Рішення

від 24.11.2023 по справі 907/774/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"24" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа №907/774/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства Транс Карпати, смт. Міжгір`я Хустського району Закарпатської області

про стягнення 49 111,50 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП, м. Київ заявлено позов до відповідача Приватного підприємства Транс Карпати, смт. Міжгір`я Хустського району Закарпатської області про стягнення 49 111,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.08.2023 відкрито провадження у справі №907/774/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 25.09.2023.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором перевезення вантажів №ФТП/780 від 16.06.2020 в частині збереження прийнятого до перевезення вантажу, що, у свою чергу, спричинило позивачу матеріальні збитки в розмірі 50 111,50 грн.

Так, позивач зазначає, що на виконання умов Договору між ним, як експедитором, та відповідачем, як перевізником, 23.01.2023 було узгоджено та підписано Заявку JAN9270, згідно з якою перевізник повинен був 24.01.2023 прибути на завантаження за адресою: Італія, Мілан, 20132, Via Palmanova 69, завантажити 125 кг медичних виробів (товар медичного призначення колагеновмісний) у його транспортний засіб і доставити вказаний вантаж вантажоодержувачу Приватному підприємству Гомеоком, із яким у позивача був укладений Договір надання транспортно-експедиторських послуг №871К від 23.01.2023.

За твердженням позивача, 25.01.2023 при здійсненні перевезення вантажу за вищезазначеною Заявкою водієм відповідача було виявлено факт зникнення останнього під час стоянки на ночівлю, що із огляду на зламаний замок на рефрижераторі, могло свідчити про його викрадення.

Як вказує позивач, відомості щодо ймовірного вчинення правопорушення та викрадення вантажу були повідомлені перевізником експедитору, а також передані до правоохоронних органів, якими складено відповідний акт за місцем зникнення останнього.

Позивач звертає увагу також і на те, що 25.01.2023 представниками позивача, відповідача та вантажоодержувача було складено акт про викрадення вантажу, яким сторони підтвердили втрату такого внаслідок протиправних дій третіх осіб. В подальшому, 04.02.2023 позивач отримав від ПП Гомеоком, за замовленням якого було організоване перевезення втраченого вантажу, претензію про відшкодування збитків у розмірі 20 790 Євро, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить суму 835 184,19 грн.

За твердженням позивача, 30.03.2023 ним було частково задоволено претензію вантажоодержувача (із урахуванням граничного розміру відповідальності перевізника, передбаченого Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978) шляхом сплати останньому 50 111,50 грн.

Позивач вказує, що 03.04.2023 ним було пред`явлено відповідачу письмову претензію-вимогу №ВИХ/03-23/6667 про відшкодування збитків у вищевказаному розмірі, що спричинені внаслідок втрати вантажу, які відповідачем відшкодовані частково на суму 1000 грн.

За наведених обставин, із урахуванням часткової оплати ПП Транс Карпати вартості втраченого вантажу, позивач, покликаючись на узгоджені сторонами договірні умови, ст. 314 Господарського кодексу України та положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978, просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 49 111,50 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на його офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ, повідомлення про вручення ухвали суду міститься у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

16.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП (експедитором, позивачем у справі) та Приватним підприємством Транс Карпати (перевізником, відповідачем у справі) укладено Договір перевезення вантажів №ФТП/780 (далі Договір), пунктом 1.2. якого встановлено, що перевізник згідно умов заявки зобов`язується доставити вантаж до пункту призначення і видати уповноваженій на отримання особі (організації), а експедитор зобов`язується сплатити вартість перевезення.

За умовами п. 2.1., 2.2. Договору, прийом вантажу до перевезення здійснюється на підставі та відповідно до товаротранспортних документів відправника. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в Заявках. Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим Договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана уповноваженими сторонами і скріплена їх печатками.

При виконанні міжнародних перевезень за цим Договором використовуються норми Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ / СМR) 1956 р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 р., Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП / ТІR) 1975 р., Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДСПОГ / АОК) 1957 р., Європейської Угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР / АЕТR) 1970 р. та інших міжнародних конвенцій, угод, договорів. У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, cторони керуються законодавством України (п. 2.5. Договору).

Згідно із п. 4.2. Договору, ціною Договору є вартість всіх послуг перевізника, наданих експедитору на умовах заявок і даного Договору. Ціни на кожне перевезення є договірними і визначаються у національній валюті виключно виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку.

Вартість послуг перевізника підтверджується актами прийому передачі послуг за фактом їх надання. Акт прийому передачі послуг є невід`ємною частиною цього Договору. Порядок і термін оплати обумовлюється в заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати експедитором не повинен перевищувати 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту надання оригіналів правильно оформленого, повного пакета документів (заявка, договір, акт прийому-передачі послуг, СМR (ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, рахунок, податкова накладна (у разі якщо перевізник є платником податку на додану вартість), копія свідоцтва платника єдиного податку) (п. 4.3., 4.4. Договору).

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Відповідно до п. 9.1., 9.3. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 р. Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна зі сторін не виявить письмово бажання його розірвати, то цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, на тих же умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП (експедитором, позивачем у справі) та Приватним підприємством Гомеоком (клієнтом) було укладено Договір надання транспортно експедиційних послуг №ФТП/871К (далі Договір №ФТП/871К), згідно із п. 1.1. якого експедитор зобов`язується за дорученням, від свого імені, але за рахунок клієнта, шляхом залучення третіх осіб, здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування імпортно-експортних, транзитних та інших вантажів, зазначених клієнтом в Заявках (далі вантаж), що перевозяться, авіаційним, автомобільним, водним, залізничним, мультимодальним (комбінованим) видами транспорту за маршрутом, вказаним клієнтом, а також виконувати інші супутні послуги (зберігання, демередж, вантажно-розвантажувальні роботи, стафірування та консолідація вантажів, портові витрати, залізничні витрати, страхування перевезення та інше).

Пунктами 2.1. 2.4. Договору №ФТП/871К визначено, що клієнт попередньо погоджує з експедитором конкретний обсяг, характер і вартість транспортно-експедиторських послуг шляхом ділового листування. На підставі отриманих від клієнта даних експедитор визначає вартість послуг з транспортно-експедиторського обслуговування. Вартість включає в себе тариф на перевезення, винагороду експедитора, вартість оформлення транспортних документів. Остаточні конкретний обсяг, характер і вартість послуг узгоджуються сторонами у вигляді надання клієнтом експедитору відповідної Заявки на перевезення (далі Заявка) і/або залишаються у відповідному рахунку за перевезення. Заявкою є форма доручення клієнта, а саме завдання та/або вказівки клієнта експедитору щодо надання транспортно-експедиційних послуг, викладені в письмовому вигляді, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень), а саме: вид, категорія, найменування, розміри (обсяг, кількість), вага вантажу; сума, що підлягає сплаті експедитору); пункти відправлення та призначення вантажу; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; дата завантаження та розвантаження або строк перевезення; тип, кількість, державні номери або інші відомості, що ідентифікують транспортні засоби; умови перевезення; особливі вказівки клієнта; інші умови, узгоджені сторонами. Узгоджена сторонами Заявка є невід`ємною частиною цього Договору. Її умови мають пріоритет перед умовами Договору.

Згідно із підп. 3.1.10., 3.1.12. п. 3.1. Договору №ФТП/871К, експедитор зобов`язаний забезпечити доставку вантажу в пункт призначення, зазначений клієнтом в Заявці, і передачу вантажу вантажоодержувачу, вказаному клієнтом; зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту передачі вантажу від вантажовідправника, зазначеного клієнтом, до передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному клієнтом.

За змістом підп. 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. Договору №ФТП/871К, експедитор несе відповідальність перед клієнтом у вигляді відшкодування реального збитку за втрату, нестачу або пошкодження (псування) вантажу після прийняття його експедитором і видачі вантажу вантажоодержувачеві, вказаному в заявці, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження (псування) вантажу сталися внаслідок обставин, яким експедитор не міг запобігти, та усунення яких від нього не залежало. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання цього Договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (п. 10.1. Договору №ФТП/871К).

За матеріалами справи судом встановлено, що 23.01.2023 між позивачем, як експедитором, та Приватним підприємством Гомеоком, як клієнтом, підписано Заявку №1 до Договору №ФТП/871К від 23.01.2023, в якій погоджено умови перевезення, серед яких, зокрема: - дата і час завантаження: 24-25.01.2023; - адреса завантаження, повна назва вантажовідправника: Італія, 20132 Мілан, Via Palmanova 71; - адреса розвантаження: - Київ, вул. Соборності, 15; - термін доставки: до 10 днів; - маршрут: - Італія, Мілан Київ, Україна; - опис вантажу: - товар медичного призначення колагеновмісний, 1 паллета (800*1200*630), 122 кг, 0,6 м3. REF (+5+25).

Для виконання вищевказаного перевезення позивачем, як експедитором, залучено перевізника Приватне підприємство Транс Карпати, із яким 23.01.2023 підписано Заявку на перевезення JAN9270, у якій сторони дійшли згоди щодо істотних умов останнього: - дата завантаження: 24.01.2023; - дата вивантаження (термін доставки): 01-02.02.2023; - адреса завантаження, назва вантажовідправника: Італія, Milan, 20132 Мілан, Via Palmanova 69; - адреса розвантаження: Україна, Київ, вул. Соборності, 15; - вантаж, вага вантажу: медицина, 125 кг; - кількість, розміри вантажу: - 0,80х1,20х1,00 м, кількість місць 1; - автомобіль, к-сть, тип: 1, refrigerator; - номер транспорту: АО 2377 СВ / НОМЕР_1 .

Водночас в означеній Заявці сторони узгодили, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за схоронність у дорозі перевезеного вантажу (до моменту його видачі вантажоодержувачеві, що повинне бути підтверджене печаткою й підписом останнього у відповідній графі ТТН / СМR). Перевізник зобов`язується відшкодовувати експедиторові вартість недостач, які відбулися в ході виконання перевезення (при ушкодженні, втраті товарного вигляду, втраті всього вантажу або його частини під час перевезення).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №421432, відповідачем ПП Транс Карпати здійснювалось перевезення вантажу товару медичного призначення колагеновмісного у складі 1 паллети (800*1200*630) вагою 122 кг за маршрутом: м. Мілан (Італія) м. Київ (Україна).

Водночас при здійсненні означеного перевезення 25.01.2023 працівником (водієм) відповідача було виявлено протиправне проникнення до транспортного засобу та відсутність (викрадення) вантажу, про що повідомлено експедитора, який, у свою чергу, довів вказані обставини до відома вантажоодержувача ПП Гомеоком, а також звернувся до місцевої поліції snc. v. Cascina Nuova, Livraga, Lo 26814, Італія за фактом вчинення правопорушення.

Суд констатує, що вищенаведена інформація зафіксована в акті про викрадення вантажу від 25.01.2023, підписаному й скріпленому печатками експедитора (позивача), перевізника (відповідача) та вантажоодержувача, в якому сторони підтвердили втрату вантажу в кількості 1 паллети (80х1200х630, 122 кг), інвойсною вартістю 20 790 Євро, в результаті протиправних дій третіх осіб, що невстановлені на дату підписання вказаного акту.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством Гомеоком (вантажоодержувачем) було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП (експедитора) претензію б/н від 03.02.2023 про відшкодування збитків у розмірі 20 790 Євро, що становить вартість втраченого вантажу при здійсненні перевезення відповідачем Приватним підприємством Транс Карпати.

У відповідь на вказану претензію позивач листом б/н від 30.03.2023 повідомив вантажоодержувача про готовність відшкодувати завдані збитки в сумі 50 111,50 грн, зазначивши, при цьому, про те, що розмір відшкодування, в силу норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978, не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції №364 від 31.03.2023, експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП перераховано вантажоодержувачу Приватному підприємству Гомеоком грошові кошти в розмірі 50 111,50 грн із призначенням платежу: Оплата згідно Договору про надання транспортно експедиційних послуг №ФТП/871К від 23.01.2023, п. 5.2.1. Договору, претензії б/н від 03.02.2023, без ПДВ.

Водночас суд звертає увагу на наявну в матеріалах справи претензію вимогу про відшкодування збитків №ВИХ/03-23/6667 від 29.03.2023, сформовану позивачем ТОВ ФТП та надіслану ним на адресу відповідача ПП Транс Карпати з метою відшкодування останнім збитків внаслідок втрати ввіреного до перевезення вантажу на загальну суму 50 111,50 грн (з урахуванням граничного ліміту відповідальності перевізника, встановленого Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978).

У той же час, відповідач, отримавши означену претензію, суму збитків, завданих позивачеві, відшкодував частково в розмірі 1000 грн, свідченням чого є копії платіжних інструкцій №2172 від 29.05.2023 на суму 500 грн та №JBKLN43O78S1ST.1 на суму 500 грн.

Невідшкодування відповідачем збитків внаслідок втрати ввіреного йому до перевезення вантажу в повному обсязі стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми 49 111,50 грн у примусовому порядку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, станом на момент розгляду наявного спору по суті його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Зі змісту наведених норм випливає, що перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає в наданні транспортної послуги переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

У той же час, згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України).

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено в Законі України Про транспортно-експедиторську діяльність.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті, є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Крім того, суд зазначає, що правовідносини між сторонами щодо вищезазначеного автомобільного перевезення вантажу регулюються також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (дата набуття чинності для України: з 17.05.2007) (далі по тексту Конвенція), частиною 1 статті 17 якої встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. Франк означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900 (ч. 1, 3 ст. 23 Конвенції).

Протоколом до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненим 05.07.1978 (дата набрання чинності для України: 13.09.2020), внесено зміни до ст. 23 Конвенції, а саме, ч. 3 замінено наступним текстом: 3. Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто; додано до ст. 23, зокрема, пункт 7 наступного змісту: 7. Розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується згідно з методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом станом на відповідну дату до своїх операцій та угод. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом, визначеним цією державою.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Укладаючи Договір перевезення вантажів №ФТП/780 від 16.06.2020, сторони визначили відповідальність сторін, розподілили ризики втрати вантажу, ввіреного до перевезення.

Так, на підставі п. 5.2. Договору, перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Враховуючи факт втрати ввіреного до перевезення вантажу внаслідок його викрадення, позивач звернувся до відповідача із вимогою (претензією) щодо відшкодування збитків у розмірі 50 111,50 грн, що є граничним лімітом відповідальності перевізника в силу вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978, однак така вимога відповідачем задоволена лише частково на суму 1000 грн, із огляду на що за останнім рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 49 111,50 грн.

Водночас вчинення відповідачем дій, пов`язаних із частковим відшкодуванням позивачу суми завданих йому збитків, свідчить про визнання відповідачем свого обов`язку в цій частині.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 49 111,50 грн в рахунок відшкодування збитків, які спричинені внаслідок втрати вантажу, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2684 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Транс Карпати, вул. Лермонтова, будинок 7, смт. Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36596461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП, вул. Сім`ї Хохлових, будинок 7, літера 11, м. Київ, 04119 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 3788626) суму 49 111,50 грн (Сорок дев`ять тисяч сто одинадцять гривень 50 коп), а також 2684 грн (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 11.12.2023.

Суддя Пригара Л.І.