Постанова

від 26.02.2024 по справі 161/10823/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/10823/23 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/198/24 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представників третьої особи ОСОБА_5., Панасюка П. Н. ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», до ОСОБА_4 про усунення перешкод у виготовлені технічної документації на будинок за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що він являється парафіянином та членом Релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області (далі - Релігійна громада).

Релігійній громаді належить житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 . Зазначена обставина підтверджується рішенням сесії Шепельської сільської ради № 19/5 від 14.01.2002, яким передано житловий будинок з балансу Шепельської сільської ради на баланс церковної общини та судовими рішеннями Волинського апеляційного суду від 16.11.2021 і Верховного Суду від 24.10.2022 у іншій справі № 161/2908/21, якими відмовлено у позові ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_4 проживає у спірному будинку, оскільки згідно з указом керуючого Волинською єпархією від 25.01.1993 № 9 був призначений настоятелем Свято-Успенської релігійної громади УПЦ с. Шепель Луцького району Волинської області і за рішенням парафіяльних зборів Релігійної громади його було поселено для проживання у цей будинок тимчасово, будучи священником, та надано йому право користування вказаним житлом.

Право власності Релігійної громади на цей будинок належним чином не зареєстровано, технічна документація не виготовлена через недобросовісні дії відповідача ОСОБА_4 ..

02 квітня 2023 року Релігійна громада провела Парафіяльні збори, на яких було прийнято рішення про доручення парафіянину ОСОБА_1 представляти інтереси Релігійної громади в усіх установах та судах, підготувати звернення до Луцької міської ради для надання нею допомоги у виготовленні правовстановлюючих документів на будинок Релігійної громади та про подання до суду позовної заяви для вирішення спірних питань.

10 травня 2023 року настоятель Релігійної громади ОСОБА_5 та голова Парафіяльної ради Панасюк П. Н. видали парафіянину ОСОБА_1 довіреність на представлення інтересів Релігійної громади в усіх установах та судах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 настоятель Релігійної громади ОСОБА_5 подав до КП «Волиньпроект» замовлення на проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 .

На виконання рішення парафіяльних зборів 31 травня 2023 року парафіяни Релегійної громади на чолі з настоятелем ОСОБА_5 , а також з працівником КП «Волиньпроект» прибули до спірного будинку, але відповідач ОСОБА_4 відмовися надати доступ до внутрішніх приміщень будинку працівнику КП «Волиньпроект» для проведення їх обміру.

11 червня 2023 року відбулися Парафіяльні збори Релігійної громади, на яких було прийнято рішення про доручення парафіянину ОСОБА_1 звернутися до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_4 про зобов`язання його надати доступ до будинку з метою виготовлення технічної документації на нього.

Ураховуючи наведене, просив прийняти до розгляду та задовольнити цей позов, поданий в інтересах ОСОБА_1 та в інтересах парафіян Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області». Зобов`язати ОСОБА_4 у встановлений строк надати представникам Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» настоятелю ОСОБА_5 , голові Парафіяльної ради Панасюку П. Н., парафіянину ОСОБА_1 та працівнику КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради доступ до внутрішніх приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 для проведення технічної інвентаризації.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2023 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

Відповідач ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу не подав.

У судовому засіданні позивач та представники третьої особи апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що відповідача ОСОБА_4 у 1996 році було поселено для проживання у будинок АДРЕСА_1 за рішенням загальних парафіяльних зборів Релігійної громади, у зв`язку із виконанням ним повноважень настоятеля Церкви Успіння Божої Матері с. Шепель Луцького району.

Із наявної у справі копії рішення сесії Шепельської сільської ради № 19/5 від 14.01.2002 вбачається, що житловий будинок передано на баланс церкви (а.с.127).

У погосподарській книзі за 2006-2010 роки зазначено, що житловий будинок належить церковній громаді (а.с.136-142).

Починаючи з 2003 року, Релігійною громадою подаються звіти про належний їй житловий фонд, у якому звітується наявність спірного житлового будинку (а.с.102-120).

Судовими рішеннями Волинського апеляційного суду від 16.11.2021 і Верховного Суду від 24.10.2022 у справі № 161/2908/21 за позовом ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та визнання права власності на нерухоме майно, якими відмовлено у позові, встановлено обставини про те, що ОСОБА_4 був обізнаний, що спірний будинок належить Релігійній громаді (а.с.18-30).

Для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно необхідною є технічна документація на це майно.

На дату виникнення спірних правовідносин була чинною Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773, якою визначався механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання, і діяла на всій території України.

У цій Інструкції терміни вживалися у таких значеннях:

технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру);

технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Також, на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розроблений Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 № 158, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.08.2018 за № 976/32428, який встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 500 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

У Порядку визначено термін «технічне обстеження» - це комплекс заходів, спрямованих на встановлення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації.

Згідно з п. п. 2, 3, 4, 5 Порядку технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи:

попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності). Результати фотофіксації підлягають внесенню виконавцем до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за потреби).

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без дотримання вимог пункту 3 цього розділу.

Технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться виконавцем (експертом (інженером) з технічної інвентаризації) під час їх технічної інвентаризації лише за результатами попереднього (візуального) етапу обстеження.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 відмовився надати доступ до внутрішніх приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 для проведення необхідних замірів.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у спірних правовідносинах. Також не підлягає судовому захисту і похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (релігійної організації), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останньої. Релігійна організація залучена позивачем до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (п. п. 1-3, 6 ч. 1 ст. 189 ЦПК України).

У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи (п. п. 3, 4, 5 ч. 2 ст. 197 ЦПК України).

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви та її прохальної частини вбачається, що позов подано не у власних інтересах фізичною особою ОСОБА_1 , а в інтересах Релігійної громади. Саме Релігійна громада доручила ОСОБА_1 представляти її інтереси в судах.

02 квітня 2023 року Релігійна громада провела Парафіяльні збори, на яких було прийнято рішення про доручення парафіянину ОСОБА_1 представляти інтереси Релігійної громади в усіх установах та судах, підготувати звернення до Луцької міської ради для надання нею допомоги у виготовленні правовстановлюючих документів на будинок Релігійної громади та про подання до суду позовної заяви для вирішення спірних питань (а.с.31-32).

10 травня 2023 року настоятель Релігійної громади ОСОБА_5 та голова Парафіяльної ради Панасюк П. Н. видали парафіянину ОСОБА_1 довіреність на представлення інтересів Релігійної громади в усіх установах та судах (а.с.33).

11 червня 2023 року відбулися Парафіяльні збори Релігійної громади, на яких було прийнято рішення про доручення парафіянину ОСОБА_1 звернутися до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_4 про зобов`язання його надати доступ до будинку з метою виготовлення технічної документації на нього (а.с.40).

У підготовчому засіданні 12.10.2023 представники третьої особи Релігійної громади подали суду заяву-клопотання, у якій у п. 3 просили задовольнити позов ОСОБА_1 та захистити інтереси Релігійної організації (а.с.99-101).

Разом із тим, згідно з протоколами підготовчих судових засідань суд наведених вище положень ст. ст. 12, 189, 197 ЦПК України не виконав у повному обсязі.

Помилкове розуміння ОСОБА_1 виконання такого доручення, як зазначення позивачем саме себе та відмова у позові з таких підстав розцінюється апеляційним судом, як надмірний формалізм.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці та бути ефективним» (рішення ЄСПЛ у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення ЄСПЛ у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року, № 2672/03 і 69829/01).

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами певних визначених законом процедур, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява № 28090/95; від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заява № 38366/97; від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України», заява № 24003/07).

Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися із урахуванням обставин конкретної справи та із забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд. Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, потрібно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 520/11358/15-ц (провадження № 61-1397св19)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у позові, заявленому в інтересах Релігійної громади.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та необхідність зобов`язати відповідача надати доступ до внутрішніх приміщень житлового будинку без зазначення конкретних прізвищ осіб, надавши можливість реального виконання такого судового рішення саме тими представниками Релігійної організації та працівником комунального підприємства, які будуть уповноваженими на дату проведення таких дій.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в позові, заявленому в інтересах Релігійної громади зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів і з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 надати Релігійній організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» в особі її представників та працівнику Комунального підприємства «Волиньпроект» Волинської обласної ради доступ до внутрішніх приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 для проведення необхідних замірів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді