Постанова

від 05.12.2023 по справі 320/23722/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/23722/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" до Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву, третя особа - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправними дій та рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, вчинені із виданням наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки»;

- визнати протиправним і скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки»;

- визнати протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, вчинені із виданням наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 25.05.2023 №586 «Про внесення змін до наказу від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки»;

- визнати протиправним і скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 25.05.2023 №586 «Про внесення змін до наказу від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки»;

- визнати протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, вчинені із виданням наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 09.06.2023 №617 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України По місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки» (із змінами);

- визнати протиправним і скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 09.06.2023 №617 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки» (із змінами).

Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки», від 25.05.2023 №586 «Про внесення змін до наказу від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки», від 09.06.2023 №617 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України По місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки» (із змінами) та заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву проводити перевірку (періодичний комплексний огляд об`єкту оренди) позивача до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу готель «Експрес» державного підприємства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» від 19 вересня 2001 року №335, який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 38/40, органом управління якого є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Мета використання орендованого ЦМК: для здійснення господарської діяльності. Термін дії договору до - 19 вересня 2021 року.

10.12.2020 набрав чинності Закон України від 04 грудня 2020 року №1071-ІХ «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» (далі - Закон).

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, пункт 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)" доповнено підпунктом 5 такого змісту:

« 5) для суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення».

Листом від 08.06.2021 №73/1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» зверталося до Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву з проханням продовжити строк дії Договору оренди ЦМК №335 від 19.09.2001 на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його закінчення.

Листом Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву від 22.06.2021 року №30- 06/4880 було продовжено дію Договору оренди ЦМК №335 від 19.09.2001р. на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 01.04.2022 №2181-ІХ та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», дію Договору оренди ЦМК №335 від 19.09.2001 продовжено.

Таким чином, договір від 19 вересня 2001 року №335 є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Водночас, Регіональне відділення ФДМУ по місту Києву відповідно до листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.04.2023 №3047/16/14-23 (направленого до РВ ФДМУ по місту Києву) внесло зміни до щорічного плану-графіку здійснення Регіональним відділенням ФДМУ по місту Києву періодичного комплексного огляду об`єктів оренди та майна, яке не увійшло до статутних капіталів на II квартал 2023 року.

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву №479 від 01.05.2023 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки» утворено робочу групу для здійснення періодичного комплексного огляду об`єкта оренди щодо виконання умов договору оренди державного нерухомого майна від 19.09.2001 №335.

Наказом Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву від 25.05.2023 №586 «Про внесення змін до наказу від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки» внесено зміни до наказу РВ ФДМУ по місту Києву №479 від 01.05.2023 та продовжено термін перевірки з 30.05.2023 до 30.09.2023.

Регіональне відділення ФДМУ по місту Києву розглянувши черговий лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 23.05.2023 №7272/16/10-23 (орган управління державним майном) наказом від 09.06.2023 №617 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведенім перевірки» (із змінами) внесло зміни до свого наказу від 01.05.2023 №479 та включило до складу робочої групи представників органу управління.

Позивач вважає протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву по вчиненню видання вказаних вище наказів та зазначає, що вказані накази теж є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, позивач зазначив, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача у разі прийняття судом рішення на користь позивача, тобто фактично відпаде потреба у предметі позову, оскільки перевірка, яка проводиться на підставі спірних наказів, вже буде завершена.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування у цій справі є, зокрема, правомірність наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки», від 25.05.2023 №586 «Про внесення змін до наказу від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки», від 09.06.2023 №617 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України По місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки» (із змінами) та заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву проводити перевірку.

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Водночас, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Отже, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Перевіряючи обґрунтованість висновку суду про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, колегія судів враховує, що за правилами ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

У постанові від 25 березня 2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки», від 25.05.2023 №586 «Про внесення змін до наказу від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки», від 09.06.2023 №617 «Про внесення змін до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України По місту Києву від 01.05.2023 №479 «Про утворення робочої групи та проведення перевірки» (із змінами) та заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву проводити перевірку (періодичний комплексний огляд об`єкту оренди) позивача до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Однак, позивачем не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції ТОВ "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" не зазначено достатніх підстав, що б унеможливили захист прав, свобод та інтересів товариства без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що заявником не підтверджено існування очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Також, слід зазначити, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, що є неприпустимим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на відсутність обґрунтованості очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення, слід відмовити Товариству "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Однак, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 420/4262/19.

Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року),Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року - без змін.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «11» грудня 2023 року.