Постанова

від 07.12.2023 по справі 916/997/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/997/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Ейсмонт С.О. - службове посвідчення №073396 від 01.03.2023

від позивача - Садардінова І.В. розпорядження №421 від 18.05.2020; розпорядження №1491К від 17.11.2020

від відповідача Тарановський Д.С. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №003486 від 17.10.2018; ордер серія ВН №1287122 від 02.10.2023

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2023, проголошене о 12:32:24 суддею Сулімовською М.Б. у м. Одесі, повний текст якого складено та підписано 11.09.2023

у справі № 916/997/23

за позовом Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА"

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану та

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "НІКА" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. від 14.11.2022 за індексним номером 65461148, яким зареєстровано право власності ТОВ "НІКА" на нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 1171,4 кв.м. по вул. Брестській, 55 у м.Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2658446751100), а також про зобов`язання привести земельну ділянку із кадастровим номером 5110137300:24:007:0006, площею 0,5198 га по вул. Брестській, 55 у м.Одесі, у попередній стан шляхом перебудови самочинно реконструйованих нерухомих об`єктів під літ.В площею 315,4 кв.м., літ.Г площею 173,7 кв.м. та літ. Д площею 341,1 кв.м. відповідно до технічного паспорту від 22.09.2011, виготовленого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» /далі- КП "ОМБТІ та РОН"/, та знесення побудованих об`єктів нерухомості під літ.К (склад) площею 293,8 кв.м., літ.Ж (склад) площею 23,4 кв.м., навісів літ. З, Л, М, будівлі охорони літ.Н, огорожі 1-2, крім того, просив стягнути на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір.

Прокурор обґрунтовував позовні вимоги тим, що рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. від 14.11.2022 за індексним номером 65461148, яким фактично змінено площу об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 з 322 кв.м на 1171,4 кв.м за рахунок самочинно побудованих/реконструйованих будівель, прийнято без належної перевірки відповідності поданих документів заявленим правам та в порушення ч. 2 ст. 5, ст. ст. 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України /далі-КМУ/ від 25.12.2015 за №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 №553), державним реєстратором проігноровано відсутність документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, в силу чого це рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку, а земельна ділянка приведенню до попереднього стану.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2023 позов задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. від 14.11.2022 за індексним номером 65461148, яким зареєстровано право власності ТОВ "НІКА" на нежитлові будівлі та інженерні споруди, загальною площею 1171,4 кв.м. по вул.Брестській, 55 у м.Одесі. Зобов`язано ТОВ "НІКА" привести земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:24:007:0006, площею 0,5198 га по вул. Брестській, 55 у м. Одесі до попереднього стану, шляхом перебудови самочинно реконструйованих нерухомих об`єктів під літ.В площею 315,4 кв.м., літ.Г площею 173,7 кв.м. та літ. Д площею 341,1 кв.м. відповідно до технічного паспорту від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН", та знесення побудованих об`єктів нерухомості під літ.К (склад) площею 293,8 кв.м., літ.Ж (склад) площею 23,4 кв.м., навісів літ. З, Л, М, будівлі охорони літ.Н, огорожі 1-2. Стягнуто з ТОВ «НІКА» на користь Одеської обласної прокуратури - 5 368 грн. судового збору.

Судом першої інстанції при розгляді спору встановлено відсутність у відповідача права користування земельною ділянкою, містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва та документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та зроблено висновок про те, що мало місце здійснення ТОВ "НІКА" самочинного будівництва об`єктів нерухомості по вул. Брестській, 55 у м.Одесі на земельній ділянці комунальної власності, у зв`язку з чим задовольнив відповідні вимоги позивача.

Оскільки відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України відповідач, який здійснив самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, суд першої інстанції визнав незаконним та скасував рішення від 14.11.2022 за індексним номером 65461148 про державну реєстрацію за ТОВ "НІКА" права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та інженерні споруди, загальною площею 1171,4 кв.м. по вул. Брестській, 55 у м. Одеса (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2658446751100).

Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погоджується відповідач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що:

- суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки прокурор направив повідомлення не до того органу, якому надано повноваження на подання вимог зазначеної категорії справ, водночас відповідно до положень ч. 7 ст. 376 ЦК України та Положення про Державну інспекцію архітектури та будівництва України від 23.12.2020 №1340 такі повноваження у спірних правовідносинах належать не Одеській міській раді, а органам державного архітектурно - будівельного контролю. Також на думку апелянта місцевий господарський суд не врахував постанову Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17;

- суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача щодо спеціальної процедури притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому сама по собі зміна площі об`єкту нерухомості не може бути самостійною підставою для визнання об`єкту самочинно збудованим, а також позивачем не було надано до суду розрахунку класу наслідків будівництва та не визначено міру відповідальності;

- прокурором не вірно обрано спосіб захисту, що мало стати самостійною підставою для відмови судом у задоволені позову, а також не доведено суспільного інтересу та необхідності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки відповідачем було отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки в оренду, який не затверджується з вини прокурора, оскільки останнім подано цей позов;

- відповідач щороку сплачує земельний податок до місцевого бюджету, тобто Одеська міська рада щороку отримує земельні податку, а тому не зрозуміло в чому саме полягає суспільний інтерес;

- скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі будівельно-технічної експертизи;

- місцевим господарським судом не було приділено належної уваги наявним в матеріалах справи знімкам Google Earth, з яких вбачається, що нежитлові будівлі та інженерні споруди, загальною площею 1171,4кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 фактично існували ще з 2013 року. Крім того, відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 №5310-VI було надано дозвіл ТОВ «НИКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 0,5198 га за зазначеною адресою, а згідно до топо - геодезичної зйомки станом на січень 2012 наявні 4 капітальні споруди, що в сумі складають 1171,4кв.м, тобто Одеська міська рада з 2014 року обізнана про існування зазначених будівель, пропустила строк позовної давності, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що у п. 2 прохальної частини позову зазначено 2 вимоги, а саме перебудова самочинно реконструйованих об`єктів Літ. В, Літ Г, Літ Д та знесення самочинно побудованих об`єктів літ. К, літ Ж, навісів літ. З,Л,М, будівля охорони літ Н., огорожі 1-1, останні не є капітальними спорудами, а є рухомим майном, на яке не потрібно отримувати будь-які дозвільні документи, про те судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення зроблено висновок без дослідження кожної окремої будівлі. Навіс М. взагалі розташований між будівлями літ Г і літ Д і торкається земельної ділянки, а тому підстави позову щодо самочинного зайняття земельної ділянки не відповідає дійсності. Щодо огорожі 1-2, то вона існувала станом на 22.09.2011 і була предметом договору купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ «НИКА» стала власником нежитлових будівель і споруд.

ТОВ «НИКА» звернулось до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, у задоволені якого колегією суддів відмовлено з підстав, за якими його відхилено судом першої інстанції.

Від Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовує її доводи, зазначає про те, що твердження відповідача з приводу необхідності направлення повідомлення до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради є хибними, оскільки земельна ділянка по вул. Брестській, 55 у м. Одесі, на якій розташовані самочинно збудовані відповідачем нежитлові будівлі та інженерні споруди, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, в тому числі щодо захисту прав територіальної громади стосовно неї. Також прокурор звертає увагу на те, що підтвердженням самочинного будівництва відповідачем нерухомого майна є надані прокурором разом із позовною заявою докази, що знаходяться в матеріалах справи, та не потребують визначення міри відповідальності та класу наслідків будівництва. Прокурор вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором у спірних правовідносинах обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, зобов`язання знести самовільно побудовані об`єкти нерухомості та споруди, а також перебудова самочинно реконструйованих нерухомих об`єктів є пропорційними визначеній меті, що прямо передбачено ч. 4 ст. 376 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати, що відповідний захід становитиме для відповідача надмірний індивідуальний тягар, якщо порівняти його зі шкодою, яка наноситься власнику земельної ділянки територіальної громади м. Одеси. Також прокурор вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що під час звернення прокурора із вищевказаним позовом до суду строк позовної давності ним не було пропущено. Крім того, прокурор вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволені клопотання про призначення експертизи, оскільки прокурор та Одеська міська рада в своїх запереченнях навели обґрунтовані доводи щодо відсутності підстав для призначення експертизи, оскільки питання, поставлені останнім до експерта не пов`язані з предметом доказування у даній справі та не спрямовані на з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору по суті.

Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухала пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу №5507 від 28.10.2011, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В., ТОВ"НІКА" придбало у власність нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 322 кв.м, розташовані по вул. Брестській, 55 у м. Одесі.

Відповідне речове право на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "НІКА" в КП "ОМБТІ та РОН" згідно витягу про державну реєстрацію прав 03.11.2011 за №31898991 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30267066).

27.10.2022 ТОВ "НІКА" звернулось до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі та інженерні споруди за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55.

В якості підтвердження підстав виникнення права власності ТОВ "НІКА" надано договір купівлі-продажу №5507 від 28.10.2011, довідку від 11.11.2022, видану ТОВ "АРХБУД ІНЖИНІРИНГ" про збільшення площі нерухомого майна та технічний паспорт від 11.11.2022 серія та номер ТЮ 1:9241-3996-0769-1215 на громадський будинок (нежитлові будівлі та інженерні споруди) за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55, виданий ТОВ "АРХБУД ІНЖИНІРИНГ".

На підставі вказаних документів державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А.А. 14.11.2022 за індексним номером 65461148 прийнято рішення про проведення державної реєстрації (з відкриттям розділу) за ТОВ "НІКА" права власності на нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 1171,4 кв.м, що в цілому складаються з цеху з підвалом літ. В, Д, станції технічного обслуговування літ. Г, складу літ. Е, Ж, К, навісів літ. З, Л, М, будівлі охорони літ. Н, огорожі 1-2, розташовані за адресою: вул. Брестська, 55, м. Одеса (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2658446751100).

Однією з підстав для прийняття державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А.А. рішення від 14.11.2022 за індексним номером 65461148 став договір купівлі-продажу №5507 від 28.10.2011, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В., згідно якого TOB "НІКА" придбало у власність нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 322 кв.м, розташовані по вул. Брестській, 55 у м. Одесі.

Згідно з технічним паспортом на нежитлові будівлі та інженерні споруди від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБІ та РОН", нежитлові будівлі та інженерні споруди складались з літ. Е (насосна) площею 24 кв.м, літ. В (насосна з підвалом) загальною площею 298 кв.м, з них приміщення першого поверху площею 191,5 кв.м та підвалу - 106,5 кв.м., літ. Г, Д - резервуари, огорожа №2- 4, мостіння -II.

В подальшому, на замовлення ТОВ "НІКА" ТОВ "АРХБУД ІНЖИНІРИНГ" було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок, за адресою об`єкта м.Одеса, вул.Брестська, 55, станом на 11.11.2022 (т.1 а.с.48-61).

Як зазначає прокурор, порівнянням технічного паспорта від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН", з технічним паспортом від 11.11.2022 серія та номер ТЮ 1:9241-3996-0769-1215 встановлено, що відповідачем фактично змінено площу підвалу та першого поверху під літ. В, а саме збільшено загальну площу першого поверху на 3,6 кв. м (з 191,5 кв. м до 195,1 кв. м) та площу підвалу на 13,8 кв.м (з 106,5 кв.м до 120,3 кв.м), реконструйовано резервуар літ. Г під станцію технічного обслуговування площею 173,7 кв.м та резервуар під літ. Д під цех з підвалом загальною площею 341,1 кв.м, побудовано нові об`єкти: під літ. К (склад) площею 293,8 кв.м, літ. Ж (склад) площею 23,4 кв.м, навіси літ. З, Л, М, будівлю охорони літ. Н, огорожі 1-2.

Зазначене, на думку прокурора, дає можливість дійти висновку, що зміна площі та основних техніко-економічних показників будівель та споруд за вказаною адресою здійснена шляхом проведення їх реконструкції, а також будівництва нових об`єктів нерухомості, як наслідок, загальну площу об`єктів нерухомості збільшено з 322 кв.м до 1171,4 кв.м, тобто на 849,4 кв.м.

Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 10.01.2023 №01-6/40-ПР (т.1 а.с.62-63), в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного/декларативного характеру на об`єкт будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55. Також до Управління не надходили та не реєструвались документи дозвільного/декларативного характеру про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за вищевказаною адресою.

З листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 18.01.2023 № 01-19/36 (т.1 а.с.64) вбачається, що Одеською міською радою рішення про передачу у власність чи користування ТОВ "НІКА" або іншим особам земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 не приймались.

З листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 18.01.2023 за № 01-19/36 (т.1 а.с.64), дані щодо видачі містобудівних умов та обмежень на будівництво або реконструкцію об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 в Департаменті архітектури та містобудування Одеської міської ради не значаться.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ТОВ "НІКА" право власності та інше речове право на земельну ділянку за вказаною адресою не зареєстровано.

Земельна ділянка по вул. Брестській, 55 у м. Одесі з 04.02.2016 є сформованою та зареєстрованою, відповідно до вимог ст. 79-1 ЗК України, останній присвоєно кадастровий номер 5110137300:24:007:0006, площа земельної ділянки 0,5198 га (т.1 а.с.65-68).

Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі проведена на підставі проекту землеустрою, виготовленого на підставі рішення Одеської міської ради №5310-VII від 27.08.2014 "Про надання дозволу TOB "НІКА" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5198 га за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55, для реконструкції існуючих об`єктів під виробничо-побутовий комплекс та його подальшої експлуатації" (т.1 а.с.69-71).

Прокурор стверджує про здійснення самочинної реконструкції/будівництва об`єктів нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 на земельній ділянці комунальної власності за відсутності права користування такою ділянкою, містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва та документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та введення об`єкта до експлуатації у зв`язку з чим і звернувся до суду із цим позовом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються наступними нормами права.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

ТОВ "НІКА" не є ані власником, ані землекористувачем, ані орендарем відповідної земельної ділянки.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина 4). Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частина 5).

За приписами ч.2 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до положень ч.3 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт, в залежності від класу наслідків (відповідальності) об`єкта, який будується.

Частина 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містить імперативну норму - за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, можуть здійснюватися виключно реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності.

З наведеного слідує, що особа зацікавлена у проведенні будівельних робіт на земельній ділянці, повинна звернутись у департамент містобудування для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Як вже зазначалось на підставі договору купівлі-продажу №5507 від 28.10.2011, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В., ТОВ "НІКА" придбало у власність нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 322 кв.м, розташовані по вул. Брестській, 55 у м. Одесі.

Згідно з технічним паспортом на нежитлові будівлі та інженерні споруди від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБІ та РОН" (т.1 а.с.42-46), нежитлові будівлі та інженерні споруди складались з літ. Е (насосна) площею 24 кв.м, літ. В (насосна з підвалом) загальною площею 298 кв.м, з них приміщення першого поверху площею 191,5 кв.м та підвалу - 106,5 кв.м., літ. Г, Д - резервуари, огорожа №2- 4, мостіння -II.

В подальшому, на замовлення ТОВ "НІКА" Товариством з обмеженою відповідальністю "АРХБУД ІНЖИНІРИНГ" було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок, за адресою об`єкта м.Одеса, вул.Брестська, 55, станом на 11.11.2022 (т.1 а.с.48-61).

При співставленні даних технічного паспорта від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН", з технічним паспортом від 11.11.2022 серія та номер ТЮ 1: НОМЕР_1 , виготовленого ТОВ "АРХБУД ІНЖИНІРИНГ", судом встановлено, що має місце зміна площі підвалу та першого поверху під літ. В - збільшено загальну площу першого поверху на 3,6 кв. м (з 191,5 кв. м до 195,1 кв. м) та площу підвалу на 13,8 кв.м (з 106,5 кв.м до 120,3 кв.м), реконструйовано резервуар літ. Г під станцію технічного обслуговування площею 173,7 кв.м та резервуар під літ. Д під цех з підвалом загальною площею 341,1 кв.м, побудовано нові об`єкти: під літ. К (склад) площею 293,8 кв.м, літ. Ж (склад) площею 23,4 кв.м, навіси літ. З, Л, М, будівлю охорони літ. Н, огорожі 1-2.

В свою чергу, загальна площа будівель, яка станом на дату укладення відповідачем договору купівлі-продажу від 28.10.2011 складала 322,0 кв.м., наразі складає - 1171,4 кв.м.

При цьому, суд встановив, що містобудівні умови та обмеження на проектування будівництва за адресою м.Одеса, вул.Брестська, 55, як і будь-які дозвільні документи за вказаною адресою органами влади не видавалися, що вказує на порушення майнових прав та інтересів Одеської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Зі змісту ч.1 ст.376 ЦК України випливає, що самочинним будівництвом є будівництво за наявності одного з елементів:

- будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об`єкту нерухомості;

- будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво;

- будівництво без належно затвердженого проекту;

- будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї з перерахованих ознак є підставою для визнання спірного об`єкта самовільним будівництвом і тягне настання правових наслідків, передбачених ч.2 ст.376 ЦК України, які полягають у тому, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно знесення самовільної будови не тягне позбавлення права власності на нього.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ТОВ «НИКА» здійснило самочинне будівництво об`єктів нерухомості, внаслідок чого загальну площу об`єктів нерухомості збільшено з 322 кв.м до 1171,4 кв.м, тобто на 849,4 кв.м.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частиною 4 статті 376 ЦК України, встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині зобов`язання відповідача привести земельну ділянку із кадастровим номером 5110137300:24:007:0006, площею 0,5198 га по вул. Брестській, 55 у м. Одесі, у попередній стан шляхом перебудови самочинно реконструйованих нерухомих об`єктів під літ.В площею 315,4 кв.м., літ.Г площею 173,7 кв.м. та літ. Д площею 341,1 кв.м. відповідно до технічного паспорту від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН", та знесення побудованих об`єктів нерухомості під літ.К (склад) площею 293,8 кв.м., літ.Ж (склад) площею 23,4 кв.м., навісів літ. З, Л, М, будівлі охорони літ.Н, огорожі 1-2, оскільки відповідна позовна вимога повністю відповідає способу захисту порушеного права власника землі.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 .).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення (рішення у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011, "Кривенький проти України" від 16.02.2017).

Порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку взагалі відсутнє втручання у мирне володіння майном ТОВ "НІКА", оскільки, як було встановлено вище, відповідач не міг набути права власності на об`єкт самовільного будівництва, тому знесення такого об`єкту жодним чином не впливає на його право мирного володіння. Власник земельної ділянки, звертаючись із позовною заявою про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду, а також здійснити перебудову самочинно реконструйованих нерухомих об`єкті переслідує легітимну мету, оскільки дана самовільна споруда була збудована за відсутності дозвільної документації на будівництво на земельній ділянці, що не була відведена відповідачу для здійснення цієї мети, що порушує права землевласника, територіальної громади м. Одеси.

Аргументи скаржника про те, що відповідачем було отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки в оренду, який не затверджується з вини прокурора, оскільки останнім подано цей позов, колегія суддів не приймаються до уваги, оскільки вони є безпідставними, позаяк, рішення про надання відповідачу дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято ще 27.08.2014 і не реалізовано відповідачем, а з відповідним позовом прокурор звернувся до суду майже через 9 років 13.03.2023.

Що стосується тверджень апелянта про сплату відповідачем земельного податку, то означене лише свідчить про сплату коштів ТОВ «НИКА» за фактичне користування земельною ділянкою за адресою м. Одеса, вул. Брестська,55 під обслуговування належного останньому нерухомого майна та ніяким чином не підтверджує наявність права у відповідача за забудову цієї земельної ділянки.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі будівельно-технічної експертизи, то вони колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки питання, поставлені відповідачем у такому клопотанні до експерта не були пов`язані з предметом доказування у даній справі і не були направлені на з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору по суті.

Щодо доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив в задоволенні заяви відповідача про засновування позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1, ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п`ята статті 267 Цивільного кодексу України).

Обґрунтовуючи сплив позовної давності апелянт зазначає про те, що з наявних в матеріалах справи знімків Google Earth вбачається, що нежитлові будівлі та інженерні споруди, загальною площею 1171,4кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Брестська, 55 фактично існували ще з 2013 року, а також відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 №5310-VI було надано дозвіл ТОВ «НИКА» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 0,5198га, за адресою м. Одеса, вул. Брестська,55, а згідно топо - геодезичної зйомки, станом на січень 2012 наявні 4 капітальні споруди, що в сумі складають 1171,4кв.м, разом з тим означені обставини на думку колегії суддів ніяким чином не свідчать про те, що позивач мав знати про факт самочинного будівництва ще у 2014 році, а відтак, є необґрунтованим припущенням відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про засновування позовної давності, зазначивши при цьому, що в даному випадку для обчислення строку позовної давності є саме дата реєстрації відповідачем самочинно збудованого об`єкта, а саме 14.11.2022, відтак прокурор звернувся до суду першої інстанції із цим позовом 13.03.2023 (згідно штемпелю на позовній заяві) в межах строку позовної давності.

Щодо тверджень скаржника про відсутність у прокурора підстав у даній справі для представництва інтересів Одеської міської ради суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За приписами ч.3 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч.1 ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Положеннями ч.1 ст.122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади жителів міста Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю. Отже, саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор необхідність такого звернення обґрунтував тим, що позивач Одеська міська рада, маючи повноваження порушувати питання щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, приведення земельної ділянки до попереднього стану, всупереч інтересам держави за їх захистом не звернувся, що призводить до порушення інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України покладено на прокуратуру.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2023 листом №51-868вих-23 прокурор звернувся до компетентного органу в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та фактично надав міській раді можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави.

Листом від 24.02.2023 №01-3/14-Г Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проінформовано прокурора про те, що юридичним департаментом Одеської міської ради позовні заяви стосовно реєстрації права власності ТОВ "НІКА" на нежитлові будівлі та споруди по вул.Брестській, 55 в м.Одеса не подавались.

07.03.2023 прокурор листом №51-1698ВИХ-23 повідомив Одеську міську раду про підготовку позову та про те, що він буде поданий до Господарського суду Одеської області.

В даному випадку позов направлено до суду 13.03.2023, що свідчить про те, що Одеська міська рада, на адресу якої прокурором скеровувався лист від 09.02.2023 №51-868вих-23, з моменту повідомлення прокурором не вживала заходів до захисту порушених інтересів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача у даному позові і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.

Доводи апелянта про те, що прокурор направив повідомлення не до того органу, якому надано повноваження на подання вимог зазначеної категорії справ, оскільки відповідно до положень ч. 7 ст. 376 ЦК України та Положення про Державну інспекцію архітектурно - будівельного контролю України від 23.12.2020 №1340 такі повноваження у спірних правовідносинах належать не Одеській міській раді, а органам державного архітектурно - будівельного контролю, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що вказані положення не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, у зв`язку з тим, що у даній справі не йде мова про істотне відхилення від проекту, а йде мова про будівництво на земельній ділянці, що не була відведена відповідачу для цієї мети, без відповідного дозволу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. В такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, а тому твердження відповідача з приводу перевірки прокурором дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на предмет вручення припису та виправлення недоліків та невірного визначення органу, якому надано повноваження на звернення до суду з позовом у даній справі є безпідставними.

Що ж стосується вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. від 14.11.2022 за індексним номером 65461148, яким зареєстровано право власності ТОВ "НІКА" на нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 1171,4 кв.м. по вул. Брестській, 55 у м.Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2658446751100), то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

В цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, на яку послався суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в цій частині.

Крім того, в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду встановила, що судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Отже в зазначеній постанові Велика Палата встановила необхідність суду в мотивувальній частині надати належну оцінку законності такої державної реєстрації та встановила, що вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту, а суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Отже, враховуючи встановлення факту здійснення ТОВ «НИКА» самочинного будівництва об`єктів нерухомості та наявність підстав для їх знесення, колегія суддів вважає незаконною проведену державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. від 14.11.2022 за індексним номером 65461148 реєстрацію права власності ТОВ "НІКА" на нежитлові будівлі та інженерні споруди загальною площею 1171,4 кв.м. по вул. Брестській, 55 у м.Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2658446751100), разом з тим вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора не відповідає належному способу захисту, а отже підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ТОВ "НІКА" слід частково задовольнити, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2023 у справі №916/997/23 у даній справі частково скасувати, виклавши резолютивну частину у новій редакції.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати з розгляду справи судом покладаються на нього відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2023 у справі №916/997/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА" привести земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:24:007:0006, площею 0,5198 га по вул.Брестській, 55 у м.Одесі до попереднього стану, шляхом перебудови самочинно реконструйованих нерухомих об`єктів під літ.В площею 315,4 кв.м., літ.Г площею 173,7 кв.м. та літ.Д площею 341,1 кв.м. відповідно до технічного паспорту від 22.09.2011, виготовленого КП "ОМБТІ та РОН", та знесення побудованих об`єктів нерухомості під літ.К (склад) площею 293,8 кв.м., літ.Ж (склад) площею 23,4 кв.м., навісів літ. З, Л, М, будівлі охорони літ.Н, огорожі 1-2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА" на користь Одеської обласної прокуратури 5368 грн. судового збору, сплаченого за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.»

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.12.2023 об 11.15

Головуючий суддяГ.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я. Ф. Савицький