Ухвала

від 22.11.2023 по справі 367/7264/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/7264/23

Провадження №2-з/367/244/2023

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2023 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., розглянувши заяву, подану адвокатом Лященко Аліною Михайлівною в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

16 листопада 2023 року адвокатом Лященко А.М. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; накласти арешт та заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме - бази відпочинку сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; земельна ділянка кадастровий номер 3210945600:01:032:0072, площею 0,4606 га, РНОКПП НОМЕР_2 .

Заява обґрунтована тим, що у вересні 2023 року до Ірпінського міського суду Київської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , між позивачем та відповідачем існували домовленості та на виконання вказаних домовленостей ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти ОСОБА_2 у значних сумах більше 110 000 000,00 грн. Вказує, що вищевказані домовленості, відповідно до яких позивачем було передано грошові кошти ОСОБА_2 , мають правову природу договору доручення та частково договору комісії.

14.09.2022 позивачем було направлено лист ОСОБА_2 на всі відомі поштові адреси, а також електронні про відмову від договору доручення, прохання надати звіт про виконання доручення та передати все одержане у зв`язку з виконання доручення. 15.09.2022 ОСОБА_2 отримав лист щодо повернення коштів від ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 . 29.09.2022 та 19.10.2022 ОСОБА_2 отримав листи щодо повернення коштів від ОСОБА_1 в Угорщині за вказаними адресами. Позивач вважає, що 15.09.2022 відповідач ОСОБА_2 дізнався про вимоги до нього на загальну суму більше 110 000 000,00 грн.

Вказує, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів на загальну суму 8 389 855 грн. 00 коп. Так, 28 12.2022 позивачем (в даній справі) подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 130 877 111,87 грн. Після отримання вимог про повернення коштів, відповідач з 23.11.2022 починає вчиняти всі можливі дії щодо відчуження всього наявного у нього майна на території України.

Так, 26.05.2023 ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 продає будинки із земельною ділянкою під ними за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 600 000,00 грн.

Наголошує, що на листвимогу про повернення грошових коштів, переданих на виконання договору доручення від 14.09.2022, відповідач не відповідає, при цьому лист-вимога була вручена ще 15.09.2022.

Враховуючи поведінку відповідача, наявність між сторонами спору, існує ризик, що з метою уникнення виконання рішення суду відповідач може діяти недобросовісно та у разі задоволення позову, може виключити ефективне виконання рішення суду.

Вважає, що накладення арешту на зазначене нерухоме майно є співмірним та розумним предметом позову, оскільки вартість земельного будинку та земельної ділянки становить 3600 000,00 грн., водночас сума боргу відповідача ОСОБА_1 становить більше 130 000 000,00 грн.

Враховуючи наведене, просить задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій на вищезазначене майно.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

Статтею 13 Конвенції гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На переконання суду, подана заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у вересні 2023 року адвокат Лященко А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , завернулася до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якій просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлових будинків з надвірними будівлями та земельної ділянки, укладеного 26.05.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. за реєстровим № 367 та застосувати наслідки недійсності правочину; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, прийняте державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А.Ю. № 67942366 від 08.06.2023 16:35:47, за результатом розгляду заяви від 05.06.2023 за реєстраційним номером 55618858 ОСОБА_3

26.05.2023 між ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлових будинків з надвірними будівлями та земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 367, предметом якого є житловий будинок, загальною площею 106,8 (сто шість цілих і вісім десятих) кв. м., житловий будинок, загальною площею 97,2 ( дев`яносто сім цілих) кв.м., під АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу житлові будинки відчужуються разом/одночасно із земельною ділянкою, на якій вони розташовані, площею 0,2528 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 3210945600:01:032:0007.

З долученого до заяви витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2023 та 16.11.2023 вбачається, що житловий будинок, загальною площею 106,8 (сто шість цілих і вісім десятих) кв м та житловий будинок, загальною площею 97,2 ( дев`яносто сім цілих) кв м, під АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці з кадастровим № 3210945600:01:032:0007, на які позивач просить накласти арешт, належить відповідачу ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлових будинків з надвірними будівлями та земельної ділянки, укладеного 26.05.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. за реєстровим № 367 та застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, прийняте державним реєстратором Бучанської міської ради Київської області Лозінським А.Ю. № 67942366 від 08.06.2023 16:35:47, за результатом розгляду заяви від 05.06.2023 за реєстраційним номером 55618858 ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача в разі задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що між сторонами виник спір щодо оскарження договорів купівлі-продажу житлових будинків з надвірними будівлями та земельної ділянки, а саме: житлового будинку, загальною площею 106,8 (сто шість цілих і вісім десятих) кв. м. та житлового будинку, загальною площею 97,2 ( дев`яносто сім цілих) кв.м., під АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці з кадастровим № 3210945600:01:032:0007, та на які позивач просить накласти арешт, які на праві власності належить ОСОБА_3 , суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житлові будинки та земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме: бази відпочинку сімейного типу за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 3210945600:01:032:0072, площею 0,4606 га, РНОКПП НОМЕР_2 , суд вважає, що вжиття такого заходу забезпечення позову з огляду на предмет позовної заяви та висновок суду про доцільність вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту із забороною відчуження нерухомого майна, яке не є предметом спірного договору купівлі-продажу від 26.05.2023 та належить третій особі, що не стороною у справі, буде втручанням у права третіх осіб, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї частини вимог заяви про забезпечення позову.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву про забезпечення позову.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладені арешт та заборона може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву, подану адвокатом Лященко Аліною Михайлівною, в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на житловий будинок, загальною площею 106,8 (сто шість цілих і вісім десятих) кв. м. житловою площею 45,5 (сорок п`ять цілих і п`ятих десятих) та житловий будинок, загальною площею 97,2 (дев`яносто сім цілих і дві десятих) кв. м., під АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 .

Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,2528 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) категорія земель: землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 3210945600:01:032:0007.

В іншій частині заяви відмовити.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Інформація проборжника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя Я.М.Третяк