Постанова

від 27.02.2024 по справі 175/2805/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3162/24 Справа № 175/2805/20 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді : Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01листопада 2023року у цивільнійсправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на частку квартири, припинення права власності на частку майна та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що у неї з відповідачем у спільній частковій власності перебуває квартира загальною площею 40,5 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що спільне користування квартирою з відповідачем є неможливим, оскільки відповідач погрожує їй розправою у випадку здійснення позивачкою будь-яких дій, спрямованих на користування спільним майном.

Просила з урахуванням позовної заяви в останній редакції визнати за нею право власності на належну ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , шляхом сплати за її рахунок ОСОБА_2 грошової компенсації його частки у розмірі 95000 грн., припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану частку майна та усунути їй перешкоди у здійсненні нею права власності шляхом виселення ОСОБА_2 із житлового приміщення, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01листопада 2023року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважала, що судом першої інстанції не прийнято до уваги,що внесених нею на депозит суду коштів вистачило б відповідачеві для придбання для себе житла, що виключає існування істотної шкоди для нього. Для припинення права власності ніде не зазначено, що в особи має бути обов`язково інше нерухоме майно у власності. Враховуючи,що дружина ОСОБА_3 зареєстрована в с.Томаківка і в неї є право користування будинком, то в разі припинення відповідача права власності на його частку в квартирі малолітні діти можуть бути зареєстровані в с.Томаківка і це не призведе до порушення їх прав. Судом не враховано, що спільне проживання позивача з відповідачем та його двома дітьми на 23,5 кв.м не можливе, оскільки відповідач постійно притискає позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Всудове засіданняз`явилися представник ОСОБА_1 -адвокатМонатко Д.С. та представник ОСОБА_3 -адвокат Шпак В.І.. Сторони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення повісток та довідка про доставку електронних листів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціївідповідно довимог частини1статті 367ЦПК Україниза наявнимив нійдоказами вмежах доводівта вимог апеляційноїскарги,апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга непідлягає задоволенню з такихпідстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,5 кв.м., та частка у праві власності кожного із сторін складає 1/2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

30 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила на адресу ОСОБА_2 повідомлення про намір продажу належної їй 1/2 частини спірної квартири, однак зазначена пропозиція була відповідачем проігнорована.

Згідно довідки Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року за адресою АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_1 ,її брат ОСОБА_2 та племінниця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також за вказаною адресою проживають, але не є зареєстрованими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

За інформацією відділення поліції №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на протязі з січня 2018 по грудень 2020 року ОСОБА_1 зверталася щодо протиправних дій відповідача три рази, за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 було повідомлено, що обставини, викладені в заявах мають цивільно-правовий характер та підлягають розгляду в суді.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи спірної квартири від 15 вересня 2022 року поділ двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на двох співвласників технічно не можливий.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив із того, що частка відповідача в спільній частковій власності є значною, іншого майна у власності відповідача не має, позбавлення відповідача права власності на належну йому частину квартири завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, оскільки разом з відповідачем проживають його неповнолітні діти, а також беручи до уваги, що стороною позивача не надано належних доказів щодо неможливості спільного володіння та користування житловим приміщенням.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статтей 321,358, 365 ЦК України, якими передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (стаття 358 ЦК України).

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть

істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї буде перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав та інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц.

Суд першої інстанції врахував, що припинення права власності на належну

ОСОБА_2 частку у спірній квартирі завдасть істотної шкоди останньому, оскільки у цьому випадку буде порушений принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири.

Припинення права власності на частку завдасть істотної шкоди, враховуючи реєстрацію і відсутність іншого житла у відповідача та неповнолітніх дітей, які проживають та зареєстровані в спірній квартирі .

Питання щодо порядку користування спірною квартирою з урахуванням жилої площі спірної квартири та її планування не вирішувалося.

Неможливість виділення частки квартири в натурі в окреме жиле приміщення

та неприязні стосунки між співвласниками не є безумовними підставами для

примусового припинення права власності на частину належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

У спірних правовідносинах права відповідача як власника 1/2 частки спірного житла захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Доводи про те, що внесених позивачем на депозит суду коштів вистачило б відповідачеві для придбання для себе житла, що виключає існування істотної шкоди для нього, є безпідставними, оскільки частки у спільній сумісній власності сторін складають по спірної квартири, тобто частка є значною.

Посилання на те, що для припинення права власності ніде не зазначено, що в особи має бути обов`язково інше нерухоме майно у власності, не може бути прийнятим до уваги, оскільки за таких обставин існує істотна шкода для відповідача.

Доводи про те, що судом не враховано, що спільне проживання позивача з відповідачем та його двома дітьми на 23,5 кв.м, загальна площа 40,5кв.м не можливе, оскільки відповідач постійно притискає позивача судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги. Встановлено, щоналежна ОСОБА_2 частка у спірному майні (1/2) не є незначною. У натурі така частка не може бути виділена, проте можливо співвласникам майна визначити порядок його користування.

Доводи апеляційної скаргине спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне

застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01листопада 2023року залишити беззмін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: