Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/4125/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4125/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Іванов О.В.,

відповідача: Пилипчук І.І.,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023

у справі № 910/4125/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розірвання договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІА» (далі - ТОВ «СІА») звернулося до суду з позовом до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.04.2017 за № 79, укладеного між ТОВ «СІА» та Київською міською радою, предметом оренди за яким є земельні ділянки: кадастровий номер 8000000000:63:018:0003 площею 7,1915 га; кадастровий номер 8000000000:63:018:0016 площею 0,1082 га; кадастровий номер 8000000000:63:018:0021 площею 0,0046 га; кадастровий номер 8000000000:63:018:0022 площею 0,1838 га; кадастровий номер 8000000000:63:018:0023 площею 0,0430 га, кадастровий номер 8000000000:63:018:0024 площею 0,0253 га, по вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 4 у Дніпровському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок завершення будівництва на земельних ділянках багатоповерхових житлових будинків і паркінгу та передачі їх для утримання та експлуатаційного обслуговування, а також у зв`язку з тим, що фактичне користування земельними ділянками припинилося, позивач добровільно відмовився від права користування земельними ділянками, і відповідно право позивача на оренду земельної ділянки, на якій розташовані побудовані останнім об`єкти нерухомості, припиняється в силу закону. Однак, звернення позивача про дострокове розірвання спірного договору залишено відповідачем без відповіді, чим порушені його права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Козир Т.П.), позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 18.04.2017 за №79, укладений між ТОВ "СІА" та Київською міською радою.

Судами обох інстанцій встановлено, що 20.12.2016 Київська міська рада ІІІ сесії VІІІ скликання за результатами розгляду проекту рішення "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "СІА" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадської забудови з об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 4 у Дніпровському районі м. Києва" на пленарному засіданні прийняла рішення за № 701/1705 про:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "СІА" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадської забудови з об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 4 у Дніпровському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ №01005-000226366-014 від 17.11.2016, справа № Д-7908);

- передачу ТОВ "СІА", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельних ділянок площею 7,1915 га (кадастровий номер 8000000000:63:018:0003, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000356412016); площею 0,1082 га (кадастровий номер 8000000000:63:018:0016, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000386122016); площею 0,0046 га (кадастровий номер 8000000000:63:018:0021, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000386112016); площею 0,1838 га (кадастровий номер 8000000000:63:018:0022, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000386102016); площею 0,0430 га (кадастровий номер 8000000000:63:018:0023, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000386082016); площею 0,0253 га (кадастровий номер 8000000000:63:018:0024, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000386062016) - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадської забудови з об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 4 у Дніпровському районі м. Києва з земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на майно (договори купівлі-продажу нерухомого майна від 19.12.2013 №№ 5525, 5526 та договір про поділ нерухомого майна від 19.12.2013 № 5524);

- розірвання договору на право тимчасового користування землею на умові оренди від 23.06.1999 № 63-5-00014 земельної ділянки площею 7,1915 га (кадастровий номер 8000000000:63:018:0003), укладеного між Київською міською радою та ВАТ "Галактон" для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд на вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 4 у Дніпровському районі м. Києва, з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки з ТОВ "СІА".

В подальшому, 18.04.2017 Київська міська рада та ТОВ "СІА" уклали договір оренди земельних ділянок № 79, предметом якого є надання в оренду на 10 (десять) років земельних ділянок - кадастровий номер 8000000000:63:018:0003 площею 7,1915 га; кадастровий номер 5000000000:63:018:0016 площею 0,1082 га; кадастровий номер 8000000000:63:018:0021 площею 0,0046 га; кадастровий номер 8000000000:63:018:0022 площею 0,1838 га; кадастровий номер 5000000000:63:018:0023 площею 0,0430 га; кадастровий номер 8000000000:63:018:0024 площею 0,0253 га, що по вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 4 у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до п. 11.4. договору він може бути розірваний, зокрема, за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 3.1. договору його укладено на 10 (десять) років, відповідно даний договір діє до 18.04.2027.

Як зазначає позивач, за проектом будівництва передбачалось шість багатоквартирних будинків та один наземний паркінг, які були введені в експлуатацію та передані в обслуговування обслуговуючій компанії.

Позивачем долучено до матеріалів справи такі документи:

Будинок за № 1 (вул. Євгена Сверстюка, 6): акт готовності об`єкта до експлуатації від 01.02.2019; сертифікат введення об`єкта в експлуатацію серії ІУ №163191300770 від 10.05.2019; договір № 10/06-Г/О від 10.06.2019, укладений з ТОВ "Столичний комфорт" на утримання та технічне обслуговування житлового будинку; акт приймання-передачі будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування від 10.06.2019;

Будинок за № 2 (вул. Євгена Сверстюка, 6-А): акт готовності об`єкта до експлуатації від 01.07.2019; сертифікат введення об`єкта в експлуатацію серії ІУ №163191900981 від 09.07.2019; договір № 10/07-19-Г/О-2 від 10.07.2019, укладений з ТОВ "Столичний комфорт" на утримання та технічне обслуговування житлового будинку; акт приймання-передачі будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування від 10.07.2019;

Будинок за № 3 (вул. Євгена Сверстюка, 6-В): акт готовності об`єкта до експлуатації від 31.03.2020; сертифікат введення об`єкта в експлуатацію серії ІУ №163201201311 від 29.04.2020; договір № 25/05-2020-0/Г-3 від 25.05.2020, укладений з ТОВ "Столичний комфорт" на утримання та технічне обслуговування житлового будинку; акт приймання-передачі будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування від 25 05.2020;

Будинок за № 4 (вул. Євгена Сверстюка, 6-Г): акт готовності об`єкта до експлуатації від 03.11.2020; сертифікат введення об`єкта в експлуатацію серії ІУ №123201120662 від 20.11.2020; договір № б/н від 23.11.2020, укладений з ТОВ "Столичний комфорт" на утримання та технічне обслуговування житлового будинку; акт приймання-передачі будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування від 23.11.2020;

Будинок за № 5 (вул. Євгена Сверстюка, 6-Д): акт готовності об`єкта до експлуатації від 10.06.2021; сертифікат введення об`єкта в експлуатацію серії ІУ №123210610739 від 10.06.2021; договір № 30/06/21-5 від 30.06.2021, укладений з ТОВ "Столичний комфорт" на утримання та технічне обслуговування житлового будинку; акт приймання-передачі будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування від 30.06.2021;

Будинок за № 6 (вул. Євгена Сверстюка, 6-Є): акт готовності об`єкта до експлуатації від 29.07.2021; сертифікат введення об`єкта в експлуатацію серії ІУ №123210809737 від 17.08.2021; договір №25/08/21-0 від 25.08.2021, укладений з ТОВ "Столичний комфорт" на утримання та технічне обслуговування житлового будинку; акт приймання-передачі будинку для утримання та експлуатаційного обслуговування від 25.08.2021;

Паркінг (вул. Євгена Сверстюка, 6-М): акт готовності об`єкта до експлуатації від 05.10.2021; сертифікат введення об`єкта в експлуатацію (витяг з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва) серії ІУ №1232110555327 від 07.10.2021; договір №01/11/21-Г-О/П від 01.11.2021, укладений з ТОВ "Столичний комфорт" на утримання та технічне обслуговування паркінгу; акт приймання-передачі паркінгу для утримання та експлуатаційного обслуговування від 01.11.2021.

В подальшому, 13.02.2023 позивач звернувся до відповідача (листом №13-02/22-1, отриманий відповідачем 14.02.2023) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (отриманий 20.02.2023) про дострокове припинення договору оренди на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі". Докази направлення та отримання даного листа також долучено до матеріалів справи.

Однак, як зазначає позивач, Київська міська рада відповідь на вказаний лист не надала.

Також відповідно до витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 09.02.2023 у позивача відсутня заборгованість з орендних платежів. Наявне позитивне сальдо з орендної плати у розмірі 1 245 154, 59 грн.

Спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що Київська міська рада безпідставно ухиляється від дострокового припинення спірного договору з позивачем, в той час коли таке право у позивача виникає з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі".

Місцевий господарський суд задовольняючи позов встановив, що позивачем надано належні документи (акти приймання-передачі будинку/паркінгу для утримання та експлуатації), які свідчать про припинення орендарем використання орендованої земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадської забудови з об`єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 4 у Дніпровському районі м. Києва та неможливість використання її позивачем, а тому оскільки відповідач ухиляється від дострокового припинення спірного договору наявні всі підстави для розірвання договору оренди землі за рішенням суду. Апеляційним судом також відхилено доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів підтвердження сплати позивачем орендних платежів, що свідчить про не доведеність добросовісності орендаря, оскільки в матеріалах справи наявний витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами відповідно до якого, станом на 09.02.2023 у позивача відсутня заборгованість з орендних платежів.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою для будівництва земельною ділянкою. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації. Крім цього, позивачем не доведено факт добросовісності виконання зобов`язання щодо розміру відсоткової ставки сплати орендних платежів, оскільки належним підтвердженням щодо розміру орендних платежів є податкова декларація, яка в матеріалах справи відсутня. Відтак судами в порушення ст. 74 ГПК України застосовано ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі» до спірних правовідносин. Також договором оренди від 18.04.2017 сторони погодили підпункт 4.15. пункту 4, а саме: «У випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало орендарю та розташоване на земельних ділянках, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до моменту державної реєстрації в установленому законодавством порядку переходу або припинення права оренди земельних ділянок». Судом першої та апеляційної інстанцій проігноровано доводи Київської міської ради, що позивач не припинив користування землею, оскільки відповідно до умов договорів на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування товариство іменується як «Замовник», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» - «Виконавець». Також судами не досліджено та не надано оцінки умовам договорів на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлових будинків (п.п. 2.2.1-2.2.3, 2.3.27) в системному зв`язку з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» щодо права позивача на контроль виконання, зміну та припинення вказаних договорів, що мало наслідком застосування судом ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (п.1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), не досліджено та не надано оцінки виконання позивачем договору оренди земельної ділянки (п.п. 4.2) щодо розміру орендної плати після введення об`єктів в експлуатацію, що мало наслідком застосування судом ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (п.1 ч.3 ст. 310 ГПК України).

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами застосовано ст. 19 Закону України «Про оренду землі» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 (п.6.8), від 04.03.2020 у справі № 910/7294/19 (п.6.8) щодо того, що сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою для будівництва земельною ділянкою. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації. Щодо п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, то відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах: застосування ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» до правовідносин, що склались в розрізі добросовісного виконання умов договору орендарем земельної ділянки - розмір орендних платежів. Щодо п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, то судами не досліджено та не надано оцінки виконання позивачем Договору оренди земельної ділянки (п.п. 4.2) щодо розміру орендної плати після введення об`єктів в експлуатацію та оцінки умовам договорів на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлових будинків (п.п. 2.2.1-2.2.3, 2.3.27) в системному зв`язку з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» щодо права позивача на контроль виконання, зміну та припинення вказаних договорів, що мало наслідком застосування судом ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (п.1 ч. 3 ст. 310 Г11К України).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.12.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 27.11.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.11.2023 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.12.2023 від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про відкладення справи, мотивоване тим, що представники третьої особи будуть перебувати у інших судових засіданнях, що унеможливить їх прибуття для розгляду касаційної скарги у справі № 910/4125/23.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. До того ж Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і третя особа протягом строку з дати відкриття касаційного провадження та по дату судового засідання не була позбавлена можливості надавати Суду відповідні пояснення стосовно вимог касаційних скарг. До того ж явка представника не була визнано судом обов`язковою.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування, як органу розпорядження землею комунальної власності.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Таким чином, після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію в орендаря, на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", виникає право на дострокове припинення дії договору оренди. В свою чергу, завершення будівництва має розглядатися в контексті припинення орендарем користування наданою йому для будівництва земельною ділянкою.

Так у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 (п.6.8), від 04.03.2020 у справі № 910/7294/19 (п.6.8) викладено висновок щодо того, що сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою для будівництва земельною ділянкою. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації.

В той же час колегія суддів у справі № 910/4125/23 звертає увагу на те, що у справі № 925/315/18 встановлено, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано лише акт готовності об`єкта до експлуатації від 10.11.2017 та сертифікат від 17.11.2017 серії ЧК № 162173200283, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, які не свідчать про припинення права користування земельною ділянкою. Саме у зв`язку з цим, Верховний Суд виснував, що суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доказів фактичного припинення користування земельною ділянкою не надано, як не надано і доказів передачі збудованого об`єкта іншому власнику. У справі № 910/7294/19 встановлено, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта серії ІУ № 164160050419 від 05.01.2016, яким, як встановлено судами, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації, та який не свідчить про припинення права користування земельною ділянкою. У зв`язку з цим Верховний Суд виснував, що суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доказів фактичного припинення користування земельною ділянкою не надано, як не надано і доказів передачі збудованого об`єкта іншому власнику.

Водночас у справі № 910/4125/23 судами попередніх інстанцій встановлено, що за проектом будівництва передбачалось шість багатоквартирних будинків та один наземний паркінг, які були введені в експлуатацію та передані в обслуговування обслуговуючій компанії, на підтвердження чого окрім актів готовності об`єктів до експлуатації та сертифікатів введення об`єктів в експлуатацію надано договори на утримання та технічне обслуговування житлових будинків/ паркінгу та акти приймання-передачі будинків/паркінгу для утримання та експлуатаційного обслуговування.

Відтак, судами встановлено факт передачі збудованого майна в обслуговування обслуговуючій компанії, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у п.6.8 постанов від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 та від 04.03.2020 у справі № 910/7294/19.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо питання застосування положень ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" до правовідносин, що склались в розрізі добросовісного виконання умов договору орендарем земельної ділянки - розмір орендних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Дослідивши доводи і матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Проте відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

При цьому скаржник не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та необхідності переоцінки судом касаційної інстанції наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до його компетенції.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Скаржник вказує на те, що судом першої та апеляційної інстанцій проігноровано доводи Київської міської ради, що позивач не припинив користування землею, оскільки відповідно до умов договорів на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування товариство іменується як «Замовник», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» - «Виконавець». Також судами не досліджено та не надано оцінки умовам договорів на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлових будинків (п.п. 2.2.1-2.2.3, 2.3.27) в системному зв`язку з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» щодо права позивача на контроль виконання, зміну та припинення вказаних договорів, що мало наслідком застосування судом ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (п.1 ч. 3 ст. 310 ГПК України) та не досліджено та не надано оцінки виконання позивачем договору оренди земельної ділянки (п.п. 4.2) щодо розміру орендної плати після введення об`єктів в експлуатацію, що мало наслідком застосування судом ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (п.1 ч.3 ст. 310 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1-3 ч. 2 ст. 287 цього кодексу.

Таким чином, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1- 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Інші доводи скаржника Верховним Судом не розглядаються як такі, що не обґрунтовані підставами касаційного оскарження.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/4125/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.