Постанова

від 07.12.2023 по справі 280/441/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2023 року справа № 280/441/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІЗ ХХІ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 280/441/23 (суддя Кисіль Р.В.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІЗ ХХІ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІЗ ХХІ» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення №00035150902 (форма ПС) від 17.10.2022;

- податкового повідомлення-рішення №00035160902 (форма ПС) від 17.10.2022;

- податкового повідомлення-рішення №00035170902 (форма ПС) від 17.10.2022.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Позивач з рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог законодавства щодо реєстрації акцизного складу, обладнання резервуарів витратомірами-лічильниками та рівнемірами, реєстрації платником акцизного податку є помилковими та такими, що зроблені без урахування всіх обставин та наданих позивачем документальних доказів. Позивач вважає невірним розрахунок контролюючим органом обсягу пального, придбаного позивачем протягом періоду, що перевірявся, оскільки Н-гексан використовується позивачем в технологічному процесі переробки насіння соняшника, та не враховано температурні показники, які впливають на обсяг пального, а чинне законодавство допускає наявність певних відхилень при розрахунку обсягу пального. Крім того, контролюючим органом не було надано оцінки договорам оренди транспортних засобів.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення суду у даній справі законним і обґрунтованим, а доводи скаржника безпідставними. Просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві відповідач вказує, що позивач має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою свого місцезнаходження. Придбання позивачем у періоді, що перевірявся, обсягу пального більше ніж 1000 кубічних метрів підтверджується наданими до перевірки первинними документами. Позивач має у користуванні резервуари для зберігання пального (48 куб. м, 50 куб. м 3 шт.). Н-гексан за кодом УКТ ЗЕД віднесений до пального (п. 215.3 ст. 215 ПК України). Твердження позивача про неврахування температурних показників при визначенні обсягу придбаного ним пального не відповідає фактичним обставинам. Оскільки протягом року обсяг пального, придбаного позивачем, перевищив 1000 куб. метрів, то позивач повинен був зареєструвати акцизний склад, обладнати резервуари для зберігання пального витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками і зареєструвати їх.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги та скасуванні оскарженого рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового про задоволення позовних вимог позивача.

Представник відповідача заперечував проти доводів скаржника, вважаючи рішення суду першої інстанції законним.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІЗ ХХІ має зареєстроване місцезнаходження: Запорізька область, Вільнянський район (нині Запорізький), м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 17.

Основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів. Позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) 05.02.2020 №08060414202000019. Позивач має три резервуари для зберігання пального загальною ємністю 198 000 л., а також у користуванні орендовані транспортні засоби.

Наказом відповідача від 02.08.2022 №812-П, виданим на підставі пп. 19-1.1.14, пп. 19-1.1.16 п.191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України (далі ПК України) та доповідної записки начальника управління контролю за підакцизними товарами Зарецької Юлії від 02.08.2022 №1885вн, було призначено фактичну перевірку позивача з 03.08.2022 тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.01.2021 по день закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортуванні пального; виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.

За наслідками фактичної перевірки 15.08.2022 був складений акт №2445/08/01/09/37221297 (далі акт перевірки).

За висновками акту перевірки, позивачем порушено вимоги:

- пп. 14.1.6, пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14, п. б абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині не реєстрації позивачем акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 17;

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст.230 ПК України, в частині не обладнання та не реєстрації витратомірів в кількості 4 одиниці та рівнеміри на резервуари в кількості 4 одиниці, в яких зберігається підакцизна група товарів;

- пп. 212.1.15 п. 212.1, пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України, в частині реалізації пального в період з 17.12.2021 по 31.12.2022 без реєстрації платником акцизного податку.

Акт був надісланий засобами поштового зв`язку позивачу та отриманий ним 15.09.2022.

Не погоджуючи з висновками акту перевірки, позивач надав свої заперечення від 28.09.2022, які були розглянуто відповідачем та за результатами розгляду надано відповідь від 13.10.2022 №434/08-01-09-02-07. Контролюючий орган вказав, що висновки акту є правомірними, такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, а тому залишені без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2022 року, які отримані позивачем 20.10.2022:

- №00035160902, яким за порушення пп. 14.1.6, пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14, п. б абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, відповідно до п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1 000 000,00 грн;

- №00035170902, яким за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст.230 ПК України, відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 160 000,00 грн.;

-№00035150902, яким за порушення пп. 212.1.15 п. 212.1, пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України, відповідно до п. 117.3 ст. 117 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 19 701 422,24 грн..

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та звернувся до ДПС України зі скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень.

За наслідками розгляду скарги ДПС України 28.12.2022 було прийнято рішення №17756/6/99-00-06-03-02-06, яким скарга платника податків залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що висновки контролюючого органу щодо виявлених порушень не спростовані позивачем, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень, а тому підстави для їх скасуванні відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

В пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України наведене визначення поняття акцизний склад, відповідно до якого:

акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

В пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України наведене визначення поняттю розпорядник акцизного складу, відповідно до якого: розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Абзацом 1 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Відповідно до п. б абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платниками акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Відповідно до пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Судом встановлено, що згідно наданих первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, описаних в акті у вигляді таблиці арк. 5-10), акцизних накладних (арк. 10-11 Акту), зареєстрованих постачальниками в системі ЄРАН, позивач у періоді, який перевірявся, придбавав дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300), Н-ГЕКСАН (код УКТ ЗЕД 2710122500), Розчинник Exxsol Hexane (код УКТ ЗЕД 2710122500), БЕНЗИН А 92 (код УКТ ЗЕД 2710124124) в кількості 1 545 789,78 літрів, приведених до 15° C, зокрема: за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року (протягом календарного року) обсяг придбаного пального склав 1 027 846,81 літрів, приведених до 15° C (в т.ч. 1000445,85 літрів приведених до 15° C в період з 01.01.2021 по 17.12.2021), за період з 01.01.2022 по 29.07.2022 обсяг придбаного пального склав 517 942,97 літрів, приведених до 15° C (адреса розвантаження: Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 17).

Факт отримання дизельного палива, БЕНЗИНУ А 92, Н-ГЕКСАН та розчинника Exxsol Hexane у періоді, який перевірявся, у визначених актом перевірки обсягах позивач не заперечує.

Також судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем до перевірки: журналу-ордеру і відомості по рахунку 203 Паливо та журналу-ордеру і відомості по рахунку 209 Інші матеріали (розчинник, Н-Гексан) за січень-грудень 2021 року та січень-липень 2022 року за період з 01.01.2021 по 29.07.2022 списано (для власного споживання, виробничих потреб) пального в кількості 1 465 805,17 літрів на суму 39 431 924,51 грн., в т.ч. в період з 17.12.2021 (дата обов`язкової реєстрації платником акцизного податку) по 29.07.2022 списано пального та Н-ГЕКСАНА (для власного споживання, виробничих потреб) в кількості 613 206,48 літрів на суму 19 701 422,24 грн. (без ПДВ). Цей факт позивач також не заперечує.

Дані інвентаризаційних описів залишків пального, що знаходяться на складі ПММ та в сховищі гексану, в паливних баках транспортних засобів, наведено на сторінці 13 Акту перевірки.

Позивач не зареєстрований платником акцизного податку як і не зареєстрований акцизний склад за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, 17 в Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Позивачем не заперечується факт не надання до перевірки довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри та не реєстрацію рівнемірів-лічильників і витратомірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

З аналізу пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що акцизним складом може бути лише приміщення або територія, при цьому загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального повинна перевищувати 200 кубічних метрів або суб`єкт господарювання власник або користувач такого приміщення або території незалежно від об`єму ємностей отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії). При цьому, не є акцизним складом у будь-якому випадку паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, оскільки в абзаці шостому (п. б) пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України не зазначено такого місця зберігання пального, а через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним паливо може розливатися не лише в паливні баки, а і у інші ємності для зберігання пального.

Тобто, для визначення акцизного складу враховується лише обсяг пального, отриманого суб`єктом господарювання в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання (за виключенням споживчої тари ємністю до 5 літрів включно) у відповідному приміщенні чи на відповідній території, а не в паливні баки транспортних засобів або обладнанні чи пристрої. Відповідно, суб`єкт господарювання - власник або користувач приміщення або території, на якій загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, набуває статусу розпорядника акцизного складу лише у разі перевищення обсягу отриманого протягом календарного року в такі ємності понад 1000 кубічних метрів пального (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії).

З наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та міжнародних товарно-транспортних накладних) вбачається, що отримані позивачем протягом періоду, який перевірявся, товари за кодом УКТ ЗЕД віднесені до пального, визначеного у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, та зазначає, що відповідачем не проаналізовані договори оренди транспортних засобів.

В той же час, інформація про орендовані позивачем транспортні засоби, як і інше майно, яке стосується предмета фактичної перевірки, викладена в Акті перевірки, тому такі доводи позивача судом відхиляються.

Щодо паливних баків транспортних засобів, то матеріали справи не місять жодного доказу того, що отримане позивачем протягом 2021 року пальне розливалось з ємності постачальника такого пального безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, а не в стаціонарні ємності для зберігання такого пального, які перебувають у користуванні позивача, або заправлення таких транспортних засобів здійснювалось через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним.

Враховуючи факт наявності у позивача ліцензії на зберігання пального, відповідно до якої загальна місткість резервуарів для його зберігання становить 198000 літрів (198 куб. метрів), відомості наведені в видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, міжнародних товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до матеріалів справи, щодо пункту розвантаження пального (місцезнаходження позивача), відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів розливу пального, яке було тримане позивачем протягом 2021 року, в паливні баки транспортних засобів, обладнання чи пристроїв, які перебувають у користуванні позивача, посилання позивача на те, що не є акцизним складом паливний бак транспортного засобу, обладнання чи пристрою, не береться до уваги судом.

Твердження позивача про неврахування під час визначення отриманого обсягу пального температурних параметрів спростовується змістом акту перевірки, відповідно до якого такі параметри були враховані. Обсяг отриманого позивачем у періоді, що перевірявся, визначені за дослідженими під час перевірки документами, в яких визначений об`єм отриманого позивачем у цьому періоді пального в літрах, приведений до температури 15° C .

Посилання позивача на норми Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є безпідставним, оскільки в даному випадку предметом перевірки не було додержання позивачем вимог цього закону, а встановлений актом перевірки факт отримання позивачем протягом 2021 року пального в обсязі, більшому ніж 1000 куб. метрів, стосується правовідносин, врегульованих цим законом лише щодо отримання позивачем ліцензії на зберігання пального, але не факту не реєстрації позивачем акцизного складу, правовідносини щодо якого врегульовані Податковим кодексом України.

Посилання позивача на те, що Н-гексан використовується ним у технологічному процесі виробництва соняшникової олії не спростовує факту віднесення цього товару, як і розчинника Exxsol Hexane, за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 25 00 до пального (пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України). При цьому, суд вірно вказав, що віднесення такого товару до цього коду УКТ ЗЕД підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наданими самим позивачем.

Таким чином, відповідачем доведено факт отримання позивачем протягом одного календарного року пального у кількості, яка перевищує 1000 куб. метрів, відповідно, позивач зобов`язаний був із настанням такої обставини зареєструвати акцизний склад (отримати статус розпорядника акцизного складу) в 2021 році.

Відповідно до вимог п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України, відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000 гривень.

Отже, оскарженим податковим повідомленням-рішенням №00035160902 до позивача застосований штраф у розмірі, визначеному п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України.

За визначенням, наведеним в пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Тобто, відпуск позивачем, який набув статусу розпорядника акцизного складу, пального з ємностей для його зберігання при використанні пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відповідно до приписів пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, вважається реалізацією пального.

Відповідно до п. 117.3 ст. 117 ПК України, здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

З розрахунку податкового повідомлення-рішення №00035150902 вбачається, що розмір штрафу визначений відповідачем у сумі 19 701 422,24 грн..

За даними акту перевірки, вартість пального для обрахунку розміру штрафу відповідачем була визначена на підставі наданих позивачем даних щодо списання пального внаслідок його використання на власні потреби за період грудень 2021 року липень 2022 року на загальну суму 19 701 422,24 грн.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів заправки транспортних засобів, обладнання чи пристроїв позивача через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним.

Отже, розмір застосованого відповідачем штрафу визначений відповідно до приписів п. 117.3 ст. 117 ПК України.

За приписами п. 128-1.1 ст. 128.1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Податковим повідомленням-рішенням №00035170902 до позивача застосований штраф у розмірі 160 000 грн, який визначений виходячи з наявності у позивача 4 ємностей, які мають бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які мають бути зареєстровані у відповідному Єдиному реєстрі. Оскільки позивач не виконав свого обов`язку, визначеного абз. 1 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, то відповідачем правомірно накладений штраф у зазначеному розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень, а отже, підстави для їх скасування, як і для задоволення позовних вимог позивача, відсутні.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі позивача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись п.1ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІЗ ХХІ» - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 280/441/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 07.12.2023.

Повний текст постанови виготовлено 11.12.2023.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак