Рішення

від 01.11.2023 по справі 175/2805/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/2805/20-ц

Провадження № 2/175/728/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Паленко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на частку квартири, припинення права власності на частку майна та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про припинення спільної часткової власності та виділ майна в натурі, який неодноразово уточнювала та з урахуванням позовної заяви в останній редакції просила суд визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на належну ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , шляхом сплати за її рахунок ОСОБА_2 грошової компенсації його частки у розмірі 95000 грн. 00 коп., припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану частку майна та усунути їй, ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності, шляхом виселення ОСОБА_2 із житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 , а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Як на підставу своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що у неї з відповідачем у спільній частковій власності перебуває квартира загальною площею 40,5 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 . Зазначає, що спільне користування квартирою з відповідачем є неможливим, оскільки відповідач погрожує їй розправою у випадку здійснення позивачкою будь-яких дій спрямованих на користування спільним майном.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, надано відповідь на відзив(т.1 а.с.179-194).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, надано відзив на уточнену позовну заяву(т.1 а.с.153-158).

Третя особаорган опікита піклуванняв особівиконкому Новоолександрівськоїсільської радиДніпровського районуДніпропетровської області явку свого представника у судове засідання не забезпечили.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Встановлено, що сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 40,5 кв.м., та частка у праві власності кожного із сторін складає 1/2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно(т.1.а.с.10).

З метою реалізації свого права власності ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 30 червня 2020 року направила на адресу ОСОБА_2 повідомлення про намір продажу належної їй 1/2 частини спірної квартири(т.1 а.с.19-20), однак зазначена пропозиція була відповідачем проігнорована.

Згідно довідки наданої Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року за адресою АДРЕСА_2 значаться зареєстрованими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також за вказаною адресою проживають, але не є зареєстрованими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Згідно відповіді ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на адвокатський запит ОСОБА_6 від 28 липня 2021 року надано інформацію, що на протязі з січня 2018 по грудень 2020 року, ОСОБА_1 зверталася щодо протиправних дій відповідача три рази(т.1 а.с.211), та у відповідності до листів наданих ОСОБА_1 щодо розгляду її заяв, останню повідомлено, що обставини викладені в заявах мають цивільно-правовий характер та підлягають розгляду в суді(т.1 а.с.212-213). Інформації щодо оскарження зазначених результатів розгляду заяв ОСОБА_1 стороною позивача суду не надавалось.

В рамках розгляду зазначеної справи було проведено судову будівельно-технічну експертизу спірної квартири та згідно з висновками експерта №2882/2883-22 від 15 вересня 2022 року поділ двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на двох співвласників технічно не можливий(т.1 а.с.226-236).

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Також ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд; власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. Приздійсненні своїхправ тавиконанні обов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можутьдомовитися пропорядок володіннята користуваннямайном,що єїхньою спільноючастковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою; право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Чинним законодавством передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка єнезначною іне можебути виділенав натурі; річє неподільною; спільневолодіння ікористування майномє неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

На виконання вищевказаних вимог законодавства позивачкою 14 лютого 2023 року на депозитний рахунок суду було перераховано 95000 грн. 00 коп.(т.2 а.с.7).

У відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 визначено, що : «припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень статті 365 ЦК України можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першоїстатті 365 Цивільного кодексу України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першоїстатті 365 Цивільного кодексу України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї)».

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що частка відповідача в спільній частковій власності не є незначною, іншого майна у власності відповідача не має, позбавлення відповідача права власності на належну йому частину квартири завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, оскільки разом з відповідачем проживають його неповнолітні діти, а також беручи до уваги, що стороною позивача не надано належних доказів щодо неможливості спільного володіння та користування житловим приміщенням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 908 грн. судового збору за позовні вимоги про виселення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 316, 319, 321, 355, 358, 364 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 206, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:орган опікита піклуванняв особівиконкому Новоолександрівськоїсільської радиДніпровського районуДніпропетровської областіпро визнанняправа власностіна часткуквартири,припинення прававласності начастку майната усуненняперешкод уздійсненні прававласності шляхомвиселення відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: Озерянська Ж.М.