Рішення

від 28.11.2023 по справі 161/10823/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10823/23

Провадження № 2/161/2975/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гриня О. М.,

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д. А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Панасюка П. Н. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» про усунення перешкод у виготовлені технічної документації на будинок,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» про усунення перешкод у виготовлені технічної документації на будинок.

Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що з 1966 року по 04 квітня 1995 рік він постійно проживав в селі Шепель Луцького району Волинської області, він та його близькі родичі завжди були парафіянами місцевої церкви в с. Шепель. З 1993 року по 1996 рік КСП «Шепель» збудувало для Релігійної громади села житловий будинок по АДРЕСА_1 . Оплата рахунків за виконання робочих проектів, підключення цього будинку до газопостачання, водопостачання, електропостачання та оплата поточних ремонтів будинку здійснювались за рахунок коштів парафіян громади. Позивач вважає, що він як прихожанин церкви та як член релігійної громади є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому має про звернення до суду з цим позовом з метою захисту своїх особистих прав та прав інших парафіян релігійної громади.

Відповідач ОСОБА_4 згідно з указу керуючого Волинською єпархією від 25 січня 1993 № 9 призначений настоятелем Свято-Успенської релігійної громади УПЦ с. Шепель Луцького району Волинської області та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області № 19/5 від 14 січня 2002 року житловий будинок, в якому проживає священник, передано з балансу сільської ради на баланс церковної общини.

Позивач зазначає, що право власності релігійної громади на будинок священника належним чином не зареєстровано, технічна документація на цей будинок не виготовлена через недобросовісні дії відповідача ОСОБА_4 , який намагається його приватизувати, що підтверджується відповідними рішеннями суду. Однак, постановою Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року (справа № 161/2908/21) встановлено, що ОСОБА_4 25 січня 1993 року призначений настоятелем Церкви Успіння Божої Матері с. Шепель Луцького району Волинської області , а в 1996 році з дозволу керівництва КСП «Шепель» та за рішенням загальних зборів парафіяльних зборів Релігійної громади його було поселено для проживання в цей будинок, а тому він тимчасово, будучи священником, користування вказаним житлом. З наведених мотивів суд відмовив ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання права власності на будинок за набувальною давністю. За наслідками касаційного перегляду вказане рішення апеляційного суду залишено без змін.

Позивач додає, що 11 червня 2022 року відбулися Парафіяльні збори Релігійної громади, на яких йому було доручено звернутись до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_4 про зобов`язання його надати доступ до будинку з метою виготовлення технічної документації на цей будинок. На переконання позивача, ОСОБА_4 незаконно заволодів та впродовж 4 років поспіль продовжує незаконно користуватись житловим будинком Релігійної громади, чинить перешкоди у доступі до будинку, не допускаючи представників Релігійної громади та працівників КП «Волиньпроект» для проведення технічної інвентаризації.

На підставі наведеного позивач просить зобов`язати ОСОБА_4 у встановлений строк надати представникам Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» настоятелю ОСОБА_5 , голові Парафіяльної ради Панасюку П. Н., парафіянину ОСОБА_1 та працівнику КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради доступ до внутрішніх приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 для проведення технічної інвентаризації.

Ухвалою судді від 12 липня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

21 серпня 2023 року від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, відповідач зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Заборолівської (правонаступник Шепелівської) сільської ради. Рішення Шепелівської сільської ради № 19/5 від 14 січня 2002 року не свідчить про передачу цього житлового будинку у власність релігійної громади, а посвідчує лише право господарського відання релігійної громади на це майно. У позовній заяві не вказані підстави та повноваження ОСОБА_1 на звернення до суду із цим позовом щодо майна Луцької територіальної громади. Також відповідач вказує, що він вселився в спірний житловий будинок на законних підставах, його житло є недоторканим, а проведення в ньому огляду може відбутись лише на підставі вмотивованого рішення суду. Оскільки у позивача та третьої особи відсутні необхідні документи та повноваження на вчинення будь-яких дій щодо житлового будинку, то заявлений ОСОБА_1 позов є безпідставним та до задоволення не підлягає.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу підготовчого засідання від 12 жовтня 2023 року, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які наведені в позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов заперечував з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Панасюк П. Н. позов підтримав, просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Постановою Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року та постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року в справі № 161/2908/21 за позовом ОСОБА_4 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю установлено такі преюдиційні обставини:

1)ОСОБА_4 25 січня 1993 року призначений настоятелем Церкви Успіння Божої Матері с. Шепель Луцького району, а в 1996 році з дозволу керівництва КСП «Шепель» та рішенням загальних парафіяльних зборів Релігійної громади його було поселено для проживання в будинок АДРЕСА_1 ;

2)Згідно витягу з погосподарської книги № 2 за 1998 рік Заборольської (правонаступник - Шепельської) сільської ради Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_1 будинок з надвірними будівлями і спорудами (по АДРЕСА_1 ) належить колективному господарству і знаходиться в с. Шепель Луцького району;

3)Відповідно до копії акту приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність 01 жовтня 2000 року здійснено обстеження будинку в с. Шепель, в якому проживає ОСОБА_4 , площею 120 кв. м, такий будинок належав СГВК «Шепель», оціночна вартість будинку - 51 357,91 грн, рік введення в експлуатацію будинку - 1996 рік.

4)З копії рішення Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області №19/5 від 14 січня 2002 року вбачається, що житловий будинок, в якому проживає священник, передано з балансу Шепельської сільської ради на баланс церковної общини.

5)З копії погосподарської книги № 2 Шепельської сільської ради с. Шепель на 2001-2005 роки вбачається, що спірний житловий будинок належить сільській раді.

6)З копії витягу з погосподарської книги № 1 за 2007 рік Заборольської (Шепельської) сільської ради Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_2 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить церковній общині і знаходиться в АДРЕСА_1 .

7)Згідно копії витягу з погосподарської книги № 1 за 2019 рік Заборольської (правонаступник Шепельської) сільської ради Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_3 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить до комунальної власності Заборольської (правонаступник - Шепельської) сільської ради Луцького району, знаходиться в АДРЕСА_1 , рік побудови - 1995;

8)В протоколах загальних зборів СГВК «Шепель» за 2000-2002 роки рішення про передачу будинку в селі Шепель Луцького району, в якому проживає священик з балансу СГВК «Шепель» на баланс Шепельської сільської ради немає;

9)Згідно копії довідки Державного архіву Волинської області від 19 лютого 2019 року, в перевірених протоколах сесії Шепельської сільської ради Луцького району за 1996-2000, 2002 роки та засідань виконавчого комітету Шепельської сільської ради за 1996-2000, 2002 роки відомостей про взяття на баланс Шепельської сільської ради будинку, в якому проживає священик, не виявлено;

10)Згідно копії довідки Державного архіву Волинської області від 27 лютого 2019 року, в перевірених протоколах засідань правління та загальних зборів уповноважених членів КСП «Шепель» с. Шепель Луцького району за 1995 - березень 2000 року інших відомостей щодо створення комісії по реформуванню, рішення комісії по реформуванню, про створення комісії по передачі майна основних засобів, акту прийому-передачі майна основних засобів, акту прийому-передачі майна основних засобів не виявлено;

11)Будинок НОМЕР_4 і АДРЕСА_1 є одним і тим же самим будинком.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає про необхідність судового захисту його права власності та права власності релігійної громади на житловий будинок та заявляє вимогу про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідача надати доступ до цього житлового будинку з метою виготовлення технічної документації на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

В разі порушення прав власника з боку відповідача, який фактично користується спірним майном належним та ефективним способом захисту прав власника є вимога про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном (негаторний позов). Адже за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17).

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке (право) оспорюється або не визнається іншою особою, а також доведеність належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 не представив суду належних правовстановлюючих доказів його права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Суд ураховує, що позивач вважає належним власником вищевказаного житлового будинку Релігійну організацію «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», яка залучена ним до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Також суд ураховує, що представник третьої особи (релігійної організації), беручи участь у справі, самостійних вимог щодо предмета спору не заявляв та не клопотав про зміну свого процесуального статусу в цій справі.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що пред`явлений ним позов поданий в інтересах та від імені релігійної громади, оскільки ОСОБА_1 не зазначив релігійну організацію позивачем (а себе її представником). Позовна заява подана до суду та підписана ОСОБА_1 як фізичною особою від свого імені.

На підтвердження своїх аргументів позивач покликається на протокол № 3 парафіяльних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» від 11 червня 2023 року (а. с. 40). Зміст цього протоколу свідчить, що ОСОБА_1 доручено звернутись до суду з позовом до ОСОБА_4 з метою «примусити» останнього допустити спеціаліста до церковного будинку для виготовлення технічної документації. З наведеного слідує, що члени релігійної громади доручили позивачу представляти інтереси (бути представником) релігійної організації.

Також суд відхиляє відповідні доводи позивача та зазначає, що статус жителя села Шепель, статус парафіянина церкви, статус голови Парафіяльної ради релігійної громади в юридичному розумінні не підтверджують права власності ОСОБА_1 на спірний житловий будинок.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у спірних правовідносинах.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Не підлягає судовому захисту також і похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (релігійної організації), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останньої. Такий захист за участі позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва релігійної організації. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 зі справи № 1-23-32/135-08-4825.

25 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22 досліджував питання щодо визначення належного позивача.

Верховний Суд зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Ураховуючи вищевказані мотиви, визначившись з характером спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, суд, -

У Х ВА Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» про усунення перешкод у виготовлені технічної документації на будинок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 );

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» (45620, вул. Нова, 6-А, села Шепель, Луцького району, Волинської області).

Дата складення повного тексту рішення - 08 грудня 2023 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь

Волинської області