Рішення

від 11.12.2023 по справі 911/378/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа № 911/378/17 (911/1946/23)

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства, Київська область, м. Славутич

доПриватного підприємства Лісагросервіс", Київська область, м. Славутич

про стягнення 142 769,52 грн.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

Наразі триває процедура санації Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства.

27.06.2023 р. до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення 142 769,52 грн. з Приватного підприємства Лісагросервіс".

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України). У зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України (в редакції чинній на дату відкриття провадження у справі), у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення Приватного підприємства Лісагросервіс" про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 29.06.2023 р. про відкриття провадження у справі № 911/1946/23 була направлена судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07101, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8.

Проте, поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої 04.07.2023 р. відповідачеві було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами частини першої та частини четвертої статті 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини сьомої ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Таким чином, суд дійшов висновку, що направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена до Єдиного державного реєстру, як місцезнаходження відповідача, за відсутності іншої повідомленої останнім адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним повідомленням Приватного підприємства Лісагросервіс" про розгляд справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України s://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частини першої ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною четвертою ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

22.12.2020 р. між Комунальним підприємством Управління житлово-комунального господарства (замовник, позивач) та Приватним підприємством Лісагросервіс" (виконавець, відповідач) укладено договір № 35/02-20, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, надати послуги пов`язані з лісівництвом (охорона, протипожежні заходи, проведення лісо доглядових робіт, контроль не допущення вивозу сміття в лісові масиви) на площі 1130 гектарів, код за ДК 021:2015 77230000-1 "Послуги, пов`язані з лісівництвом". Даний договір укладається з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилання їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково-обґрунтованого раціонального використання (п. 1.1., 1.2.).

22.12.2020 р. між Комунальним підприємством Управління житлово-комунального господарства (замовник, позивач) та Приватним підприємством Лісагросервіс" (виконавець, відповідач) укладено договір № 34/02-20, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з утримання лісових ділянок площею 1130 гектарів. Конкретна назва послуги: Лісозаготівельні послуги (заготівля, перевезення, розпилювання) код за ДК 021:2015-77210000-5 "Лісозаготівельні послуги". Утримання передбачає надання послуг, пов`язаних з лісництвом, заготівлю, перевезення, розпилювання деревини за завданням замовника, який в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1.).

20.12.2021 р. між Комунальним підприємством Управління житлово-комунального господарства (замовник, позивач) та Приватним підприємством Лісагросервіс" (виконавець, відповідач) укладено договори № 06/01-22, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, надати послуги пов`язані з лісівництвом (охорона, протипожежні заходи, проведення лісодоглядових робіт, контроль не допущення вивозу сміття в лісові масиви) на площі 1130 гектарів, код за ДК 021:2015 77230000-1 "Послуги, пов`язані з лісівництвом". Даний договір укладається з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилання їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково-обґрунтованого раціонального використання (п. 1.1., 1.2.).

22.12.2021 р. між Комунальним підприємством Управління житлово-комунального господарства (замовник, позивач) та Приватним підприємством Лісагросервіс" (виконавець, відповідач) укладено договір № 05/01-22, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з утримання лісових ділянок площею 1130 гектарів. Конкретна назва послуги: Лісозаготівельні послуги (заготівля, перевезення, розпилювання) код за ДК 021:2015-77210000-5 "Лісозаготівельні послуги". Утримання передбачає надання послуг, пов`язаних з лісництвом, заготівлю, перевезення, розпилювання деревини за завданням замовника, який в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1.).

З 23.12.2022 р. по 16.03.2023 р. Північним офісом Держаудитслужби проведено пла нову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства". В ході перевірки проведено зустрічну звірку щодо документального підтвердження видів, обсягів операцій та розрахунків з суб`єктами господарювання, які мали правовідносини з Комунальним підприємством Управління житлово-комунального господарства. За результатами перевірки складено Акт № 10-30/134 від 23.03.2023 р.

Відповідно до Акту ревізії, в ході зустрічної звірки встановлено завищення ви конавцем Приватним підприємством Лісагросервіс" вартості наданих послуг за договорами № 35/02-20 від 22.12.2020 р., № 06/01-22 від 20.12.2021 р., № 34/02-20 від 22.12.2020 р. та № 05/01-22 від 20.12.2021 р. за період з 01.06.2021 р. по 30.06.2022 р. на загальну суму 142 769,52 грн. з урахуванням ПДВ, в наслідок чого завдано матеріальну шкоду (збитки) Комунальному підприємству Управління житлово-комунального господарства на зазначену суму.

Даний висновок Північного офісу Держаудитслужби обґрунтовано тим, що до Актів вико наних робіт за період з 01.06.2021 р. по 30.06.2022 р. включено витрати на оплату праці працівників не підтверджені по обліку Приватного підприємства Лісагросервіс", внаслідок чого позивачем надмірно сплачено кошти.

На підставі виявлених порушень Північним офісом Держаудитслужби направлено Комунальному підприємству Управління житлово-комунального господарства вимогу щодо усунення виявлених порушень та вжиття заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків).

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору ним було вручено повноваженій особі відповідача претензію про ві дшкодування матеріальної шкоди (збитків) на суму 142 769,52 грн. вих. № 01-07.16/716 від 03.05.2023 р.

З посиланням на наведені обставини, зазначаючи про те, що вказана претензія відповідачем залишена без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 142 769,52 грн. збитків.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В противному випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 р. у справі N 904/3189/19, від 10.12.2018 р. у справі N 902/320/17.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 р. у справі N 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 р. у справі N 927/219/20, від 14.09.2021 р. у справі N 923/719/17, від 10.06.2021 р. у справі N 5023/2837/11, від 22.04.2021 р. у справі N 915/1624/16, від 10.03.2020 р. у справі N 902/318/16, від 10.12.2020 р. у справі N 922/1067/17 та від 10.06.2021 р. у справі N 5023/2837/11).

Як вже зазначалось, з 23.12.2022 р. по 16.03.2023 р. Північним офісом Держаудитслужби проведено пла нову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства". В ході здійснення перевірки проведено зустрічну звірку щодо документального підтвердження видів, обсягів операцій та розрахунків з суб`єктами господарювання, які мали правовідносини з Комунальним підприємством Управління житлово-комунального господарства. За результатами перевірки складено Акт № 10-30/134 від 23.03.2023 р. Так, відповідно до Акту ревізії, в ході зустрічної звірки встановлено завищення ви конавцем Приватним підприємством Лісагросервіс" вартості наданих послуг за договорами № 35/02-20 від 22.12.2020 р., № 06/01-22 від 20.12.2021 р., № 34/02-20 від 22.12.2020 р. та № 05/01-22 від 20.12.2021 р. за період з 01.06.2021 р. по 30.06.2022 р. на загальну суму 142 769,52 грн. з урахуванням ПДВ, в наслідок чого завдано матеріальну шкоду (збитки) Комунальному підприємству Управління житлово-комунального господарства на зазначену суму. Даний висновок Північного офісу Держаудитслужби обґрунтовано тим, що до Актів вико наних робіт за період з 01.06.2021 р. по 30.06.2022 р. включено витрати на оплату праці працівників не підтверджені по обліку Приватного підприємства Лісагросервіс", внаслідок чого позивачем надмірно сплачено кошти.

Таким чином, втрати позивачем (позбавлення позивача) грошових коштів, сплачених ним відповідачу на виконання договорів № 35/02-20 від 22.12.2020 р., № 06/01-22 від 20.12.2021 р., № 34/02-20 від 22.12.2020 р. та № 05/01-22 від 20.12.2021 р. за період з 01.06.2021 р. по 30.06.2022 р. на загальну суму 142 769,52 грн. з урахуванням ПДВ, тобто в сумі, на яку, як встановлено наведеною перевіркою, виконавцем Приватним підприємством Лісагросервіс" завищено вартість наданих ним позивачу послуг, можуть вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.

Поряд з наведеним, відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у завданні наведених збитків позивачу.

За таких обставини, врахувавши те, що, в даному випадку, з урахуванням встановлених судом, за результатами дослідження доказів, обставин та не подання відповідачем жодних документів з метою спростування заявлених позивачем вимог, збитки позивача на суму 142 769,52 грн. є наслідками саме неправомірної поведінки відповідача, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення наведених коштів з відповідача.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом з цим згідно з приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 р. у справі N 910/13647/19).

Згідно із частинами першою, другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 р. у справі N 922/2319/20, від 16.02.2021 р. у справі N 913/502/19, від 13.08.2020 р. у справі N 916/1168/17, від 16.03.2021 р. у справі N 905/1232/19.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що наведений позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати зі сплати судового збору, з урахуванням частини дев`ятої статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства Лісагросервіс" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 30281145) на користь Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) 142 769 (сто сорок дві тисячі сімсот шістдесят дев`ять) гривень 52 копійки збитків та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору.

3.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 11.12.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін