Постанова

від 30.11.2023 по справі 688/1450/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1450/23

Провадження № 22-ц/4820/2100/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю сторін та їх представників, представників органів опіки та піклування,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Сахновецької сільської ради,виконавчий комітет Ленковецької сільської ради, Шепетівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відібрання дітей, припинення стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Цідик А.Ю. від 06 жовтня 2023 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідача, вказувала, що рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28.09.2017 року розірвано шлюб між сторонами. Сторони є батьками двох дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Шепетівськогоміськрайонного судувід 02.08.2022року у справі№ 675/136/21,яке набралозаконної сили17.11.2022,визначено місцепроживання малолітніхдітей зматір`ю,проте відповідачвідмовляється виконувати це рішення суду і повертати дітей позивачці.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача добровільно виконати рішення суду щодо повернення дітей для проживання разом з нею, однак відповідач відмовився виконувати вказане рішення. Також позивачка зверталася до правоохоронних органів з цього приводу і до ІІІепетівського відділу ДВС.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2022 року не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, тому виконавча служба не може його виконувати.

Діти малолітні і не мають змоги самостійно переїхати до ОСОБА_1 , батько їх незаконно утримує всупереч наявному рішенню про визначення місця їхнього проживання з матір`ю.

Під час розгляду справи про визначення місця проживання дітей, поки діти проживали з відповідачем, останній звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про припинення стягнення з нього аліментів та стягнення на його користь аліментів з позивача на утримання дітей.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.12.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову - 08.09.2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З врахуванням рішення суду про визначення місця проживання дітей з позивачкою, та наявності підстав для відібрання дітей у відповідача, відсутні підстави для стягнення з неї аліментів на утримання дітей, оскільки діти будуть проживати з нею.

Враховуючи наведене, позивачка просила суд примусово відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у батька - ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав для проживання малолітніх дітей із матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2022 року.

Також просила припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх доходів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитини, які стягуються на підставі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.12.2021 року.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.10.2023 року позов задоволено.

Ухвалено відібрати у ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повернути дітей матері ОСОБА_1 , за місцем їх проживання: АДРЕСА_1 .

Припинено з 06.10.2023 року стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліментів, які стягуються з неї на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі виконавчого листа, виданого Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області по справі № 688/2766/21, на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову - 08.09.2021р. до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині відібрання дітей та повернення їх матері, з якою вони проживали.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду як незаконне і відмовити в позові ОСОБА_1 . На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що позивачкою не надано жодних доказів невиконання чи ігнорування ним рішення Шепетівського міськрайонного суду від 02.08.2022 року та незаконного утримання дітей. Цим рішенням на ОСОБА_2 не покладався обов`язок примусово транспортувати дітей для зміни місця проживання.

Жодних примусових заходів щодо апелянта з боку органів ДВС чи інших державних органів не здійснювалося, порушення закону або невиконання рішення суду ОСОБА_2 також не зафіксовано. Проживання дітей з батьком пов`язане виключно з їх особистим бажанням, оскільки між матір`ю і дітьми не налагоджено достатній зв`язок для відновлення спільного проживання.

Навпаки, саме ОСОБА_1 не сприяла виконанню цього рішення суду, оскільки переміщення дітей до місця проживання матері можливе лише за готовності та організаційного сприяння з боку матері, яких не було і немає. Пасивна поведінка матері, її повна непоінформованість про актуальний стан дітей, їх навчання та стан здоров`я не є проявом дотримання якнайкращих інтересів дітей.

Незацікавленість ОСОБА_1 у вивченніжиття своїхдітей передтим яквідновити спільнепроживання,навпаки даютьобґрунтовані підставидля відмови упозові.За останніхдва рокипроживання дітейз батькомматір непроявляла ініціативузустрітися здітьми,остання зустрічвідбулася щев лютому2023року,не проявлялареального бажанняспілкуватись здоньками,не цікавиласьїхнім вихованням,навчанням,доглядом таздоров`ям.

Суд безпідставно не взяв до уваги висновки органів опіки та піклування про доцільність залишення дітей проживати у батька ОСОБА_2 .

Заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів свідчить про відмову брати участь в утриманні дітей. ОСОБА_2 майже самостійно несе витрати на утримання дітей.

Виконавчий лист про відібрання дітей не може виконуватися, оскільки ОСОБА_4 рекомендовано провести операційне втручання та подальше реабілітаційне лікування для поновлення нормальної ходи дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2022 року без добровільної участі відповідача виконати неможливо, оскільки вказана категорія справ не передбачає примусове виконання рішення.

У лютому 2023 року позивачка викликала поліцію до будинку відповідача, оскільки останній не дав можливості забрати дітей. Лише в присутності поліцейських позивач вона змогла зайти та поговорити з дітьми - тоді донька ОСОБА_6 повідомила, що вона бажає проживати з мамою. Коли позивачка звернулася до працівників поліції щодо виконання рішення, останні послалися на відсутність таких повноважень. Вказані обставини підтвердив і відповідач в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, твердження відповідача в апеляційній скарзі не відповідають дійсності. Відповідач щодо позивачки веде себе агресивно, чинить перешкоди в спілкуванні з дітьми, блокує телефон, що унеможливлює спілкування матері з дітьми, чим чинить перешкоди у виконанні рішення суду про визначення місця проживання дітей.

Відсутність тісного психологічного контакту з дітьми не є виною ОСОБА_1 , оскільки вона позбавлена діями відповідача можливості бути у житті своїх дітей.

В засіданні апеляційного суду апелянт, його представник та представники органів опіки підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

ОСОБА_1 та її представниця просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2022 року у справі № 675/136/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яке набрало законної сили 17.11.2022 року, визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей відмовлено.

З 21.07.2015 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28.09.2017 року, у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторони продовжили спільне проживання, ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася донька ОСОБА_4 .

Після припинення шлюбних відносин, з 20.01.2020 року діти залишилися проживати разом із матір`ю ОСОБА_7 , яка перебувала у відпустці по догляду за молодшою дитиною до досягнення нею трирічного віку, за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , хворіє, має діагноз: вроджена вада розвитку ЦНС з порушенням функції. Масивна поренцефалічна кіста лівої лобно-скроневої ділянки, шизенцефалія, гетеротопія сірої речовини головного мозку, агенезія прозорої перетинки. Центральний в`ялий правобічний геміпарез. Плоско-вальгусна деформація стоп. Залізодефіцитна анемія І ст.

Рішенням Ізяславського районного суду від 17.04.2020 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.03.2020 року і до повноліття дітей.

Сім`я ОСОБА_8 перебувала під соціальним супроводом Ізяславського районного центру соціальних служб з 23.01.2020 року по 23.07.2020 року у зв`язку із порушенням мікроклімату в родині та у стосунках між батьками (в стані алкогольного сп`яніння та в стані афекту чоловік чинив психологічне насильство в родині, фізичне насильство відносно дорослих членів родини бувшої дружини).

За результатами соціального супроводу сім`ї складні життєві обставини сім`ї було мінімізовано. ОСОБА_8 має навички відповідального батьківства, батько дітей ОСОБА_2 не повністю усвідомлює відповідальність за виховання дітей, конфлікти між членами бувшого подружжя припинились, ситуація в стосунках налагодилась. Проводилась робота з батьком та матір`ю, батько не йшов на співпрацю. Мати дослухалась до порад, змінилась поведінка та реакція на провокативну поведінку бувшого чоловіка, стабілізувався психоемоційний стан.

30.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась повторно до центру соціальних служб у зв`язку із виникненням гострої конфліктної ситуації між бувшим подружжям, спеціалістами в ході вивчення ситуації встановлено факт порушення прав матері на вільне спілкування з дітьми та інтересів дітей щодо підтримки на регулярній основі особистих та прямих контактів з обома батьками. Батько дітей ОСОБА_2 обмежує право матері на вільне спілкування із малолітніми дітьми, які перебувають в помешканні батьків ОСОБА_2 в с. Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької області.

Батьки у зв`язку із вродженою вадою розвитку ЦНС з порушенням функції дитини ОСОБА_4 спільно займались лікуванням доньки, їздили на обстеження у м. Шепетівку, м. Хмельницький, м. Чернівці та м. Київ. ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_8 перебувала на стаціонарному лікуванні в дитячому неврологічному відділенні ХМДЛ з 08.12.2020 року по 18.12.2020 року, в подальшому проходила реабілітацію з батьком.

З 30.12.2020 року діти за наполяганням ОСОБА_2 залишилися проживати по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_8 , яка не бажала проживати спільно із ОСОБА_2 , повернулась додому в с. Кропивна. З того часу ОСОБА_2 забороняв змінювати місце проживання їх малолітніх дітей, у зв`язку з чим ОСОБА_8 вимушена була повторно звернутись до Ізяславського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Після проведення із ОСОБА_2 відповідних бесід та консультацій останній перестав заперечувати щодо зустрічей ОСОБА_8 з дітьми за місцем його проживання в с. Чотирбоки.

З 28.01.2021 року ОСОБА_3 відвідує Чотирбоківський заклад дошкільної освіти «Сонечко».

ОСОБА_2 та його малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають по АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_9 , 1964 р.н., батьком ОСОБА_5 , 1966 р.н., та братом ОСОБА_2 , 1993 р.н. В будинку є усі необхідні меблі, побутова техніка, в приміщенні тепло та прибрано, для розвитку дітей є іграшки та книги, в сім`ї створені належні умови для проживання та виховання дітей.

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку із цим отримувала державну допомогу. З 12.11.2021 року працювала касиром торгівельного залу у ФОП ОСОБА_10 23.11.2021 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_11 , після чого змінила прізвище ОСОБА_12 .

ОСОБА_2 не працює, разом з батьками тримає велике підсобне господарство, обробляє земельну ділянку, з 31.08.2021 року був зареєстрований як ФОП, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та попередньої роботи у ФГ «Агроінвестпроект-2005» характеризується позитивно, в 2015 році притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15.07.2021 року припинено з 30.11.2020 року стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.12.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 08.09.2021 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 02.05.2023 року заборгованість за аліментами ОСОБА_1 складає 18 596,74 грн.

Вказана заборгованість була частково погашена позивачем двома платежами.

З березня 2023 року позивачка повністю припинила сплачувати аліменти на утримання дітей.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_13 , у зв`язку з чим перебуває в декретній відпустці, на утримання дитини отримує 860 грн. державної допомоги, перебуває на утриманні свого чоловіка, який офіційно працевлаштований, тимчасово проживають в м. Києві.

Станом на час розгляду справи про відібрання дітей у батька, малолітні діти сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживають за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком - ОСОБА_2 та його родиною.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2022 року, яке набрало законної сили 17.11.2022 року, у справі № 675/136/21 про визначення місця проживання дітей з матір`ю, всупереч нормам ст. 124 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, не виконано.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20.09.2023 року за адресою проживання дітей з батьком, створені належні умови для комфортного проживання, виховання та розвитку дітей. Зі слів дитини, ОСОБА_6 , вони проживають з батьком, з мамою не спілкуються. Діти звикли жити біля батька.

Згідно з інформацією Чотирбоцького ліцею від 20.09.2023 №62, у якому навчається ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 2 класу, батько ОСОБА_14 приділяє належну увагу вихованню дочки, систематично відвідує заклад, цікавиться успіхами дівчинки, стосунками дочки з однокласниками, психоемоційним станом, її самопочуттям. Бере активну участь в класних зборах, залучається до вирішення організаційних питань класу, ліцею.

Відповідно до характеристики Чотирбоцького закладу дошкільної освіти «Сонечко» від 19.09.2023 року, тато ОСОБА_15 піклується про свою доньку ОСОБА_4 , бере активну участь у житті садочка, цікавиться досягненнями дитини у навчанні та вихованні.

ОСОБА_1 не приходила на батьківські збори, не підтримує контакт зі школою, садочком, зокрема з класним керівником, вихователем.

Відповідно до акту обстеження умов проживання № 91 від 12.09.2023 року за адресою АДРЕСА_1 (місце реєстрації дітей та визначене судовим рішенням їх місце проживання з матір`ю) будинок складається з 4-х кімнат, наявна кімната для дітей, де є дитячі ліжка, меблі, шафа, дитячі іграшки та інше. В будинку проведено ремонт, в наявності необхідна техніка та електроприлади. Родина утримує підсобне господарство, обробляє земельну ділянку. Продукти харчування в наявності.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявне судове рішення про визначення місця проживання дітей з матір`ю, яке набрало законної сили, досі не виконане відповідач продовжує чинити перешкоди у поверненні дітей матері всупереч рішенню суду. При цьому доказів, що повернення дітей матері створюватиме реальну небезпеку для їх життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить їх інтересам, відповідач не надав і судом не встановлено таких обставин. Рішення суду в частині відібрання дітей допускається до негайного виконання, діти негайно будуть відібрані у батька та повернуті матері, тому наявні підстави припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду є безпідставними.

Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права.

Відповідно до частини 1 статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Сторони не заперечують, і це підтверджується матеріалами справи, що рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2022 року про визначення місця проживання дітей з матір`ю, яке набрало законної сили 07.11.2022 року, не виконане - двоє малолітніх дітей продовжують проживати з батьком, а не з матір`ю, як визначено судовим рішенням.

В суді першої інстанції відповідач визнав, що ОСОБА_1 на виконання судового рішення в лютому 2023 року приїхала до його будинку і просила скласти речі дітей і вивести дітей з речами до неї, у чому він відмовив, посилаючись на небажання дітей жити з нею. У відповідь вона викликала поліцію, в присутності якої змогла увійти в дім і поспілкуватися з дітьми в присутності відповідача. Також відповідач підтвердив, що заблокував номер мобільного телефону ОСОБА_1 , оскільки вона телефонувала у незручний для дітей час.

Ці ж обставини апелянт підтвердив у суді апеляційної інстанції.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 добровільно не виконує рішення суду щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків, яке набрало законної сили, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини, оскільки чинне законодавство не містить приписів щодо примусового виконання не зобов`язального рішення суду, є підставою для захисту прав позивача у порядку, визначеному статтею 162 СК України.

Вказане, в свою чергу спростовує посилання апелянта на відсутність у нього обов`язку виконати судове рішення та передати дітей матері.

Відповідно дост.ст.12,81УЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В заперечення проти позову відповідач вказував, що норма ч.1 ст. 162 СК України не врегульовує спірні правовідносини, оскільки після набранням законної сили судовим рішенням про визначення місця проживання дітей їх місце проживання не змінювалося, діти з обґрунтованих підстав проживають з батьком ще з листопада 2020 року. Відтак він не посилався на існування обставин, за яких повернення дітей матері створюватиме реальну небезпеку для їх життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить їх інтересам, і не подавав відповідні доказ на підтвердження таких обставин.

Проте невиконання відповідачем судового рішення про визначення місця проживання дітей свідчить про самовільну зміну батьком місця проживання дітей.

Суд першої інстанції правильно застосував вказану норму матеріального права, оскільки саме вона врегульовує спірні правовідносини в разі невиконання відповідачем рішення суду про визначення місця проживання дітей з іншим з батьків.

Такі висновки цілком узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 15.08.2023 року у справі № 742/2468/22, від 31.07.2023 року у справі № 607/1662/21-ц, від 27.07.2022 року у справі № 475/431/21.

Висновком виконавчого комітету Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні визначено за доцільне залишити дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживати у батька ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .

Аналогічного висновку дійшов виконавчий комітет Сахновецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновки виконкому Сахновецької сільської ради та виконкому Ленковецької сільської ради як органів опіки та піклування, оскільки вони фактично містять аргументи щодо визначення місця проживання дітей з батьком, незважаючи на те, що це питання вирішене судовим рішенням, і водночас не містять жодного обґрунтування щодо наявності чи відсутності обставин, які підлягають доказуванню згідно з ч.1 ст. 162 СК України, для відібрання дітей і висновку по суті спору.

Встановивши, що ОСОБА_2 добровільно не виконує рішення суду щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивачки та дітей в порядку, визначеному статтею 162 СК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки невиконання одним з батьків судового рішення про визначення місця проживання дітей з іншим з батьків, яке набрало законної сили, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду про визначення місця проживання дітей, є підставою для захисту прав позивача в порядку, визначеному статтею 162 СК України.

ОСОБА_2 впродовж тривалого часу, в тому числі і після набрання законної сили рішенням про визначення місця проживання дітей, чинить перешкоди матері ОСОБА_1 у встановленні зв`язку з дітьми, їх вільному спілкуванню та участі матері у їх вихованні, тому посилання на її непоінформованість про життя дітей, їх навчання та стан здоров`я не має істотного значення для вирішення спору.

Відповідач не довів, що повернення дітей матері створюватиме реальну небезпеку для їх життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить їх інтересам, відтак їх слід відібрати у батька та передати матері.

У зв`язку з цим також наявні підстави для припинення стягнення аліментів з позивачки на користь відповідача на утримання дітей, при цьому необхідність у витратах на лікування молодшої доньки не має істотного значення для вирішення питання припинення стягнення аліментів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374,375,382,384,389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 06жовтня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 грудня 2023 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк