Постанова

від 28.11.2023 по справі 907/153/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. Справа №907/153/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді:Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників учасників процесу

прокурор Вінницька Л.М.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

від третіх осіб-не з`явились

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Озеро Кунікунда б/н від 07.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1835/23 від 09.06.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 (повний текст складено 24.05.2023, суддя Пригуза П.Д. )

у справі №907/153/21

за позовом Комунального некомерційного підприємства Солотвинська обласна алергологічна лікарня Закарпатської обласної ради, смт. Солотвино Закарпатської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

за участі Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, м. Ужгород,

до відповідача Солотвинської селищної ради, смт. Солотвино Закарпатської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Озеро Кунікунда,

про визнання протиправним та скасування рішення ради

ВСТАНОВЛЕНО

Короткий зміст позовних вимог та вимог заявника

Комунальне некомерційне підприємство "Солотвинська обласна алергологічна лікарня" Закарпатської обласної ради звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Солотвинської селищної ради з вимогами визнати незаконним та скасувати рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району №788 "Про припинення права користування земельною ділянкою" від 24.09.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у постійному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка загальною площею 14,83 га, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 27.03.1998 надана у постійне користування для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку рішенням Солотвинської селищної ради №40 від 22.12.1997. Позивач вказує, що у вказаному Державному акті на плані зовнішніх меж землекористування зазначено 2 земельні ділянки: ділянка №1 площею 8.70 га та ділянка №2 площею 6,13 га.

Позивач вважає, що рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району №788 від 24.09.2020 788 "Про припинення права користування земельною ділянкою" прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України, є незаконним та підлягає скасуванню судом. Право власності Закарпатської обласної ради на нерухоме майно не скасовує та не підміняє Державного акта на право постійного користування від 27.03.1998, яким у постійне користування Солотвинській обласній алергологічній лікарні надано земельну ділянку за цією адресою для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку.

Позивач зазначає, що рішення Солотвинської селищної ради про скасування рішення Солотвинської селищної ради №788 від 24.09.2020 порушує права позивача, як легітимного землекористувача.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 у справі №907/153/21 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення №788 Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 24.09.2020 "Про припинення права користування земельною ділянкою". В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Судові витрати покладено на відповідача. Стягнуто з Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на користь Комунального некомерційного підприємства Солотвинська обласна алергологічна лікарня Закарпатської обласної ради сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурор відповідно до вжитих попередніх заходів для з`ясування підстав звернення з позовом, дотримався порядку, визначеного законом про прокуратуру та ст. 53 ГПК України. Позивач у цій справі самостійно захищав свої права, а прокурор відіграв у справі субсидіарну роль, підтримавши позовні вимоги про захист прав територіальної громади області.

У матеріалах справи відсутні також докази, які б підтверджували, що постійний землекористувач добровільно відмовився від постійного користування земельними ділянками і звернувся до Солотвинської селищної ради з відповідною заявою на виконання норм статті 142 ЗКУ у редакції, чинній на момент прийняття відповідного рішення. У рішенні Солотвинської селищної ради від 24.09.2020 не вказана жодна підстава для припинення такого права користування земельними ділянками.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ Озеро Кунікунда подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 у справі №907/153/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що судом в повному обсязі не з`ясовано обсатавини, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішенням № 788 від 24.09.2020 „Про припинення права користування земельною ділянкою", яким вирішено припинити право постійного користування КНП „Солотвинська обласна алергологічна лікарня" землями площею 14,83 га, державний акт серії І-ЗЛ № 000346 від 27.03.1998 та після проведення інвентаризації передати земельні ділянки власникам та користувачам нерухомого майна, розташованого на даних землях, право позивача на користування земельною ділянкою, яке виникло у нього 27.03.1998 не порушено, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення право постійного користування земельними ділянками в розмірах, зазначених у державному акті, є вже повністю втраченим і крім титулу, виписаного на ім`я позивача, інших доказів про наявність права на користування землею та, тим більше, про його порушення оскаржуваним рішенням у позивача немає.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки аргументам TOB „Озеро Кунікунда" стосовно того, що КНП „Солотвинська обласна алергологічна лікарня" є неналежним позивачем у даному спорі, відповідно є всі підстави визнати позивача таким, що недобросовісно користується процесуальними правами, тим самим у відповідності до приписів ст. 43 ГПК України зловживає процесуальними правами шляхом вчинення дій, що суперечать завданню господарського судочинства, що зазначені у п.3 ч. 2 ст. 43 ГПК України - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Скаржник зазначає, що з тексту оскаржуваного рішення № 788 вбачається, що на землях, які перебували у постійному користуванні позивача, розташовані об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, що належать іншим власникам, тим самим зазначене рішення мало на меті вжити заходи для впорядкування земель, які у розмірі, визначеному в акті на постійне користування землею, лише формально значилися у користуванні позивача, а реально позивач з різних підстав, різними частинами і у різні проміжки часу втратив своє право постійного користування землею. Відповідно, оспорюване рішення № 788, яким припинено фактично вже втрачене право користувача є законним, обґрунтованим та прийнятим за підстави та у спосіб, що передбачені законом.

Скаржник стверджує, що в матеріалах даної справи містяться документи, якими підтверджується, що із користування позивача на підставі рішення Солотвинської селищної зади № 130 від 23.12.1997 вилучено та довиділено на користь TOB „Озеро Кунікунда" земельну ділянку площею 1,03 га, про що до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000216, виданого TOB „Озеро Кунікунда" 08.11.1996 були внесені відповідні відомості. Зазначене довиділення земельної ділянки 1,03 га відбулося за погодженням з головним лікарем Обласної згергологічної лікарні Олагом М.С., ним же були погоджені земельні межі КНП „Солотвинська обласна алергологічна лікарня" та TOB „Озеро Кунікунда".

Отже, скаржник вважає, що розмір ділянки, що передана у постійне користування позивача, ще в 1997 року був зменшений на 1,03 га, хоча ця обставина не знайшла свого відображення в Державному акті постійного користування землею серії І-ЗЛ № 000346 від 27.03.1998, що свідчить про одночасне перебування 1,03 га землі у постійному користуванні двох осіб на підставі двох державних актів на постійне користування, що є неприпустимим, а враховуючи ту обставину, що TOB „Озеро Кунікунди" отримало Державний акт постійного користування землею раніше, то й право постійного користування 1,03 га землі у нього виникло раніше, відповідно позивачу було неправомірно виділено земельну ділянку, враховуючи включення у акті до загальної площі землі тих 1,03 га, що вже перебувають у користуванні TOB „Озеро Кунікунда".

На думку скаржника, постійне користування землею за Державним актом І-ЗЛ № 000346 позивачем уже давно не відповідало дійсним фактичним составинам, існувало тільки формально, а отже стало недійсним та підлягало припиненню, окрім того, земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні позивача, потребують інвентаризації, оскільки в зв`язку із вилученням ряду ділянок із земель постійного користування позивача, жодне таке вилучення не знайшло свого відображення у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998. Право постійного користування TOB „Озеро Кунікунда" підтверджено Державним актом на право постійного користування землею серії I- К № 000216 від 08 листопада 1996 року, зареєстровано в Книзі записів державних актів на :ззо постійного користування землею № 183 відповідно до законодавства, що діяло на

TOB „Озеро Кунікунда" вважає аргументи суду першої нстанції, зокрема посилання на правову позицію, викладену у постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18, де зазначено, що суб`єкт може бути позбавлений права користування земельною ділянкою тільки з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, такими, що не мають відношення до вирішення даної справи, оскільки Солотвинська селищна рада ухвалила оскаржуване рішення № 788 вказавши за підставу зміну власника земельної ділянки та нерухомого майна, що входить до вичерпного переліку під пунктом е) частини 1 ст. 141 ЗК України, тобто за наявності законної підстави та в межах своїх повноважень.

Скаржник також наполягає на відсутності процесуальної дієздатності прокуратури в даній справі. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єтом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, прокурор не пояснив, через які вмотивовані обставини Закарпатська обласна рада не може захищатися самостійно та виступати в ролі представника держави, а також не пояснив, які саме інтереси держави у даному випадку порушені.

Також, скаржник вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним з огляду на зазначені в апеляційній скарзі обставини, щодо належності нерухомого майна та земельних ділянок, які знаходять (накладаються) в межах тих ділянок, які згідно Державного акта І-ЗК № 000346 знаходяться у постійному користуванні позивача. Рішення Солотвинської селищної ради № 788 в частині скасованого першого пункту, яким було вирішено припинити право постійного користування було законним і обґрунтованим та знаходилося у логічному зв`язку із наступними пунктами рішення, оскільки впорядкування земельних ділянок, належне оформлення земельних ділянок за власниками нерухомого майна, яке знаходиться (накладається) на земельних ділянках позивача, відповідно до приписів частини п`ятої статті 116 ЗК України, можливе лише після припинення права власності чи права користування ними в порядку, визначеному законом. Скасування першого пункту оскаржуваного рішення Солотвинської селищної ради № 788 не призведе до відновлення прав постійного користування позивача тими ділянками, в тих межах та розмірах, які зазначені в державному акті І-ЗК № 000346.

Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення не вбачається, доводи апеляційної скарги грунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Прокурор зазначає, що відповідно до Державного акта серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998, який виданий на підставі рішення уповноваженого органу (рішення Солотвинської селищної ради № 40 від 22.12.1997) у КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради перебуває у постійному користуванні земельна ділянка, на якій розміщені, зокрема, лікувальні корпуси лікарні. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 238, не скасований. Оспорюваним рішенням Солотвинської селищної ради Тячівського району № 788 від 24.09.2020 припинено право постійного користування землею, чим порушено право КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» на постійне користування спірною земельною ділянкою. Відповідно до листа Солотвинської селищної ради від 28.07.2022 № 05-27/1582, в селищній раді відсутні будь-які документи, що були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, документи, які підтверджують зміну власника майна або земельної ділянки (заяви, витяги з реєстрів, правовстановлюючі документи тощо). Також, відсутня згода постійного землекористувача щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Також, згідно довідки архівного відділу Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 01-11/82 від 14.04.2021 вбачається, що відповідно до описів справ постійного зберігання Солотвинської селищної ради за 1993-2001 роки відсутні відомості про проведення сесії чи засідання виконавчого комітету 23.12.1997. Разом з тим, в довідці вказується, що сесія селищної ради проводилась 22.12.1997, а засідання комітету відбулося 27.12.1997 (вказана обставина була предметом дослідження в справі № 907/546/20). Рішення про надання у користування земельної ділянки Солотвинській обласній алергологічній лікарні прийняте скоріше, тобто 22.12.1997, ніж рішення про довиділення TOB «Озеро Кунікуда» 1,03 га, тобто 23.12.1997. Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, засновником та власником якої є Закарпатська обласна рада, а органом управління КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, у складі земель загальною площею 14,83 га на підставі Державного акта на право постійного користування серії I-3К № 000346 від 27.03.1998.

Прокурор вважає, що з метою захисту порушеного права, щодо користування земельною ділянкою, КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» правомірно звернулася до суду з позовною заявою.

КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради (код ЄДРПОУ 22111970) є правонаступником майна, прав і обов`язків Солотвинської обласної алергологічної лікарні. Право постійного користування земельною ділянкою не припиняється в разі реорганізації землекористувача, оскільки припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Що стосується висновку судового експерта № 5/20 від 10.06.2020 (який був долучений, як доказ у справі №907/456/20) прокурор зазначив, що вказаний висновок базується на припущеннях та ймовірностях, а отже ніяким чином не підтверджує той факт, що 30 земельних ділянок накладаються на земельну ділянку КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня».

Прокурор стверджує, що підставою прийняття Солотвинською селищною радою оскаржуваного рішення № 788 від 24.09.2020 «Про припинення права користування земельною ділянкою» слугувало те, що змінився власник земельної ділянки та нерухомого майна, однак в рішенні не містяться жодні відомості щодо зміни власника, що слугувало припиненню права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, до селищної ради ні фізичні, ні юридичні особи не зверталися із заявами про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку із набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на земельну ділянку.

Прокурор зазначає, що Закарпатська обласна рада належним чином участь у справі не забезпечила, що вказувало на наявність передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави, а також виходячи з наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва в суді законних інтересів держави щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, виникла необхідність у вступі обласної прокуратури до розгляду Господарським судом Закарпатської області справи № 907/153/21 з метою недопущення незаконного припинення права користування земельною ділянкою КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня».

Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що Комунальне некомерційне підприємство «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради є закладом охорони здоров`я, що надає послуги третинної/високоспеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України, заснованим територіальними громади сіл, селищ, міст області, від імені яких виступає Закарпатська обласна рада, на основі майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області.

У постійному користуванні КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» ЗОР знаходиться земельна ділянка загальною площею 14,83 га, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998 надана у постійне користування Солотвинській обласній алергологічній лікарні для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку рішенням Солотвинської селищної ради № 40 від 22.12.1997. Рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району №788 від 24.09.2020 прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України, є незаконним та підлягає скасуванню.

Третя особа вважає, що право власності Закарпатської обласної ради на нерухоме майно не скасовує та не підміняє Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998, яким у постійне користування Солотвинській обласній алергологічній лікарні надано земельну ділянку за цією адресою для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку. Припинення права користування, вилучення або передача земельних ділянок комунальної власності за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні, могло відбуватись виключно шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за обов`язковим погодженням із користувачем.

Третя особа вважає, що підстави для скасування Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998 відсутні, а рішення Солотвинської селищної ради про скасування рішення Солотвинської селищної ради №788 «Про припинення права користування земельною ділянкою» від 24.09.2020 порушує права управлвння як легітимного землекористувача. Наявність фактів про надання відповідачем- Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області із складу земель, що знаходяться у постійному користуванні позивача- Комунального некомерційного підприємства Солотвинська обласна алергологічна лікарня Закарпатської обласної ради, частини земель (декілька) із складу земель 14,83 га, право на які оформлено за КНП "Солотвинська обласна алергологічна лікарня" (код ЄДРПОУ - 22111970) Державним актом на право постійного користування землею І - ЗК №000346 від 27.03.1998, не є підставою для прийняття рішення про припинення права постійного користування на усю земельну ділянку площею 14,83 га.

Також, на думу третьої особи, рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про припинення права постійного користування не стосується прав та обов`язків третьої особи TOB "Озеро Кунікунда", визнання цього рішення незаконним та його скасування не впливає на зареєстроване право постійного користування третьої особи TOB "Озеро Кунікунда", що підтверджені належними доказами.

Третя особа вважає, що зміна балансоутримувача майнових активів, що є комунальною власністю, а саме юридичної особи Обласна алергологічна лікарня на балансоутримувача майна лікарні - Комунальну установу "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради не є зміною власника майна, оскільки власником майнового комплексу лікарні є Закарпатська обласна рада, що підтверджено Свідоцтвом про право комунальної власності на нерухоме майно №112 від 06.02.2004.

Закарпатська обласна рада у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга не містить доводів на підтвердження незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, рішення суду є обгрунтоване та законне.

Третя особа зазначає, що поновлення права постійного користування Комунального некомерційного підприємства «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради земельною ділянкою № 2, площею 6,13 га, яка вказана в плані зовнішніх меж у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗЛ №000346 від 27.03.1998 загальною площею 14,83га, зареєстрованою в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 238, безпосередньо впливає на спільні майнові інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст області як одну з основ місцевого самоврядування, а також права Закарпатської обласної ради, як власника та органу, що відповідно до Конституції та законів України зобов`язаний діяти в спільних інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст області

Солотвинська селищна рада у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасовування немає, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях. Зкрема, доводи, наведені апелянтом, не свідчать про незаконність судового рішення, а сама скарга не відповідає обставинам, встановленим у справі та чинному законодавству.

Також, відповідач вважає, що висновок судового експерта № 5/20 від 10.06.2020, жодним чином не підтверджений та не є належним доказом, що 30 земельних ділянок накладаються на спірну земельну ділянку. Припинення права постійного користування земельною ділянкою порушує права комунального підприємства та Закарпатської обласної ради та є безпідставним.

Щодо участі у справі прокуратури відповідач вважає, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньо підстав для представництва інтересів держави.

ТОВ «Озеро Кунікунда» у відповідях на відзиви Закарпатської обласної ради та Солотвинської селищної ради зазначило, що відзив Закарпарської обласної ради грантується на загальних твердженнях, конкретних аргументів, доводів, доказів, які б беззаперечно підтверджували незаконність оскаржуваного рішення Солотвинської селищної ради №788 від 24.09.2020, або доводили б, що позивач належним чином використовує всі 14,83 га землі, переданої йому у постійне користування, будучи власником будівель і споруд, які на ній розташовані, чи доводили б, що жодного іншого власника будівлі, споруди чи земельної ділянки в межах зазначеної площі землі не існує, Закарпатська обласна рада не наводить.

Комунальна установа „Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, як управитель майна Закарпатської обласної ради, у 2020 році оформила у постійне користування 5,2547 га по вул. Зарічна (Добролюбова), 20/22 з кадастровим номером 2124455900:02:003:1445 за комунальною установою з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги. Зазначені 5,2547 га знаходяться в межах ділянки постійного користування лікарні площею 14,83 га згідно Державного акта І-ЗЛ № 000346 від 27 березня 1998 року. Закарпатська обласна рада і управитель її майном фактично визнали реальний стан речей, що і хотіла зробити селищна рада у попередньому складі своїм оскаржуваним рішенням № 788 від 24 вересня 2020 року. Зазначені обставини підтверджують зміну власника будівель і споруд, розташованих на землях постійного користування позивача, наявність інших власників та користувачів землею в межах виділених у користування лікарні, на даний час немає, права у лікарні бути користувачем за відсутності прав на будівлі та споруди немає, тоді як є інші особи -- власники будівель та споруд на цій землі, тобто підтверджують законність прийнятого селищною радою рішення № 788 від 24 вересня 2020 року.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 справу №907/153/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Озеро Кунікунда на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 у справі №907/153/21 та призначено розгляд справи на 25.07.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 відкладено розгляд справи на 29.08.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.09.2023 .

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 відкладено розгляд справи на 07.11.2023

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у задоволенні клопотання від 01.08.2023 (вх.№01-05/2570/23 від 08.08.2023) про проведення земельно-технічної експертизи та клопотання б/н від 12.09.2023 (вх.№01-05/2924/23 від 15.09.2023) про зупинення провадження у справі відмовлено, розгляд справи відкладено на 28.11.2023.

Прокурор в судовому засіданні виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Сторони та треті особи не забезпечили участь представників в судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом .

Рішенням Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 «Про комунальну власність області та програму її приватизації» затверджено перелік об`єктів комунальної власності, відповідно до якого майно Обласної алергологічної лікарні (позивача) належить до спільної власності територіальних громад селищ, міст області.

Державним актом на право постійного користування землею І - ЗК №000346 від 27.03.1998 (том І, а. с. 10 - 13) підтверджується право постійного користування землею Обласною алергологічною лікарнею (с. Солотвино, вул. Добролюбова, 22).

Даний Державний акт виданий Солотвинською селищною Радою народних депутатів Тячівського району Закарпатської області і підтверджує передачу Обласній алергологічній лікарні у постійне користування 14,83 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Землю надано у постійне користування для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку відповідно до рішення Солотвинської селищної ради народних депутатів від 22.12.1997 №40.

Згідно плану зовнішніх меж землекористування вказані землі складаються з 2 - ох земельних ділянок: 1) ділянка №1 - площа 8,70 га; 2) ділянка №2 - площа 6,13 га.

Згідно опису земельні ділянки межують з земельними ділянками (землями) інших землекористувачів, зокрема: з "А" до "Б" - землі загального користування (проїзд); з "Б" до "В" - в користуванні ТОВ "Кунікунда"; з "В" до "Г", "Д" до "Е", "Є" до "А" - в користуванні Солотвинського солерудника; з "Г" до "Д", "Е" до "Є" - землі запасу селищної ради.

Свідоцтвом про право комунальної власності на нерухоме майно №112 від 06.02.2004 (том І а. с. 15) підтверджується, що Виконавчим комітетом Солотвинської селищної ради посвідчено, що нерухоме майно в складі: Майновий комплекс в цілому, розташоване за адресою: смт. Солотвино, вул. Добролюбова, №20 дійсно належить Закарпатській обласній раді в цілому.

Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Солотвинської селищної ради №209 від 19.09.2003.

Довідкою Солотвинської селищної ради №61 від 13.01.2020 підтверджується, що Солотвинська обласна алергологічна лікарня знаходиться в селищі Солотвино по вулиці Зарічна (колишня Добролюбова) Тячівського району Закарпатської області та їй присвоєно номер 22.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.09.2020, індексний номер витягу - 224673454, підтверджується, що комплекс будівель та споруд (база відпочинку) Солотвинської алергологічної лікарні, адреса: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Озерна, буд. 29, належить на праві комунальної власності Закарпатській обласній раді.

Дата і час державної реєстрації - 15.09.2020. Підстава для державної реєстрації зокрема - Рішення органу місцевого самоврядування "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна", видане 26.09.2019 Закарпатською обласною радою; Рішення органу місцевого самоврядування "Про внесення змін до рішення обласної ради" від 26.09.2019 №1560 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна", видане 26.09.2019 Закарпатською обласною радою 16.07.2020.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №788 від 24.09.2020 (том 1, а. с. 14) вмотивовано зміною власника земельної ділянки та нерухомого майна, що знаходиться в смт.Солотвино, вул. Зарічна (Добролюбова) №22.

Зміст оскаржуваного рішення складається із декількох пунктів, що мають самостійне значення і, окрім пункту першого, не містять приписів стосовно прав та обов`язків позивача.

Так, пунктом 1. Рішення вказано припинити право постійного користування КНП "Солотвинська обласна алергологічна лікарня" (код ЄДРПОУ - 22111970) землею площею 14,83 га, Державний акт на право постійного користування землею І - ЗК №000346 від 27.03.1998.

Пунктом 2 вирішено провести інвентаризацію даних земельних ділянок.

Пунктом 3 вирішено після проведення інвентаризації передати земельні ділянки власникам і користувачам нерухомого майна, розташованого на даних землях.

Пункт 4 містить припис про уповноваження постійної комісії селищної ради з питань земельних ресурсів щодо контролю за виконанням даного рішення.

Відповідно до матеріалів справи відсутні докази про обставини, що стали підставою прийняття відповідачем свого рішення про припинення права постійного користування землею - зміни власника земельної ділянки та нерухомого майна, що знаходиться в смт.Солотвино, вул. Зарічна (Добролюбова) №22.

Відповідач погодився з доводами позивача, що зміна балансоутримувача майнових активів, що є комунальною власністю, а саме юридичної особи Обласна алергологічна лікарня на балансоутримувача майна лікарні - Комунальну установу "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради не є зміною власника майна, оскільки власником майнового комплексу лікарні є Закарпатська обласна рада, що підтверджено Свідоцтвом про право комунальної власності на нерухоме майно №112 від 06.02.2004..

Комунальне некомерційне підприємство "Солотвинська обласна алергологічна лікарня" просить визнати незаконним та скасувати рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району №788 "Про припинення права користування земельною ділянкою" від 24.09.2020, зазначаючи, що земельна ділянка загальною площею 14,83 га, яка відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27.03.1998 надана у постійне користування Солотвинській обласній алергологічній лікарні для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку рішенням Солотвинської селищної ради №40 від 22.12.1997 знаходиться у постійному користуванні позивача. Позивач вказує, що у Державному акті на право постійного користування землею І - ЗК №000346 від 27.03.1998 на плані зовнішніх меж землекористування зазначено 2 земельні ділянки: ділянка №1 площею 8.70 га та ділянка №2 площею 6,13 га.

Позивач вважає, що рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району №788 від 24.09.2020 788 "Про припинення права користування земельною ділянкою" прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України, є незаконним та підлягає скасуванню судом. Право власності Закарпатської обласної ради на нерухоме майно не скасовує та не підміняє Державного акта на право постійного користування від 27.03.1998, яким у постійне користування Солотвинській обласній алергологічній лікарні надано земельну ділянку за цією адресою для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.02.2022 на адресу суду надійшла заява в порядку ст. 53 ГПК України від Закарпатської обласної прокуратури (том ІІІ, а. с. 28 - 31), в якій вказано, що прокурором вивчено матеріали господарської справи та встановлені підстави представництва інтересів держави у згаданій справі. Вступ прокуратури області у розгляд зазначеної справи обумовлений необхідністю представництва інтересів держави в особі Закарпатської обласної ради, яка в силу закону уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відтак, Закарпатська обласна прокуратура вступила у розгляд Господарським судом Закарпатської області справи №907/153/21 з метою представництва інтересів держави в особі Закарпатської обласної ради керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України.

Закарпатська обласна прокуратура інформувала Закарпатську обласну раду своїм листом від 09.02.2022 (том ІІІ а. с. 31,) про вступ у справу в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради з метою недопущення неправомірного привласнення та використання об`єктів державної власності.

Прокурор відповідно до вжитих попередніх заходів для з`ясування підстав звернення з позовом, дотримався порядку, визначеного законом про прокуратуру та ст. 53 ГПК України.

Окрім того, позивач у цій справі самостійно захищав свої права, а прокурор відіграв у справі субсидіарну роль, підтримавши позовні вимоги про захист прав територіальної громади області.

З огляду на викладене, посилання скаржника на відсутність процесуальної дієздатності прокуратури у даній справі, є помилковим.

Щодо заявлених позовних вимог судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно- приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

Згідно з ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції від 16.07.2020, чинної на момент прийняття оспорюваного рішення про припинення права користування земельною ділянкою від 24.09.2020) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

Відповідно до ст.142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (правова позиція викладена у п.7.27 постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18)

Як вбачається із матеріалів справи, 24.09.2020 Солотвинська селищна рада Тячівського району прийняла рішення, яким: 1) припинила право постійного користування КНП "Солотвинська обласна алергологічна лікарня" земель площею 14.83 га, Державний акт серії І-ЗЛ №000346 від 27.03.1998; 2) вирішила провести інвентаризацію даних земельних ділянок; 3) вирішила після проведення інвентаризації передати земельні ділянки власникам нерухомого майна, розташованого на даних землях.

Однак, як зазначалось вище, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), передбачено чіткий виключний перелік підстав припинення права постійного користування.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що в оскаржуваному рішенні Солотвинської селищної ради жодна з таких підстав не зазначена.

У матеріалах справи відсутні також докази, які б підтверджували, що постійний землекористувач добровільно відмовився від постійного користування земельними ділянками і звернувся до Солотвинської селищної ради з відповідною заявою на виконання норм статті 142 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття відповідного рішення).

Як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду справи, сторони та треті особи зазначили, що причиною припинення права постійного користування на вказані земельні ділянки стала зміна власника, а саме набуття права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці іншою особою.

Однак, зазначений факт відсутній у рішенні Солотвинської селищної ради від 24.09.2020, в якому не вказана жодна підстава для припинення такого права користування. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки - 293747248, дата формування - 05.01.2022 (том ІІІ а. с. 14 - 17) за обраними параметрами пошуку - Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Озерна, буд. 29, в реєстрі речових прав містяться відомості про комплекс будівель та споруд (база відпочинку) Солотвинської алергологічної лікарні, які розміщені за вказаною вище адресою і належать на праві комунальної власності - Закарпатській обласній раді. Дата реєстрації - 15.09.2020.

З огляду на викладене, помилковим є твердження скаржника, що Солотвинська селищна рада ухвалила оскаржуване рішення № 788 вказавши за підставу зміну власника земельної ділянки та нерухомого майна, що входить до вичерпного переліку частини 1 ст. 141 ЗК України, тобто за наявності законної підстави та в межах своїх повноважень.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність фактів про надання відповідачем - Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області із складу земель, що знаходяться у постійному користуванні позивача Комунального некомерційного підприємства Солотвинська обласна алергологічна лікарня Закарпатської обласної ради, частини земель (декілька) із складу земель 14,83 га, право на які оформлено за КНП "Солотвинська обласна алергологічна лікарня" (код ЄДРПОУ - 22111970) Державним актом на право постійного користування землею І - ЗК №000346 від 27.03.1998, не є підставою для прийняття рішення про припинення права постійного користування на усю земельну ділянку площею 14,83 га.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, згідно плану зовнішніх меж землекористування за Державним актом на право постійного користування землею І - ЗК №000346 від 27.03.1998, земельна ділянка №2 становила площу 6,13 га, однак згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, час формування - 29.12.2021, підтверджуються відомості про сформовану земельну ділянку площею 5.2547 га, якій присвоєно кадастровий номер - 2124455900:02:003:1445, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, місце розташування - Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Зарічна (Добролюбова), 20/22.

Вказана земельна ділянка належить на праві комунальної власності Комунальній установі "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради.

Правомірним є висновок суду першої інстанції, що рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району від 24.09.2020 №788 підлягає скасуванню частково, а саме шляхом скасування п. 1 такого рішення, який полягає у припиненні права постійного користування КНП "Солотвинська обласна алергологічна лікарня" земель площею 14.83 га, Державний акт серії І-ЗЛ №000346 від 227.03.1998..

В сукупності з наявних у справі матеріалів вбачається, що на даній земельній ділянці розміщена Солотвинська обласна алергологічна лікарня.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення №788 Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 24.09.2020 "Про припинення права користування земельною ділянкою" та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші пункти оспореного рішення, зокрема щодо проведення інвентаризації земельних ділянок, є загальними, мають бути виконані Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області для визначення землекористувачів, меж земельних ділянок, правових підстав їх набуття тощо, що має сприяти відновленню та належному оформленню прав самого позивача.

Щодо посилання скаржника на те, що КНП „Солотвинська обласна алергологічна лікарня" є неналежним позивачем у даному спорі, відповідно є всі підстави визнати позивача таким, що недобросовісно користується процесуальними правами, тим самим у відповідності до приписів ст. 43 ГПК України зловживає процесуальними правами шляхом вчинення дій, що суперечать завданню господарського судочинства, судова колегія зазначає, що КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради (код ЄДРПОУ 22111970) є правонаступником майна, прав і обов`язків Солотвинської обласної алергологічної лікарні. Право постійного користування земельною ділянкою не припиняється в разі реорганізації землекористувача, оскільки припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Відповідно до Державного акта серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998, який виданий на підставі рішення уповноваженого органу (рішення Солотвинської селищної ради № 40 від 22.12.1997) у КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради перебуває у постійному користуванні земельна ділянка, на якій розміщені зокрема лікувальні корпуси лікарні. Вказаний державний акт зареєстрований з Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 238, не скасований.

Підставою прийняття Солотвинською селищною радою оскаржуваного рішення № 788 від 24.09.2020 «Про припинення права користування земельною ділянкою» слугувало те, що змінився власник земельної ділянки та нерухомого майна, однак у спірному рішенні відсутні відомості щодо зміни власника земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази звернення до селищної ради фізичних чи юридичних осіб із заявами про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку із набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на земельну ділянку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Озеро Кунікунда б/н від 07.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1835/23 від 09.06.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 залишити без змін.

3.Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за скаржником.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2023.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.