Рішення

від 21.11.2023 по справі 752/4635/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4635/19

Провадження № 2/752/292/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.11.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазур Ю.Ю.

за участю секретаря - Луценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним Рішення Загальних зборів, поновлення на роботі, виплати морального відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2019 року, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Тавтєлєв Андрій Валентинович пронедійсним Рішення Загальних зборів, поновлення на роботі, виплати морального відшкодування.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що 16.07.2018 з ОСОБА_3 укладено контракт з керівником підприємства та згідно наказу ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна» № 1 від 16.07.2018 ОСОБА_3 з 17.07.2018 приступила до виконання своїх обов`язків. 13.02.2019 ОСОБА_3 знаходячись на лікарняному отримала поштою від відповідача листа вих. №07/02 (1) від 07.02.2019 Повідомлення про звільнення на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до Протоколу Загальних зборів ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна» № 14-01/19 від 14.01.2019 обовязки позивача ОСОБА_3 , як директора ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна» припинено з 14.01.2019 та призначено нового директора ОСОБА_2 з 15.01.2019. ОСОБА_3 зауважує, що відповідачем грубо порушені її права, а саме в період з 10.12.2018 на дату подання позову, ОСОБА_3 знаходиться на офіційному лікарняному.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати недійсним Рішення Загальних зборів ТОВ «Прімавера Хоум Україна», яке оформлено Протоколом № 14-01/19 від 14.01.209; поновити ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ «Прімавера Хоум Україна»; скасувати реєстраційні дії, які були проведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10741070003077248 приватним нотаріусом Тавталєвим Андрієм Валентиновичем 15.01.2019 щодо зміни керівника Товариства; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 за невиконання умов Контракту суму у вигляді заробітної плати позивача за 2 місяці у розмірі 49689,44 грн; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді надання правничої допомоги.

У травні 2019 ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати недійсним Рішення Загальних зборів ТОВ «Прімавера Хоум Україна», яке оформлено Протоколом № 14-01/19 від 14.01.2019; поновити ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ «Прімавера Хоум Україна»; скасувати реєстраційні дії, які були проведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10741070003077248 приватним нотаріусом Тавталєвим Андрієм Валентиновичем 15.01.2019 щодо зміни керівника Товариства; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 за невиконання умов Контракту суму у вигляді заробітної плати позивача за 2 місяці у розмірі 49689,44 грн; зобов`язати відповідача провести виплату ОСОБА_3 за невикористану відпустку; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 120000,00 грн; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді надання правничої допомоги.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.02.2020 залучено до участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Тавтєлєв Андрій Валентинович про поновлення на роботі, виплати морального відшкодування, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). Прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог від 30.05.2019.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.10.2020 позовні вимоги в частині скасування реєстраційних дій, які були проведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі Рішення Загальних зборів ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», Протоколу №14-01/19 від 14.01.2019 щодо зміни директора Товариства в цивільній справі у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Тавтєлєв Андрій Валентинович про поновлення на роботі, виплати морального відшкодування - залишено без розгляду. Виключено з кола третіх осіб приватного нотаріуса Тавтєлєва Андрія Валентиновича у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплати морального відшкодування. Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна» - Цимейко Ганни Олегівни про виклик свідків у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплати морального відшкодування - задовольнено. Закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплати морального відшкодування до судового розгляду по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.09.2023 заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про заміну сторони позивача правонаступником у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплати морального відшкодування - задовольнити. Замінено у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, виплати морального відшкодування, неналежного позивача ОСОБА_3 на належного позивача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Позивач в судове засідання не з?явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив.

Третя особа в судове засідання не з?явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.07.2018 між керівником Товариства з обмежною відповідальністю «Прімавера Хоум Україна» та ОСОБА_3 було укладено Контракт. Згідно п. 2.1. вказаного контракту, ОСОБА_3 призначається на посаду директора товариства строком натри роки з 16.07.2018 по 15.07.2021.

Наказом Товариства з обмежною відповідальністю «Прімавера Хоум Україна» від 16.07.2018 ОСОБА_3 приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмежною відповідальністю «Прімавера Хоум Україна» з 17.07.2018, підставою вказано протокол загальних зборів учасників Товариства з обмежною відповідальністю «Прімавера Хоум Україна» № 1 від 06.07.2018.

Згідно наказа Товариства з обмежною відповідальністю «Прімавера Хоум Україна» від 17.07.2018 за № 17-07-18/Ш затверджено з 17.07.2018 штатний розклад Товариства з обмежною відповідальністю «Прімавера Хоум Україна».

Листом ТОВ «Прімавера Хоум Україна» вих. № 07/02 (1) від 07.02.2019 ОСОБА_3 було повідомлено про те, що на підставі протоколу (рішення) загальних зборів учасників ТОВ «Прімавера Хоум Україна» від 11.01.2019 було прийнято рішення про проведення загальних зборів учасників ТОВ «Прімавера Хоум Україна» 14.01.2019 з приводу звільнення її з посади керівника (директора) товариства на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з неналежним виконанням своїх трудових обов`язків, передбачених Трудовим контрактом.

Згідно протоколу № 11-01/19 від 11.01.2019 ТОВ «Прімавера Хоум Україна» вирішено у зв`язку з неналежним виконанням своїх трудових обов`язків, передбачених трудовим контрактом, звільнити ОСОБА_3 на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України. Пунктом 2 вказаного протоколу вирішено новим директором товариства рекомендувати призначити ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу № 14-01/19 від 14.01.2019 ТОВ «Прімавера Хоум Україна» вирішено припинити обов`язки ОСОБА_3 , як директора товариства з 14.01.2019. Призначити директором ТОВ «Прімавера Хоум Україна» ОСОБА_2 з 15.01.2019 на підставі поданої ним заяви.

Разом з цим, Позивач занходилась на лікарняному в період з 10.02.2018 по 31.01.2019 включно, що підтверджується листками непрацездатності серії АДХ № 504981 та серії АДХ № 575693, перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 20735 за період з 10.12.2018 по 21.01.2019 та № 1665 у період з 29.01.2019 по 26.02.2019.

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1665 від 21.01.2019 та 26.02.2019 позивачу встановлено повний діагноз - дифузна В-Великоклітинна злоякісна неходжкінська лімфома GCB-підтип, IV ст. по Ann-Arbor, IPI-3 (високого проміжного ризику) С.83.3. Анемія середнього ступеня, Фебрильна нейтропенія. Стан після 4 курсу ПХТ R-CHOP (рак лімфоузлів).

Позивач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі. Відповідно до довідки про коло спадкоємців від 06.09.2021 № 47/02-14, спадкоємцями першої черги згідно документів, що містяться в спадковій справі, є дитина померлої - ОСОБА_5 , мати померлої - ОСОБА_1 , а також батько померлої ОСОБА_6 , який відмовився від прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою та третьою статті 21 КЗпП України трудовий договір - є угода, що укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк дії, права та обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

За змістом статті 24 КЗпП України визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави дійти висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. Припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Встановлена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників.

При цьому, за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, підставою для розірвання договору є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Таким чином, припинення трудового договору з посадовою особою на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України залежить від волі власника.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 справі №724/140/16.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України, тобто через нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019 у справі № 3-425/2018 (6960/18) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.

Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

Положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Враховуючи, що позивача звільнено 19 грудня 2017 року, тобто у період щорічної відпустки, вказане свідчить про порушення ч. 3 статті 40 КЗпП України.

Вказане порушення прав позивача, а саме його звільнення у період щорічної відпустки, може бути усунуто шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду цієї відпустки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 127/33517/18 та у постанові від 08 вересня 2021 року у справі 265/5327/20.

Однак, як зазначалось вище ОСОБА_3 померла. У зв`язку з тим, що її трудові правовідносини нерозривно пов`язані з нею самою суд дійшов висновку про те, що вони не допускають правонаступництво в частині позовних вимог щодовизнання недійсним Рішення Загальних зборів та поновлення на роботі.

Щодо позовних вимог про виплату морального відшкодування, то вони не підлягають задоволеннню, так як це похідні вимоги.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним Рішення Загальних зборів, поновлення на роботі, виплати морального відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат, позивач не надав підтверджуючі документи стосовно понесених витрат на правничу допомогу, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ПРІМАВЕРА ХОУМ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним Рішення Загальних зборів, поновлення на роботі, виплати морального відшкодування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: Ю.Ю. Мазур