Рішення

від 11.12.2023 по справі 135/1082/23

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1082/23

Провадження № 2/135/321/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 року м.Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючогосудді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Мазур А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бодачевського Р.В. до Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прозняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Ладижинськогоміського судуВінницької областінадійшла позовназаява ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бодачевського Р.В. до Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прозняття арешту з майна, у якій позивач просить зняти арешт та заборону відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладене постановою державного виконавця ДВС у місті Ладижині Вінницької області про арешт майна боржника б/н від 28 серпня 2006 року, обтяження за якою було зареєстровано 02 вересня 2006 року за №3678890 Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області з приводу оформлення спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було заведено спадкову справу. Однак, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті спадщини та видачі свідоцтва проправо на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої був ОСОБА_2 , було накладено арешт 02 вересня 2006 році за №3678890 реєстратором Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника б/н від 28 серпня 2006 року ДВС у м. Ладижин Вінницької області. Будь-яких боргових зобов`язань ні перед ким ОСОБА_2 не мав. На виконанні у Ладижинському ВДВС не перебувають відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 . Крім того, постанови про арешт майна були винесені більше десяти років тому і справи було передано до архіву. Термін зберігання документів в архіві відповідно до Інструкції з діловодства становить три роки, у зв`язку з чим, отримати копію постанови про накладення арешту неможливо. У Другій Тростянецькій державній нотаріальній конторі Вінницької області, оригінал постанови про арешт майна боржника б/н виданий від 28 серпня 2006 року ДВС у м. Ладижин Вінницької області державним виконавцем відсутній. До Державного нотаріального архіву Вінницької області надіслано адвокатський запит з метою отримання копії постанови державного виконавця, однак довідки про вчинення нотаріальних дій та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та державного чи приватного виконавця. Необхідної інформації та документів Державний нотаріальний архів Вінницької області на адвокатський запит надати не може. Скасувати арешт самостійно у завершених виконавчих провадженнях новостворений Ладижинський ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не в змозі в силу Закону, оскільки скасувати арешт може державний виконавець чи начальник відділу в порядку контролю лише у виконавчому провадженні, яке перебуває на виконанні, а не завершене, тому в інший спосіб, крім скасування арештів в судовому порядку захистити своє порушене право на оформлення спадщини не можливо. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 серпня 2023 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року за клопотання представника позивача адвоката Бодачевського Р.В. було витребувано у Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), документи на підставі яких було накладено арешт та заборона відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , обтяження за якою було зареєстровано 02 вересня 2006 року за №3678890 Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою та витребувано у Державного нотаріального архіву Вінницької області інформацію хто є боржником та стягувачем у виконавчому провадженні, яке було накладено постановою про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , постановою державного виконавця ДВС у м. Ладижин Вінницької області б/н від 28 серпня 2006 року, обтяження за якою було зареєстровано 02 вересня 2006 року за №3678890 Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою.

17 жовтня 2023 року на адресу суду від начальника Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зайко Т.В. на виконання ухвали суду від 12 вересня 2023 року надійшла заява, у якій повідомлено, що згідно даних АВСП на виконанні у відділі перебувало ВП №29071465, про стягнення з ОСОБА_3 адміністративного штрафу 51 грн. Дане виконавче провадження відкрито 19 вересня 2011 року. 28 лютого 2012 року, зазначене виконавче провадження було закінчено відповідно до п. 8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). Відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 05 липня 1999 року №470/7, а саме п. 3.19, встановлено строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень три роки. Таким чином, Ладижинський відділ ДВС, не має можливості надати документи на підставі яких було накладено арешт та заборона відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки матеріали даного виконавчого провадження були знищені (а.с.40, 41, 42, 43-44).

13 листопада 2023 року на адресу суду від завідувача Державного нотаріального архіву Вінницької області Болотнової М. на виконання ухвали суду від 12 вересня 2023 року надійшла копія постанови державної виконавчої служби у м. Ладижин Вінницької області від 28 серпня 2006 року про арешт майна боржника ОСОБА_2 , а саме заборони відчуження належної йому квартири АДРЕСА_2 , з відміткою Другої Тростянецької державної нотаріальної контори про накладення заборони від 02 вересня 2006 року за реєстровим №86 (а.с.46,47).

Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року закрито підготовче провадження цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бодачевський Р.В. у судове засідання не з`явилися, але представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача. У заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зайко Т.В. у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 31 травня 2022 року Ладижинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с.16).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_2 , що в цілому належала спадкодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтва про право на житло серії НОМЕР_2 , виданого 23 липня 2003 року Виконавчим комітетом Ладижинської міської ради (а.с.20) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА №403698, виданого 28 липня 2003 року КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (а.с.19).

Позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину, звернувся до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті батька. Проте нотаріус листом №296-01-16 від 27 квітня 2023 року, повідомила позивача, що після смерті ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої був ОСОБА_2 , було накладено арешт 02 вересня 2006 року на підставі постанови б/н від 28 серпня 2006 року ДВС у м. Ладижин Вінницької області за реєстраційним номером № 3678890. У зв`язку з чим, на підставі п.4.16 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій» позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видачі Свідоцтва про право на спадщину до моменту зняття арешту (а.с.11).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна №329442436, сформованої 18 квітня 2023 року, позивачу стало відомо про існування обтяження (арешт нерухомого майна), що накладено на нерухоме майно. Запис про арешт нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження 3678890 від 02 вересня 2006 року, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника б/н від 28 серпня 2006 року державного виконавця ДВС у м. Ладижин Вінницької області Бодачевського Р.В. (а.с.13).

Згідно заяви №7203 від 17 жовтня 2023 року начальника Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зайко Т.В. повідомлено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень (спецрозділ) на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №29071465, про стягнення з ОСОБА_3 адміністративного штрафу 51 грн. Дане виконавче провадження відкрито 19 вересня 2011 року. 28 лютого 2012 року, зазначене виконавче провадження було закінчено відповідно до п. 8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). Відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 05 липня 1999 року№ 470/7, а саме п. 3.19, встановлено строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень три роки. Таким чином, Ладижинський відділ ДВС, не має можливості надати документи на підставі яких було накладено арешт та заборона відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки матеріали даного виконавчого провадження були знищені (42, 43-44).

Листом завідувача Державного нотаріального архіву Вінницької області Болотнової М. №1974/01-18 від 11 жовтня 2023 року (а.с.46) на адресу суду направлена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 серпня 2006 року (а.с.47) з якої вбачається, що 28 серпня 2006 року державним виконавцем державної виконавчої служби у м. Ладижин Вінницької області Бодачевським Р.В. було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , а саме заборони відчуження належної йому квартири АДРЕСА_2 , з відміткою Другої Тростянецької державної нотаріальної контори про накладення заборони від 02 вересня 2006 року за реєстровим №86.

Також встановлено, що рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області №2-138 від 06 квітня 2004 року позовну заяву Вінницького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Вінницької обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави 616,9 грн. заподіяних збитків та 51 грн. державного мита (а.с.51).

З відповіді, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №335539 від 27 листопада 2023 року, з 14 квітня 2006 року державна реєстрація Вінницької обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства, ідентифікаційний код юридичної особи 23063017, припинена в результаті ліквідації (а.с. 52).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а, відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.5 ст.1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст.391ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 386ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт може бути знятий за рішенням суду відповідно до ч.5ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд враховує, що згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п. 168 Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Судом встановлено, що юридична особа - стягувач, в інтересах якої в межах виконавчого провадження накладений арешт, припинила свою діяльність шляхом ліквідації, а обтяження продовжує безпідставно існувати; позивач набув у власність належну спадкодавцю квартиру, проте не може оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з наявністю арешту, який не може бути знятий державним виконавцем у зв`язку із закінченням строку зберігання та знищення матеріалів виконавчого провадження; позивач не є стороною виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт, тому не може оскаржити дії або бездіяльність державного виконавця; будь-які виконавчі провадження, за якими позивач є боржником, відсутні. Таким чином, виходячи із встановлених обставин, вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. За таких обставин, суд приходить до висновку, що є підстави для зняття арешту з майна в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бодачевського Р.В. до Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прозняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт та заборону відчуження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладене постановою державного виконавця ДВС у місті Ладижині Вінницької області про арешт майна боржника б/н від 28 серпня 2006 року, обтяження за якою було зареєстровано 02 вересня 2006 року за №3678890 Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова