Рішення

від 11.12.2023 по справі 420/28040/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28040/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «АГРО-ДІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13 жовтня 2023 року надійшла позовна заява приватного підприємства «АГРО-ДІС» до Головного управління ДПС в Одеській області в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22288/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 року в частині донарахування Приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 242161,62 грн;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22289/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 року в частині донарахування Приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 51513,69 грн.

Позовні вимоги ПП «АГРО-ДІС» обґрунтовує тим, що основаним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11). Свою діяльність ПП «АГРО- ДІС» здійснює за адресою 66430, Одеська область, Ананьївський районн, с. Кохівка, вул. Незалежності, буд. 1-А (юридична та фактична) відповідно до свідоцтва про право власності №1 від 14.07.2007 р., виданого Виконавчим комітетом Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області. У користуванні приватного підприємства перебувають орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення (орендуються у РДА та фізичних осіб, загальний розмір понад 4700 га), у зв`язку з чим позивач має відповідні зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати. Контролюючим органом у липні 2023 року щодо ПП «АГРО-ДІС» було проведено камеральні перевірки, якими встановлено порушення платником термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати. У зв`язку з цим 05.09.2023 було винесено податкові повідомлення-рішення № 22288/15-32-04-10-17 та № 22289/15-32-04-10-17, якими на ПП «АГРО-ДІС» накладено штраф у розмірі 286689,84 грн та 57237,43 грн відповідно. Для здійснення господарської діяльності Позивач орендує у РДА та фізичних осіб земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розмір яких складає понад 4700 га, що також відображено у повідомленнях за формою 20-ОПП. За результатом камеральної перевірки ПП «АГРО-ДІС» за 2023 рік складено акт перевірки № 20464/15-32-04-1014/33714222 від 31.07.2023. Згідно вказаного акта контролюючим органом було виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме недотримання останнім граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю за 2023 рік, згідно податкової декларації № 9029212948 від 20.02.2023 на суму 573379,68 грн. Податковим повідомленням-рішенням № 22288/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 на підставі вказаного акта та п. 124.3 ст. 124 ПК України ПП «АГРО-ДІС» було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у розмірі 286689,84 грн. Окрім того, за результатом камеральної перевірки ПП «АГРО-ДІС» за 2022 рік складено акт перевірки № 20470/15-32-04-10-14/33714222 від 31.07.2023. Згідно вказаного акта контролюючим органом було виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме недотримання останнім граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з плати за землю за 2022 рік, згідно податкової декларації № 9034288710 від 17.02.2022 (Акт перевірки вказує помилково дату 21.02.2022) на суму 114 474,86 грн. Податковим повідомленням рішенням № 22289/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 на підставі вказаного акта та п. 124.3 ст. 124 ПК України ПП «АГРО-ДІС» було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% від розміру несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у розмірі 57237,43 грн. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за п. 124.3 ст. 124 ПК України, що свідчить про протиправність таких рішень. В актах перевірки інспектор зазначала, що порушення, допущені ПП «АГРО-ДІС» є умисними, оскільки невиконання або неналежне встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником у статті 16 ПК України. Однак, в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях Головне управління ДПС в Одеській області застосувало п. 124.3 ст. 124 ПК України, який зазначає, що за умови повторності діянь, передбачених п. 124.2 ст. 124 ПК України, або у разі прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, на платника накладається штраф у розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. ПП «АГРО-ДІС» не порушувало свої зобов`язання з умисних або інших корисливим мотивів, а лише діяло в силу наявності певних несприятливих факторів. Позивач є товаровиробником, який забезпечує повний цикл вирощування сільськогосподарських культур від підготовки землі до посіву та до збирання врожаю. На постійній основі позивач несе цілий комплекс видатків, що пов`язані з безпосереднім виробництвом. Підприємство має договірні зобов`язання по оплаті нафтопродуктів, пально-мастильних речовин, ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки, що забезпечує посів, обробку та збір врожаю, об`єктів виробничо-технічного призначення, витратних матеріалів та запасних частин, а також мінеральних добрив для підтримки родючості землі. У зв`язку з певними фінансовими труднощами для належного виконання ПП «АГРО-ДІС» своїх зобов`язань, підприємство у період 2021-2023 років кредитувалось в АТ «ПроКредитБанк», боргові зобов`язання перед яким були припинені лише у вересні 2023 року. Також у 2022 році розпочалось повномасштабне вторгнення росії на територію України. У зв`язку з наявними загрозами суб`єкти господарювання, які пов`язані з сектором сільськогосподарського виробництва, останні півтора роки працювали в режимі високих ризиків та обмежень щодо експорту товарів та його продажу на внутрішньому ринку. Станом на зараз припинив діяти «зерновий коридор», який забезпечував можливість продажу українського збіжжя, що суттєво ускладнює процес реалізації виробленої продукції та отримання прибутку. Згідно бухгалтерської довідки кошти від реалізації сільськогосподарської продукції 2022 року були використані на обслуговування кредитів та для посівної кампанії 2023 року. Окрім того, відповідно до штатного розпису на підприємстві передбачено 37,5 штатних одиниць із загальним місячним фондом заробітної плати 380150,00 грн, що також є суттєвою статтею видатків для ПП «АГРО-ДІС». Тому порушення своїх зобов`язань позивачем відбулось у зв`язку з відсутністю фінансової можливості здійснити оплату орендної плати за землю вчасно, а не керуючись умислом. При цьому навіть із порушенням термінів, але підприємством все ж було здійснено оплату негайно при появі для цього коштів. Також до позову додані платіжні інструкції, що свідчать про постійний, системний характер виконання позивачем обов`язків по сплаті орендної плати за землю до та після виявлених порушень. Факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням на яке посилається податковий орган, однак дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а тому не є і доказом наявності діяння, передбаченого п. 124.3 ст. 124 ПК України. Оскільки ПП «АГРО-ДІС» не було порушено свої зобов`язання по оплаті на більше ніж 90 днів, припускаємо, що контролюючий орган вбачив у діях позивача повторність. Проте, з податкового повідомлення-рішення не вбачається, яка податкова інформація стала підставою для такого висновку. Більше того для застосування до платника п. 124.3 ст. 124 ПК України податковому органу слід встановити саме повторність умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Оскільки, як було доведено у попередньому пункті, умисел в діях ПП «АГРО-ДІС» відсутній, ані п. 124.2 ст. 124 ПК України, ані п. 124.3 ст. 124 ПК України застосовані бути не можуть. Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача та те, що діяння, передбачене пунктом 124.2 цієї статті, вчинені умисно повторно, застосування п. 124.3 ст. 124 ПК України є протиправним. Оскільки позивач дійсно прострочив зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати, на нього має бути покладена відповідальність за п 124.1 ст. 124 ПК України, а саме: 1) за податковим повідомленням-рішенням № 22288/15-32-04-10-17 сума штрафу 44528,22 грн; 2) за податковим повідомленням-рішенням № 22289/15-32-04-10-17 сума штрафу становить 5723,74 грн. Покладанням на платника необґрунтованих, завищених санкцій за діяння, які позивач не вчиняв, є для суб`єкта господарювання невиправданим майновим тягарем. Позивач погоджується на притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, що вказані вище. У зв`язку з цим сума надмірного грошового зобов`язання складає: 1) застосоване податковим повідомленням-рішенням №22288/15-32-04-10-17 242161,62 грн; 2) застосоване податковим повідомленням-рішенням № 22289/15-32-04-10-17 51513,69 грн. Отже протиправними податковими повідомленнями-рішенням винесеними Головним управлінням ДПС Одеській області права «АГРО-ДІС» порушено, оскільки покладена відповідальність відповідає вчиненим правопорушенням. У зв`язку цим такі рішення скасуванню в частині донарахування приватному підприємству надмірного розміру штрафу.

Ухвалою судді від 18 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).

03.11.2023 до суду надійшов (вх.№ 38434/23) відзив Головного управління ДПС в Одеській області, в якому вказано, що відповідач не погоджується з доводами позивача.

У відзиві вказано, що Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено перевірку з питань порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати ПП «АГРО-ДІС», за результатами якої складено акти від 31.07.2023 № 20464/15-32-04-1014/33714222 та №20470/15-32-04-10-14/33714222. При перевірці використано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджену наказом Міністерством фінансів України від 16.06.2015 №560 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2017 №9 (зі змінами та доповненнями) за 2023 рік від 20.02.2023 № 9029212948. Перевіркою встановлено, що ПП «АГРО-ДІС» порушено терміни сплати самостійно визначеного платником грошового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати, протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 та п.287.3 ст. 287 розділу XII ПК України у сумі 573379,68 грн. За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2023 № 22288/15-32-04-10-17 про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 50% у сумі 286689,84 грн за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 573379,68 грн. Крім того, при перевірці використано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 №560 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2017 №9 (зі змінами та доповненнями) за 2022 рік від 21.02.2022 № 9034288710. Перевіркою встановлено, що ПП «АГРО-ДІС» порушено терміни сплати самостійно визначеного платником грошового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати, протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 та п.287.3 ст. 287 розділу XII ПК України у сумі 114474,86 грн. За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2023 № 22289/15-32-04-10-17 про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 50% у сумі 57237, 43 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 114474,86 грн.

Як стверджує відповідач, вина ПП «АГРО-ДІС» полягає у тому, що підприємство мало дотриматися правил і норм, визначених ПКУ, однак вказаного не здійснило та не виконало свого податкового обов`язку. Підтвердженням вини платника є той факт, що на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплачувати самостійно визначені суми податкового зобов`язання, був обізнаний із граничними строками оплати податку, адже вони закріплені в ПК України та знаходяться у вільному доступі, мав інформацію про терміни сплати, адже вони містяться в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ПП АГРО-ДІС.

В поданому відзиві відповідач просив суд справу розглядати за обов`язковою участю представника Головного управління ДПС в Одеській області.

Ухвалою суду від 13.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання (вх..№38434/23) представника відповідача Мунтяна Є., про розгляд справи за участю представника Головного управління ДПС в Одеській області.

10.11.2023 року на електрону адресу суду надійшла (вх.№ЕП/44397/23) відповідь на відзив адвоката Волканової В.М.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року повернуто заявнику без розгляду відповідь на відзив (вх.№ЕП/44397/23 від 10.11.2023) подана представником позивача - адвокатом Волкановою В.М.

20.11.2023 року (вх.№40958/23) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

24.11.2023 року (вх.№ЕС/16292/23) від представника позивача до суду надійшло клопотання разом із документами на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне підприємство «АГРО-ДІС» 12.08.2005 зареєстровано юридичною особою та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.46 Розведення свиней; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 52.10 Складське господарство; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 84.21 Міжнародна діяльність; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу 1, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) плати за землю в частині орендної плати приватного підприємства «АГРО-ДІС» при якій використано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджену наказом Міністерством фінансів України від 16.06.2015 №560 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2017 №9 (зі змінами та доповненнями) за 2023 рік від 20.02.2023 № 9029212948.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 31.07.2023 № 20464/15-32-04-1014/33714222, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного платником грошового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати, протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 та п.287.3 ст.287 розділу XII ПКУ у сумі 573379,68 грн (а.с.20-23).

На підставі акту перевірки від 31.07.2023 № 20464/15-32-04-1014/33714222 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2023 № 22288/15-32-04-10-17 про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 50% у сумі 286689,84 грн за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 573379,68 грн (а.с.19).

Крім того, Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу 1, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) плати за землю в частині орендної плати приватного підприємства «АГРО-ДІС» при якій використано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджену наказом Міністерством фінансів України від 16.06.2015 №560 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2017 №9 (зі змінами та доповненнями) за 2023 рік від 21.02.2022 № 9034288710.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 31.07.2023 № 20470/15-32-04-1014/33714222, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного платником грошового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати, протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 та п.287.3 ст.287 розділу XII ПКУ у сумі 114474,86 грн (а.с.25-28).

На підставі акту перевірки від 31.07.2023 року № 20470/15-32-04-1014/33714222 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2023 № 22289/15-32-04-10-17 про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 50% у сумі 57237,43 грн за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 114474, 86 грн. (а.с.24).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області № 22288/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 в частині донарахування приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 242161,62 грн та податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області № 22289/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 в частині донарахування Приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 51513,69 грн, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

При цьому ПП «АГРО-ДІС» визнало свою вину у порушенні термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з плати за землю в частині орендної плати протягом строків, визначених Податковим кодексом України, проте, не погоджується із кваліфікацією правопорушення та покладеним розміром санкцій (штрафу).

Оцінюючи в межах доводів правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 далі ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 36.1 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В свою чергу, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положеннями ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Законом України від 16.01.2020 за № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.2 ст. 124 ПК України).

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже нормами п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.

Так, податковим правопорушенням, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже невжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Суд зазначає, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у п. 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Кодексу є:

встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Разом з тим необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Тобто обов`язок доведення вини, Податкового кодексу України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.08.2023 по справі № 520/18519/21.

Водночас згідно з п. 109.3 ст. 109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи лише у випадках, визначених п. 119.3 ст. 119, п.п. 123.2 - 123.5 ст. 123 ПК України.

Враховуючи зміст наведених законодавчих положень, можна дійти висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №520/9294/21 та від 03.08.2023 у справі №520/22505/21.

Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином установлений законодавцем у Податковому кодексі України строк, як темпоральна величина, призначений для своєчасної реалізації контролюючими органами як суб`єктами владних повноважень компетенції щодо застосування штрафних санкцій, спричиняючи у разі його пропуску юридично значимі наслідки. Такими юридичними наслідками є звільнення платника податків, як учасника податкових правовідносин, від відповідальності, обмежуючи таким чином період невизначеності щодо останнього, що в кінцевому результаті гарантує дотримання конституційних прав та обов`язків особи, інтересів держави, а також раціональну організацію правозастосовної діяльності. Запровадження таких строків сприяє правовому захисту, забезпеченню стабільності, стійкості існуючої системи правовідносин, а також забезпеченню можливості збору та закріплення доказів вчиненого правопорушення.

Верховний Суд неодноразово за результатами правового аналізу наведених норм Податкового кодексу України, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі № 520/13377/19 вказував, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані у межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Згідно з акту камеральної перевірки від 31.07.2023 № 20464/15-32-04-1014/33714222 порушення полягало у несвоєчасній сплаті та несвоєчасному поданні платіжного доручення на сплату узгодженої суми грошових зобов`язань за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2023 рік по декларації з плати за землю від 20.02.2023 №9029212948, а саме:

- граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 128097,52 грн - 01.05.2023, а фактично сплачено 17.05.2023 (кількість днів затримки 16);

- граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 128097,52 грн 30.03.2023, а фактично сплачено 17.05.2023 (кількість днів затримки 48);

- граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 99324,22 грн 03.03.2023, а фактично сплачено 17.05.2023 (кількість днів затримки 76);

- граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 328,58 грн - 30.05.2023, а фактично сплачено 04.07.2023 (кількість днів затримки 35);

- граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 745,38 грн - 30.05.2023, а фактично сплачено 04.07.2023 (кількість днів затримки 35);

- граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 128097,52 грн 30.06.2023, а фактично сплачено 14.07.2023 (кількість днів затримки 14);

- граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 88688,98 грн - 30.05.2023, а фактично сплачено 14.07.2023 (кількість днів затримки 45).

Згідно з акту камеральної перевірки від 31.07.2023 № 20470/15-32-04-1014/33714222 порушення полягало у несвоєчасній сплаті та несвоєчасному поданні платіжного доручення на сплату узгодженої суми грошових зобов`язань за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік по декларації з плати за землю від 21.02.2023 №9034288710, а саме: граничний термін сплати грошового зобов`язання у розмірі 114474,86 грн 30.01.2023, а фактично сплачено 16.02.2023 (кількість днів затримки 17).

Відповідачем за порушення строку сплати вищевказаних грошових зобов`язань застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 50%.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Кодексу матеріали перевірки це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I Кодексу.

У акті перевірки в обов`язковому порядку зазначається можливість надання платником пояснень та додаткових документів у порядку, визначеному статтею 86 Кодексу про вчинені ним податкові правопорушення.

Крім того, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

З урахуванням викладеного, у разі виявлення фактів несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, контролюючий орган має право звернутися із запитом до платника податку.

У разі отримання пояснень та документів, матеріали передаються до підрозділів податкового аудиту для прийняття рішення щодо проведення документальної перевірки.

Проте вищевказані акти перевірки не містять відомостей щодо надсилання платнику податків письмового запиту про подання відповідної інформації.

З огляду на вказане, суд не вбачає можливим установлення у межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках), та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Допущена контролюючим органом неповнота дослідження обставин фактичної дійсності зумовила за суттю явний та очевидний, а за характером нездоланний і непереборний дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни.

Щодо покликань в Актах на те, що позивач мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання, що є свідченням того, що дії (бездіяльність) платника податків вчинені умисно, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не встановлено на підставі відповідних документів наявність можливості приватного підприємства «АГРО-ДІС» сплатити податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у повному обсязі у строк, передбачений ПК України (зокрема, наявність достатніх коштів на розрахункових рахунках, а також на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість).

При цьому суд ураховує, що у позовній заяві позивач стверджував про недостатність коштів на рахунках для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань, кредитування в АТ «ПроКредитБанк», боргові зобов`язання перед яким припинені лише у вересні 2023 року, що зумовлено, зокрема, повномасштабним вторгненням рф, що під час перевірки відповідачем не перевірено.

Таким чином суд дійшов висновку, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності, обрана контролюючим органом необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, штраф застосований без доведення наявності умислу та вини платника податків.

Зазначене відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Разом з цим суд зазначає, що позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення №22288/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 в частині донарахування Приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 242161,62 грн та податкове повідомлення-рішення № 22289/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 в частині донарахування Приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 51513,69 грн, обґрунтовуючи свою позицію у спорі відсутністю вини з боку підприємства, проте не спростовує факту наявності порушення терміну сплати сум узгоджених податкових зобов`язань у розмірі, визначеному п. 124.1 ст. 124 ПК України.

Як було зазначено вище, п. 124.1 ст. 124 ПК України визначені такі розміру штрафу:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, як вже встановлено судом згідно з акту камеральної перевірки від 31.07.2023 № 20464/15-32-04-1014/33714222, а сторонами не спростовано, що:

- позивачем з порушенням строку сплати із затримкою до 30 календарних днів включно сплачено податкові зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2023 рік по декларації з плати за землю від 20.02.2023 №9029212948 у розмірі 256195,06 грн (128097,52 грн+128097,52 грн);

- позивачем з порушенням строку сплати із затримкою більше 30 календарних днів включно сплачено податкові зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2023 рік по декларації з плати за землю від 20.02.2023 №9029212948 у розмірі 317184,64 грн (128097,52 грн+99324,22 грн+328,54 грн+745,38 грн+88688,98 грн).

Крім того, як вже встановлено судом згідно з акту камеральної перевірки від 31.07.2023 № 20470/15-32-04-1014/33714222, а сторонами не спростовано, що позивачем з порушенням строку сплати із затримкою до 30 календарних днів включно сплачено податкові зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік по декларації з плати за землю від 21.02.2022 №9034288710 у розмірі 114474,86 грн.

Отже відповідач, з урахуванням приписів п. 124.1 ст. 124 ПК України при сплаті податкових зобов`язань:

- за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2023 рік по декларації з плати за землю від 20.02.2023 №9029212948, мав нарахувати позивачеві штрафні санкції всього у сумі 44528,21 грн (12809,75 грн (256195,06 х 5 %)+31718,46 (317184,64*10%).

- за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік по декларації з плати за землю від 21.02.2022 №9034288710, мав нарахувати позивачеві штрафні санкції всього у сумі 5723,74 грн (12809,75 грн (114474,86х 5 %).

Проте, відповідач необґрунтовано застосував до спірних правовідносин приписи п. 124.3 ст. 124 ПК України та нарахував штрафні санкції:

- за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошових зобов`язань за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2023 рік по декларації з плати за землю від 20.02.2023 №9029212948 на суму 286689,84 грн.

- за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошових зобов`язань за платежем орендна плата з юридичних осіб 31718,46 (317184,64*10%).

- за платежем орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік по декларації з плати за землю від 21.02.2022 №9034288710 на суму 57237,43 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для:

- часткового скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22288/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 у сумі 242161,63 грн (286689,84 - 44528,21);

- часткового скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22289/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 у сумі 51513,69 грн (57237,43 - 5723,74);

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «АГРО-ДІС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 4405,14 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1035 від 11.10.2023 (а.с.7).

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4405,14 грн.

Як вже вказано судом, 24.11.2023 (вх.№ЕС/16292/23) від представника позивача до суду надійшло клопотання разом із документами на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

У даному клопотанні вказано, що у відповідності ст.ст. 132, 136, 139, 244 КАС України надаються документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист,

представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно із положеннями ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 134 КАС України врегулювано питання витрат на професійну правничу допомогу, тобто тих, які позивач просить суд стягнути з відповідачів.

Так, відповідно до ч.1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги № 1 від 02.09.2021, який укладено між адвокатським об`єднанням «ПРАКТИКА», в особі Голови (Керуючого партнера) Волканової Вікторії Миколаївни, що діє на підставі Статуту (надалі - Адвокатське об`єднання, Виконавець), з однієї сторони, та Приватним підприємством «АГРО-ДІС», в особі Директора Друмова Івана Степановича, що діє на підставі Статуту (надалі - Клієнт, Замовник), з другої сторони відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за надання правової допомоги, розмір якого передбачений;

- додаткову угоду №3 від 03.10.2023;

- рахунок № 3 від 10.11.2023;

- акт приймання-передачі № 3 від 10.11.2023 відповідно до якого адвокатське об`єднання «ПРАКТИКА», в особі Голови (Керуючого партнера) Волканової Вікторії Миколаївни, що діє на підставі Статуту (надалі - Адвокатське об`єднання, Виконавець), з однієї сторони, та Приватне підприємство «АГРО-ДІС», в особі Директора Друмова Івана Степановича, що діє на підставі Статуту (надалі - Клієнт, Замовник), з другої сторони, на підставі Договору №1 від 02.09.2021 про надання правової допомоги (надалі - «Договір») та Додаткової угоди №3 від 03.10.2023 до Договору склали цей Акт про те, що виконавець надав наступні послуги: надав правову допомогу, відповідно до договору №1 від 02.09.2021 та додаткової угоди №3 від 03.10.2023 по представництву інтересів клієнта у справі № 420/28040/23 за позовом Приватного підприємства «АГРО-ДІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині донарахування штрафів; вартість робіт становить 15000,00 грн, без ПДВ; замовник (Клієнт) прийняв вказані послуги по обсягу та якості;

- платіжне доручення від 10.11.2023.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу заявника на те, що понесені позивачем судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте на користь позивача, нескладність справи, наявність сталої судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об`ємність, суд вважає, що сума витрат вказана заявником є завищеною, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвокатом Волканової Вікторії Миколаївни.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь приватного підприємства «АГРО-ДІС» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «АГРО-ДІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22288/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 в частині донарахування Приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 242161,63 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22289/15-32-04-10-17 від 05.09.2023 в частині донарахування Приватному підприємству «АГРО-ДІС» штрафу у розмірі 51513,69 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «АГРО-ДІС» суму сплаченого судового збору у розмірі 4405,14 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: приватне підприємство «АГРО-ДІС» (66430, Одеська область, Ананьївський район, с. Кохівка, вул.Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 33714222);

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА