Постанова

від 19.03.2024 по справі 695/2243/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/396/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/2243/23 Категорія: 302000000 Ватажок-Сташинська А.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Любченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Гельмязівської сільської ради адвоката Сизька Дмитра Борисовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року у справі за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області до Гельмязівської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, виданого внаслідок вчинення корупційного правопорушення, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року керівник Золотоніськоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Гельмязівськоїтериторіальної громадиЗолотоніського районуЧеркаської областізвернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування поданої позовної заяви зазначав, що ОСОБА_2 , будучи депутатом Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, являючись відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, всупереч інтересам держави та територіальної громади с. Гельмязів, Золотоніського району, Черкаської області, під час проведення 20 сесії восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області не повідомила у встановлену законом порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів перед та під час прийняття рішення №20-63/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність гр. ОСОБА_1 », який є її чоловіком. Тим самим вона вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

На підставі рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII право власності на земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2ст. 172-7 КУпАП та з урахуванням ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. Вказана постанова набрала законної сили 20.01.2023.

Отже, рішення 20 сесії восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17.12.2021 є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів відповідної ради, які не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту.

На підставі викладеного прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 20 сесії восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17.12.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути на користь Гельмязівської сільської територіальної громади в особі Гельмязівської сільської ради (Код ЄДРПОУ 26358880) земельну ділянку за кадастровим номером 7120681100:01:001:0713 площею 0,12 га розташовану в адміністративних межах с. Безпальче;

- стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в ДКСУ у м. Київ) судовий збір, сплачений при поданні позову.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7120681100:01:001:0713.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що прийняття Гельмязівською сільською радою рішення №10-77/VIII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » та рішення № 20-63/VIII від 17.12.2021 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 » прийняті в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів сільської ради, які не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту, що є підставою для його скасування в частині надання земельної ділянки у власність відповідача.

Відтак ОСОБА_1 безпідставно набув у власність спірну земельну ділянку, тому вона підлягає поверненню у власність Гельмязівської територіальної громади.

Виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Гельмязівської сільської територіальної громади в особі Гельмязівської сільської ради вказану земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника.

Оскільки останній набув право власності на земельну ділянку без достатньої правової підстави, належним способом захисту порушеного права у даному випадку є витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Гельмязівської територіальної громади Золотоніського району Черкаської області спірну земельну ділянку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник Гельмязівської сільської ради адвокат Сизько Д.Б. оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що рішення суду є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , виконуючи свої депутатські повноваження, приймала участь у пленарному засіданні 20 сесії Гельмязівської сільської ради. Проте допустила проступок, внаслідок чого індивідуально була притягнута до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП та понесла законне покарання.

Згідно з протоколом сесії Гельмязівської сільської ради за рішення №20-63/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 » проголосувало 18 депутатів, у тому числі і ОСОБА_2 , при достатній кількості для прийняття вказаного рішення 11 голосів.

Відтак навіть за умов утримання внаслідок конфлікту інтересів депутата ОСОБА_2 від голосування при прийнятті рішення №20-63/VIII, колегіальний орган не втратив би своєї правомочності, з урахуванням кількості депутатів, які голосували на сесії за вказане рішення. Тому участь у голосуванні ОСОБА_2 не вплинула на юридичний факт наявності більшості голосів при прийнятті рішення №20-63/VIII.

Зазначає, що рішення Гельмязівської сільської ради №20-63/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 » прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням норм Конституції України, Земельного кодексу України та за відсутності передбачених Законом підстав для відмови у переданні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність. Тому висновки суду про безпідставність набуття ОСОБА_1 права власності є передчасними, а витребування у нього спірної земельної ділянки порушить його право власності, яке охороняється законом.

Крім того, суд першої інстанції передчасно відхилив доводи відповідача Гельмязівської сільської ради щодо відсутності у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави у цьому спорі.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Золотоніської окружної прокуратури вказує, що рішення 20 сесії восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17 грудня 2021 року є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів відповідної ради, які не вчинили жодних дій дляв регулювання такого конфлікту.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 безпідставно набув у власність спірну земельну ділянку, вона підлягає поверненню у власність Гельмязівської територіальної громади.

Однак, особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права на земельну ділянку, не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

Також щодо відсутності у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави, то прокурор зазначає, що в даному випадку інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення. Оскільки саме Гельмязівська сільська рада як колегіальний орган допустила порушення інтересів у спірних правовідносинах, то вона не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідних позовом , оскільки відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного суду викладеного у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, на підставі заяви ОСОБА_1 рішенням Гельмязівської сільської ради від 17.12.2021 №20-63/VIII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Вказану земельну ділянку (кадастровий номер 7120681100:01:001:0713) передано у власність гр. ОСОБА_1 та зобов`язано його виконувати обов`язки землевласника відповідно до вимог земельного законодавства України, зокрема ст. 91 Земельного кодексу України, забезпечити використання земельної ділянки за цільовим призначенням та оформити право власності відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

22 червня 2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Костюк О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Гельмязівської сільської ради від 17.12.2021 №20-63/VIII зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120681100:01:001:0713 площею 0,12 га за номером запису про право власності 47170489, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.04.2023 № 329394496.

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22, яка набрала законної сили 20.01.2023, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 172-7 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400 грн.

Згідно з постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22 ОСОБА_2 згідно з рішенням Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №1-1/VIII від 19.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Гельмязівської сільської ради» набула повноважень депутата восьмого скликання Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

У постанові Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22 зазначено, що 27.05.2021 на сесії Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області прийнято рішення №10-77/VIII «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », згідно з яким відповідно до ст.12, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, Закону України №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рекомендації постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Гельмязівської сільської ради, сільська рада вирішила надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для подальшої передачі у власність) площею 0,12 га для індивідуального садівництва, розташованої в адмінмежах Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в межах населеного пункту АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу 10 сесії Гельмязівської сільської ради по питанню №77 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » доповідала ОСОБА_3 начальник відділу розвитку сільських територій та земельних відносин. Голосувати «за» 20 осіб; «проти» 0 осіб; «утрималась» 0 осіб; «не голосували» 0 осіб. Депутат ОСОБА_2 у вказаному питанні голосує за основу та в цілому «за». Відповідно до довідки №185 від 12.08.2022 виданої виконкомом Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 спільно з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17 грудня 2021 року на сесії Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області прийнято рішення №20-63/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 », згідно з яким відповідно до ст.12,116,118,121,122,186-1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій», ст.21 Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.26 п.34, п.п.5-7, п.6-1 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектурти, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Гельмязівської сільської ради, сільська рада вирішила затвердити гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 7120681100:01:001:0713 для індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності Гельмязівської сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу 20 сесії Гельмязівської сільської ради по питанню №63 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_1 » доповідала ОСОБА_3 начальник відділу розвитку сільських територій та земельних відносин. Голосувати «за» 18 осіб; «проти» 0 осіб; «утрималась» 0 осіб; «не голосували» 0 осіб. Депутат ОСОБА_2 у вказаному питанні голосує за основу та в цілому «за».

Як зазначено у постанові Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.01.2023 у справі № 695/2948/22 встановлено, що приватний інтерес ОСОБА_2 полягав в отриманні майнової вигоди у вигляді земельної ділянки ОСОБА_1 , який є її чоловіком, та зумовлений сімейними стосунками.

Частиною четвертою статті 82 ЦПУ України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок порушення вимог закону, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 35Закону України«Про запобіганнякорупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

У разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом.

Згідно з частиною першою статті 67Закону України«Про запобіганнякорупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 (провадження № 14-557цс18) зазначено, що частину першу статті 67Закону України«Про запобіганнякорупції» не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статті 35цього Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 зазначеного закону). Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 (провадження № 14-557цс18) вказано, що при вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу необхідно застосовувати норми Закону № 280/97-ВР. З аналізу норм цього Закону вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу. Визначено правовий статус депутата місцевої ради. Передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у разі конфлікту інтересів. З аналізу частини другої статті 59-1Закону №280/97-ВР убачається, що обов`язки щодо попередження конфлікту інтересів у депутата місцевої ради покладено не лише на такого депутат, а й на відповідну постійну комісію інших депутатів відповідної ради. При виникненні конфлікту інтересів у депутата сільської ради він має діяти не лише відповідно до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону № 280/97-ВР, згідно з яким сама можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язана з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання, але і з врахуванням вимог статті 35 Закону № 1700-VII. У частині другійстатті 35Закону №1700-VII зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. У пункті 1.1.2 Методичних рекомендацій зазначено, що згідно з частиною другою статті 35 Закону № 1700-VII член колегіального органу, у разі виникнення у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а його заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу. Тобто орган, наділений спеціальною компетенцією, - НАЗК відповідно до пункту 15 статті 11Закону №1700-VII витлумачив застосування положень статті 59-1Закону №280/97-ВР та частини другої статті 35 Закону № 1700-VII, зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон № 1700-VII. Крім того, у частині другій статті 35 Закону № 1700-VIIпередбачено, що про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається.

З урахуванням норм статей 59-1 та 47Закону №280/97-ВР про наявність такого конфлікту інтересів мав заявити і депутат відповідної постійної комісії сільської ради, до обов`язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради чи будь-який депутат сільської ради, який обізнаний про те, що депутат відповідної ради та особа, щодо якої вирішується питання про передачу прав чи надання привілеїв, є близькими особами у розумінні Закону № 1700-VII. Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 1700-VIIнормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цьогоЗакону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема НАЗК, органу місцевого самоврядування.

Корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції ООН проти корупції. У контексті вимог Конвенції ООН проти корупції частину першу статті 67Закону №1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення з нормами статті 35цього Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР).

Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлена можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

Урахувавши преюдиційний характер встановлених постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року у справі № 695/2948/22 обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17.12.2021 №20-63/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 » прийнято за наявності конфлікту інтересів, що відповідно до частини першої статті 67Закону України«Про запобіганнякорупції» є безумовною підставою для його скасування.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі №669/58/20, в якому предметом розгляду були подібні правовідносини.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що голос ОСОБА_2 не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також, що чинним законодавством не передбачено необхідності безумовного скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за наявності конфлікту інтересів, то колегія суддів зауважує наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №442/730/17 зазначено наступне: «частину першу статті 67Закону №1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статі 35названого Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. ОСОБА_4 вказану норму порушила.

Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47Закону № 280/97-ВР).

Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі № 459/2673/16 у подібних правовідносинах, оскільки у ньому міститься помилковий висновок, що наявність потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу, а лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу».

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки порушить його право власності, то колегія суддів зауважує наступне.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям земельної ділянки з власності територіальної громади та становлять суспільний інтерес. Ураховуючи, що Гельмязівська сільська рада розпорядилася належною територіальній громаді земельною ділянкою з порушенням вимогзакону, звернення прокурора із зазначеним позовом відповідає суспільним інтересам та є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки полягає у відновленні законності при вирішенні вибуття з власності територіальної громади земельних ділянок та їх повернення у власність держави для задоволення потреб територіальної громади.

При цьому, ОСОБА_1 , який звертався до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про передачу у власність земельної ділянки, не позбавлений можливості на повторне звернення з цього питання, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо повноважень прокуратури.

Відповідно до окремих актів законодавства України, крім органів, зазначених у статті 55 Конституції України, захист цивільних прав та інтересів (або сприяють їх захисту) здійснюють, зокрема, органи прокуратури.

За частиною другою статті 3ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 67Закону №1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема НАЗК, органу місцевого самоврядування.

Положеннями статті 67Закону №1700-VII визначено спеціальний порядок скасування нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) з порушенням вимог цього Закону №1700-VII та надано прокурору право на пред`явлення відповідного позову.

Отже, звертаючись із позовом у даній справі прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23Закону України«Про прокуратуру» у позовній заяві навів обґрунтування неналежного здійснення Гельмязівською сільською радою, як власника та розпорядника спірних земельних ділянок, захисту законних інтересів територіальної громади, тобто навів підстави для представництва інтересів держави та територіальної громади, а також обґрунтував, у чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

За досліджених обставин справи колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Гельмязівської сільської ради адвоката Сизька Дмитра Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 березня 2024 року.

Судді: