Ухвала

від 07.12.2023 по справі 910/9137/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9137/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 (суддя Андреїшина І. О.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (головуючий суддя Шаптала Є. Ю., судді Гончаров С. А., Тищенко О. В.)

у справі № 910/9137/23

за позовом Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради

до 1) Державного спеціалізованого господарства "Ліси України" і 2) Хмельницької обласної державної адміністрації

про визнання права постійного користування на земельні ділянки та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Комунальне підприємство "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" і Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) про: 1) визнання за Комунальним підприємством "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради права постійного користування на земельні ділянки за кадастровими номерами: 6820687500:06:009:0004, 6820681500:05:010:0021, 6820685000:09:003:0002, 6820686000:07:006:0219; 2) визнання недійсним та скасування Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) №305/2022р від 02.09.2022 в частині передачі в постійне користування ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" земельної ділянки 6820687500:06:009:0004; 3) визнання недійсним та скасувати Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) від 13.09.2022 № 325/2022 в частині передачі в постійне користування ДП "Кам`янець-Подільське лісове господарство" земельної ділянки 6820681500:05:010:0021; 4) визнання недійсним та скасування Розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) від 25.10.2022 № 404/2022р в частині передачі в постійне користування ДП "Ярмолинецьке лісове господарство" земельних ділянок 6820685000:09:003:0002, 6820686000:07:006:0219; 5) скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64971249 від 29.09.2022, згідно з яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою 6820681500:05:010:0021; 6) скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.11.2022 індексний номер: 65476875, згідно з яким зареєстровано право постійного користування 6820685000:09:003:0002; 7) скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.11.2022 індексний номер: 65474537, згідно з яким зареєстровано право постійного користування 6820686000:07:006:0219; 8) скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.03.2023 індексний номер: 66780723, згідно з яким зареєстровано право постійного користування 6820687500:06:009:0004.

12.06.2023 ухвалою Господарського суду міста Києва, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, позовну заяву Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради у справі № 910/9137/23 повернуто заявникові.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем при зверненні з позовом було порушено пункт 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України і, як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а тому не можуть вважатися однорідними, у зв`язку з чим позовну заяву повернуто заявникові.

18.10.2023 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/9137/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

07.11.2023 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, вказано, зокрема, на необхідність надання доказів реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС скаржником.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 17.11.2023 подав до суду заяву на усунення недоліків з доказами про реєстрацію електронного кабінету в ЄСІТС скаржником.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначив про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/9137/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог статті 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому, об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов`язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об`єднання позовів є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору між сторонами є 4 різні земельні ділянки, речові права на які виникли на підставі окремих правочинів, та не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо кожної земельної ділянки окремо, необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожній земельній ділянці.

Однак, сумісний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки для встановлення всіх обставин справи суд повинен буде дослідити всі первинні документи за кожною земельною ділянкою окремо.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що навіть у випадку, коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши матеріали позовної заяви, зазначили, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним земельним ділянкам.

Однак, судова колегія не вбачає за можливе погодитись з наведеними аргументами, оскільки, з урахуванням того, права позивача з боку відповідачів були порушені різними розпорядженнями і того, що спір виник щодо чотирьох різних земельних ділянок, то для правильного та всебічного вирішення спору слід давати оцінку обставинам та доказам за кожною земельною ділянкою окремо.

Аналізуючи викладене, суди дійшли висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що заявлені позивачем вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та не пов`язані поданими доказами, а тому не можуть вважатися однорідними, а відтак і норми статті 173 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем при поданні позову вимог статті 173 Господарського процесуального кодексу України щодо об`єднання позовних вимог, оскільки стосується 4-х різних земельних ділянок, речові права на які виникли на підставі окремих правочинів, та не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог вкрай ускладнюватиме вирішення спору в межах строків, встановлених Господарським процесуальним кодексу України, та перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду відхиляються колегією суддів, оскільки такі висновки зроблені Верховним Судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/9137/23 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, статті 173 і пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України) судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Лісове господарство" Віньковецької селищної ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі № 910/9137/23.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил