Ухвала

від 11.12.2023 по справі 486/1995/23

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 486/1995/23

Провадження № 1-кс/486/414/2023

11 грудня 2023 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання начальника Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023152120000445, внесеному 04.12.2023 року до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання начальника Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023152120000445, внесеному 04.12.2023 року до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023152120000445, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.12.2023 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 03.12.2023 року близько о 23:00 год.. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Nissan Juke», державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , пасажир ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись по автомобільній дорозі Н-24 «Благовіщенськ-Миколаїв» 106 км. + 500 м, не стеживши за дорожньою обстановкою, не вибравши безпечну швидкість руху, ігноруючи тим самим попереджувальні знаки щодо зниження швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з бетонною опорою на блок посту № НОМЕР_2 , що в межах Южноукраїнської ТГ Вознесенського району Миколаївської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажира доставлено до КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня».

Внаслідок вказаної ДТП пасажир ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав наступні тілесні ушкодження: політравма, переломовивих сідничної кістки зі зміщенням, вивих голівки стегна. 04.12.2023 року госпіталізовано до Миколаївської обласної лікарні.

04.12.2023 року у період з 00:10 год. до 02:00 год. проведено огляд місця ДТП за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, Южноукраїнська ТГ, Н-24 «Благовіщенськ-Миколаїв» 106 км. + 500 м, у ході якого зафіксовано обстановку на місці події після ДТП, меж проїжджої частини та нерухомих об`єктів довкола місця події, визначено розмір меж проїзної частини та відстань прилеглих до неї об`єктів та, з метою об`єктивного встановлення всіх обставин, за яких відбулася ДТП, вилучено транспортний засіб, за участі якого відбулась ДТП: автомобіль «Nissan Juke», державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ), з подальшим поміщенням його на територію майданчика для зберігання транспортних засобів території ВП №3 Вознесенського РУП.

04.12.2023 в.о. заступника начальника СВ винесено постанову про визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив про його задоволення.

Дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом. Так, ч.1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що надані прокурором матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучені в ході огляду речі можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів. Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У силу ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися, арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вищевказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України (тобто є речовими доказами), а тому арешт на це майно слідчим суддею накладається обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому слід зауважити, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та, які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання начальника Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023152120000445, внесеному 04.12.2023 року до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні за №12023152120000445, внесеному 04.12.2023 року до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, на автомобіль «Nissan Juke», державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , який вилучено 04.12.2023 року під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться на зберіганні у відділенні поліції №3 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області, заборонивши відчуження, користування та розпоряджання даним майном.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню прокурором.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1