Рішення

від 11.12.2023 по справі 440/15107/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/15107/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00056660405 від 26.06.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки зі змісту цього рішення вбачається порушення п.57.1 ст. 57 та ст. 287 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено до бюджету податкові зобов`язання з орендної плати за землю за листопад 2022 в сумі 30464,64 грн., сплачено 06.01.2023 із затримкою на 7 календарних днів та за грудень 2022 в сумі 30286,21 грн., сплачено 02.02.2023 із затримкою на 3 календарних днів. Проте, позивач вважає, що відповідальність за порушення строків вказаного податку на 7 та 3 днів, могла бути застосована до товариства у розмірі 5% від суми не сплаченого вчасно податку згідно пункту 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України, а не у розмірі 50% від суми не сплаченого вчасно податку згідно пункту 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України, як за умисну не сплату податку. Також наголошує, що застосування пункту 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо узгодженої суми грошового зобов`язання, однак умислу у товариства не сплачувати вчасно орендну плату за землю не було.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15107/23. Справу вирішено розглядати за спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) .

У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що у ході камеральної перевірки встановлено, що ТОВ "Продсервіс" подано до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю (орендна плата) на 2022 рік, які узгоджені суми податкових зобов`язань по орендній платі за землю, які підлягають сплаті становлять: за листопад 2022 року - 30821,56 грн., граничний термін сплати - 30.12.2022 року, переплатою зараховано 356,92 грн., залишилось до сплати 30464,64 грн. Податкове зобов`язання в сумі 30464,64 грн. сплачено 06.01.2023 (платіжна інструкція №1251) із затримкою на 7 календарних днів; за грудень 2022 року - 30821,56 грн. граничний термін сплати - 30.01.2023 року, переплатою зараховано 535,36 грн., залишилось до сплати 30286,21 грн., сплачено 02.02.2023 року (платіжна інструкція № 1295) із затримкою 4 календарних днів. ТОВ "Продсервіс" мало можливість дотриматися норм чинного законодавства. ТОВ "Продсервіс" самостійно визначено суму податкового зобов`язання, що підлягає до сплати в бюджет, тобто на етапі підготовки податкової декларації платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити податкове зобов`язання, натомість свідомо вчинив умисні дії щодо несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ТОВ "Продсервіс" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 31562181) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02.07.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, статей 75, 76 розділу II пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по орендній платі за землю за листопад 2022 року граничним терміном сплати 30.12.2022, за грудень 2022 року з граничним терміном сплати 30.01.2023 року ТОВ "Продсервіс" (п.н. 31562181).

За результатами камеральної перевірки складено Акт №5797/16-31-04-05-03/31562181 від 02.06.2023 "Про результати камеральної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по орендній платі за землю листопад-грудень 2022 року ТОВ "Продсервіс" (податковий номер 31562181).

Згідно висновків Акту №5797/16-31-04-05-03/31562181 від 02.06.2023, контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов`язань по орендній платі за листопад 2022 року в розмірі 30464,64 грн. з граничним терміном сплати - 30.12.2022 та за грудень 2022 року в розмірі 30286,21 грн. з граничним терміном сплати - 30.01.2023 року ТОВ "Продсервіс", чим порушено п.57.1 ст. 57 Кодексу п.287,3 ст. 287 Кодексу.

26.06.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі Акту № №5797/16-31-04-05-03/31562181 від 02.06.2023 прийняте податкове повідомлення рішення №00056660405, яким до ТОВ "Продсервіс" застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 50% у сумі 30375,43 грн. на підставі п. 124.3 ст. 124 ПК України.

Позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 26.06.2023 за №№00056660405 до Державної податкової служби України. Рішення про результати розгляду скарги від 12.07.2023 за № 17 податковим органом скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентуються Податковим кодексом України (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України: грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3. статті 38 ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (287.1-287.4 ст. 287ПК України.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до пункту 124.1. статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у п. 124.1 ст. 124 ПКУ, не застосовуються.

Діяння, передбачені п. 124.1 ст. 124 ПКУ вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.2 ст. 124 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.3 ст. 124 ПКУ).

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 109.3. статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

З аналізу вказаних норм права випливає, що статтею 124 ПК України встановлена відповідальність платника податків у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, у вигляді штрафу. При цьому пункт 124.1. статті 124 ПК України передбачає штраф: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а пункт 124.2 статті 124 ПК України - штраф в розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, за ці ж діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно. Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання (п. 124.3 ст. 124 ПКУ)

Отже, необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином установлений законодавцем у Податковому кодексі України строк, як темпоральна величина, призначений для своєчасної реалізації контролюючими органами як суб`єктами владних повноважень компетенції щодо застосування штрафних санкцій, спричиняючи у разі його пропуску юридично значимі наслідки. Такими юридичними наслідками є звільнення платника податків, як учасника податкових правовідносин, від відповідальності, обмежуючи таким чином період невизначеності щодо останнього, що в кінцевому результаті гарантує дотримання конституційних прав та обов`язків особи, інтересів держави, а також раціональну організацію правозастосовної діяльності. Запровадження таких строків сприяє правовому захисту, забезпеченню стабільності, стійкості існуючої системи правовідносин, а також забезпеченню можливості збору та закріплення доказів вчиненого правопорушення.

Верховний Суд неодноразово за результатами правового аналізу наведених норм Податкового кодексу України, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17, від 05.07.2019 у справі № 820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі № 520/13377/19 вказував, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані у межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.3 статті 124 ПК України.

Згідно з актом камеральної перевірки №5797/16-31-04-05-03/31562181 від 02.06.2023року, контролюючим органом встановлено ТОВ "Продсервіс" подано до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю (орендна плата) на 2022 рік, які узгоджені суми податкових зобов`язань по орендній платі за землю, які підлягають сплаті становлять: за листопад 2022 року - 30821,56 грн., граничний термін сплати - 30.12.2022 року, переплатою зараховано 356,92 грн., залишилось до сплати 30464,64 грн. Податкове зобов`язання в сумі 30464,64 грн. сплачено 06.01.2023 (платіжна інструкція №1251) із затримкою на 7 календарних днів; за грудень 2022 року - 30821,56 грн. граничний термін сплати - 30.01.2023 року, переплатою зараховано 535,36 грн., залишилось до сплати 30286,21 грн., сплачено 02.02.2023 року (платіжна інструкція № 1295) із затримкою 4 календарних днів, чим порушено п.57.1 ст. 57 Кодексу п.287,3 ст. 287 Кодексу.

У акті камеральної перевірки контролюючий орган додатково зазначив, що дії платника податків, вважаються винними ТОВ "Продсервіс" (п.н. 31562181) мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання. Створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов, які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Водночас суд зауважує, що в акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.

Стосовно посилань в Акті на те, що ТОВ "Продсервіс" мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання, що є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не встановлено на підставі відповідних документів наявність можливості ТОВ "Продсервіс" платити орендну плату за землю за листопад-грудень 2022 року вчасно.

Крім того, не видається можливим встановлення у межах камеральної перевірки таких обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, адже згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Відповідно до статті 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Суд зазначає, що акт камеральної перевірки №5797/16-31-04-05-03/31562181 від 02.06.2023 року не містить достатніх обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем під час розгляду справи доказів про умисне порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання по орендній платі за землю за листопад-грудень 2022 року не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, передбачений пунктами 124.3 статті 124 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 26.06.2023 № 00056660405 не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" (вул. Лесі Українки, 20а, м.Полтава, код ЄДРПОУ31562181) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м.Полтава, 36000, код ЄРДПОУ ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00056660405 від 26.06.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервіс" витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко