Рішення

від 30.11.2023 по справі 695/2243/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2243/23

номер провадження 2/695/978/23

30 листопада 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

прокурора Походенка В.В.,

представника відповідача Гельмязівської сільської ради адвоката Сизька Д.Б.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області до Гельмязівської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, виданого внаслідок вчинення корупційного правопорушення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області з позовом до Гельмязівської сільської ради (далі відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі відповідач 2), в якому просить:

-визнати незаконним та скасувати рішення 20 сесії восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17.12.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 »;

-зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути на користь Гельмязівської сільської територіальної громади в особі Гельмязівської сільської ради (Код ЄДРПОУ 26358880) земельну ділянку за кадастровим номером 7120681100:01:001:0713 площею 0,12 га розташовану в адміністративних межах с. Безпальче;

-стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір, сплачений при поданні позову.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 , будучи депутатом Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, являючись відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, всупереч інтересам держави та територіальної громади с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, під час проведення 20 сесії восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області не повідомила у встановлену законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів перед та під час прийняття рішення №20-63/VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність гр. ОСОБА_1 », який є її чоловіком, земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , тим самим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП. На підставі рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII право власності на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2ст. 172-7 КУпАП та з урахуванням ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. Вказана постанова набрала законної сили 20.01.2023.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з розгляду справи.

Заперечуючи протизадоволення позову,24.07.2023представник Гельмязівськоїсільської ради адвокатСизько ДмитроБорисович надав до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог, зазначаючи, що ОСОБА_2 , виконуючи депутатські повноваження, приймала участь у пленарному засіданні 20 сесії Гельмязівської сільської ради, допустивши проступок, внаслідок чого індивідуально була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Згідно з протоколом сесії Гельмязівської сільської ради за прийняття рішення №20-63/VIII «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність гр. ОСОБА_1 » проголосувало 18 депутатів, при достатній кількості для прийняття рішення 11 голосів, тому участь у голосуванні ОСОБА_2 не вплинула на юридичний факт наявності більшості голосів при прийнятті рішення. На думку представника Гельмязівської сільської ради адвоката Сизька Дмитра Борисовича, рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII прийнято колегіальним органом, правомочним складом більшістю голосів, відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того представник відповідача Гельмязівської сільської ради адвокат Сизько Дмитро Борисович вказує, що рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII прийняте з дотриманням норм Конституції України та Земельного кодексу України за своєю суттю є ненормативним актом, який передбачає конкретні приписи (затвердження проекту землеустрою та передача ділянки у власність), що застосовуються до окремого суб`єкта, тому дане рішення фактично вичерпало своє юридичне значення і як наслідок не може бути скасоване. Також у відзиві зазначено, що скасування прийнятого законного рішення №20-63/VIII порушить надане ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Разом з тим, представник відповідача зазначає, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Також представник відповідача зазначає, що прокурором не наведено підстав для представництва Гельмязівської сільської ради та здійснення захисту шляхом звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою судувід 25.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів.

04 серпня 2023 року за підписом заступника керівника Золотоніської окружної прокуратури Циганник Андрія Андрійовича надано до суду відповідь на відзив, в якій прокурор вказав, що враховуючи положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про запобігання корупції», для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутат в голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом. Таким чином рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII від 17.12.2021 є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення, та бездіяльності інших депутатів Гельмязівської сільської ради, враховуючи те, що про наявність такого конфлікту інтересів міг заявити як член відповідної постійної комісії сільської ради, так і будь-який депутат, якому було відомо про родинні зв`язки між депутатом сільради ОСОБА_2 та особою, яка просила передати у власність земельну ділянку. Щодо твердження представника відповідача, про те, що скасування рішення №20-63/VIII порушить надане ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, прокурор у відзиві вказав, що оскільки рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII від 17.12.2021 прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів Гельмязівської сільської ради це компроментує, спаплюжнює таке рішення і як наслідок нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому. Однак, особа яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене Гельмязівською сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не є перешкодою для повторного розгляду даного питання із дотриманням вимог чинного законодавства. Щодо неможливості скасування рішення у відзиві зазначено, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права. Щодо неефективності способу захисту, у відзиві вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Таким чином, на думку прокурора, у даному випадку у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту значної кількості громадян членів Гельмязівської територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год 30 хв 30.11.2023.

У судовому засіданні прокурор Походенко Вячеслав Володимирович позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача Гельмязівської сільської ради адвокат Сизько Дмитро Борисович проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві, зазначивши, що скасування рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII від 17.12.2021 порушить надане ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Також представник відповідача Гельмязівської сільської ради адвокат Сизько Дмитро Борисович наполягав, що оскільки позивачем при звернені до суду обрано неналежний спосіб захисту це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача Гельмязівської сільської ради адвоката Сизька Дмитра Борисовича та відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 рішенням Гельмязівської сільської ради від 17.12.2021 №20-63/VIII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 передано у власність гр. ОСОБА_1 та зобов`язано його виконувати обов`язки землевласника відповідно до вимог земельного законодавства України, зокрема ст. 91 Земельного кодексу України, забезпечити використання земельної ділянки за цільовим призначенням та оформити право власності відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

22 червня 2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Костюк О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Гельмязівської сільської ради від 17.12.2021 №20-63/VIII зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120681100:01:001:0713 площею 0,12 га за номером запису про право власності 47170489, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.04.2023 № 329394496.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22, яка набрала законної сили 20.01.2023, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 172-7 КУПАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400 грн.

Згідно зпостановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22 ОСОБА_2 згідно з рішенням Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №1-1/VIII від 19.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Гельмязівської сільської ради» набула повноважень депутата восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

У постанові Золотоніськогоміськрайонного судуЧеркаської області від09.01.2023у справі№ 695/2948/22зазначено,що 27.05.2021на сесії Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області прийнято рішення №10-77/VIII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », згідно з яким відповідно до ст.12, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, Закону України №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рекомендації постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектурти, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Гельмязівської сільської ради, сільська рада вирішила надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для подальшої передачі у власність) площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в адмінмежах Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з протоколу 10 сесії Гельмязівської сільської ради по питанню №77 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » доповідала ОСОБА_3 начальник відділу розвитку сільських територій та земельних відносин. Голосувати «за» 20 осіб; «проти» 0 осіб; «утрималась» 0 осіб; «не голосували» 0 осіб. Депутат ОСОБА_2 у вказаному питанні голосує за основу та в цілому «за». Відповідно до довідки №185 від 12.08.2022 виданої виконкомом Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою АДРЕСА_1 спільно з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17 грудня 2021 року на сесії Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області прийнято рішення №20-63/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 », згідно з яким відповідно до ст.12,116,118,121,122,186-1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій», ст.21 Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.26 п.34, п.п.5-7, п.6-1 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши заяву ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектурти, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Гельмязівської сільської ради, сільська рада вирішила затвердити гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з протоколу 20 сесії Гельмязівської сільської ради по питанню №63 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 » доповідала ОСОБА_3 начальник відділу розвитку сільських територій та земельних відносин. Голосувати «за» 18 осіб; «проти» 0 осіб; «утрималась» 0 осіб; «не голосували» 0 осіб. Депутат ОСОБА_2 у вказаному питанні голосує за основу та в цілому «за».

Як зазначено у постанові Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22 встановлено, що приватний інтерес ОСОБА_2 полягав в отриманні майнової вигоди у вигляді земельної ділянки ОСОБА_1 , який є її чоловіком, та зумовлений сімейними стосунками.

Частиною четвертою статті 82 ЦПУ України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок порушення вимог закону, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені статтею 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч.4 ст.116 ЗК України).

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України, і для ведення для ведення садівництва становить не більше 0,12 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст. 118 ЗК України.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Рішенням Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №20-63/VIII від 17.12.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 » затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 329394496 від 18.04.2023 спірна земельна ділянка кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі оспорюваного прокурором рішення.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , депутата Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області восьмого скликання.

ОСОБА_2 усупереч вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час засідання 10 сесії Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області восьмого скликання не повідомила колегіальний орган про наявність у неї конфлікту інтересів при розгляді та прийнятті рішення Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 10-77/VIII від 27.05.2021 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянку ОСОБА_1 ». Також в ході голосування депутат ОСОБА_2 проголосувала за прийняття такого рішення, її голос на засіданні сесії був зарахований як голос «за» прийняття рішення, що підтверджується протоколом 10 сесії Гельмязівської сільської ради від 27.05.2021.

Також ОСОБА_2 усупереч вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час засідання 20 сесії Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області восьмого скликання не повідомила колегіальний орган про наявність у неї конфлікту інтересів при розгляді та прийнятті рішення Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 20-63/VIII від 17.12.2021 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 ». Також в ході голосування депутат ОСОБА_2 проголосувала за прийняття такого рішення, її голос на засіданні сесії був зарахований як голос «за» прийняття рішення, що підтверджується протоколом 20 сесії Гельмязівської сільської ради від 17.12.2021.

22 червня 2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Костюк О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Гельмязівської сільської ради від 17.12.2021 №20-63/VIII зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120681100:01:001:0713 площею 0,12 га за номером запису про право власності 47170489, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.04.2023 № 329394496.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22, яка набрала законної сили 20.01.2023, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 172-7 КУПАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400 грн.

Відповідно до ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом. Якщо повідомлення про конфлікт інтересів здійснено на засіданні ради, іншого колегіального органу, інформація про таке повідомлення обов`язково вноситься до протоколу засідання ради, іншого колегіального органу.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи зобов`язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальному конфлікту інтересів характерна наявність трьох об`єктивних компонентів: приватний інтерес; службове повноваження, представницьке повноваження; протиріччя між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.

Як зазначено у постанові Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22, яка набрала законної сили 20.01.2023, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 172-7 КУПАП, приватний інтерес ОСОБА_2 полягав в отриманні майнової вигоди у вигляді земельної ділянки ОСОБА_1 , який є її чоловіком, та зумовлений сімейними стосунками. Крім того, приватний інтерес ОСОБА_2 полягав в отриманні майнової вигоди у вигляді земельної ділянки, що стосується безпосередньо неї, як депутата Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Так, між приватним інтересом депутата Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_2 та її представницькими повноваженнями, пов`язаними із голосуванням на 10 сесії сільської ради VIII скликання питання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », а також пов`язаними із голосуванням на 20 сесії сільської ради VIII скликання питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 », виникла суперечність, що мала вплив на об`єктивність та неупередженість прийняття ним відповідного рішення під час голосування на засіданні Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Суперечність полягала в тому, що, з однієї сторони, в особи наявний вказаний вище приватний інтерес, а з іншої депутат Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_2 має здійснювати свої представницькі повноваження в тому числі під час голосування на засіданні сільської ради, включаючи вплив приватного інтересу на реалізацію своїх повноважень.

За наявності вищезазначеного приватного інтересу депутат Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_2 суб`єктивно та упереджено прийняла рішення під час голосування «за» питання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 », враховуючи наявні сімейні зв`язки, та враховуючи, що питання стосуються безпосередньої неї.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що прийняття Гельмязівською сільською радою рішення №10-77/VIII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » та рішення № 20-63/VIII від 17.12.2021 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 » прийняті в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів сільської ради, які не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту, що є підставою для його скасування в частині надання земельної ділянки у власність відповідача.

Відтак ОСОБА_1 безпідставно набув у власність спірну земельну ділянку, тому вона підлягає поверненню у власність Гельмязівської територіальної громади.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права суд зазначає про таке.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 329394496 від 18.04.2023 спірна земельна ділянка кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі оспорюваного прокурором рішення.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) вказала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

У даній цивільній справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою.

Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги визнати незаконним та скасувати рішення 20 сесії восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17.12.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 ».

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22).

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), вимогу зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути на користь Гельмязівської сільської територіальної громади в особі Гельмязівської сільської ради (Код ЄДРПОУ 26358880) земельну ділянку за кадастровим номером 7120681100:01:001:0713 площею 0,12 га розташовану в адміністративних межах с. Безпальче слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії), що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду наведеним у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку без достатньої правової підстави, тому належним способом захисту порушеного права у даному випадку є витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7120681100:01:001:0713.

При цьому,враховуючи,що ОСОБА_1 набув правовласності наземельну ділянкубез достатньоїправової підстави,суд відхиляєяк безпідставнідоводи представника відповідача Гельмязівської сільської ради адвоката Сизька Дмитра Борисовича про те, що це порушить надане ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, з огляду на таке.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Щодо звернення прокурора до суду як самостійного позивача в інтересах держави в особі Гельмязівської сільської ради суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatismutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону № 1697-VII. На думку Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання.

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункти 26-30), у разі оскарження прокурором рішення органу влади, який має повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, про надання права на земельну ділянку прокурор виступає у такій справі позивачем, а орган, який ухвалив відповідне рішення відповідачем.

Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у подібних спорах, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення. Прокурор вказав, що оскільки саме Гельмязівська сільська рада як колегіальний орган допустила порушення інтересів у спірних правовідносинах, то він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки відповідно до правого висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Статтею 67 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено право прокурора оскаржувати рішення, прийняті з порушенням даного закону.

Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача Гельмязівської сільської ради адвоката Сизька Дмитра Борисовича щодо відсутності у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави у цьому спорі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Черкаською обласноюпрокуратурою при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 5 368 грн 00 коп.

Судовий збір, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково на користь Черкаської обласноїпрокуратури з ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 грн 00 коп.

Керуючись ст.4,5,12, 13,76-84, 89, 133,141,263,265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Золотоніської окружної прокуратури (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 153, ідентифікаційний код 02911119) в інтересах держави в особі Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області до Гельмязівської сільської ради (19715, Черкаська область, Золотоніський район, с. Гельмязів, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 26358880) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, виданого внаслідок вчинення корупційного правопорушення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнитичастково.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7120681100:01:001:0713.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 11.12.2023.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська