Рішення

від 30.11.2023 по справі 912/1368/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 рокуСправа № 912/1368/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/1368/23 від 09.08.2023

за позовом: Фермерського господарства "Рис-К" (далі - ФГ "РИС-К"), код ЄДР 20642999, вул. Садова, 24, с. Недогарки, Олександрійського району, Кіровоградської області, 28033, адреса для листування: вул. Тараса Карпи, 37/19, м. Кропивницький, 25006

до відповідача: Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, код ЄДР 39767636, вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030

про стягнення збитків в сумі 2 058 832,99 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - адвокат Боруш А.О., ордер серії ВА №1058645 від 27.07.2023;

від відповідача (в порядку самопредставництва) - Гайворонська М.С., довіреність №0-11-0.62-3/62-23 від 05.07.2023, Амеліна Л.В., довіреність №0-11-0.62-2/62-23 від 20.06.2023.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява №б/н від 27.07.2023 ФГ "РИС-К" до Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про стягнення з Державного бюджету України на користь ФГ "РИС-К" 2 058 832,99 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки саме держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (яке було як стороною за договором оренди землі так і державним органом, який неправомірно поділив земельну ділянку та передав її частини у приватну власність фізичним особам) вчинила протиправні дії, які мали безпосередній причинно-наслідковий зв`язок із завданими господарству збитками, такі збитки мають бути стягнені з Державного бюджету України.

Ухвалою від 09.08.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1368/23, ухвалив справу №912/1368/23 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.09.2023 - 14:30, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

25.08.2023 до господарського суду від відповідача через систему "Електронний суд" в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позовну заяву з вимогами:

1. Прийняти даний відзив до розгляду та долучити до матеріалів справи.

2. Відмовити у задоволенні позовної заяви ФГ "Рис-К" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про стягнення збитків у сумі 2 058 832,99 грн у повному обсязі.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив таке.

Під час розгляду справи №912/686/17 судами встановлено, що Головне управління листом №27-11-0.2-10837/2-17 від 08.12.2017 повідомило ФГ "Рис-К" про те, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 шляхом поділу її на 12 окремих земельних ділянок, які в сукупності за розміром, площею та межами становлять колишню земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 загальною площею 22,0352 га, що перестала існувати як об`єкт цивільних правовідносин.

28.09.2017 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована, дана земельна ділянка поділена на 12 земельних ділянок, які були розподілені між третіми особами у 2017 році, а саме: Головним управлінням наказами від 23.07.2018 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення ОСГ з присвоєнням інших кадастрових номерів. У подальшому фізичні особи відчужили вказані (отримані) земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу.

На час припинення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, її поділу між третіми особами та віднесення зазначеної земельної ділянки до земель архівного фонду, будь-яких заборон щодо вчинення відповідних дій не існувало, тобто дії Головного управління були правомірними та обґрунтованими, так як на час винесення відповідних наказів від 23.07.2018 за ФГ "Рис-К" не було належним чином зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, згідно чинного законодавства, а укладений Договір між ФГ "Рис-К" та Головним управлінням був припинений, у відповідності до ст. 34 ЗУ "Про оренду землі".

Відповідач зазначає, що на період, з яким позивач пов`язує завдання йому шкоди, він не мав права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 після закінчення терміну дії Договору, про що позивачем неодноразово зазначалось у попередніх судових спорах про визнання договору оренди землі поновленим та вказано в даному позові з зазначенням, тобто визнанням того, що "внаслідок створених Головним управлінням реальних перешкод у користуванні земельною ділянкою, ФГ "Рис-К" не отримало таких доходів, які могло би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено". А отже, позивач визнає та стверджує про факт реальних перешкод зі сторони відповідача, але ніяк не порушення договірних зобов`язань, їх не виконання, внаслідок чого позивач вважає, що йому були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди, а згідно чинного законодавства, саме лише за порушення, не виконання зобов`язань по договору сторона, яка зазнала реальних збитків може претендувати на їх відшкодування другою стороною по договору в разі їх отримання.

При розгляді судом позову про визнання договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, не вирішувалось питання законності наказів Головного управління, які стали підставою поділу земельної ділянки кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, як оспорюваного правочину при якому враховуються загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину (наказів Головного управління) і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину (наказів Головного управління), передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Враховуючи положення ст. 204 ЦК України, ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 12, 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та принцип обов`язковості судового рішення, закріплений у п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, Головне управління вважає та судами при розгляді справи №912/686/17 іншого не встановлено, що у діях відповідача не було та не могло бути ознак протиправної поведінки, спрямованої на завдання збитків позивачу, який володів цією земельною ділянкою на підставі Договору.

Також, Головне управління зазначає, що позивачем в обґрунтування позовних вимог подано експертний висновок В-246/1 від 26.07.2023 р. Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати за період з 2018 р. по 2021 р. щодо підтвердження вартості витрат по вирощуванню с/г культур з 2018 р. по 2021 р. з відповідними сільськогосподарськими роботами, згідно калькуляцій по вирощуванню культури на земельній ділянці площею 22,03 га, розташованої на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області та наявності підстав для відшкодування реальних збитків (упущеної вигоди) у сумі 2 058 832,99 грн., безпідставно посилаючись на ЗУ "Про торгово-промислові палати України" (зі змінами і доповненнями) від 02.12.1997 №671/97 ВР та Методику проведення товарознавчої експертизи експертами торгово-промислових палат України, 2014 р., з пропущенням строків позовної давності.

Крім того, відповідач вважає, що передумовою для відшкодування збитків (упущеної вигоди), завданих позивачу як орендарю внаслідок не поновлення договору, визнання укладеної додаткової угоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, проте матеріали додані до позовної заяви не свідчать про складання та затвердження такого акта, тобто він є відсутнім.

Тому, Головне управління вважає, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку, ще не є підставою для його стягнення.

Головне управління вказує, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності у три роки встановлений законом, так як ним заявлено вимогу про відшкодування збитків (упущеної вигоди) за період з 2018 р. по 2021 р., тобто позовна давність за період з 2018 року по 2020 рік сплинула ще в 2021 році та вимоги позивача, за цей проміжок часу, не можуть бути задоволені судом, у відповідності до ст. 267 ЦК України, так як сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, Головне управління наголошує та заявляє, у відповідності до ч. 3 ст. 266 ЦК України, про застосування судом при ухвалені рішення по даній справі строку позовної давності.

Крім того, в експертному висновку В-246/1 від 26.07.2023 р. експертом Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати використовується абстрактна земельна ділянка загальною площею 22,03 га, а не конкретна (спірна) земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, площею 22,03 га, щодо користування якою, на думку позивача, Головне управління ніби то створювало йому перешкоди. Кожна земельна ділянка має індивідуальні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами тощо. Дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їхнього забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами зазначаються в агрохімічному паспорті поля.

Поданий стороною позивача експертний висновок В-246/1 від 26.07.2023 Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати є не належним, не допустимим та не достовірним доказом на підтвердження розміру упущеної вигоди в даних правовідносинах, так як на підставі нього не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, тобто наявність та розмір упущеної вигоди, та підтверджуються іншими засобами доказування, ніж встановлено законодавством у даному випадку щодо існуючого предмету спору.

30.08.2023 до господарського суду, в межах строку, встановленого судом, від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 30.08.2023, в якій позивач зазначає, що відповідач не спростував доводи та аргументи позовної заяви, не надав належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження своїх заперечень. Заперечення Головного управління зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі №912/687/17, які набрали законної сили, та не можуть бути поставлені під сумнів. Позивач стверджує, що він довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у ст. 1173 Цивільного кодексу України, а саме: протиправність дій органу державної влади (відповідача), наявність шкоди (у т. ч. її розмір) і причинний зв`язок між протиправними діями та завданою шкодою чим спростовуються доводи відповідача про відсутність у цьому випадку усіх елементів правопорушення, необхідних для відшкодування шкоди.

У підготовчому засіданні 07.09.2023 господарський суд оголосив перерву до 26.09.2023 на 15:00 год. У підготовчому засіданні 26.09.2023 господарський суд оголосив перерву до 05.10.2023 на 14:30 год.

Ухвалою від 05.10.2023 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрив підготовче провадження та призначив справу №912/1368/23 до судового розгляду по суті на 31.10.2023 о14:30 год.

31.10.2023 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання №9-11-0.6-3673/2-23 від 31.10.2023 витребувати у Головного управління статистики у Кіровоградській області інформацію за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, про дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), витрати, фінансовий результат до оподаткування, податок на прибуток, чистий прибуток (збиток) Фермерського господарства "РИС-К" (ЄДРПОУ 20642999).

Протокольною ухвалою від 31.10.2023 господарський суд залишив клопотання №9-11-0.6-3673/2-23 від 31.10.2023 відповідача без задоволення.

У судовому засіданні 31.10.2023 оголошено перерву до 30.11.2023 об 11:00 год.

У судовому засіданні 30.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Представники відповідача заперечили проти задоволення позову, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин сторін.

Між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (Орендодавець) та ФГ "Рис-К" (Орендар) 05.12.2006 укладено договір оренди №б/н (далі - Договір), відповідно до п. 1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарської сільської ради.

Згідно з п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка площею 22,03 га, в тому числі ріллі - 22,03 га. Кадастровий номер 3520385200:02:000:9019.

Відповідно до п. 7. Договору договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37. Договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами, скріплено печатками та зареєстровано у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за №48.

Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ФГ "Рис-К" 08.09.2011 підписано зміни до договору оренди землі №48 від 19 грудня 2006 року щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та строку дії договору.

Відповідно до п. 7. вказаних змін, договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору оренди №48 від 19 грудня 2006 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У п. 8. змін до договору сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 11 262,94 грн за рік.

Зміни до договору зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000966.

ФГ "Рис-К" у березні 2017 року звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, з вимогами: 1) визнати поновленим договір оренди землі від 05.12.2006; 2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 (у редакції додаткової угоди від 08.09.2011) щодо земельної ділянки площею 22,0352 га ріллі, у редакції, запропонованій позивачем у прохальній частині позову.

В обґрунтування позовних вимог ФГ "Рис-К" зазначило, що строк дії договору оренди землі визначено до 31.10.2016 і господарство 01.02.2017 направило Головному управлінню лист про поновлення строку дії договору разом із проектом додаткової угоди на той самий строк і на тих самих умовах (5 років оренди). Головне управління листом від 14.02.2017 повідомило ФГ "Рис-К" про відмову в поновленні строку дії договору, пославшись на свій попередній лист від 04.11.2016, яким було відмовлено господарству в поновленні строку дії договору на інших умовах (7 років оренди). Лист Головного управління від 14.02.2017 про заперечення щодо поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах (5 років оренди) направлено позивачу з пропуском передбаченого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку.

З огляду на фактичні обставини та підстави позову, ФГ "Рис-К" зазначало, що спір між сторонами виник з підстав реалізації господарством права на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди у зв`язку з поновленням договору оренди на той же строк і на тих самих умовах відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 у справі №912/686/17, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено.

При цьому, в ухвалі Вищого господарського суду України від 05.09.2017 про прийняття касаційної скарги до касаційного провадження вирішено питання про зупинення виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 по справі 912/686/17 до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Постановою Верховного Суду від 22.02.2018 постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 у справі №912/686/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006, укладений між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", зареєстрований в Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 №48, у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000966.

Цим же рішенням суду визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006, укладеного між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Фермерським господарством "Рис-К", у редакції додаткової угоди від 08.09.2011, щодо земельної ділянки площею 22,0352 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, розташованої на території Недогарської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у відповідній редакції.

Постановою Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.07.2020 зазначені судові рішення залишені без змін.

Вказане судове рішення є остаточним у даному спорі.

Таким чином, договір оренди поновлено на той самий строк - п`ять років (до 31.10.2021) та на тих самих умовах.

У постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №912/686/17 зазначено: "Як встановили суди попередніх інстанцій, Позивачем під час розгляду справи, на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у цій справі зареєстровано за собою право оренди на земельну ділянку площею 22,0352 га із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 на новий строк, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №1000209178 від 12.10.2017.

Водночас, судами зазначено, що Відповідач листом №27-11-0.2-10837/2-17 від 06.12.2017 повідомив Позивача про те, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 шляхом поділу на 12 окремих ділянок.

Суди вказали, що доказів надання Позивачем згоди на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять. При цьому, 22.03.2018 скасовано право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3520385200:02:000:9019) на підставі постанови Верховного Суду від 22.02.2018 про скасування постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017, про що міститься відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Право власності на вказані вище 12 земельних ділянок передано Відповідачем Третім особам - громадянам пізніше - у 2018 році, тобто, під час нового розгляду даної справи.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, яка є предметом договору оренди землі від 05.12.2006, під час розгляду даної справи поділена на 12 інших земельних ділянок, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 і на вказані 12 земельних ділянок Третіми особами - громадянами у 2018 році оформлено право власності та присвоєно інші кадастрові номери. Крім того, в подальшому, вказані 12 земельних ділянок передані в орендне користування Третій особі-3 (скаржнику).

Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені Відповідачем після звернення Позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

Відповідно до пункту 12 статті 186 ЗК України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Суди попередніх інстанцій не встановили, що Відповідачем дотримано вимоги пункту 12 статті 186 ЗК України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у Позивача за договором від 05.12.2006.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що Позивач на момент звернення до суду з даним позовом мав статус землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 відповідно до договору від 05.12.2006 з урахуванням обставин, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", за яких цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Проте, внаслідок неправомірних дій Відповідача фактично сформовано 12 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, яка перебувала в орендному користуванні Позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 ЗК України. До того ж, як встановили попередні судові інстанції, доказів надання згоди Позивачем на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять."

Після прийняття Верховним Судом остаточного рішення у справі про поновлення договору оренди землі (постанова від 27.07.2020), ФГ "Рис-К" вживало заходів щодо витребування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі.

30.10.2020 ФГ "РИС-К" звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок на праві оренди відповідно до договору оренди землі, поновленому судовими рішеннями у справі №912/686/17.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2023 по справі №398/3913/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ФГ "Рис-К" не зможе відновити реєстрацію свого права користування земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 у справі №912/686/17 в Державному реєстрі речового права, а витребування у відповідачів земельних ділянок не призведе до поновлення права ФГ "Рис-К", оскільки, обов`язковою умовою законної оренди станом на сьогоднішній день є державна реєстрація права такої оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, строк дії договору оренди, на момент ухвалення судом рішення, вже закінчився.

У рішенні Олександрійського міськрайонного суду від 20.07.2023 у справі №398/3913/20 встановлено, що земельні ділянки 3520385200:02:000:5148, 3520385200:02:000:5149, 3520385200:02:000:5151, 3520385200:02:000:5155, 3520385200:02:000:5156 (які надані у приватну власність) об`єднані 14.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0464 площею 9,9000 га. У подальшому земельні ділянки 3520385200:02:000:5154, 3520385200:02:000:5153, 3520385200:02:000:5152 (які надані у приватну власність) об`єднані 14.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0465 площею 5,9399 га. У подальшому земельні ділянки 3520385200:02:000:5157, 3520385200:02:000:5158, 3520385200:02:000:5150 (які надані у приватну власність) об`єднані 14.05.2018, а замість них сформована земельна ділянка 3520385200:02:000:0466 площею 5,9400 га.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:000:0464 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2020 №923.

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 25.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки 3520385200:02:000:0465 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 11.08.2020 №940.

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 24.05.2018 (у редакції додаткової угоди від 02.09.2020), укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником 1/2 частки земельної ділянки 3520385200:02:000:0466 є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя від 07.10.2019 №472 (спадкова справа №20/2019, заведена у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А.).

Разом з тим, власниками по 1/6 частки земельної ділянки 3520385200:02:000:0466 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.10.2020 (спадкова справа №20/2019, заведена у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А.).

Таким чином, власниками земельної ділянки 3520385200:02:000:0466 є ОСОБА_3 (1/2 частки), ОСОБА_4 (1/6 частки), ОСОБА_5 (1/6 частки) та ОСОБА_4 (1/6 частки).

Також на вказану земельну ділянку 25.05.2018 зареєстровано право оренди ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" на підставі договору оренди землі від 25.05.2018, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра", строком на 7 років.

Зважаючи на поділ орендованої позивачем земельної ділянки та надання новоутворених земельних ділянок у власність фізичним особам, позивач не зміг реалізувати свої права за Договором оренди.

Позивач стверджує, що саме протиправні дії Головного управління призвели до неможливості використання ФГ "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що мало наслідком завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

За доводами позивача, внаслідок створених Головним управлінням реальних перешкод у користуванні земельною ділянкою, ФГ "Рис-К" не отримало таких доходів, які могло би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

При цьому, ФГ "Рис-К" мало б реальну можливість обробляти земельну ділянку, засівати її та збирати врожай, маючи відповідну техніку та засоби.

Позивач стверджує, що через протиправні дії Головного управління, що підтверджено постановою Верховного Суду від 27.07.2020 у справі №912/686/17, а також причинно-наслідковий зв`язок між такими діями Головного управління та спричиненими збитками ФГ "Рис-К" у формі упущеної вигоди, господарство не одержало доходів з використання земельної ділянки площею 22,03 га, розташованої на території с. Недогарки, Олександрійського району Кіровоградської області з 2018 по 2021 роки включно.

Отже, за доводами позивача, відповідач заподіяв йому збиток у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2 058 832,99 грн (розрахунок здійснений з врахуванням експертних висновків від 26.07.2023 №246/1 та від 27.07.2023 №246/3).

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил наведеної вище статті. Загальне поняття "збитки" складається із двох складових: по-перше, "реальна шкода" (1) витрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі; 2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права); по-друге, "збитки" (упущена вигода, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).

З огляду на зазначені положення законодавства, такий спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів як відшкодування збитків, спрямований на відновлення порушеного майнового стану потерпілої особи та на усунення негативних майнових наслідків, що настали. Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З урахуванням положень ст. 74 ГПК України, обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається саме на позивача. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд приходить до висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у зв`язку з таким.

Між позивачем та відповідачем існували правовідносини щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, загальною площею 22,03 га, в тому числі ріллі - 22,03 га.

Рішенням та постановою судів у справі №912/686/17 встановлено, що перебіг строку дії договору оренди землі розпочався після його реєстрації з 19.12.2006 та закінчувався 19.12.2011. Внаслідок внесення змін до договору оренди землі №48 від 19.12.2006 згідно додаткової угоди від 08.09.2011 продовжено строк дії договору на 5 років (п. 7 договору в зміненій редакції).

Зміни до договору зареєстровані в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000966.

Відповідно до ст. 18, 20 ЗУ "Про оренду землі", у редакції чинній на момент укладення змін до зазначеного договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, ФГ "Рис-К" набуло права користування (оренди) зазначеною в договорі земельною ділянкою з 31.10.2011 до 31.10.2016.

Судами у справі №912/686/17 встановлено, що строк дії Договору закінчувався 31.10.2016, тоді як жодних заперечень відповідача щодо поновлення Договору в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та направлених в межах місячного строку після закінчення строку Договору матеріали справи не містять. Лист-повідомлення від 04.11.2016 №Ф-17433/0-9940/0/6-16 таким запереченням не являється, оскільки даний лист є відповіддю на звернення позивача від 16.09.2016, що стосувалось реалізації позивачем переважного права. Зазначено також, що відповідь на вказане звернення позивача від 14.02.2017 №Ф-1235/0-1501/0/6-17 не є запереченням орендодавця, направленим в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренди землі", оскільки виходить за межі встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку з чим господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем порушено право позивача на поновлення договору і на укладення відповідної додаткової угоди.

На підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №912/686/17 зареєстровано за позивачем право оренди на земельну ділянку площею 22,0352 га із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 на новий строк, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №1000209178 від 12.10.2017.

Судами зазначено, що відповідач листом №27-11-0.2-10837/2-17 від 06.12.2017 повідомив ФГ "Рис-К" про те, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 шляхом поділу на 12 окремих ділянок.

Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у справі №912/686/17, поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області після звернення ФГ "Рис-К" до суду з позовом про поновлення договору оренди землі та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

При цьому, такий поділ здійснено Головним управлінням вже після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 20.09.2017, незважаючи на той факт, що виконання судових рішень були зупиненні до закінчення їх перегляду в порядку касації, що свідчить про його недобросовісність.

Разом з цим, право власності на вказані 12 земельних ділянок передано Головним управлінням третім особам у 2018 році, тобто під час нового розгляду справи №912/686/17.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

У даному випадку відповідач діяв з порушенням принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України), оскільки використав свої повноваження (поділ орендованої земельної ділянки з подальшою передачею новоутворених земельних ділянок у приватну власність) на шкоду своєму контрагенту за договором оренди землі №48 від 19.12.2006 із змінами від 31.10.2011 за №352030004000966, строк дії якого не скінчився.

Відповідач знав чи повинен був знати, що у справі №912/686/17 може бути ухвалено рішення, яким буде визнано укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії договору, та передбачити наслідки виконання такого рішення. Натомість своїми діями відповідач унеможливив виконання остаточного судового рішення.

Відповідно до п. 12 ст. 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Судовими рішеннями у справі №912/686/17 встановлено, що відповідачем не дотримано вимоги п. 12 ст. 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у ФГ "РИС-К".

Отже, в діях відповідача є ознаки протиправної поведінки.

У п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пункти 1 та 27 договору оренди землі №48 від 19.12.2006 зі змінами від 31.10.2011 за №352030004000966 передбачали, що орендодавець надає/передає земельну ділянку в строкове платне користування. До закінчення строку договору оренди землі орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав, у результаті дій відповідача. Таким чином, відповідач порушив своє зобов`язання.

Згідно з п. "д" ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/7511/20.

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Обґрунтовуючи наявність збитків у формі упущеної вигоди, позивач стверджує, що протягом 2018-2021 року він мав можливість обробляти орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, у результаті чого отримати прибуток від реалізації врожаю.

Доводячи можливість обробітку землі, позивач надав суду докази існування у фермерського господарства права власності на сільськогосподарську техніку, а саме: копії свідоцтва про реєстрацію за позивачем комбайна зернозбирального, трактора колісного CASE IH PUMA 155, трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, трактора колісного БЕЛАРУС-892,; копії видаткових та податкових накладних на купівлю плугу оборотного п`ятикорпусного навісного DP-165, катка подрібнювача Shreder L60/470W, сцепки ЗПГ-15, культиватора без підкормочного, сіялки універсальної пневматичної; копію договору купівлі-продажу, видаткової накладної та акту приймання-передачі ДЛ-4 агрегату ґрунтообробного; видаткову накладну, акт приймання-передачі машини МВД-3300.

Звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, подані позивачем до територіальних органів Держстату у 2018-2021 роках, підтверджують виробництво ФГ "Рис-К" зернових та технічних культур у вказаний період.

Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою 26.07.2023 надано експертний висновок В-246/1, за яким загальна вартість витрат по вирощуванню на земельній ділянці площею 22,03 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області, згідно калькуляції на проведення технологічних операцій по вирощуванню: ячменю на зерно у 2018 році становить 3 475,70 грн на один га; кукурудзи на зерно у 2019 році - 3 948,29 грн на один га; соняшника на зерно у 2020 році - 4 782,40 грн на один га; озимої пшениці на зерно у 2021 році - 4 541,99 грн на один га.

Вартість витрат по вирощуванню с/г культур з відповідними сільськогосподарськими роботами розрахована експертом на підставі калькуляції ФГ "РИС-К", у ній враховано кількість витраченого дизпалива, оплата праці, вартість насіння, гербіциду та міндобрив для відповідних робіт.

На підтвердження даних, зазначених у висновку В-246/1, до позовної заяви додано копії звітів ФГ "РИС-К" про використання добрив і пестицидів, актів витрати насіння і садивного матеріалу за 2018-2021 роки, копії договорів поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних щодо закупівель господарством палива дизельного, добрив, насіння, гербіцидів.

За експертним висновком Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати В-246/3 від 27.07.2023 сума грошових коштів, які ФГ "РИС-К" могло би виручити з продажу зібраного на земельній ділянці площею 22,03 га, розташованій на території с. Недогарки (за межами населеного пункту) Олександрійського району Кіровоградської області: ярого ячменю на 01.08.2018 складає 386 143,50 грн; кукурудзи на 01.11.2019 складає 644 415,20 грн; соняшнику на 01.10.2020 складає 626 110,00 грн; пшениці озимої на 01.08.2021 складає 771 131,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Враховуючи розмір грошових коштів, які позивач міг отримати від продажу сільськогосподарських культур на орендованій земельній ділянці, та розмір витрат, які він при цьому мав понести, сума упущеної вигоди складає 2 058 832,99 грн.

У судових рішеннях у справі №912/686/17 встановлено, що позивач належним чином виконував зобов`язання за договором оренди землі, заборгованості перед бюджетами зі сплати орендної плати не мав.

Щодо заперечень відповідача про не доведеність розміру збитків, відсутність комісійного акту визначення розміру збитків згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, господарський суд вважає, що недодержання досудового порядку вирішення спору в даному випадку не є перешкодою для захисту прав у суді.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідач, заперечуючи проти розміру збитків, які просить стягнути позивач, та ставлячи під сумнів висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, іншого розміру збитків не доводить, хоча він не позбавлений права звернутись до відповідної комісії задля визначення збитків у Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993, на який він посилається.

Реалізуючи принцип змагальності сторін відповідач також не ініціював проведення у справі судової експертизи, клопотання про витребування судом інформації від Головного управління статистики у Кіровоградській області про дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), витрати, фінансовий результат до оподаткування, податок на прибуток, чистий прибуток (збиток) ФГ "РИС-К" подав після закриття підготовчого провадження у справі.

Відповідач, посилаючись на неврахування експертом властивостей конкретної земельної ділянки, агрохімічний паспорт поля не надав, а також не врахував, що позивач після поділу орендованої земельної ділянки на частини та передачі їх у приватну власність, втратив доступ до земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Проаналізувавши викладені вище обставини та докази, суд вважає, що позивач довів, що доходи, які він міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Також позивач довів факти вжиття ним заходів щодо одержання таких доходів, а саме позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№912/686/17, №912/4396/16, №398/3913/20).

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 08.05.2018 у справі №920/316/17, від 21.12.2018 у справі №920/31/18, згідно з якою причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

У даній справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід. Отже, існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою.

Згідно ч. 1-2, 4 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення.

За змістом приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, суд вважає необхідним здійснити стягнення в розмірі 2 058 832,99 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно ст. 257-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків за 2018-2021 роки, про розмір збитків позивач міг довідатись на дату продажу врожаю, яка визначена у експертному висновку В-246/3, 01.08.2018, 01.11.2019, 01.10.2020, 01.08.2021, тобто строк позовної давності за вимогами 2018 року мав сплити у 2021 році, 2019 року - в 2022 році, 2020 року - в 2023 році, 2021 року - в 2024 році.

Однак з 02.04.2020 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, за положеннями якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) карантин на всій території України був встановлений з 12.03.2020 до 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Отже, у суду немає підстав застосовувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки такий строк не пропущено.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФГ "Рис-К" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 30 882,50 грн підлягає покладенню та стягненню з Державного бюджету України на користь ФГ "Рис-К", у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Крім того, господарським судом враховано, що 27.07.2023 разом з позовом позивач подав до господарського суду заяву №б/н від 27.07.2023 по вирішення питань про розподіл судових витрат, відповідно до якої, керуючись ст. 221 ГПК України, просить вирішити питання про стягнення судових витрат, понесених ФГ "РИС-К" після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 221, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Рис-К" (код ЄДР 20642999, вул. Садова, 24, с. Недогарки, Олександрійського району, Кіровоградської області, 28033) 2 058 832,99 грн на відшкодування збитків у формі упущеної вигоди, а також 30 882,50 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 11.12.2023.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.