Рішення

від 11.12.2023 по справі 759/6933/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6933/23

пр. № 2/759/2874/23

11 грудня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування.

Зазначив, що 10.05.2021 року об 17 год. 25 хв. в м. Одеса водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Hyundai модель Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 8.7.3, п. 8.10, п. 12.4, п. 12.9 «б», п. 16.3 ПДР, що призвело до дорожньої - транспортної пригоди, в результаті якої транспортний засіб марки Suzuki модель New SX, номерний знак НОМЕР_2 ,- власником якого він є, отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована АТ СГ «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 8097128 від 08.10.2020 року.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно - правовими актами.

22.06.2021 року ним було подано заяву та повідомлення до АТ СГ «ТАС» про страхове відшкодування з вини ОСОБА_2 , водія транспортного засобу марки Hyundai модель Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , розмір страхового відшкодування складав 147 999,00 грн., проте 20.12.2022 року за № 02055/0122 ним отримано лист-відмову від АТ СГ «ТАС» у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск річного строку для подання заяви про страхове відшкодування.

Пізніше ним повторно були направлені заяви до страховика на перегляд рішення по справі №17215/21/2021/53 і так само - 31.01.2023 року за № 00166/0123, і повторно від 07.02.2023 року за № 00213/0123 отримано відмову з цієї ж підстави.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду із даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 60).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 69).

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялась на його адресу, вказану в позовній заяві.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 09.05.2023 року (а.с. 72).

Відповідач скористався правом на подання відзиву у встановлений судом строк та 17.05.2023 року подав відзив, в якому заначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. Свою позицію мотивував тим, позивач не звернутися із заявою про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригору, пропустив річний термін на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, не довів розмір заподіяної шкоди, й окрім того, у страхової компанії не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування в силу відсутності вини гр. ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована АТ СГ «ТАС» (а.с. 74-79).

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вважав доводи відповідача безпідставним та необґрунтованими, просив позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 96-100).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.05.2021 року об 17 год. 25 хв. в м. Одеса водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Hyundai модель Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 8.7.3, п. 8.10, п. 12.4, п. 12.9 «б», п. 16.3 ПДР, що призвело до дорожньої - транспортної пригоди, в результаті якої транспортний засіб марки Suzuki модель New SX, номерний знак НОМЕР_2 ,- власником якого ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження (а.с. 18-25).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Hyundai модель Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована АТ Страхова група «ТАС» згідно полісу № АР/8097128; ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн.; франшиза дорівнює нулю (а.с. 92).

Транспортний засіб марки Suzuki модель New SX, номерний знак НОМЕР_2 був забезпечений згідно договору добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) «Прямий захист» Оферта № 90407а1о, укладеного 17.02.2021 року між ОСОБА_1 та СК «ARX» (попередня назва СК «АХА Страхування») (а.с. 26-37).

22.06.2021 року ОСОБА_1 повідомив АТ Страхова група «ТАС» про дорожньо-транспортну пригоду та її обставини (а.с. 38-39, 64-65).

22.06.2021 року ОСОБА_1 подав до АТ Страхова група «ТАС» заяву про страхове відшкодування (а.с. 47-48).

АТ Страхова група «ТАС» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, вказавши, що він 22.06.2021 року звернувся із заявою про страхове відшкодування, справа № 17215/21/2021/53 від 22.06.2021 року, однак, в силу ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страхової компанії відсутні підстави для виплати, оскільки згідно довідки ДАІ № 3021131439414469 в діях водія ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 14 КУпАП (а.с. 40-41).

21.10.2022 року ОСОБА_1 подав до АТ Страхова група «ТАС» заяву про страхове відшкодування (а.с. 42-43).

04.12.2022 року та 08.12.2022 року ОСОБА_1 подав до АТ Страхова група «ТАС» заяви про перегляд рішення по справі № 17215/21/2021/53 (а.с. 44, 45).

АТ Страхова група «ТАС» листом вих. № 02055/0122 від 20.12.2022 року відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском ним річного строку на подання заяви про страхове відшкодування (а.с. 46).

АТ Страхова група «ТАС» листом вих. № 00213/0123 від 07.02.2023 року (повторно на вхідну заяву від 27.01.2023 року) відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском ним річного строку на подання заяви про страхове відшкодування (а.с. 49).

06.03.2023 року ОСОБА_1 подав до АТ Страхова група «ТАС» заяви про здійснення регламентної виплати (а.с. 50).

АТ Страхова група «ТАС» листом вих. № 00562/0123 від 21.03.2023 року відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із пропуском ним річного строку на подання заяви про страхове відшкодування (а.с. 51).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону , повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до підп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961 IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У відзиві на позовну АТ Страхова група «ТАС» посилається на пропуск позивачем річного терміну на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, а також на відсутність у страхової компанії обов`язку з виплати страхового відшкодування в силу відсутності вини гр. ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована АТ СГ «ТАС».

Суд відхиляє дані посилання відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Водночас відповідно до приписів п. 37.1.4 ст. 37 цього Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

В постанові від 14.12.2021 року в справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон № 1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (ст. ст. 263-264, ст. 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст. 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (ст. 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (ст. 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (ст. 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль марки Suzuki модель New SX, номерний знак НОМЕР_2 ,- власником якого є позивач, мала місце 10.05.2021 року .

22.06.2021 року ОСОБА_1 повідомив АТ Страхова група «ТАС» про дорожньо-транспортну пригоду та її обставини. Того ж дня ОСОБА_1 подав до АТ Страхова група «ТАС» заяву про страхове відшкодування.

АТ Страхова група «ТАС» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, вказавши, що він 22.06.2021 року звернувся із заявою про страхове відшкодування, справа № 17215/21/2021/53 від 22.06.2021 року, однак, в силу ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страхової компанії відсутні підстави для виплати, оскільки згідно довідки ДАІ № 3021131439414469 в діях водія ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 14 КУпАП.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи справа про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, була розглянута Малиновським районним судом міста Одеси лише 08.09.2022 року, за наслідками якої були винесено постанову від 08.09.2022 року у справі № 521/12645/22 (а.с. 18-25).

Згідно постанови Малиновським районним судом міста Одеси лише 08.09.2022 року у справі № 521/12645/22 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито за закінченням на момент розгляду справи строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, шо вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними у справі доказами, однак у зв`язку із тим, що справа відносно останнього надійшла до суду 30.08.2022 року, а вчинення правопорушення мало місце10.05.2021 року, та на день розгляду справи сплив строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 2 ст. 38 КУпАП, до суд вважає, що провадження у справі має бути закрите на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

За ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У постанові ВС від 26.01.2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення ст. 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

При цьому, у постанові ВС від 04.03.2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Крім того, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова ВС від 29.04.2020 року в справі № 686/4557/18).

Отже, що не притягнення водія автомобіля марки Hyundai модель Sonata, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Тому водій автомобіля марки Hyundai модель Sonata, номерний знак НОМЕР_1 має нести цивільно-правову відповідальність за спричинення майнової шкоди власнику автомобіля Suzuki модель New SX, номерний знак НОМЕР_2 , як особа, що винна у спричиненні такої шкоди.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Однак, відповідачем не надано належних доказів щодо відсутності вини водія автомобіля Hyundai модель Sonata, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, що мала місце 10.05.2021 року об 17 год. 25 хв. в м. Одеса.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (ВС КЦС, справа № 645/6088/18 від 26.10.2022 року).

Отже, враховуючи викладене, що до 08.09.2022 року судовими рішеннями не було встановлено вини ОСОБА_2 у завданні шкоди, вина останнього не спростована й в ході розгляду справи, то у самого відповідача були відсутні підстави для здійснення відшкодування, а у позивача- підстави для звернення із такою заявою.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03.10.2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що навіть у разі пропуску потерпілою особою строку, встановленого у статті 37 Закону № 1961 IV, остання вправі звернутися із позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої у ДТП, в судовому порядку безпосередньо до страховика, у разі, якщо розмір завданої шкоди не перевищує ліміт страхового відшкодування, за наявності поважних причин несвоєчасного звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду України, викладеної у постанові в справі № 640/15546/17 від 19.01.2022 року, який суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на зазначене відмова страховика у здійсненні виплати з підстав недотримання строку звернення є такою, що порушує захищене ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту.

Наявність засобу юридичного захисту в розумінні ст. 13 поряд із закріпленням обґрунтованості вимог повинно забезпечувати можливість відшкодування шкоди. Розгляду підлягають усі процедури: як судові, так і позасудові. Формальні засоби юридичного захисту, що перешкоджають розгляду скарги за суттю, у тому числі судові перегляди, можуть не задовольняти вимоги ст. 13. Характер засобу юридичного захисту, необхідного для дотримання ст. 13, залежить від природи можливого порушення. В більшості випадків буває достатньо відшкодування.

Тобто тривалість розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та встановлення його вини у вчинені ДТП, яка мала місце 10.05.2021 року, не може бути підставою для позбавлення позивача права на вирішення по суті питання про відшкодування завданої майнової шкоди у наслідок ДТП.

Відтак, суд надходить до висновку про наявність підстав для стягнення з АТ СГ «ТАС» на користь позивача грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає до стягнення, суд виходить наступного.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Звертаючись до суду, позивач заявляє вимогу в розмірі 147 999,00 грн., на підтвердження чого надає копії квитанції № 61240871 від 17.03.2022 року на суму 38 000,00 грн.; призначення платежу: оплата за послуги СТО зг рах-фак. № ЧПС-000253 від 20.05.2021 року, в т.ч. ПДВ 6 333,33 грн., отримувач: ДП «Автотрейдінг-Одеса», код 31976605; квитанції № 61246053 від 18.03.2022 року на суму 100 000,00 грн.; призначення платежу: оплата за послуги СТО зг рах-фак. № ЧПС-000253 від 20.05.2021 року, в т.ч. ПДВ 6 666,67 грн., отримувач: ДП «Автотрейдінг-Одеса», код 31976605; акту виконаних робіт № АТО21010100 від 16.03.2022 року, підписаного позивачем та ДП «Автотрейдінг-Одеса», код 31976605, на суму 147 999,58 грн. з ПДВ (а.с. 52-56).

Заперечуючи проти позову в цій частині, відповідач посилався на те, що шкода оцінена не була у встановленому порядку, тому немає й підстав для виплати у заявленому розмірі.

Проте, суд критично оцінює вказані твердження відповідача з огляду на те, що останнім оцінка у встановленому Законом № 1961-IV порядку не проводилась. Правом на подання клопотання про проведення експертизи відповідач не скористався й в ході розгляду справи. Матеріали справи не містять обґрунтування розрахунку страховою компанією розміру належної до виплати позивачу.

Натомість, судом встановлено, що автомобіль позивача відремонтовано власними коштами, що було його правом, доказів на підтвердження зворотного не надано. По суті самого проведеного ремонту, переліку пошкоджень та визначення вартості необхідних робіт та матеріалів сторона відповідача заперечень не має і такі не спростовує.

Однак, враховуючи, що страхова компанія несе відповідальність в межах страхової суми, як в даному випадку складає 130 000,00 грн., то суд вважає, що сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача, має визначатись в рамках даного ліміту.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно постанови Малиновським районним судом міста Одеси лише 08.09.2022 року у справі № 521/12645/22 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито за закінченням на момент розгляду справи строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, шо вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними у справі доказами, однак у зв`язку із тим, що справа відносно останнього надійшла до суду 30.08.2022 року, а вчинення правопорушення мало місце 10.05.2021 року, та на день розгляду справи сплив строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 2 ст. 38 КУпАП, до суд вважає, що провадження у справі має бути закрите на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Судом також встановлено, що також вбачається з постанови Малиновським районним судом міста Одеси лише 08.09.2022 року у справі № 521/12645/22, що відносно позивача також Малиновським районним судом міста Одеси також розглядалась права про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП № 521/8222/21.

Згідно даних ЄДРСУ згідно постанови Малиновським районним судом міста Одеси лише 18.11.2021 року у справі № 521/8222/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101244955), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21.12.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102323075), провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно даної постанови, що в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, умовах даної дорожньо-транспортної обстановці з технічної точки зору у діях водія автомобіля SUZUKI NEW SX4, р/н НОМЕР_2 , наявна невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, яка знаходилась в причинному зв`язку з настанням даної події. Доводам щодо порушення правил ОСОБА_2 суд надає наступну оцінку. Судом також достовірно встановлено, що з технічної та правової точок зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП знаходяться (перебувають) також і дії водія ОСОБА_2 .

Відтак, суд надходить до висновку, рішеннями судів встановлено вину обох водіїв - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди 10.05.2021 року за встановлених судом обставин.

Тому, суд вважає за необхідне розподілити відповідальність між обома учасниками ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у співвідношенні 50/50, виходячи з того, що дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок порушень ПДР обома її учасниками і пошкодження отримали обидва транспортних засоби. Відповідно, оскільки відповідач не спростовував розмір заявленої майнової шкоди, позивач пропустив визначений підп. 34.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк через обставини, які не залежали від нього, а у разі відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, позивач має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності, позивач має право на відшкодування половини від суми страхового відшкодування в межах ліміту 130 000,00 грн., що становить 65 000,00 грн.

Отже, з відповідача АТ Страхова група «ТАС» в межах ліміту відповідальності на користь позивача підлягає стягненню 65 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 1 480,00 грн. судового збору за майнову вимогу в розмірі 147 999,00 грн.

Однак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 650,00 грн. (65 000,00 грн./147 999,00 грн.*1 480,00 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до АТ Страхова група «ТАС» про стягнення суми страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з АТ Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, адреса: пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування в розмірі 65 000,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з до АТ Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, адреса: пр. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 650,00 грн. (шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Н.О. Горбенко