Рішення

від 23.11.2023 по справі 916/966/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/966/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (код ЄДРПОУ 36422974, 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В)

до відповідача: Фермерського господарства "Людміла" (код ЄДРПОУ 42805063, 74000, Херсонська обл., Високопільський р-н, смт. Високопілля, вул. Андреєва, буд. 23)

про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави

за участю представників сторін:

від позивача: Чередніченко М.М., адвокат, ордер серія ВН №1106666 від 07.02.2022

від відповідача: Милостива І.О., адвокат, ордер серія АІ №1408348 від 30.05.2023

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Фермерського господарства "Людміла" про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про порушення відповідачем договірних зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору від 02.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.05.2023 та вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою суду від 04.05.2023 було відкладено підготовче засідання на 01.06.2023.

Ухвалою від 01.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 02.07.2023, закрито підготовче провадження у справі №916/966/23 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 29.06.2023.

В судовому засіданні 29.06.2023 оголошено перерву до 28.07.2023.

13.07.2023 до суду звернувся представник позивача із заявами про зміну предмета позову та поновлення строку на подання заяви про зміну предмета позову.

28.07.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості сторонам врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди у справі.

31.07.2023 ухвалено повернутись на стадію підготовчого провадження у справі №916/966/23 та замінено судове засідання щодо розгляду справи по суті підготовчим засіданням; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про поновлення строку на подання заяви про зміну предмета позову задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" строк на подання заяви про зміну предмета позову; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" від 13.07.2023 про зміну предмета позову задоволено; змінено предмет позову у справі №916/966/23 та ухвалено вважати заявленими Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Фермерського господарства "Людміла" наступні вимоги: "Стягнути з Фермерського господарства "Людміла" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором №50018969 від 02.03.2021 у розмірі 1130398,78 грн."; призначено підготовче засідання у справі на 31.08.2023.

Ухвалою суду від 31.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.09.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 28.09.2023, не відбулося.

Ухвалою від 29.09.2023 постановлено провести підготовче засідання у справі №916/966/23 впродовж розумного строку та призначено судове засідання у справі на 25.10.2023.

В судовому засіданні 25.10.2023 оголошено перерву до 01.11.2023.

В судовому засіданні 01.11.2023 оголошено перерву до 23.11.2023 та зобов`язано позивача надати розширений розрахунок заявленої до стягнення заборгованості.

21.11.2023 позивачем подано пояснення щодо розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

23.11.2023 відповідачем подано додаткові пояснення по справі.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що з огляду на форс-мажорні обставини, а саме проведення бойових дій та тимчасової окупації за місцезнаходженням відповідача, останній був позбавлений можливості отримувати будь-яку поштову або електронну кореспонденцію, та не отримував, починаючи з лютого 2022 року, жодного листа або рахунку від позивача. Таким чином, оскільки відповідач не отримував жодного рахунку починаючи з лютого 2022 року з незалежних від нього обставин, слід вважати, що строк оплати вказаних позивачем рахунків не настав, а позов подано передчасно. Також відповідач припускає, що позивачем було змінено графік погашення кредиту, наприклад, у випадку збільшення процентної ставки, про що відповідача не було повідомлено належним чином. Крім того, відповідач, як на підставу звільнення від обов`язку оплати заборгованості, посилається на форс-мажорні обставини, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф.

В подальшому, під час розгляду справи по суті представник відповідача наполягала, що відповідач не був ознайомлений зі змістом Загальних умов кредитування, на які посилається позивач. Відповідач не підписував жодних додаткових умов окрім кредитного договору, а отже такі умови не розповсюджуються на відповідача. Загальні умови, на переконання відповідача, могли багаторазово змінюватись позивачем в односторонньому порядку і стає незрозумілим, яка саме редакція умов використовується позивачем для обґрунтування позову.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.11.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (позивач, компанія) та Фермерським господарством "Людміла" (відповідач, позичальник) укладено Кредитний договір №50018969, в якому зазначено, що Договір між сторонами складають цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні Кредиту.

Основними умовами фінансової операції - Кредиту є: сума кредиту - 1630888,00 грн.; строк кредиту - 60 місяців; сума додаткового кредиту - 434223,95 грн.; процентна ставка (річна) - 15,99%; змінювана відповідно до пункту 2.1 Загальних умов кредитування; разова комісія за надання кредиту - 1,00% від суми кредиту; цільове призначення кредиту - на придбання автомобіля марки VW, модель VW Touareg Ambience 3.0 V6 TDI, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2,967 куб.см., рік випуску 2021; перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в розмірі - 407722,00 грн.; ціна автомобіля відповідно до Договору з дилером в розмірі - 2038610,00 грн.; спосіб надання кредиту - перерахування на рахунок ТОВ "ЮГ-АВТО" з призначенням платежу: за придбання автомобіля; цільове призначення Додаткового кредиту: на добровільне страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору; страхова компанія - СК ARX, AT. Позичальник доручає компанії перераховувати страхові премії на користь зазначеної страхової компанії рівними місячними платежами на банківські реквізити страхової компанії, вказані у цьому кредитному договорі, якщо інше не передбачено відповідним договором страхування.

Усі платежі за кредитним договором мають бути сплачені в гривнях відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком до цього кредитного договору та його невід`ємною частиною.

Також сторони визначили, що кредитний договір є індивідуальною частиною договору про надання фінансових послуг в розумінні ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-ІІІ. Сторони погодили, що кредитний договір містить усі умови, передбачені для такого виду договору (ч.1 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-ІІІ).

Підписанням цього договору позичальник приєднується до Загальних умов надання та обслуговування кредитів, що надаються ТОВ "Порше Мобіліті" (які є публічною частиною договору), які застосовуються до кредитних договорів з фізичними особами/юридичними особами/фізичними особами-підприємцями з визначенням зобов`язань в гривні та розміщені на офіційному веб-сайті компаній за адресою www.porshefinance.ua.

Позичальник погоджується з тим, що компанія має право встановлювати оновлені редакції Загальних умов кредитування та публікувати нові версії Загальних умов кредитування на сайті компанії.

Якщо інше не буде вказано в оновленій редакції Загальних умов кредитування, нова редакція Загальних умов кредитування буде застосовуватися до кредитного договору позичальника через 30 календарних днів після дати їх публікації на сайті компанії.

Позичальник підтверджує отримання примірника Загальних умов кредитування у дату підписання цього кредитного договору.

Підписанням цього кредитного договору позичальник підтверджує, що компанія виконала свій обов`язок, передбачений ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-ІІІ, та до укладення кредитного договору повідомила позичальника про інформацію, яка передбачена ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-ІІІ.

Позичальник зобов`язаний забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору та до повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором у страховій компанії, яка авторизована компанією та на умовах відповідно до Загальних умов надання та обслуговування кредитів, що надаються ТОВ "Порше Мобіліті".

Сторони погодили, що порядок внесення змін і припинення Кредитного договору, Загальних умов кредитування та Графіку погашення кредиту визначено у Загальних умовах кредитування, до яких приєднується позичальник підписанням кредитного договору.

Сторони погодили, що права та обов`язки сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Кредитного договору, Загальних умов кредитування та Графіку погашення кредиту визначено у Загальних умовах кредитування, до яких приєднується позичальник підписанням кредитного договору.

Договір підписано представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

Також, сторонами підписано графік погашення кредиту до кредитного договору від 02.03.2021 №50018969.

За умовами п.1.1 Загальних умов надання та обслуговування кредитів, що надаються ТОВ "Порше Мобіліті", в редакції, що діє з 20.01.2020, компанія зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі/розмірі, визначеній/ому у кредитному договорі в українських гривнях. Компанія також може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту, а також на інші види страхування у сумі, визначеній у кредитному договорі.

Згідно п.1.2 Загальних умов, позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п.1.4.1 Загальних умов, надання кредиту здійснюється починаючи з дати укладення кредитного договору. Датою надання кредиту є дата списання коштів у сумі кредиту з рахунка компанії відповідно до умов кредитного договору. Строк виконання зобов`язань погоджується сторонами у Графіку погашення кредиту. Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в строки, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

За умовами п.1.4.2 Загальних умов, до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк, відповідно до Графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за три робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за відповідним рахунком. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Згідно п.1.4.3 Загальних умов, кредит та додатковий кредит (платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій) вважається повернутим, а відповідний обов`язок позичальника з повернення/сплати коштів виконаним з моменту зарахування грошових коштів у відповідному розмірі на банківський рахунок компанії, вказаний в кредитному договорі або повідомлений компанією позичальнику додатково. Позичальник повинен забезпечити, щоб у платіжному дорученні на перерахування грошових коштів було правильно зазначено номер та дату кредитного договору.

Згідно п.п.2.1, 2.4, 2.5 Загальних умов, за використання кредиту у межах встановленого строку кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою, визначеною у кредитному договорі. Процентна ставка може бути фіксованою або змінюваною. Нарахування процентів: щомісячно, відповідно до Графіка погашення кредиту. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Строк сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в строки та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів (стаття 3).

Відповідно до пунктів 12.1-12.7 Загальних умов, компанія надає позичальнику Додатковий кредит на страхування у сумі та на умовах, зазначених у кредитному договорі. Цільовим призначенням Додаткового кредиту є сплата страхових платежів відповідно до Договору страхування відповідного виду, укладеного позичальником на виконання умов кредитного договору. Сума Додаткового кредиту дорівнює сумі страхових платежів, які має сплатити позичальник відповідно до Договору страхування за весь час, що залишається до припинення кредитного договору. Додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або іншому документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до Договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами. Позичальник доручає компанії перераховувати страхові премії на користь страхової компанії рівними місячними платежами. Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії Додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування Додатковим кредитом відповідно до умов кредитного договору. Проценти за Додатковим кредитом нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за процентною ставкою, що вказана у кредитному договорі та відповідно до Графіка погашення кредиту. На будь-який день фактична заборгованість позичальника за Додатковим кредитом складає суму, перераховану страховику компанією відповідно до кредитного договору і не погашену позичальником.

До матеріалів справи позивачем також надано Договір купівлі-продажу №45980 від 18.12.2020, укладений між ТОВ "ЮГ-АВТО" та ФГ "Людміла", предметом якого є купівля-продаж транспортного засобу (автомобілю) VW Touareg; Договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті, укладений між ФГ "Людміла" та СК "ARX", №гк26062ак1ф від 05.03.2021, з порядком (графіком) сплати страхових платежів.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем 09.03.2021 на підставі платіжного доручення №13424 було перераховано на рахунок ТОВ "ЮГ-АВТО" 1630888,00 грн. (призначення платежу: оплата за авто згідно КД 50018969 від 02.03.2021, ФГ "Людміла").

Також, відповідачу було надано Додатковий кредит у розмірі 434223,95 грн. для сплати страхових платежів.

Відповідно до довідки ТОВ "Порше Мобіліті" (т.1 а.с.158-159), за період з квітня 2021 по листопад 2022 товариством на користь Страхової компанії "ARX" було перераховано 144741,40 грн. в рахунок погашення страхових платежів.

При цьому позивач зауважив про неможливість подання відповідного платіжного доручення про сплату страхових платежів, оскільки щомісячно сплачує страхові платежі одним платежем за декількох клієнтів, а надання платіжного доручення призведе до розголошення персональних даних інших клієнтів товариства.

До позовної заяви позивачем додано рахунки-фактури на загальну суму 228325,63 грн. за період з 01.03.2022 до 01.11.2022.

До заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем було додано рахунки-фактури за період з 01.12.2022 до 02.01.2023 на загальну суму 25309,26 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до п.1.4.2 Загальних умов, ним було сформовано для оплати відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за березень 2022 - січень 2023. Рахунки за період з 01.03.2022 до 01.11.2022 направлено електронною поштою 12.12.2022 разом з вимогою про дострокове повернення кредиту, а рахунки за період з 01.12.2022 до 02.01.2023 на загальну суму 25309,26 грн. направлено не було.

Таким чином, за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 253635,89 грн. за вказаними рахунками.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору та порушення термінів повернення кредиту, 12.12.2022 позивачем направлено відповідачу вимогу щодо достроковго повернення кредиту та сплату заборгованості за договором, якою ТОВ "Порше Мобіліті" вимагав від відповідача достроково повернути кредит у повному обсязі та сплатити заборгованість.

Як зазначає позивач, оскільки АТ "Укрпошта" не приймало поштові відправлення у Херсонську область, означену вимогу було підписано електронним цифровим підписом та направлено електронною поштою на електронну адресу відповідача, зазначену у кредитному договорі.

Однак, вимога позивача була залишена без відповіді та належного реагування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з дострокового повернення кредиту у розмірі 876763,89 грн., що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом, відповідно якого останній просить стягнути з відповідача 1130398,78 грн. (253635,89 грн. прострочених платежів + 876763,89 грн. дострокового повернення кредиту).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" та Фермерським господарством "Людміла" укладено Кредитний договір №50018969, в якому зазначено, що Договір між сторонами складають цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні Кредиту.

Основними умовами фінансової операції - Кредиту є: сума кредиту - 1630888,00 грн.; строк кредиту - 60 місяців; сума додаткового кредиту - 434223,95 грн.; процентна ставка (річна) - 15,99%; змінювана відповідно до пункту 2.1 Загальних умов кредитування; разова комісія за надання кредиту - 1,00% від суми кредиту; цільове призначення кредиту - на придбання автомобіля марки VW, модель VW Touareg Ambience 3.0 V6 TDI, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2,967 куб.см., рік випуску 2021; перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в розмірі - 407722,00 грн.; ціна автомобіля відповідно до Договору з дилером в розмірі - 2038610,00 грн.; спосіб надання кредиту - перерахування на рахунок ТОВ "ЮГ-АВТО" з призначенням платежу: за придбання автомобіля; цільове призначення Додаткового кредиту: на добровільне страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору; страхова компанія - СК ARX, AT. Позичальник доручає компанії перераховувати страхові премії на користь зазначеної страхової компанії рівними місячними платежами на банківські реквізити страхової компанії, вказані у цьому кредитному договорі, якщо інше не передбачено відповідним договором страхування.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем 09.03.2021 на підставі платіжного доручення №13424 було перераховано на рахунок ТОВ "ЮГ-АВТО" 1630888,00 грн. (призначення платежу: оплата за авто згідно КД 50018969 від 02.03.2021, ФГ "Людміла" - т.1 а.с.110).

Також, відповідачу було надано Додатковий кредит у розмірі 434223,95 грн. для сплати страхових платежів.

Відповідно до довідки ТОВ "Порше Мобіліті" (т.1 а.с.158-159), за період з квітня 2021 по листопад 2022 товариством на користь Страхової компанії "ARX" було перераховано 144741,40 грн. в рахунок погашення страхових платежів.

При цьому позивач зауважив про неможливість подання відповідного платіжного доручення про сплату страхових платежів, оскільки щомісячно сплачує страхові платежі одним платежем за декількох клієнтів, а надання платіжного доручення призведе до розголошення персональних даних інших клієнтів товариства.

Позивачем, відповідно до п.1.4.2 Загальних умов, було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за березень 2022 - січень 2023, які залишилися неоплаченими, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 253635,89 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору та порушення термінів повернення кредиту, 12.12.2022 позивачем направлено відповідачу вимогу щодо достроковго повернення кредиту та сплату заборгованості за договором, якою ТОВ "Порше Мобіліті" вимагав від відповідача дострокового повернення кредиту у повному обсязі та заборгованості.

Вказану вимогу було підписано електронним цифровим підписом та направлено електронною поштою на електронну адресу відповідача, зазначену у кредитному договорі (т.1 а.с.55-56).

Однак, вимога позивача була залишена без відповіді та належного реагування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з дострокового повернення кредиту у розмірі 876763,89 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що з огляду на форс-мажорні обставини, а саме проведення бойових дій та тимчасової окупації за місцезнаходженням відповідача, останній був позбавлений можливості отримувати будь-яку поштову або електронну кореспонденцію, та не отримував, починаючи з лютого 2022 року, жодного листа або рахунку від позивача. Таким чином, оскільки відповідач не отримував жодного рахунку починаючи з лютого 2022 року з незалежних від нього обставин, слід вважати, що строк оплати вказаних позивачем рахунків не настав, а позов подано передчасно. Також відповідач припускає, що позивачем було змінено графік погашення кредиту, наприклад, у випадку збільшення процентної ставки, про що відповідача не було повідомлено належним чином. Крім того, відповідач, як на підставу звільнення від обов`язку оплати заборгованості, посилається на форс-мажорні обставини, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф.

В подальшому, під час розгляду справи по суті представник відповідача наполягала, що відповідач не був ознайомлений зі змістом Загальних умов кредитування, на які посилається позивач. Відповідач не підписував жодних додаткових умов окрім кредитного договору, а отже такі умови не розповсюджуються на відповідача. Загальні умови, на переконання відповідача, могли багаторазово змінюватись позивачем в односторонньому порядку і стає незрозумілим, яка саме редакція умов використовується позивачем для обґрунтування позову.

З приводу заперечень відповідача суд зауважує наступне.

Що стосується тверджень щодо неотримання рахунків на оплату.

Так, до позовної заяви позивачем додано рахунки-фактури на загальну суму 228325,63 грн. за період з 01.03.2022 до 01.11.2022 (т.1 а.с.43-51).

До заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем було додано рахунки-фактури за період з 01.12.2022 до 02.01.2023 на загальну суму 25309,26 грн. (т.1 а.с.113-114).

Як зазначає позивач, відповідно до п.1.4.2 Загальних умов, ним було сформовано для оплати відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за березень 2022 - січень 2023. Рахунки за період з 01.03.2022 до 01.11.2022 направлено електронною поштою 12.12.2022 разом з вимогою про дострокове повернення кредиту, а рахунки за період з 01.12.2022 до 02.01.2023 на загальну суму 25309,26 грн. направлено не було.

За умовами п.1.4.2 Загальних умов, до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк, відповідно до Графіка погашення кредиту.

В свою чергу, у разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за три робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за відповідним рахунком. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов`язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Таким чином, з урахуванням наведеного пункту Загальних умов, у разі неотримання рахунку на оплату відповідач був зобов`язаний звернутись до позивача за відповідним рахунком.

Доказів звернення до позивача за відповідними рахунками відповідачем до суду не подано.

Водночас, суд зауважує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку своєчасної оплати кредитних платежів.

Суд звертає увагу, що 02.03.2021 сторонами було підписано графік погашення кредиту, який, в тому числі, містить розмір щомісячних сум платежу, дату оплати та платіжні реквізити для погашення кредиту.

Таким чином, відсутність рахунку на оплату, за умови його неотримання відповідачем, не позбавляла останнього виконувати свої зобов`язання у встановлені договором порядку і строки.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем можливо було змінено графік погашення кредиту, то дані твердження не підтверджені жодними доказами.

При цьому, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відносно тверджень відповідача про те, що відповідач не був ознайомлений зі змістом Загальних умов кредитування, на які посилається позивач; не підписував жодних додаткових умов окрім кредитного договору, а отже такі умови не розповсюджуються на відповідача, то суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено вище, 02.03.2021 між сторонами було підписано кредитний договір, в якому, крім іншого, відповідач зазначив про наступне:

- підписанням цього договору позичальник приєднується до Загальних умов надання та обслуговування кредитів, що надаються ТОВ "Порше Мобіліті" (які є публічною частиною договору), які застосовуються до кредитних договорів з фізичними особами/юридичними особами/фізичними особами-підприємцями з визначенням зобов`язань в гривні та розміщені на офіційному веб-сайті компаній за адресою www.porshefinance.ua.

- позичальник погоджується з тим, що компанія має право встановлювати оновлені редакції Загальних умов кредитування та публікувати нові версії Загальних умов кредитування на сайті компанії.

- якщо інше не буде вказано в оновленій редакції Загальних умов кредитування, нова редакція Загальних умов кредитування буде застосовуватися до кредитного договору позичальника через 30 календарних днів після дати їх публікації на сайті компанії.

- позичальник підтверджує отримання примірника Загальних умов кредитування у дату підписання цього кредитного договору.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано Загальні умови надання та осблуговування кредитів, що надаються ТОВ "Порше Мобіліт", в редакції, що діє з 20.01.2020.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що він не був ознайомлений з Загальними умовами кредитування.

Крім того, суд зауважує, що за приписами ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти задоволення позову з підстав не ознайомлення з Загальними умовами кредитування; під час розгляду справи по суті суду не доведено, що відповідач не заперечив проти вказаної обставини з підстав, що не залежали від нього.

21.11.2023 позивачем було надано до суду пояснення щодо розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з якого слідує, що відповідачем були здійснені переплати протягом періоду дії договору. У зв`язку із здійсненням переплат, 28.02.2023 зі сторони відповідача була здійснена автоматична рекалькуляція (зменшення) суми кредиту, відповідно до якої зменшилась як сума залишку після оплати рахунків, так і сума періодичних платежів.

При цьому, як стверджує позивач, від відповідача не надходило заперечень щодо того, що у рахунках вказані менші суми, ніж у первинному графіку.

В свою чергу, суд не погоджується з твердженням відповідача відносно того, що таким чином позивачем в порушення умов договору було змінено графік платежів в односторонньому порядку, оскільки можливість зменшення суми кредиту передбачена пунктом 3.1.2 загальних умов кредитування. Тим більше, саме відповідачем здійснювались платежі у більшому розмірі, що мало наслідком зміну розміру щомісячних платежів у бік їх зменшення.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заявленої до стягнення заборгованості.

Отже, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Що стосується посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд звертає увагу на наступне.

Визначення обставин непереборної сили дається у Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вказаного Закону, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

До надзвичайних можна зарахувати такі обставини, настання яких сторони не очікують за звичайного перебігу справ, і настання яких добросовісна та розумна сторона не могла очікувати та передбачити навіть, якби проявила достатньої міри обачливість. Невідворотними ж є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належної міри обачливості та застосування розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Тобто ключовою умовою є те, що форс-мажор робить неможливим виконання зобов`язання у принципі, незалежно від тих зусиль і матеріальних витрат, яких сторона зазнала чи могла зазнати, а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Так, суд зазначає, що форс-мажор (переклад з французької мови - вища сила) - це непередбачувані обставини, які не залежать від волі сторін договору, за яких неможливо виконати покладені на них зобов`язання.

Компетентними органами щодо засвідчення обставин непереборної сили законодавством визначено Торгово-промислову палату України та 25 регіональних торгово-промислових палат: 24 обласних та міста Києва (далі - ТПП).

Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 3.1 Регламенту, засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі також - Регламент ТПП) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Згідно із п.3.3. Регламенту ТПП, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП).

Суд наголошує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах європейського договірного права (ст. 8.108 (3), присвячена питанням форс-мажору) указано, що сторона, яка не виконує зобов`язання, має впевнитися в тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання інша сторона отримала впродовж розумного строку після того, як сторона, яка не виконує, дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Згідно ст. 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, яка набула чинності для України з 01.02.91, визначено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було зумовлене перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати взяття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків. Сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність виконання. Якщо інша сторона не отримала повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов`язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.

Згідно з положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільнена від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини стороні необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

І, найголовніше, відповідно до положень чинного законодавства, наявність форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, а не від виконання самого зобов`язання.

В матеріалах справи відсутня довідка (сертифікат) Торгово-промислової палати на підтвердження неможливості виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором, якщо це невиконання виявилсь наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти.

Крім цього, в даному випадку судом задоволено вимогу про стягнення основної заборгованості, вимога про стягнення пені (штрафу) в якості відповідальності за порушення виконання зобов`язань позивачем не заявлялась.

Крім того суд зауважує, що у разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов`язань відсутні.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Людміла" (код ЄДРПОУ 42805063, 74000, Херсонська обл., Високопільський р-н, смт. Високопілля, вул. Андреєва, буд. 23) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (код ЄДРПОУ 36422974, 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) - заборгованість за кредитним договором від 02.03.2021 у розмірі 1130398 (один мільйон сто тридцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 78 коп., 16955 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 98 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

У зв`язку призупиненням роботи АС "Діловодство спеціалізованого суду" з 30.11.2023 по 07.12.2023 (включно), що зумовлено несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, повний текст рішення суду підписано 08 грудня 2023 р.