Рішення

від 11.12.2023 по справі 904/5649/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5649/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Триада Ком" (м. Полтава)

до Відділу будівництва, архітектури, благоустрою та житлово-комунального господарства Межівської селищної ради (смт. Межова, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором підряду № 20/03-1 від 15.04.2020 у загальному розмірі 999 472 грн. 44 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триада Ком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відділу будівництва, архітектури, благоустрою та житлово-комунального господарства Межівської селищної ради (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду № 20/03-1 від 15.04.2020 у загальному розмірі 999 472 грн. 44 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 696 361 грн. 20 коп. - основний борг;

- 265 494 грн. 79 коп. - пеня;

- 20 961 грн. 02 коп. - інфляційні втрати;

- 16 655 грн. 43 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 20/03-1 від 15.04.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у травні 2020 року роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 696 361 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.01.2023 по 18.10.2023 в сумі 265 494 грн. 79 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по вересень 2023 року у сумі 20 961 грн. 02 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2023 по 18.10.2023 у сумі 16 655 грн. 43 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 27.10.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця ім. Грушевського, будинок 9, смт. Межова, Дніпропетровська область, 52900, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.43-45).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 27.10.2023 отримав 03.11.2023, що вбачається з поштового повідомлення № 4930023353735, отже завчасно (а.с.51).

Так, ухвалою суду від 27.10.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 03.11.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 20.11.2022 включно.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 27.11.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 26.12.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 15.04.2020 між Відділом будівництва, архітектури, благоустрою та житлово-комунального господарства Межівської селищної ради (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Триада Ком" (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду № 20/03-1 (далі - договір, а.с.12-13), згідно з яким підрядник приймає на себе виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт котельні комунального закладу освіти "Новопідгороднянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Межівської селищної ради, за адресою: вулиця Центральна, 25, с. Новопідгородне, Межівського району, Дніпропетровської області", на суму: 696 361 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 116 060 грн. 20 коп. (пункт 1.1. договору).

У пункті 7.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, а в частині фінансових взаєморозрахунків до їх повного завершення.

У подальшому сторонами була укладена Додаткова угода № 1 від 09.11.2020 до договору (далі - Додаткова угода № 1, а.с. 30), за умовами якої сторони погодили внести зміни до договору та, зокрема, викласти пункт 7.1. договору в новій редакції: "7.1. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, а в частині фінансових взаєморозрахунків до їх повного завершення".

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, виходячи з принципу розумності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та з урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанови Верховного Суду від 11.10.2023 по справі № 902/21/21, від 05.12.2022 по справі №753/8945/19). Отже, в разі сумніву умови договору слід тлумачити таким чином, щоб вони відповідали законодавству.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що об`єм, характер та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, визначається згідно з договірною ціною з розрахунками, що є невід`ємною частиною договору. Вид договірної ціни - динамічна.

Як убачається з матеріалів справи, до договору сторонами були підписані такі додатки, які є його невід`ємною частиною:

- додаток № 1: Договірна ціна на весь об`єм з розрахунками (а.с.15);

- додаток № 2: Договірна ціна з розрахунками на 2020 рік (а.с.14);

- додаток № 3: Графік виконання робіт (а.с.13 на звороті).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з пунктом 3.1. договору терміни виконання робіт: до 31.12.2021.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як убачається з матеріалів справи, у травні 2020 року на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 696 361 грн. 20 коп., на підтвердження чого були складені та підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року, а також Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а саме:

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року на суму 590 268 грн. 00 коп. (а.с.16);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму 401 920 грн. 80 коп. (а.с.18-23);

- Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт на суму 188 347 грн. 20 коп. (а.с.17);

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 року на суму 106 093 грн. 20 коп. (а.с.24);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму 106 093 грн. 20 коп. (а.с.25-27).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замоавником Акта приймання виконаних будівельних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконану роботу.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості виконаних робіт.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цих робіт.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни договору та фінансових розрахунків, зокрема:

- загальна сума договору складає: 696 361 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 116 060 грн. 20 коп. (пункт 4.1. договору);

- у тому числі замовник оплачує: у 2020-му році суму: 590 268 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 98 378 грн. 00 коп., не пізніше 31.12.2020 (пункт 4.2. договору);

- замовник оплачує у 2021-му році суму: 106 093 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 17 682 грн. 20 коп. (пункт 4.3. договору);

- усі взаєморозрахунки за договором здійснюються тільки в національній валюті України шляхом безготівкового перерахунку відповідних сум з поточного рахунку замовника на поточний рахунок підрядника згідно з рахунками-фактурами та актів виконаних робіт по ф. КБ-2в та КБ-3, що надає підрядник (пункт 4.4. договору).

У подальшому до вказаних умов договору сторонами були внесені зміни, а саме:

1) сторонами була укладена Додаткова угода № 1 від 09.11.2020 до договору (далі - додаткова угода № 1, а.с. 30), за умовами якої сторони погодили внести зміни до договору та викласти наступні пункти в новій редакції:

- загальна сума договору складає 696 361 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 116 060 грн. 20 коп. (пункт 4.1. договору);

- у тому числі замовник оплачує: у 2020-му році - 00 грн. 00 коп. (пункт 4.2. договору);

- замовник оплачує: у 2021-му році: 696 361 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 116 060 грн. 20 коп. (пункт 4.3. договору);

- реєстрація договору проводиться в межах реального фінансування, фактичних надходжень та кошторисних призначень 2020-2021 роки (пункт 4.5. договору);

2) сторонами була укладена Додаткова угода № 3 від 29.11.2022 до договору (далі - додаткова угода № 3, а.с. 32), за умовами якої сторони погодили внести зміни до договору та викласти наступні пункти в новій редакції:

- загальна сума договору складає 696 361 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 116 060 грн. 20 коп. (пункт 4.1. договору);

- замовник оплачує: у 2022-му році: 696 361 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 20% - 116 060 грн. 20 коп. (пункт 4.3. договору);

- всі додатки до угоди є невід`ємною частиною:

- додаток № 1: договірна ціна на весь об`єм з розрахунками;

- додаток № 2: календарний графік.

Умовами пункту 2.1. договору визначено, що підрядник, зокрема, зобов`язаний:

- вимагати від замовника підписання актів виконаних робіт по ф. КБ-2в та КБ-3, що фактично були виконані (пункт 2.2.2. договору);

- вимагати від замовника оплати виконаних робіт в повному обсязі в повному обсязі в обумовлений договором строк (пункт 2.2.3. договору).

Судом встановлено, що, враховуючи умови Додаткової угоди № 3 від 29.11.2022, граничним строком оплати виконаних позивачем у травні 2020 року робіт на загальну суму 696 361 грн. 20 коп. є 31.12.2022.

Позивач зазначає, що відповідачем зобов`язання за договором підряду № 20/03-1 від 15.04.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у травні 2020 року роботи виконані не були, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 696 361 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.01.2023 по 18.10.2023 в сумі 265 494 грн. 79 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по вересень 2023 року у сумі 20 961 грн. 02 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2023 по 18.10.2023 у сумі 16 655 грн. 43 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем у травні 2020 року робіт на загальну суму 696 361 грн. 20 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 696 361 грн. 20 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня від суми, що повинна бути перерахована, за кожен день затримки платежу.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.01.2023 по 18.10.2023 в сумі 265 494 грн. 79 коп.

Аналізуючи визначений позивачем період нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.9-10), та встановлено, що під час його проведення позивачем був невірно визначений період прострочення, а саме: невірно визначений кінцевий термін нарахування пені, без урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також того факту, що карантин на всій території України відмінено з 30.06.2023. Оскільки карантин був відмінений 30.06.2023, то і пеня у даному випадку підлягає нарахуванню лише по 30.06.2023.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.9-10) визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що граничним строком оплати робіт на суму 696 361 грн. 20 коп. є 31.12.2022; роботи відповідачем не оплачені, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 01.01.2023 по 30.06.2023 на суму 696 361 грн. 20 коп. та в цей період складає 172 659 грн. 42 коп.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 172 659 грн. 42 коп.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по вересень 2023 року у сумі 20 961 грн. 02 коп.

Судом враховано, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено вірно (з урахуванням вказаної вище методики).

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.9), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 20 961 грн. 02 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.01.2023 по 18.10.2023 у сумі 16 655 грн. 43 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 9), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.9), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 16 655 грн. 43 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 13 599 грн. 56 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Триада Ком" до Відділу будівництва, архітектури, благоустрою та житлово-комунального господарства Межівської селищної ради про стягнення заборгованості за договором підряду № 20/03-1 від 15.04.2020 у загальному розмірі 999 472 грн. 44 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділу будівництва, архітектури, благоустрою та житлово-комунального господарства Межівської селищної ради (вулиця ім. Грушевського, будинок 9, смт. Межова, Дніпропетровська область, 52900; ідентифікаційний код 43570096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триада Ком" (вулиця Юрія Кондратюка, будинок 9, квартира 67, м. Полтава, 36021; ідентифікаційний код 35868795) 696 361 грн. 20 коп. - основного боргу, 172 659 грн. 42 коп. - пені, 20 961 грн. 02 коп. - інфляційних втрат, 16 655 грн. 43 коп. - 3% річних та 13 599 грн. 56 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.12.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко