Ухвала

від 11.12.2023 по справі 917/1083/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

11 грудня 2023 року м. Харків Справа № 917/1083/19

Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Крестьянінова О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. №2674) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.11.2023 постановлену за результатами розгляду заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №917/1083/19

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіва Кременчук», вул. Миколи Пимоменко, 19/21, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 37748522

про стягнення 83786,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2023 у справі №917/1083/19 (суддя Погрібна С.В.) відмовлено Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області у задоволенні заяви від 20.11.2023 (вих. №14885) про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.11.2023 у справі №917/1083/19 та прийняти нову, якою визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу від 13.01.2020 у справі №917/1083/19.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з такого.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п 7 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2684 грн.

Отже судовий збір за подання апеляційної скарги мав бути сплачений у розмірі 2147,20 грн.

Проте, до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Водночас, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі, в обґрунтування якого посилається на те, що у казначейській службі м. Кременчука Полтавської області на розгляд реєстрів бюджетних та фінансових зобов`язань надається 3 дні, а фінансування відбувається у строк 7-10 днів, тому профінансувати даний платіж можливо лише через 14 днів. Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області зазначала, що не може додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, при цьому стверджувала, що відповідний платіж нею розпочато і документ про оплату буде наданий до суду найближчим часом

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає, що відповідач не є особою, на яку розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу вказаної статті вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, заявник апеляційної скарги не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

Суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням заявника апеляційної скарги не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Окрім того, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У той же час заявник апеляційної скарги всупереч вимогам статті 74 ГПК України не надав жодних доказів на підтвердження обставин викладених в апеляційній скарзі в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та відповідно доказів, які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

З огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без руху.

2. Встановити Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (2147,20 грн.).

3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О.О. Крестьянінов