Рішення

від 28.10.2024 по справі 280/441/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2024 року Справа № 280/441/23 СН/280/16/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Горлова Є.В.,

Представника позивача Желтобрюхова В.В.

представника відповідача Школової Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРАДІЗ ХХІ до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРАДІЗ ХХІ (далі ТОВ ПАРАДІЗ ХХІ, позивач, скаржник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми ПС від 17 жовтня 2022 року:

№ 00035150902, яким за порушення підпункту 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 19 701 422,24 грн..

№ 00035160902, яким за порушення підпункту 14.1.6, підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14, пункту б абз. 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1 000 000,00 грн;

№ 00035170902, яким за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 160 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він не погоджується з висновками відповідача про порушення вимог законодавства щодо реєстрації акцизного складу, обладнання резервуарів витратомірами-лічильниками та рівнемірами, реєстрації позивача платником акцизного податку. Вважає невірним розрахунок обсягу пального, придбаного позивачем протягом періоду, який перевірявся, оскільки Н-гексан використовується позивачем в технологічному процесі переробки насіння соняшника, та неприховано температурні показники, які впливають на обсяг пального, а чинне законодавство допускає наявність певних відхилень при розрахунку обсягу пального, що не було враховано відповідачем. Також під час перевірки не було надано оцінки договорам оренди транспортних засобів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 січня 2024 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 25.03.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРАДІЗ ХХІ було задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 280/441/23 скасовано, а справу направлено до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Направляючи спрау на новий розгляд Верховний Суд зазначив: «У межах цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наявних у матеріалах справи первинних документів позивач у періоді, який перевірявся, придбавав дизельне паливо, Н-ГЕКСАН, Розчинник Exxsol Hexane, БЕНЗИН А 92 в кількості 1 545 789,78 літрів: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (протягом календарного року) обсяг придбаного пального склав 1 027 846,81 літрів, (в т.ч. 1000445,85 літрів приведених до 15° C в період з 01 січня 2021 року по 17 грудня 2021 року), за період з 01 січня 2022 року по 29 липня 2022 року обсяг придбаного пального склав 517 942,97 літрів. Тобто, було поставлено пальне на адресу позивача, а саме, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 17, у значних обсягів палива, що перевищують 1000 кубічних метрів за календарний рік.

Разом з тим, позивач, не заперечуючи факт отримання пального, стверджував про помилковість врахування відповідачем до загального обсягу пального, саме, Н-ГЕКСАН та розчинника Еххзої Нехапе, який використовується у процесі переробки олійних культур та отримання його безпосередньо у оборотний резервуар розчинника, що за своєю конструкцією та функціональним призначенням не є в розумінні норми пункту г) підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизним складом, оскільки є баком як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні, а саме в комплексі з переробки олійних культур…

Спірним питанням було з`ясування чи розповсюджується на позивача визначення поняття, що не є акцизним складом, відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, з урахуванням доводів позивача, які полягають у врахуванні/неврахуванні обсягу пального Н-ГЕКСАН та розчинника Еххзої Нехапе, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в технічному обладнанні, до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні норми пункту б підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів уважає передчасний висновок судів щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2022 року № 00035160902 за порушення підпункту 14.1.6, підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14, пункту б абз. 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, яким на підставі пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1 000 000,00 грн.»

Ухвалою судді Запорізького окружного адмінністративного суду Стрельнікової Н.В. від 17.04.2024 було прийнято до свого провадження справу №280/441/23(провадження №СН/280/16/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДІЗ ХХІ»до Головного управління ДПС у Запорізькій областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено підготовче засідання на16.05.2024. Сторонам було надано строк для подання до суду заяв по суті справи з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду від 12.07.2021по даній справі. Також було витребувано у позивача докази в обґрунтування твердженьпозивача щодопомилковості врахування відповідачем до загального обсягу пального, саме, Н-ГЕКСАН та розчинника Еххзої Нехапе, який використовується у процесі переробки олійних культур та отримання його безпосередньо у оборотний резервуар розчинника, що за своєю конструкцією та функціональним призначенням не є в розумінні норми пункту г) підпункту14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизним складом, оскільки є баком як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні, а саме в комплексі з переробки олійних культур.

29.04.2004 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено що оскільки річний обсяг отриманого позивачем пального перевищує 1000 куб. м., то позивач вважається розпорядником акцизного складу та у відповідності до вимог пункту абз. 1 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України зобов`язаний здійснити реєстрацію відповідного складу, і, відповідно, реєстрацію витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників за місцем зберігання пального. При визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року. У межах цієї справи судами встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи первинних документів позивач у періоді, який перевірявся, придбавав дизельне паливо, Н-ГЕКСАН, Розчинник Еххзої Нехапе, БЕНЗИН А 92 в кількості 1 545 789,78 літрів: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (протягом календарного року) обсяг придбаного пального склав 1 027 846,81 літрів, (в т.ч. 1000445,85 літрів приведених до 15° С в період з 01 січня 2021 року по 17 грудня 2021 року), за період з 01 січня 2022 року по 29 липня 2022 року обсяг придбаного пального склав 517 942,97 літрів. Тобто, було поставлено пальне на адресу позивача, а саме, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 17, у значних обсягів палива, що перевищують 1000 кубічних метрів за календарний рік. Зазначає, що позиція позивача щодо того, що отримання та використання Н-ГЕКСАН та розчинника Еххзої Нехапе, у процесі переробки олійних культур та отримання його безпосередньо у оборотний резервуар розчинника, що з своєю конструкцією та функціональним призначенням не є в розумінні норми пп. г) 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизним складом, оскільки є баком як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні, а саме в комплексі з переробки олійних культур, позивачем ні яким чином не була підтверджена та доведена. Отже єдиний факт, який підлягає перегляду при новому розгляді відповідно до постанови Верховного Суду, є урахування доводів позивача, які полягають у врахуванні/неврахуванні обсягу пального Н-ГЕКСАН трозчинника Еххзої Нехапе, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в технічному обладнанні, до обсягу отриманого пального в ємності для навантаженнярозвантаження та зберігання пального у розумінні норми пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статт14 ПК України, який спростовується вищенаведеним. Відповідач звертає увагу суду, що дана норма закону не містить жодної прив`язки до того, яким чином після отримання здійснюється зберіганням цього пального. З аналізу цієї норми вбачається, що оскільки у позивача є територія, яку позивач має для проведення своєї господарської діяльності шляхом розливу, навантаження-розвантаження, зберігання пального, відповідно ця територія підпадає під визначення акцизного складу. І саме на цій території зберігаються як ємності для зберігання пального для власних потреб, так і бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні . Отже, після перевищення позивачем обсягу отриманого в поточному 2021 року пального понад 1000 кубічних метрів, його територія за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Соборна, буд.17підпадає під визначення акцизного складу, а позивач відповідно є його розпорядником. А оскільки розпорядником акцизного складу є платник акцизного податку, відповідно позивач повинен був з цього часу, у строк визначений ПК України, зареєструватися платником акцизного податку, чого ним зроблено не було. На підставі наведеного просить у позові відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 16.05.2024 було відкладено підготовче засідання на 13.06.2024.

Протокольними ухвалами суду у підготовчому засіданні 13.06.2024 було задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відкладено підготовче засідання на 18.07.2024.

Ухвалою суду від 18.07.2024 за клопотанням представників сторін зупинено провадження у справі до 17.09.2024.

Протокольною ухвалою у підготовчому засіданні 17.09.2024 поновлено пповадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 07.10.2024.

Протокольною ухвалою суду у судовому засіданні 07.10.2024 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 22.10.2024.

22.10.2024 до суду надійшлим додаткові письмові пояснення позивача в обгрунтуваня того, щодо резервуар розчинника, що за своєю конструкцією та функціональним призначенням не є в розумінні норми пункту г) підпункту14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизним складом, оскільки є баком як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні, а саме в комплексі з переробки олійних культур.

У судовому засіданні 22.10.2024 було розпочато розгляд справи по суті, прпедставники сторін надали суду пояснення, аналогічні викладеному у заявах по суті справи та додаткових поясненнях.

Також у судовому засіданні 22.10.2024 судом було допитано у якості свідків начальника відділу матеріально-технічного постачання ТОВ «Парадіз ХХІ» ОСОБА_1 та начальника екстракційного цеху ТОВ «Парадіз ХХІ» ОСОБА_2 , як надали суду пояснення щодо порядку використання підприємством позивача розчинників Н-гексан у технологічному процесі та використання розчинника (Н-Гексан) у виробничому процесі. Пояснення свідків за змістом були аналогічні викладеному у вищенаведених письмових поясненнях позивача.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 22.10.2024 було оголошено перерву до 28.10.2024.

У судовому засіданні 28.10.204 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оголосивши зміст позовної заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Позивач має зареєстроване місцезнаходження: Запорізька область, Вільнянський район (нині Запорізький), м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 17.

Основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів.

Відповідачем позивачу видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 05.02.2020 №08060414202000019.

Наказом відповідача від 02.08.2022 №812-П, виданим на підставі пп. 19-1.1.14, пп. 19-1.1.16 п.191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України (далі ПК України) та доповідної записки начальника управління контролю за підакцизними товарами Зарецької Юлії від 02.08.2022 №1885вн, було призначено фактичну перевірку позивача з 03.08.2022 тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.01.2021 по день закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортуванні пального; виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.

04.08.2022 представнику позивача було вручено копію зазначеного наказу та ознайомлено цю особу із направленнями на перевірку.

За наслідками фактичної перевірки 15.08.2022 був складений акт про результати фактичної перевірки з питань здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортуванні пального; виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів №2445/08/01/09/37221297 (далі Акт перевірки).

Висновками Акту перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги:

- пп. 14.1.6, пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14, п. б абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині не реєстрації позивачем акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 17;

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст.230 ПК України, в частині не обладнання та не реєстрації витратомірів в кількості 4 одиниці та рівнеміри на резервуари в кількості 4 одиниці, в яких зберігається підакцизна група товарів;

- пп. 212.1.15 п. 212.1, пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України, в частині реалізації пального в період з 17.12.2021 по 31.12.2022 без реєстрації платником акцизного податку.

Акт був надісланий засобами поштового зв`язку позивачу та отриманий ним 15.09.2022.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач надав свої заперечення від 28.09.2022 на Акт перевірки, аналогічні за змістом позовній заяві, які були розглянуто відповідачем та за результатами розгляду надано відповідь від 13.10.2022 №434/08-01-09-02-07, відповідно до якої наданими позивачем запереченнями не спростовано висновків Акту перевірки, а тому, висновки акту є правомірними, такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, а тому залишені без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2022 року, отримані позивачем 20.10.2022:

№00035160902, яким за порушення пп. 14.1.6, пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14, п. б абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, відповідно до п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1 000 000,00 грн;

№00035170902, яким за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст.230 ПК України, відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 160 000,00 грн.

№00035150902, яким за порушення пп. 212.1.15 п. 212.1, пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України, відповідно до п. 117.3 ст. 117 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 19 701 422,24 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження та звернувся до ДПС України.

За наслідками розгляду скарги ДПС України 28.12.2022 було прийнято рішення №17756/6/99-00-06-03-02-06, яким скарга залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд враховує, чи прийнято вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Як зазначалось вище, в наказі про проведення фактичної перевірки позивача підставою для її проведення зазначений п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відповідно до вказаного підпункту п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Розглядаючи раніше справи з аналогічним предметом спору, у постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 01 червня 2022 року (справа №520/7331/21) тощо, Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд зазначив, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Разом з тим, у постановах від 11 червня 2019 року (справа №1440/2045/18), від 08 вересня 2020 року (справа №640/21536/19) та від 17 грудня 2020 року (справа №520/12028/18) Верховний Суд зауважив, що для зазначення підстави для проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки, а тому, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, податковий орган повинен зазначити і конкретні фактичні підстави її призначення.

З огляду на вказане Верховний Суд сформував правову позицію, що при призначенні фактичної перевірки за підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених цим підпунктом, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Суд зазначає, що наказ про призначення фактичної перевірки містить обґрунтування його прийняття для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального. Отже, перевірка позивача призначена у відповідності до вимог законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті, суд виходить з того, що відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) акцизний склад це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, передбачені цією нормою винятки, які відповідають спірним правовідносинам, застосовуються при сукупності умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Крім того, зазначена норми визначає також, що паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, не є акцизним складом.

Підпунктом 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Таким чином, обсяг пального, заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої, не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні приписів підпункту 14.1.6. пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Наведе відповідає викладеному в постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №160/8390/22.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Відповідно до абзаців 1, 4 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Підпункт б абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачає, що платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пункт 12 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України передбачає, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до абзаців 1-2 п.128-1.1 статті 128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень (абзаци 1-2 пункту 128-1.2 статті 128-1 ПК України).

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що у періоді, що перевірявся, позивач мав в наявності ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) 08060414202000019 терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025. адреса місця зберігання: Україна, Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Соборна, буд.17.

Згідно наданих первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, описаних в акті у вигляді таблиці арк. 5-10), акцизних накладних (арк. 10 -11 Акту), зареєстрованих постачальниками в системі ЄРАН, підприємством ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" (код ЄДРПОУ 37221297) у перевіряємому періоді придбавав дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300), Н-ГЕКСАН (код УКТ ЗЕД 2710122500), Розчинник Еххзої Нехапе (код УКТ ЗЕД 2710122500), БЕНЗИН А 92 (код УКТ ЗЕД 2710124124) в кількості 1 545 789,78 літрів приведених до 15° С, зокрема: за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року (протягом календарного року) обсяг придбаного пального склав 1 027 846,81 літрів приведених до 15° С (в т.ч. 1000445,85 літрів приведених до 15° С в період з 01.01.2021 по 17.12.2021), за період з 01.01.2022 по 29.07.2022 обсяг придбаного пального склав 517 942,97 літрів приведених до 15° С (адреса розвантаження: Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Соборна,буд.17). Факт отримання дизельного палива, БЕНЗИНУА 92, Н- ГЕКСАН та Розчинник Еххзої Нехапе у перевіряємому позивач не оскаржу та визнає.

Відповідно наданих ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" (код ЄДРПОУ 37221297) актів списання пального, Н-ГЕКСАНА та Розчинника Еххзої Нехапе по підприємству на статтю витрат (23 (рахунок списання), 209 (інші матеріали) рахунок 91 за період з 01.01.2021 по 29.07.2022 списано (для власного споживання, виробничих потреб) в кількості 1 465 805,17 літрів на суму 39 431 924,51 грн., в т.ч. в період з 17.12.2021 (дата обов`язкової реєстрації платником акцизного податку) по 29.07.2022 списано пального та Н-ГЕКСАНА (для власного споживання, виробничих потреб) в кількості 613 206,48 літрів на суму 19 701 422,24 грн. (без ПДВ). Цей факт позивачем теж не оскаржується.

Дані інвентаризаційних описів залишків пального, що знаходяться на складі ПММ та в сховищі гексану, резервуар ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" (код ЄДРПОУ 37221297), наведено на сторінці 13 акту №2445/08/01/09/37221297 від 15.08.2022 року.

Під час перевірки ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" надано наступні договори оренди майна, зокрема договір оренди нерухомого майна № 2641 від 02 грудня 2019 укладений між ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець) та ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" (Орендар), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно, а саме: Склад паливно-мастильних матеріалів літ. Ф1, навіс літ.У1, резервуар № 52 (згідно наданої характеристики від 26.09.2019 виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами резервуар № 52 об`ємом 48куб.м), що розташовані за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Соборна,буд.17. Строк оренди 10 років, плата за користування 500,0 грн. на місяць. Акт приймання-передачі майна від 03.12.2019р.

Крім цього, надано технічний паспорт від 11.05.2018 (повірка 29.11.2019, наступна 28.11.2022) резервуару ємкість паливно-мастильних матеріалів горизонтальний стальний циліндричний номінальною місткість 48м3, номер резервуара за технологічною схемою 52.

Також надано договір оренди майна №101019 від 10.10.2019 укладений між ТОВ «ОІЛТРЕЙД» (Орендодавець) та ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" (Орендар), відповідно до якого Орендодавець здає Орендареві в оренду відповідно додатку до даного договору (акт прийому передачі) майно, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, м.Вільнянськ, вул.Соборна,буд.17 для використання з метою здійснення своїх статутних завдань (виробництво олії соняшникової), в т.ч. резервуари об`ємом 50м3 в кількості 3шт. Термін дії до 09.10.2022. Орендна плата -30000000грн на весь період оренди. Та технічні паспорти на резервуари:

-від 15.05.2019 (повірка 29.11.2019, наступна 28.11.2022) резервуару РГС-50 горизонтальний стальний циліндричний номінальною місткість 50м3, ін. №3400000008;

-від 15.05.2019 (повірка 29.11.2019, наступна 28.11.2022) резервуару РГС-50 горизонтальний стальний циліндричний номінальною місткість 50м3, ін. №3400000009;

-від 15.05.2019 (повірка 29.11.2019, наступна 28.11.2022) резервуару РГС-50 горизонтальний стальний циліндричний номінальною місткість 50м3, ін. №3400000010.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" для використання з метою здійснення своїх статутних завдань (виробництво олії соняшникової) орендує, в т.ч. резервуари об`ємом 50м3 в кількості 3шт., які повірені та в яких і зберігався і Н- гексан.

Н-гексан - це безбарвна рідина зі слабким запахом, небажана складова бензину, насичений вуглеводень С6Н14, відноситься до класу алканів. Основну масу нафти складають вуглеводні трьох гомологічних рядів алкани (парафінові чи метанові вуглеводні), циклоалкани (нафтенові вуглеводні) і арени (ароматичні вуглеводні). Н- гексан містить у великих кількостях в бензині прямої перегонки і крекінг- дистилятах нафти, а тому відноситься до видів пального, перелічених в пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України, та належить до групи 27 УКТ ЗЕД " Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні" та їй відповідає код згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД ) 2710122500. І так дійсно гексан у великих кількостях входить до складу бензину, в умовах ароматизації нафтопродуктів і каталітичного риформінгу гексан дегидроциклизуется в бензол, використовуються як добавки до моторного палива, поліпшують його якість і застосовується при екстрагировании рослинних олій.

В обгурнтування своє позиції відповідач зазначає, що позивач лише зазначає, що оскільки, окрім пального - дизельне паливо та бензин, ТОВ "ПАРАДІЗ ХХІ" отримувало ще й Н-гексан, який зберігається безпосередньо у ємностях, що є складовими частинами технологічного обладнання з переробки насіння соняшника, то на його думку невірно є розрахунки обсягів отримання пального з урахування обсягу Н-гексану, кількість якого згідно первинних документів перевищує 27 846,81 літрів, які контролюючий орган розраховує як перевищення обсягу пального дозволеного для зберігання суб`єктом господарювання без реєстрації акцизного складу. Але при цьому ні під час перевірки, ні під час розгляду заперечень, ні до позовної заяви, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем начебто не надано первинних документів, які б підтверджували зберігання Н-гексану безпосередньо у ємностях, що є складовими частинами технологічного обладнання з переробки насіння соняшника, а тому це є лише припущенням позивача.

Суд вважає таку позицію відповідача хибною з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявна копія Технічного паспорту на комплекс переробки олійних культур розтазтошованого за адресою Запорізька область, м. Вільнянськ, вул Соборна №17, який знаходиться у позивача в оренді на підтаві договору від 10.10.2019 (т. 1 а.с. 11-13) і в якому знаходиться цех екстракції (т. 3 а.с. 113-123). Також, у Харакетристиці виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами яка є складовою частиню зазначеного технічного паспорту (а.с. 122 зворотній бік), зазначено під №48 сховще гексану у складі аварійного резервуару для місцели, оборотного резервуару розчинника, резервуару для зберігання розчинника, 3 шт по 50м3.

Відповідно до Технологічної інструкції процесу екстракції, затвердженої наказом директора ТОВ «ПАРАДІЗ ХХІ» 02.12.2019 (копія міститься в матеріалах справи, т. 1 а.с.189-193) визначено технологічні етапи виробничого процесу, у тому числі процедура отримання та використання розчинника. Так, відповідно до п. 4.7. Технологічної інструкції «Схема руху оборотного розчинника в виробництві» встановлено, що вилучення олії з макухи (крупки) відбувається шляхом екстракції спеціальним екстракційним бензином, що має найбільш вогненебезпечні властивості, розчинник (Н-гексан, нефрас П1-63/75) гексану.

Вказаний розчинник поступає на підприємство від сторонніх постачальників в автоцистернах, зливається в оборотну ємність розчинника Е3, яка є складовою частиною технологічної лінії екстракції.

Автомобільна цистерна підключається до технологічної схеми оборотної ємності розчинника Е3 за допомогою гнучких шлангів.

Злив гексанового розчинника в ємність здійснюється до рівня, який допускається технічними нормами. Вся партія розчинника, яка була прийнята на виробництво використовується в повному обсязі, в технологічній схемі екстракційної установки (див. Додаток №1), без операції складування і зберігання.

Ємність обладнана необхідним дихальним і технологічним устаткуванням.

Подача розчинника від оборотної ємності Е3 до водовідділювача ВО1 здійснюється по трубопроводах, які прокладені на опорах, за допомогою насосного обладнання.

Після процесу рекуперації і конденсації розчинник надходить до водовідділювача, звідки самопливом зливається знову до оборотної ємності розчинника Е3 по трубопроводах.

Аналогічні пояснення щодо організації на підприємстві позивача процесу екстракції олії соняшникової з використанням розчиника Н-гексан та конструктивного влаштування екстракційного цеху з резеруварами для зберігання розчинника надали і допитані судом у якості свідків начальник відділу матеріально-технічного постачання ТОВ «Парадіз ХХІ» ОСОБА_1 та начальник екстракційного цеху ТОВ «Парадіз ХХІ» ОСОБА_2 .

Також факт безпосереднього використання розчинника у виробничому обладнання підтверджується і фактом його списання відповідно до даних бухгалтерського обліку (рахунок 901 «Собівартість реалізованої готової продукції. Інші матеріали»), що підтверджується відповідними актами про писання (т. 3 а.с. 176-177).

Отже, вищенаведеними доказами підтверджується той факт, що Н-ГЕКСАН та розчинника Еххзої Нехапе використовується позивачем у процесі переробки олійних культур та отримується безпосередньо у оборотний резервуар розчинника, що за своєю конструкцією та функціональним призначенням не є в розумінні норми пункту г) підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизним складом, оскільки є баком як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні, а саме в комплексі з переробки олійних культур.

На підставі наведеного судом встановлено, що у позивача відстуні відкоремлені резервуари для навантаження-розвантаження та зберігання розчинника, а зазначені резервуари є невід`ємною частиною технологічного обладнання екстракціного цеху, які не можуть використовуватись у якості відкоремлених резервуарів палива.

При цьому, під час проведення перевірки відпоідачем не були досліджені обставини технічних особливостей функціонування відповідних резервуарів. Натомість висновки перевірки були здійснені лише на підставі наданих позивачем документів без з`ясування спірних питань.

Отже, відповідачем не були враховані під час перевірки обставини щодо технічних особливостей функціонування резервуарів для розчинника, які є частиною технологічного обладнання з екстракції рослинної олії та з технічної точки зору не можуть використовуватись у якості відокремлених резервуарів палива, а тому в силу приписів підпункту «г» підпункту14.1.6пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу Українине є акцизним складом.

Відповідно до п. 4 Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.11. 2020 № 729, кількісні показники відповідних граф акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового заповнюютьсядля пального - в кілограмах та літрах, приведених до температури 15°С (з округленням до двох знаків після коми).

Відповідно до пп. пп.14.1.6 пп.14.1.224 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України граничний обсяг пального дозволеного до отримання не розпорядниками акцизного складу визначено в кубічних метрах (1 000 кубічних метрів), меншою одиницею виміру об`єму є літр. В одному кубічному метрі 1 000 літрів. Таким чином дозволеним до отримання не розпорядниками акцизного складу обсяг пального складає (1 000 * 1 000) 1 000 000 літрів.

Відповідно до акту фактичної перевірки від 15.08.2022 №2445/08/01/09/37221297 встановлено та не оскаржується сторонами, що Позивачем протягом періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021 згідно даних Єдиного реєстру акцизних накладних було отримано пального, у тому числі дизельне паливо, бензин А-92 та розчинник Н- Гексан.

Факт придбання розчинника Н-Гексан, позначеного в акцизних накладних як «бензини спеціальні, інші спеціальні бензини», протягом періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021 підтверджено видатковими накладними:

1.№181 від 29.03.2021 у кількості 26 260 кг, що в перерахунку у літри згідно акцизної накладної №90664844054 від 29.03.2021 складає 37 027 літрів;

2.№910 від 22.09.2021 у кількості 25 997 кг, в перерахунку у літри згідно акцизної накладної №9275997723 від 22.09.2021 складає 38 327 літрів;

3.№1283 від 29.10.2021 у кількості 13 390 кг, в перерахунку у літри згідно акцизної накладної №9325491454 від 29.10.2021 складає 19 642 літра;

4.№00000005788 від 09.11.2021 у кількості 18 460 кг, в перерахунку у літри згідно акцизної накладної №9337070314 від 09.11.2021 складає 27 255 літра;

5.№1602 від 22.11.2021 у кількості 27 370 кг, в перерахунку у літри згідно акцизної накладної №9353535438 від 22.11.2021 складає 40 162,22 літра.

Таким чином загальний обсяг отриманого розчинника Н-Гексан протягом періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021 складає 162 413,22 літра.

Отже, загальна кількість пального, отриманого Позивачем протягом періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021, за виключенням обсягу розчинника Н-Гексан, який отримувався безпосередньо у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, складає (1 027 846,81 - 162 413,22) 865 433,59 літра, що є меншим (865 433,59 літра

З огляду на викладе, можна дійти висновку про те, що відпоідач під час перевірки дійшов хибного восновку про те, що позивач після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів (1000000 літрів) в межах календарного року, вважається розпорядником акцизного складу.

Аналогічним чином застосовано норми права у подібних правовідносинах Верховним Судом в постанові від 15.02.2024 у справі № 340/753/23 та у постанові від 16.07.2024 по справі № 60/52841/22.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту 128-1.2 статті 128-1 ПК України, оскільки висновки відповідача про наявність у позивача обов`язку зареєструвати акцизний склад, обладнати та зареєструвати витратоміри та рівнеміри на резерувари, зареєструватися платником акцизного податку є необґрунтованими.

Оскільки обов`язок обладнання та реєстрації витратомірів / рівнемірів є похідним від обов`язку зареєструвати акцизний склад, контролюючий орган також безпідставно застосував до позивача штраф на підставі п.128-1.1 статті 128-1 ПК України.

За наведеного вище, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, що вказує на їх протиправність.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на вищезазначені правові позиції Верховного Суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРАДІЗ ХХІ (вул. Соборна, буд. 17, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002, ЄДРПОУ 37221297) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 17.10.2022 податкові повідомлення-рішення: №00035150902 (форма «ПС»), №00035160902 (форма «ПС») та №00035170902 (форма «ПС»).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРАДІЗ ХХІ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок тисяч 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено у повному обсязі 26.12.2024.

Суддя Н.В. Стрельнікова