Вирок

від 11.12.2023 по справі 322/516/23

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

ВИРОК

11 грудня 2023 року Справа № 322/516/23

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має вищу освіту, незаміжня, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

встановив:

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2023 за № 12023087300000034, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, за таких обставин:

«Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 11.04.2016, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 під приводом передання в оренду Селянському господарству «Матвєєв», головою якого є ОСОБА_7 , належної їй на праві приватної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,16 га, кадастровий номер 2323682400:01:007:0005, розташованої за межами населених пунктів на території колишньої Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, нині - Тернуватської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

Встановлено, що ОСОБА_5 раніше розпорядилася вказаною земельною ділянкою, уклавши щодо неї договір оренди від 06.10.2011 з С(Ф)Г «КСС» (ЄДРПОУ 31322103) строком на 10 років, зареєстрований у Відділі Держкомзему в Новомиколаївському районі 25.12.2012 за №23236824400129, та передала земельну ділянку фактично С(Ф)Г «КСС» за актом прийому-передачі від 06.10.2011.

Також встановлено, що ОСОБА_5 складено та підписано письмове зобов`язання у формі розписки від 11.04.2016, згідно якої ОСОБА_5 зобов`язується не пізніше 2020 року укласти з ОСОБА_7 довгостроковий договір оренди або договір купівлі-продажу стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,16 га, кадастровий номер 2323682400:01:007:0005. Також, ОСОБА_5 складено та підписано розписку від 11.04.2016 про отримання від ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 2000 грн. в рахунок завдатку за договором, який буде укладено та підписано з ОСОБА_7 не пізніше 01.03.2020 року, стосовно купівлі-продажу чи передачу прав користування, у тому числі права оренди, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,16 га, кадастровий номер 2323682400:01:007:0005.

На реалізацію вищевказаного умислу, ОСОБА_5 , як орендодавцем, підписано договір оренди землі від 21.07.2017 з СГ «Матвєєв», в особі його голови ОСОБА_7 , як орендарем, стосовно оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,16 га, кадастровий номер 2323682400:01:007:0005, строком на 10 років, згідно пункту 10 договору, орендна плата встановлена на рівні 18633,54 грн. на рік. Згідно пункту 17 вказаного договору, орендодавець повинен передати орендарю земельну ділянку не пізніше 25.12.2022 року. Також, відповідно до пункту 30 договору, орендодавець підтвердила, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Не зважаючи на вказані факти надання розписок від 11.04.2016 про зобов`язання укласти договір з ОСОБА_7 та отримання у якості завдатку по орендній платі грошових коштів у сумі 2000 грн., а також підписання договору оренди землі від 21.07.2017 з СГ «Матвєєв» в особі його голови ОСОБА_7 , ОСОБА_5 18.09.2017 укладено з С(Ф)Г «КСС» додаткову угоду від 18.09.2017 до договору оренди землі від 06.10.2011, за змістом якої строк дії договору продовжено до 20 років - до 25.12.2032.

Отже, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи у приватній власності земельну ділянку площею 7,16 га, кадастровий номер 2323682400:01:007:0005, розташовану на території Тернуватської селищної ради Запорізького району Запорізької області (територія колишньої Любицької сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області), діючи умисно, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка перебуває у законному тимчасовому володінні іншої особи (в оренді), під приводом передання цієї ж земельної ділянки СГ «Матвєєв», як орендарю, шляхом зловживання довірою незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 2000 грн., чим у результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілого позбавлено права користуватися земельною ділянкою та завдано матеріальної шкоди на вказану суму».

Зазначені дії ОСОБА_5 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом зловживання довірою (шахрайство).

У судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_5 , після роз`яснення їй судом суті обвинувачення, заперечила свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, проти звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження заперечила.

З огляду на невизнання обвинуваченою своєї вини, судом під час розгляду цієї справи було проведено дослідження всіх доказів, наданих стороною обвинувачення.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 пояснила суду, що вона має у власності земельну ділянку площею 7,16 га, кадастровий номер 2323682400:01:007:0005. Дійсно у 2016 році обвинувачена мала потребу у грошах та звернулася до потерпілого з проханням надати їй 2000,00 грн., на що потерпілий погодився але з умовою укладення з ним договору оренди земельної ділянки, що належить обвинуваченій, після закінчення строку договору, укладеного обвинуваченою з С(Ф)Г «КСС». Обвинувачена погодилася на це та підписала відповідні розписки 11.04.2016. Проте, в подальшому обвинувачена довідалася про те, що потерпілий неналежним чином виконує свої обов`язки як орендар земельних ділянок, а відтак вирішила підписати додаткову угоду до договору, укладеного з С(Ф)Г «КСС», від 18.09.2017, вважаючи, що має на це право, оскільки підписаний нею договір від 21.07.2017 не набрав чинності. Обвинувачена зазначила, що має намір повернути потерпілому 2000,00 грн., отриманих нею за розпискою від 11.04.2016, проте наразі не зробила цього.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 повідомив суду, що він надав обвинуваченій 11.04.2016 гроші в сумі 2000,00 грн. з умовою, що обвинувачена не буде продовжувати орендні відносини з С(Ф)Г «КСС» та укладе з ним договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005. Тексти розписок від 11.04.2016 готувалися потерпілим після попередньої усної домовленості щодо їх умов з обвинуваченою. Потерпілий зазначив, що зазначену земельну ділянку він використовував з 2000 року на підставі нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки від 17.11.2000, укладеного строком на 10 років з ОСОБА_8 . Потерпілий стверджує, що після смерті попереднього власника зазначеної земельної ділянки та закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 17.11.2000, деякий час він не міг знайти правонаступника орендодавця для реалізації свого переважного права на продовження строку договору. Згодом потерпілий з`ясував, що обвинувачена, яка успадкувала цю земельну ділянку, уклала щодо неї договір оренди землі з С(Ф)Г «КСС». За усною домовленістю з С(Ф)Г «КСС» потерпілий продовжував використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005, як фізична особа, до грудня 2022 року. У грудні 2022 року між потерпілим та С(Ф)Г «КСС» виник конфлікт з приводу використання земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005, після чого він довідався про те, що строк дії договору оренди землі, укладеного обвинуваченою з С(Ф)Г «КСС» було продовжено, а відтак земельну ділянку почало використовувати С(Ф)Г «КСС». Також, потерпілий зазначив, що не він не пред`являв обвинуваченій письмової вимоги про повернення 2000,00 грн., отриманих нею за розпискою від 11.04.2016.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що у 2016 році обвинувачена дійсно повідомила їй про свій намір припинити орендні відносини з С(Ф)Г «КСС» після закінчення строку договору від 06.10.2011, на що свідок, яка в той час була головою С(Ф)Г «КСС», не заперечила. Проте, у 2017 році С(Ф)Г «КСС» розробляло проекти додаткових угод про продовження строків договорів оренди земельних ділянок щодо всіх ділянок, що перебували у користуванні С(Ф)Г «КСС», в тому числі і щодо земельної ділянки обвинуваченої, а відтак підписали з нею додаткову угоду від 18.09.2017. Також, свідок підтвердила, що фактично до грудня 2022 року земельну ділянку з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005 використовував ОСОБА_7 за усною домовленістю з С(Ф)Г «КСС», незважаючи на договір від 06.10.2011, при цьому потерпілий відшкодовував С(Ф)Г «КСС» суму орендної плати, яку фермерське господарство за договором сплачувало обвинуваченій.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він був присутнім при передачі ОСОБА_7 обвинуваченій грошей в сумі 2000,00 грн., бачив як обвинувачена підписувала розписки від 11.04.2016, тексти яких були заздалегідь заготовлені потерпілим та надані обвинуваченій для підпису.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала показання зі слів свідка ОСОБА_10 , підтвердивши його показання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 істотних пояснень щодо обставин кримінального правопорушення суду не надав, підтвердивши лише те, що ОСОБА_7 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005 з 2011 року до грудня 2022 року.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також підтвердили фактичне користування ОСОБА_7 земельною ділянкою з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005 по грудень 2022 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, суд виходить з такого.

Частина перша статті 190 КК України, інкримінована ОСОБА_5 , передбачає настання кримінальної відповідальності за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується лише прямим умислом і корисливим мотивом, тобто суб`єкт шахрайства має усвідомлювати, що він використовує обман чи зловживає довірою для заволодіння чужим майном або правом на нього, і бажає таким чином заволодіти ним.

У цій справі, за твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_5 , діючи умисно, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка (кадастровий № 2323682400:01:007:0005) перебуває у законному тимчасовому володінні іншої особи (в оренді), під приводом передання цієї ж земельної ділянки СГ «Матвєєв», як орендарю, шляхом зловживання довірою незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 2000 грн., чим у результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілого позбавлено права користуватися земельною ділянкою та завдано матеріальної шкоди на вказану суму.

Проте, таке твердження сторони обвинувачення повністю спростовується дослідженими судом доказами, передусім самими розписками обвинуваченої від 11.04.2016.

Шахрайство, вчинене шляхом обману чи зловживання довірою, є закінченим кримінальним правопорушенням з моменту протиправного заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно.

Зі змісту розписки обвинуваченої від 11.04.2016, текст якої готувався самим потерпілим, випливає, що потерпілий був обізнаний про наявність укладеного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005 між ОСОБА_5 та С(Ф)Г «КСС», а відтак приховування цього факту обвинуваченою виключається. Водночас допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 повідомив суду, що йому відомі положення чинного законодавства щодо переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі після закінчення строку його дії (ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). Також, статтею 9 Закону України «Про оренду землі» було передбачено переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність.

Разом з цим, підписання обвинуваченою розписок від 11.04.2016 жодним чином не впливало на обсяг її прав та обов`язків за договором оренди землі від 06.10.2011, укладеним нею з С(Ф)Г «КСС», зокрема щодо продовження строку оренди, а також не позбавляло С(Ф)Г «КСС» його переважних прав на поновлення договору оренди чи отримання орендованої земельної ділянки у власність.

Отже, потерпілий, будучи станом на 11.04.2016 обізнаним про права третьої особи - С(Ф)Г «КСС» на земельну ділянку з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005, незважаючи на положення ст.ст. 9, 33 Закону України «Про оренду землі», включив до розписок обвинуваченої від 11.04.2016 такі умови, виконання яких обвинуваченою було можливим лише за згодою з орендарем - С(Ф)Г «КСС».

Проте, доказів того, що обвинувачена діяла спільно з посадовими особами С(Ф)Г «КСС» з метою введення в оману потерпілого, матеріали кримінального провадження не містять.

За таких обставин, потерпілий ОСОБА_7 не міг розраховувати на безумовне виконання ОСОБА_5 своїх зобов`язань за розписками від 11.04.2016 та повинен був усвідомлювати ризик не укладення з ним договору стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005 внаслідок реалізації орендарем за договором оренди землі від 06.10.2011 своїх переважних прав.

Розписки обвинуваченої від 11.04.2016 не можна вважати і попереднім договором (ст. 635 ЦК України), адже у них не визначено чітких умов основного договору, що має бути укладений у майбутньому, та відсутні підписи ОСОБА_7 як сторони майбутнього основного договору.

Підписання обвинуваченою 21.07.2017 з СГ «Матвєєв» договору оренди землі не має доказового значення у цьому кримінальному провадженні, адже гроші в сумі 2000,00 грн. обвинувачена отримала ще 11.04.2016, а відтак підписання цього договору не може стосуватися умислу обвинуваченої на заволодіння цими грошима.

Помилковим є також визначення отриманих ОСОБА_5 грошей в сумі 2000,00 грн. в розписці та в обвинувальному акті як завдатку. Так, згідно зі статтею 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2022 по справі № 1519/2-5034/11 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 106404256). Згідно з положеннями ст.ст. 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечено лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 по справі № 711/5065/15-ц (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 97771767).

Отже, оскільки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 станом на 11.04.2016 не було укладено будь-якого договору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005, отримана обвинуваченою грошова сума в розмірі 2000,00 грн. є не завдатком, а авансом.

З огляду на викладене, у даному випадку суд вбачає існування між обвинуваченою та потерпілим невирішеного цивільно-правового спору, щодо отриманих нею грошей в сумі 2000,00 грн.

Водночас, суд бере до уваги і той факт, що після 11.04.2016 ОСОБА_7 за усною домовленістю з С(Ф)Г «КСС» продовжував користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005 протягом шести років, що взагалі не відображено в обвинувальному акті та не враховано стороною обвинувачення при визначення розміру збитків, завданих потерпілому.

Твердження в обвинувальному акті про те, що у результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілого позбавлено права користуватися земельною ділянкою є безпідставним, у зв`язку з відсутністю доказів того, що потерпілий мав будь-які права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323682400:01:007:0005 після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 17.11.2000. Натомість права орендаря щодо зазначеної земельної ділянки мало С(Ф)Г «КСС» на підставі договору оренди землі від 06.10.2011.

За загальним правилом частини першої статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За правилами ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3).

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення прямого умислу ОСОБА_5 на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а відтак і складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктом 2 частини першої цієї статті (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), виявляється під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, що підлягають відшкодуванню, у справі відсутні.

Питання про долю речових доказів та документів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченій під час судового розгляду не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371, 373 - 376, 393, 395, 532, КПК України, суд

ухвалив:

1. ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України визнати невинуватою та виправдати за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

2. Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - залишити без розгляду.

3. Речові докази у справі: оригінал договору оренди землі від 21.07.2017, укладеного між ОСОБА_5 та Селянським господарством «Матвєєв», оригінал акту визначення меж земельної ділянки, оригінал акту прийому-передачі за договором оренди від 21.07.2017, оригінал двох розписок ОСОБА_5 від 11 квітня 2016 року - повернути потерпілому ОСОБА_7 .

4. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1