Постанова

від 08.11.2023 по справі 521/10745/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/914/23

Справа № 521/10745/18

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова Компанія «Інго» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова Компанія «Інго» про визнання договору страхування дійсним та стягнення страхової виплати,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного Акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про визнання договору страхування дійсним та стягнення страхової виплати.

Позов обґрунтований тим, що 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 уклав із ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» Договір страхування за № 670538713.16, згідно якого було застраховано належний позивачеві автомобіль Volkswagen Golf, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , від пошкоджень, знищення або втрати транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону.

Як вказував позивач, ним була підписана заява на добровільне страхування належного йому на праві власності автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхова сума якого була визначена в розмірі 319500,00 (триста дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень. Також, ОСОБА_1 вказав, що в день підписання Договору страхування, ним було сплачено на рахунок відповідача страховий платіж на суму 8854,00 грн., після чого, згідно умов договору, він набрав чинності.

Також, позивач вказав, що 30 грудня 2016 року близько 22:00 години, він, керуючи автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїв наїзд на електроопору чим порушив вимоги п.12.1 Правил Дорожнього руху, про що було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

ОСОБА_1 стверджує, що після настання ДТП ним були виконані всі дії при настанні страхового випадку, передбачені умовами Договору страхування, зокрема: було зареєстровано заяву про настання страхового випадку на гарячу лінію страхової компанії, написана заява про настання страхового випадку в офісі страхової компанії, здійснено огляд автомобіля експертом відповідача та складено висновок щодо вартості пошкоджень автомобіля, згідно якого вартість відновлення пошкодженого автомобіля перевищує його ринкову вартість.

Як вказує позивач, 02 березня 2017 року ним було отримано лист від відповідача, в якому було повідомлено, що подані документи не надають можливості встановити всі обставини події та прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з чим відповідачем було продовжено строк розгляду до 13.04.2017 року, замість визначених умовами договору 15-ти робочих днів після одержання всіх необхідних документів.

В подальшому, як вказав ОСОБА_1 , відповідач почав затягувати із виплатою страхового відшкодування та шукати надумані підстави для невиконання своїх зобов`язань, а 13 березня 2017 року його попросили написати пояснення та представник відповідача наполіг на тому, щоб він написав, що договір підписав син позивача і що це не має ніякого юридичного значення.

31 березня 2017 року позивач отримав від відповідача другий лист згідно якого, відповідач почав сумніватися в об`єктивності інформації наданої після ДТП та вказав, що вважає цей договір нікчемним та таким, що не породжує жодних юридичних наслідків для сторін.

13 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до відповідача з проханням надати для ознайомлення висновок автотоварознавчої експертизи, проведеної в січні 2017 року, але відповіді на заяву йому надано не було.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати договір страхування між ОСОБА_1 та ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» дійсним та стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» на його користь страхову суму в розмірі 319500,00 грн., а також судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Також, просив задовольнити витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 167000,00 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позов, в якому той вказав, що Договір страхування між ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» та ОСОБА_1 укладався при посередництві ТОВ «Ваш страховий менеджер».

Представник вказав, що страхова сума за договором складає 319500,00 грн., а страхова премія у розмірі 17753,00 грн. сплачується двома платежами: 1-ий платіж 8899,00 грн. до 02.12.2016 року, 2-ий платіж, у сумі - 8854,00 грн. повинно булло сплатити до 02.06.2017 року, але ОСОБА_1 було сплачено лише перший платіж, що свідчить про наявність заборгованості зі сплати страхових платежів.

Також представник вказав, що огляд автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , страховиком не проводився, а сам договір, як було виявлено пізніше, підписав ОСОБА_2 син позивача, що також підтвердив ОСОБА_3 , який безпосередньо здійснював оформлення спірного договору страхування з боку стаховика, у зв`язку з чим відповідач вважає, що договір між ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» та ОСОБА_1 є нікчемним.

Крім того, у відзиві вказано, що в порушення умов договору, станом на 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 не було надано жодних документів, які б підтверджували розмір збитків, а тому, на думку представника відповідача, розрахунок страхового відшкодування наданий позивачем є таким, що не відповідає умовам договору страхування.

За таких обставин, представник відповідача стверджує, що позивачем не було виконано свої обов`язки за договором страхування, і, на його думку, є підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Страхова Компанія «ІНГО» про визнання договору страхування дійсним та стягнення страхової виплати задоволено. Визнано договір страхування за № 670538713.16 укладений 01.12.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова Компанія «ІНГО Україна» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) дійсним. Стягнено з Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) страхову суму в розмірі 319500,00 гривень. Стягнено з Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат, понесених ОСОБА_1 на оплату правничої допомоги у розмірі 167000,00 гривень. Стягнено з Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ІНГО» на користь держави судовий збір у розмірі 3195,00 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ «Страхова Компанія «Інго» звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1)судом першої інстанції не прийнято до уваги умови договору про страхування, який укладений між ОСОБА_1 та АТ «Страхова Компанія «Інго»;

2)розмір витрат на правову допомогу, який заявлений стороною позивача, є перевищеним, а судом першої інстанції співмірність, складність справи, час, витрачений на складання процесуальних документів тощо.

Короткий зміст відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру шкоди.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 21).

01 грудня 2016 року ОСОБА_1 було подано заяву до ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» на страхування транспортного засобу, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 670538713.16. (т. 1, а. с. 126)

01 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна», від імені якого діє Директор філії Рудько А.М., на підставі Довіреності № 139-С від 26.02.2016 року, було укладено Договір страхування № 670538713.16, відповідно до пунктів 1, 2 договору предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням користуванням і розпорядженням транспортним засобом - Volkswagen Golf, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , від пошкоджень, знищення або втрати транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону (т. 1, а. с. 14 20)

Страхова сума за вказаним Договором страхування №670538713.16 була визначена в розмірі 319500,00 гривень (т. 1, а. с. 14).

В день підписання Договору страхування, було сплачено на рахунок відповідача 1-ий платіж у сумі 8899,00 грн., як вказано в договорі, до 02.12.2016 року.

Відповідно до чеків № 10317, № 10318, виданих ТОВ «Ваш страховий менеджер», 01.12.2016 року ПрАТ «ІНГО Україна», одержано 8854,00 грн. та 45,00 грн. за договором страхування № 670538713.16. (т. 1, а. с. 22)

Також, факт сплати вказаного платежу, сторонами не заперечується.

Згідно із розділу 5 Договору страхування № 670538713.16., строк дії договору з 00.00 год. 02.12.2016 року до 24.00 год. 01.12.2017 року.

Договір страхування набирає чинності з 00.00 годин дня наступного за днем надходження першого платежу в повному обсязі на рахунок страховика, але не раніше дати початку строку дії, зазначеної в ньому. У випадку, якщо одна із частин страхової премії, яка зазначена у графіку не сплачена в зазначений термін, договір припиняє свою дію з 00.00 годин дня наступного за днем планового платежу (т. 1, а. с. 14).

Отже, виходячи з умов Договору, після сплати першого страхового платежу за Договором страхування, згідно умов договору, він набирає чинності.

Оскільки перший страховий платіж за Договором страхування було сплачено у відповідності до умов договору, то Договір страхування № 670538713.16., набрав чинності з 00.00 год. 02.12.2016 року.

30 грудня 2016 року близько 22:00 години, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїв наїзд на електроопору, чим порушив вимоги п.12.1 Правил Дорожнього руху, про що було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно із протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 30.12.2016 року інспектором роти №2 батальйону №3 УПП в м. Одесі, лейтенантом поліції Котибацьким О.О., 30 грудня 2016 року приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в м. Одесі, по вул. Балківська, не врахувавши дорожньої обстановки та не вибравши безпечної швидкості, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору, чим порушив вимоги п. 12. 1 Правил Дорожнього руху. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками (т. 1, а. с. 23, 40).

Відповідно до Постанови Малиновського районного суду м. Одеси, від 30 січня 2017 року у справі №521/376/17 (провадження № 3/521/729/17), ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу (т. 1, а. с. 43), який ним було сплачено, про що свідчить копія квитанції на суму 340 грн. (т. 1, а. с. 44).

За приписами ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд, при винесенні рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину позивача.

Згідно із Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наданого КУ «ООМЦПЗ», від 31.12.2016 року, у громадянина ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено. (т. 1, а. с. 24)

03 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» про страховий випадок (№ справи 298886). Згідно зазначеного повідомлення, ОСОБА_1 наїхав на огородження, пошкодив передній бампер, крило, фару та капот. (т. 1, а. с. 25)

Через два місяці після цього повідомлення, а саме 02 березня 2017 року, листом за вих. 581, датованим 02.03.2017 ру, ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» повідомило позивача ОСОБА_1 , що подані ним документи не надають можливості встановити всі обставини події та прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з чим АСК «ІНГО «Україна» було прийнято рішення про продовження строку розгляду до 13.04.2017 року, замість визначених 15-ти робочих днів. (т. 1, а. с. 26)

Після цього, листом за вих. 942, датованим 31.03.2017, ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» повідомило позивача ОСОБА_1 , що під час перевірки та з`ясування обставин настання події, що має ознаки страхової, були відібрані письмові пояснення, з яких слідувало, що позивач договір страхування не підписував, а фотографії застрахованого транспортного засобу були надані сином ОСОБА_2 , з яких згідно аналізу фото автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , наданих сииом позивача та фото після ДТП, на думку відповідача, є ряд невідповідностей: передня і задня частина автомобіля фотографувались окремо в різних місцях: в першому випадку автомобіль стоїть на асфальті, а на фотографіях задньої частини - на тротуарній плитці; номерний знак на фотографіях передньої та задньої частини мають забруднення, абсолютно ідентичні по формі та розташуванню; є значні відмінності лобового скла автомобіля перед страхуванням (тонування скла знаходиться у верхній частині від лівої до правої стойки) і після ДТП таке тонування відсутнє, є тільки напил в районі дзеркала заднього виду. Вказані обставини викликають сумнів в об`єктивності наданої ОСОБА_2 інформації, також, з огляду на те, що договір страхування особисто не підписувався, він є таким, що не укладений в письмовій формі, враховуючи нікчемність договору страхування №670538713.16, страховик вважає, що він не породжує жодних юридичних наслідків для сторін, у тому числі обов`язку Страховика по сплаті страхового відшкодуваннюя. Одночасно повідомляє, що підлягає поверненню сплачена страхова премія у розмірі 8899 грн. 00 коп. (т. 1, а. с. 28).

Проте, до часу прийняття судом рішення у справі, відповідачем - АСК «ІНГО «Україна» доказів повернення позивачу ОСОБА_1 сплаченої ним суми першого платежу на рахунок страховика, у розмірі 8899 грн. 00 коп., до суду не надано.

Відповідно до пояснень, наданих 13.03.2017, ОСОБА_1 , фото автомобіля були здійснені за допомогою телефону Samsung, який належить ОСОБА_1 в присутності агента страхової компанії в АДРЕСА_1 на території Автомобільного дому «Volkswagen» та надіслані йому за допомогою месенджеру Viber близько 2-5 грудня 2016 року. Також, згідно із пояснень, Договір страхування укладав від імені свого батька ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 31)

Згідно із заяви ОСОБА_1 . Директору «АСК «ІНГО «Україна», від 13.04.2017 року, заявник просить надати йому висновок автотоварознавчої експертизи належного йому автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка була проведена на початку січня 2017 року, у зв`язку із необізнаністю з її результатами. (т. 1, а. с. 32)

До суду відповіді страховика на вказану заяву не надано ні позивачем, ні представником відповідача.

Згідно із відповіді на адвокатський запит адвоката позивача - Сокалюка В.П. № 94, від 04.03.2019 року, до ТОВ «АУДАТЕКС Україна», калькуляція від 28.01.2017, стосовно транспортного засобу Volkswagen Golf, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , була проведена ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (ЄДРПОУ 16285602). (т. 1, а. с. 150)

Крім того, зі змісту відповіді на адвокатський запит адвоката Сокалюка В.П. № 94/3, від 07.03.2019 року до ТОВ «АУДАТЕКС Україна» вбачається, що загальна вартість розрахунків відновлювальних робіт складає 426817,47 грн.. (т. 1, а. с. 152 154)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року призначено судову автотоварознавчу експертизу у справі, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлено запитання: 1) Яка вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Volkswagen Golf, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , після пошкодження, внаслідок ДТП, що відбулась 30.12.2016 р.? 2) Яка ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Golf, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням пошкоджень автомобіля, отриманих внаслідок ДТП? (т. 1, а. с. 188 189)

Вказану ухвалу суду представником відповідача було оскаржено, з підстав того, що в ухвалі суду було вказано, що оплату за проведення експертизи покласти на сторін.

Не зважаючи на те, що позивачем було сплачено кошти за проведення експертизи, представник відповідача продовжував оскаржувати ту ж ухвалу суду спочатку до суду апеляційної (не сплативши судовий збір за подання апеляційної скарги (із-за чого судом апеляційної інстанції виносилась ухвала без руху(т.1, а.с.214-215)) , а потім і до суду касаційної інстанції.

Із-за цього, розгляд справи було надмірно затягнуто.

На адресу суду за вхідним №13336, від 26.03.2020 року надійшов Висновок експерта № 20-659, від 10.03.2020 року (т. 2, а. с. 19 65).

Відповідно до Висновку експерта №20-659, від 10.03.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 30.12.2016 року, станом на дату оцінки (дати огляду) 12.02.2020 року, визначається рівною 463130,31 грн. (т. 2, а. с. 38)

Також, згідно із зазначеного висновку, ринкову вартість автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 30.12.2016 року, з урахуванням пошкоджень, станом на дату оцінки (дати огляду) 12.02.2020 року, з урахуванням пошкоджень є неможливим. (т. 2, а. с. 38)

Крім того, зі змісту висновку, ринкова вартість автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 30.12.2016 року, з урахуванням пошкоджень, станом на момент ДТП (30.12.2016 року), визначається рівною 26098,33 грн. (т. 2, а. с. 38)

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном(майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Проте, всупереч встановленому законом, страховик-відповідач по справі не здійснив дії у встановлені законом строки по виплаті позивачу страхового відшкодування.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Разом з тим, відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ч. 4 ст. 9 наведеного Закону розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Представник відповідача стверджує, що договір між ОСОБА_1 та ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» є нікчемним, посилаючись на ст. ст. 207, 981 ЦК України, а саме: у зв`язку із недодержанням письмової форми договору страхування, оскільки Договір страхування № 670538713.16 був підписаний не ОСОБА_1 , а його сином ОСОБА_2 .

На підтвердження вказаного представник відповідача посилається на пояснення страхового агента ОСОБА_3 , який безпосередньо здійснював оформлення спірного договору страхування.

Проте, суд першої інстанції правильно звернув увагу представника відповідача на те, що пояснення страхового агента ОСОБА_3 не засвідчені його особистим підписом, також про вказане страховику було відомо на час укладення договору, але він прийняв від страхувальника суму першого платежу, згідно умов договору та вказав в договорі, що договір є дійсним з 02.12.2016 року.

Крім того, суд не може розцінювати вказані пояснення як належний доказ, оскільки візуальна оцінка підпису ОСОБА_1 на позовній заяві (т. 1, а. с. 9), в паспорті громадянина України (т. 1, а. с. 10 10, з.б.), у посвідченні учасника бойових дій (т. 1, а. с. 13), висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння (т. 1, а.с. 24), у повідомленні про випадок (т. 1, а.с. 25), в поясненнях ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 31), в заяві ОСОБА_1 про ознайомлення із висновком автотоварознавчої експертизи (т. 1, а. с. 32), на супровідному листі Малиновського районного суду м. Одеси (т. 1, а.с. 36), у заяві ОСОБА_1 на виконання ухвали суду (т. 1, а.с. 38), в протоколі про адміністративне правопорушення (т. 1, а.с. 40), на супровідному листі Малиновського районного суду м. Одеси (т. 1, а.с. 47), на рекомендованому повідомленні (т. 1, а. с. 89), у договорі про надання адвокатських послуг (т. 1, а.с. 91, з. б.; т. 1, а.с. 103 з.б.), на рекомендованому повідомленні (т. 1, а.с. 112), у заяві ОСОБА_1 на страхування транспортного засобу (т. 1, а.с. 126), у договорі страхування № 670538720.16 (т. 1, а.с. 168 168, з. б.), у договорі добровільного страхування № 670315910.16 (т. 1, а. с. 169 169, з. б.), у договорі страхування № 670538869.17 (т. 1, а.с. 171 171, з. б.), у договорі добровільного страхування № 670316042.17 (т. 1, а.с. 172 172, з. б.), у договорі страхування № 670563621.18 (т. 1, а.с. 174 174, з.б.), у договорі добровільного страхування № 670324386.18 (т. 1, а. с. 175 175, з.б.), у договорі страхування № 870587876.19 (т. 1, а. с. 177 177, з. б.), у договорі добровільного страхування № 870302159.19 (т. 1, а. с. 178 178, з. б.), на рекомендованому повідомленні (т. 1, а. с. 232), на заяві ОСОБА_1 до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду України (т. 2, а.с. 112; 115а), на рекомендованому повідомленні (т. 2, а.с. 118), на рекомендованому повідомленні (т. 2, а.с. 144), вказує, що спірний Договір страхування № 670538713.16 від 01.12.2016 підписано однією особою, належних підстав, що вказаний підпис здійснено не ОСОБА_1 , до суду не надано, почеркознавчу експертизу підпису відповідачем не призначалось і не проводилось.

Тобто, на спростування наведеного представником відповідача не надано жодних доказів.

Крім того, позивач вказав, що при написанні пояснень, представник страховика наполіг на тому, щоб вказати, що договір укладав син ОСОБА_2 .

Тобто, з вищенаведеного суд першої інстанції правильно вбачав, що при укладенні вказаного договору страхування, було дотримано вимоги законодавства щодо письмової форми договору страхування, що не може свідчити про нікчемність договору, а тому приходить до висновку, що Договір страхування № 670538713.16 між ОСОБА_1 та ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» є укладеним та таким, що породжує юридичні наслідки.

Крім того, як вже було встановлено судом, відповідно до п. 5 Договору страхування, строк дії договору визначений з 00.00 год. 02.12.2016 року до 24.00 год. 01.12.2017 року та набирає чинності з 00.00 годин дня наступного за днем надходження першого платежу в повному обсязі на рахунок Страховика, але не раніше дати початку строку дії, зазначеної в ньому.

Також, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що на виконання вимог п. 6 Договору страхування, 01 грудня 2016 року позивачем було сплачено страхові платежі на суму 8854,00 грн. та 45,00 грн., в загальному розмірі 8899,00 грн., що свідчить про дотримання ОСОБА_1 умов Договору в частині сплати страхової премії згідно графіку визначеному у ньому, а тому Договір страхування № 670538713.16 набрав чинності з 02.12.2016 року о 00:00 годин та був дійсним на час скоєння ДТП - 30.12.2016 року.

Посилання ж представника відповідача на наявність у позивача заборгованості зі сплати страхових платежів, як того вимагає п. 8.2.2 Договору, у зв`язку з чим у відповідача є підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, спростовується положеннями п. 6 Договору страхування, згідно якого загальна страхова премія за договором страхування складає 17753,00 грн., яка сплачується на рахунок ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за графіком: 1-й платіж 8899,00 грн. до 02.12.16 року, 2-й платіж 8854,00 грн. до 02.06.2017 року.

Тобто, з наведеного вбачається, що заборгованість за сплатою страхової премії мала б місце після 02.06.2017 року, так як 01.12.2016 року позивачем було сплачено страхові платежі на суму 8854,00 грн. та 45,00 грн., в загальному розмірі 8899,00 грн..

Враховуючи те, що ДТП мало місце 30.12.2016 року, тобто, після сплати ОСОБА_1 першого платежу страхової премії, згідно зазначеного вище графіку оплати встановленого Договором страхування, а тому суд першої інстанції правильного висновку, що Договір страхування № 670538713.16 між ОСОБА_1 та ПрАТ «АСК «ІНГО «Україна» набрав чинності 02.12.2016 року та був дійсним 30.12.2016 року.

Також, представник відповідача вказував на порушення ОСОБА_1 п. 11.20 Договору, а саме на порушення останнім строків подачі визначених Договором документів, що підтверджують розмір збитків, понесених витрат (акт автотоварознавчого дослідження, калькуляція та оригінали рахунків за ремонт ТЗ).

Проте, вказане представником відповідача повністю спростовується відповіддю ТОВ «АУДАТЕКС Україна», згідно із якої, калькуляція стосовно транспортного засобу Volkswagen Golf, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , була проведена 28.01.2017 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (ЄДРПОУ 16285602) та встановлено загальну вартість розрахунків відновлювальних робіт, яка складає 426817,47 грн.. (т. 1, а. с. 150, 152 154).

Тобто, з викладеного вище вбачається, що калькуляція, яка підтверджує розмір збитків була проведена самим відповідачем ще 28.01.2017 та йому з цієї дати були відомі її результати.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що зі змісту Договору страхування № 670538713.16 не вбачається імперативного обов`язку саме з боку позивача надати документи, що підтверджують розмір збитків, а передбачений лише перелік документів для виплати відшкодування.

Як вже було зазначено, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» самостійно провело калькуляцію, але на заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з її результатами (т. 1, а. с. 32) не відреагувало та відповіді не було щодо цього надано позивачу.

Вказане представником відповідача не спростовано.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з 27.01.2017 року були в наявності документи, що підтверджують розмір збитків, у зв`язку з чим було зобов`язане здійснити страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 відповідно до умов Договору страхування № 670538713.16.

Крім того, згідно із п. 2 Договору страхування № 670538713.16, страховим випадком за договором страхування є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок: дорожньо-транспортна пригода; пожежа, стихійне лихо, падіння предметів, попадання каміння, протиправні дії третіх осіб, угон.

Також, згідно із зазначеного п. 2 Договору страхування, страхова сума транспортного засобу визначена в розмірі 319500 гривень.

Згідно із відповіді ТОВ «АУДАТЕКС Україна» загальна вартість розрахунків відновлювальних робіт транспортного засобу Volkswagen Golf, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 426817,47 грн..

Відповідно до Висновку експерта № 20-659, від 10.03.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 30.12.2016 року, станом на дату оцінки (дати огляду) 12.02.2020 року, визначається рівною 463130,31 грн..

Тобто, з наведених розрахунків вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля перевищує розмір страхової суми транспортного засобу визначеної Договором страхування № 670538713.16.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у своїй позовній заяві правомірно просить суд стягнути з відповідача страхову суму в розмірі 319500,00 грн., що відповідає умовам Договору.

Однак з висновком суду першої інстанції в частині розміру відшкодованої заборгованості погодитись не можна з огляду на таке.

Судом першої інстанції не враховано, що пунктом 10.2.2 договору страхування визначено, що страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми за вирахуванням розміру встановленої договором страхування франшизи, пропорційно відношенню страхової суми, визначеної договором на дату події, до дійсної вартості транспортного засобу у випадку, якщо різниця між дійсною вартістю та страховою сумою становить більше ніж 20%; при частковому пошкодженні транспортного засобу в сумі, що не перевищує вартість відновлювального ремонту.

Підписавши договір добровільного страхування наземного транспорту, сторони засвідчили свою згоду та прийняли умови, які у ньому закріплені.

На підставі матеріалів справи встановлено, що страхова сума становить 319500 гривень, франшиза 0 гривень, 26098,30 гривень вартість у непошкодженому стані, 0 гривень знос за період дії договору (відомостей не надано стороною відповідача).

Таким чином, застосовуючи п. 10.2.2 договору страхування, апеляційний суд зазначає, що сума страхового відшкодування становить 293401,70 гривень.

Щодо витрат на правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 року у справі №329/766/18 та від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, матеріали справи містять договір про надання адвокатських послуг у цивільній справі №110/19 від 22.01.2018, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сокалюком В.П. (т. 1, а.с. 103).

Як вказує представник позивача, за умовами п. 3.1. Договору про надання адвокатських послуг, укладеного між ОСОБА_1 та його представником адвокатом Сокалюком В.П., відповідно до усної домовленості, одна година витраченого часу адвокатом у справі коштує 1000 грн.

Згідно із опису виконаних робіт загальна тривалість витраченого адвокатом часу становить 167 годин.

Крім того, до заяви було долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н, від 16.12.2020, на підтвердження дійсної сплати позивачем витрат на правничу допомогу (т. 2, а. с.195).

На думку колегії суддів, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 167 000 грн не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає частковому задоволенню та стягненню у розмірі 38 000 грн. з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на викладене, підлягає стягненню з АТ «Страхова Компанія «Інго» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 38 000грн.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

За подачу позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 319500 грн.

Позов задоволено частково (293401,70 гривень), що становить 91% (293401,70*100/319 500) від загальної ціни позову, а отже, з АТ «Страхова Компанія «Інго»» необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2907,45 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова Компанія «Інго» задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року змінити в частині стягнення страхової суми, зменшивши її розмір з 319500 гривень до 293401 гривень 70 копійок.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року змінити в частині розміру правничої допомоги, зменшивши її розмір з 167000 гривень до 38000 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова Компанія «ІНГО» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2907,45 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 листопада 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк