Постанова

від 06.12.2023 по справі 2-2530/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.12.23

22-ц/812/423/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-2530/11

Номер провадження: 22-ц/812/423/23 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Крамаренко Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання Стрілець К.О.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді - Селіщевої Л.І. в приміщенні того ж суду по справі за скаргою Кредитної спілки «Альянс Україна» на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича про закінчення виконавчого провадження,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2023 року Кредитна спілка «Альянс Україна» (надалі - КС «Альянс Україна») звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (и. Одеса) Сазонова Д.К. про закінчення виконавчого провадження.

Скаргу обґрунтовувала тим, що у провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (и. Одеса) Сазонова Д.К. перебувало виконавче провадження № 47140067 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1414/619/2012 (2-2530/2011), виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва 13 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Альянс Україна» заборгованості у сумі 605281 грн. 77 коп. та судових витрат 1820 грн.

14 грудня 2022 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазоновим Д.К. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 47140067 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку зі смертю боржника.

КС «Альянс Україна», яка є стягувачем у даному виконавчому провадженні не погоджується із постановою про закінчення виконавчого провадження, вважає її необґрунтованою і незаконною через те, що державним виконавцем не було взято до уваги, що спірні правовідносини допускають правонаступництво і не є такими, що нерозривно пов`язані з особою, а відтак всупереч ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не вжито заходів щодо встановлення спадкоємців боржника, а стягувач позбавлений такої можливості з огляду на положення ст. 8 Закону «Про нотаріат». Постанову про закінчення виконавчого провадження стягувач отримав поштою 06 лютого 2023 року.

Посилаючись на вказані обставини КС «Альянс Україна» просила: поновити строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 14 грудня 2022 року; визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. щодо закінчення виконавчого провадження № 47140067 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. від 14 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 47140067 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. вчинити всі можливі дії для встановлення правонаступників боржника ОСОБА_1 про що повідомити стягувача.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2023 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. щодо закінчення виконавчого провадження №47140067 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону «Про виконавче провадження»; скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. від 14 грудня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 47140067 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. вчинити усі передбачені законом дії для встановлення правонаступників боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 47140067 з примусового виконання виконавчого листа №2/1414/619/2012 (2-2530/2011), виданого 13 листопада 2013 року Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Альянс Україна» заборгованості за кредитним договором №273-08кНІ від 08 серпня 2008 року у розмірі 605281,77 грн. та 1820 грн. судових витрат.

Ухвала суду мотивована тим, що у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Між тим, зі змісту оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, і з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було вчинено дії щодо з`ясування того, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, наявність спадкоємців, і того, чи прийнято ними спадщину в установленому законом порядку, наявності спадкового майна та інші обставини, необхідні для вирішення питання щодо правонаступництва боржника. За такого винесена ним постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною, необґрунтованою та незаконною, а відтак підлягає скасуванню.

Не погодившись із ухвалою суду, Південне міжрегіональне управління юстиції (м.Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи просило ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що для закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» де стороною виконавчого провадження є юридична особа необхідно обов`язково встановлювати правонаступника його прав та обов`язків, а для сторони виконавчого провадження - фізичної особи процесуальне правонаступництво не допускається, оскільки чітко зазначено про закінчення виконавчого провадження. Крім того, нормами чинного законодавства визначений порядок та спосіб захисту кредитором своїх прав та інтересів у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника - фізичної особи. До того ж заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Суд повинен з`ясувати наявність матеріальних і процесуальних підстав правонаступництва з урахуванням вимог статей 1281, 1282 ЦК України, оскільки у державного виконавця відсутні такі повноваження.

У відзиві на апеляційну скаргу СК «Альян Україна» просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Від КС «Альянс Україна» надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає.

Із матеріалів скарги вбачається і таке встановлено судом, що у провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Д.К. перебувало виконавче провадження № 47140067 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1414/619/2012 (2-2530/2011), виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва 13 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Альянс Україна» заборгованості у сумі 605281, 77 грн та 1820 грн судових витрат (а.с.6).

14 грудня 2022 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновим Д.К. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47140067 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку зі смертю боржника (а.с.7).

Підставою для винесення вказаної постанови слугували повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07 лютого 2022 року та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, яким встановлено наявність актового запису №129 від 04 лютого 2022року про смерть боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень статті 124Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Одним із основних організаційно - правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми, спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Визначене статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року № 489/20802 (далі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

На підставі частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442ЦПК України якою визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

Відтак процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.

У свою чергу відповідно до статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункти 78-79)).

У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов`язок зі сплати заборгованості КС «Альянс Україна», що належав спадкодавцю ОСОБА_1 за життя. Цей обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати.

Отже, правовідносини у даній справі допускають правонаступництво.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеною Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи, як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження, зверталися за отриманням спадщини та що саме вони успадкували згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48 гс 20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Як встановленоспірні правовідносинидопускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.

У даній справі державний виконавець при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження вважав, що п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає встановлення правонаступника у разі смерті боржника - фізичної особи, у зв`язку з тим, що процесуальне правонаступництво не допускається, оскільки у вказаній статті чітко зазначено про закінчення виконавчого провадження.

Однак таке буквальне розуміння норм Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим. Вказаний Закон передбачає обов`язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, як у даній справі. Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

Саме такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11 цс 22).

Згідно частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене,суд першоїінстанції,встановивши фактичніобставини усправі,від якихзалежить правильневирішення спору,вірно застосувавшинорми матеріальногоправа,дійшов законногоі обґрунтованоговисновку проте,що державнийвиконавець непересвідчився,що спірніправовідносини допускаютьправонаступництво невжив усіхдій длявстановлення коласпадкоємців післясмерті боржника- ОСОБА_1 та передчасновиніс постановупро закінченнявиконавчого провадженнята задовольнивскаргу КС«Альянс Україна».

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на викладене вище, а відтак не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

За таких обставин, апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду, яке постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - залишити без задоволення.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Коломієць

О.В. Локтіонова

Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.