиною ДТП та наїзду на загиблого.

Вищенаведені обставини в їх сукупності дають суду підстави зробити висновок про те, що позбавлення ОСОБА_6 права керувати транспортними засобами, враховуючи зазначені дані про його особу та конкретні обставини провадження і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не буде справедливим та необхідним покаранням у такому випадку, яке не буде відповідати меті застосування покарання.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України, у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, на переконання суду, захід примусу визначений судом, є адекватним характеру вчинених дій та даним про особу винного, та зможе забезпечити виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, та буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у межах ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, ближче до нижньої межі, без позбавлення права керування транспортними засобами. За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто без ізоляції її від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов, у якому вона з посиланням на положення статей 1166-1168, 1187 ЦК України просить стягнути на свою користь з ОСОБА_6 , приватного підприємства «РІМ-Богдан» та акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 400000 грн на відшкодування моральної шкоди, 29431 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 12000 на відшкодування судових витрат.

ОСОБА_6 та його захисник щодо пред`явленого потерпілою цивільного позову зазначили, що обвинувачений частково відшкодував завдану потерпілій моральну шкоду на суму 60 тис.грн., позовні вимоги є завищеними та підлягають частковому задоволенню.

Представник приватного підприємства «РІМ-Богдан» у відзиві на позов та в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги до приватного підприємства «РІМ-Богдан» задоволенню не підлягають, оскільки відповідальність за спричинення моральної та матеріальної шкоди, а також процесуальних витрат покладається на акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_6 , відповідно. Крім того, законодавство не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, потерпілому.

Відповідач акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» заперечив проти позову за безпідставністю, хоча не оспорював, що ним застрахована цивільно-правова відповідальність власника (володільця) автобуса Volkswagen LT-35D н.з. НОМЕР_1 та дійсності страхового полісу. Крім того зазначив, що законодавством не передбачено солідарного стягнення матеріальних збитків зі страхової компанії та інших відповідачів. Моральна шкода зі страхової може бути відшкодована у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених на день страхового випадку, у разі смерті потерпілого. Матеріальна шкода відшкодовується за умови надання страховику документів на підтвердження витрат на поховання стосовно потерпілого та оригіналу свідоцтва про його смерть. При цьому, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону. Крім того зазначив, що процесуальні витрати підлягають стягненню лише з обвинуваченого.

Вирішуючи позовні вимоги, суд приходить до таких висновків.

Зі змісту статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 461/8496/15-ц зроблено правовий висновок про те, що не несе цивільної відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормами частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За змістом частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

У постанові об`єднаної палати КЦС Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Суд бере до уваги, що позивачка ОСОБА_4 очевидно зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю батька, втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Позивач позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки батька в подальшому своєму житті. Відновити попередній стан життя позивача неможливо.

Частиною 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_6 відшкодував потерпілій ОСОБА_4 60000 грн, як компенсацію завданої моральної шкоди.

Судом також враховано, що аварійну ситуацію, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, створив саме загиблий, який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виїжджаючи на велосипеді з двору на дорогу, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по ній.

Враховуючи вимоги розумності й справедливості, суд вважає необхідним і достатнім стягнути на корить потерпілої 200000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Статтею 3 Закону № 1961-ІV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 27.1 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (ст. 27.3 Закону № 1961-ІV).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (ст. 27.4 Закону № 1961-ІV).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах із приватним підприємством «РІМ-Богдан» та здійснював рейс на автобусі Volkswagen LT-35D н.з. НОМЕР_1 за маршрутом «Житомир-Кропивня».

Автобус Volkswagen LT-35D н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП застрахований в АТ «СК «Країна» та мав діючий поліс АР/6595740 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто зазначений транспортний засіб страховик прийняв на страхування на випадок заподіяння шкоди третім особам під час ДТП за його участю.

Факт смерті потерпілого ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.10.2022.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 про стягнення із ОСОБА_6 моральної та матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до неналежного у даному випадку відповідача.

Виходячи із меж позовних вимог, які на думку суду підлягають задоволенню, моральна шкода, пов`язана зі смертю потерпілого ОСОБА_10 , підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 з страховика АТ «СК «Країна» в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, тобто в розмірі 78000 грн (12х6500 грн), та з приватного підприємства «РІМ-Богдан» в розмірі 122000 грн.

Відповідно до наявних у справі документів, витрати позивача ОСОБА_4 на поховання склали 29431 грн, що не перевищує ліміту, визначеного ст. 27.4. зазначеного Закону.

Однак, витрати на поминальний обід у розмірі 21000 грн відшкодуванню не підлягають, оскільки не охоплюються положеннями п.27.4. вказаного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 по справі № 554/1793/15-ц та від 10.07.2019 по справі № 500/8418/13-ц, згідно якої витрати на поминальні обіди не входять до витрат на поховання.

Таким чином, матеріальна шкода, пов`язана із витратами позивача на поховання потерпілого ОСОБА_10 , підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 з страховика АТ «СК «Країна» у розмірі 8431 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 124 КПК України у разі постановлення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно змісту позовної заяви, до складу витрат потерпілої на правову допомогу входить представництво адвокатом інтересів потерпілої в суді з розрахунку 1000 грн за участь в кожному судовому засіданні, а також витрати за проїзд адвоката до суду і назад та добові.

До позовної заяви додано договір про надання правової допомоги і представництво інтересів в суді від 23.05.2023 № 23/5-2023, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 .

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Адвокатом ОСОБА_5 не надано жодного акту виконаних робіт, а також доказів оплати вказаних послуг адвоката. З матеріалів справи вбачається, що представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 після укладення договору про надання правової допомоги ознайомився з матеріалами справи, підготував позовну заяву, взяв участь в чотирьох судових засіданнях.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлений у позовній заяві розмір витрат на правову допомогу є неспіврозмірним з обсягом наданих у справі адвокатськими послугами.

Проте, враховуючи, що надання послуг у виді складання позовної заяви та представництво інтересів потерпілої у суді не викликає сумнівів щодо їх отримання потерпілою, суд вважає можливим стягнути вказані витрати на правову допомогу.

Таким чином, виходячи із загальних засад справедливості, співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, підлягає до часткового задоволення вимога про стягнення на користь ОСОБА_4 з обвинуваченого витрат на правову допомогу, а саме в розмірі 4000 грн.

Підстав для стягнення витрат на правову допомогу у солідарному порядку суд не вбачає, а позивачем жодним чином вказані вимоги не обґрунтовано.

Арешт на майно підлягає скасуванню.

Запобіжний захід не обирався, клопотань про його обрання до вступу вироку в законну силу не подано.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , приватного підприємства «РІМ-Богдан» та акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 78000 грн.

Стягнути з приватного підприємства «РІМ-Богдан» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 122000 грн.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8431 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» та приватного підприємства «РІМ-Богдан» відмовити.

У задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн., в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 17367 грн 76 коп.

Арешт, накладний на велосипед «Україна», після набрання вироком законної сили скасувати.

Речові докази: автобус Volkswagen LT-35D д.н.з. НОМЕР_1 залишити власнику ОСОБА_13 , велосипед «Україна» повернути потерпілій ОСОБА_4 .

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_14