Постанова

від 20.09.2023 по справі 755/19564/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/7865/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Київ

Справа № 755/19564/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Хоменко В.С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» про захист прав споживачів, визнання правочину недійсним, визнання майнових прав на майно та стягнення моральної шкоди,

встановив:

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» про захист прав споживачів, визнання правочину недійсним, визнання майнових прав на майно та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Голосіївського районного м. Києва від 26 жовтня 2022 року судом прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця», провадження по вказаній справі закрито.

03 листопада 2022 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача Яценко О.В. , у якій просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути на користь ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 460 грн.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 900 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити відповідачу у задоволенні заяви про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи.

Вказує, що позивач чи його представник взагалі не були повідомлені про дату та час розгляду справи будь-якими засобами зв`язку. У оскаржуваному додатковому рішенні суду не зазначено про присутність сторін по справі та їх повідомлення. Однак, пояснення позивача у судовому засіданні мали б вирішальне значення при прийнятті додаткового рішення. В оскаржуваному додатковому рішенні суду викладені перекручені доводи позивача, однак численні підкріплені доказами доводи не викладені та не взяті до уваги.

Зазначає, що відповідачем по справі не було надано жодного доказу на підтвердження отримання коштів саме за дану справу, натомість був наданий до клопотання рахунок від 07.07.2022 року, в якому зазначено, що відповідач сплатив юридичній компанії 35 900 грн. за послуги правової допомоги згідно з договором № С-А 27-06 19 від 27.06.2019 року та рахунку №6 від 07.07.2022 р., а не за додатковою угодою від 13.06.2022 року, яку також надано на підтвердження судових витрат. Судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки даному факту. Крім того, згідно з Актом наданих послуг до додаткової угоди, ні окремо, ні у сумі разом немає послуг на загальну суму 35 900 грн., що підтверджує той факт, що дана сума сплачена за інші правові послуги та не віднесені до даної додаткової угоди та даної цивільної справи.

Звертає увагу, що після отримання документів позивачем було встановлено, що відповідачем було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем ще 30.05.2022 року, задовго до відмови від позову та до надання відповідачем відзиву до позовної заяви. При цьому, жодного разу позивача не було повідомлено про це, не було повідомлено про даний факт також і представника адвоката, як відповідь на адвокатський запит.

Якщо б відповідач та його представник повідомили позивача у червні 2022 року, що ними 30.05.2022 року вже було проведено державну реєстрацію та надали б документи, позивач не був би змушений направляти численні листи з вимогами виконання відповідачем своїх зобов`язань з реєстрації після 30.05.2022 року, не був би змушений нести значні витрати на правову допомогу, та самостійно б надав відмову від позову.

Такі недобросовісні дії відповідача, навмисне приховування факту проведення державної реєстрації ще у травні 2022 року, не надання даної інформації на звернення позивача після 30.05.2022 року (дата реєстрації) та спочатку відмова, потім реєстрація є абсолютно неетичним ставленням до покупця, в результаті даних дій, саме позивач поніс вимушено зайві витрати, яких можна було уникнути, якщо б відповідач та представник не приховували даних обставин справи.

Крім того, вказує, що проаналізувавши надану відповідачем таблицю, викладену у Акті прийняття - передачі наданих правових послуг, встановлено, що згідно з п.1 таблиці зазначено, що відповідачем 14.06.2022 року здійснено правовий аналіз позову та доказів до нього та правовий аналіз доказів наданих клієнтом на суму 300 дол. (11 880 грн.) Однак, відповідно до ордеру адвоката, повноваження оформлені тільки 15.06.2022 року, тобто через день, а отже 14.06.2022 року у адвоката ще не було повноважень щодо ведення даної справи, тому п.1 таблиці не може зараховуватись до судових витрат в даному випадку. В п. 2 таблиці зазначено, що збір доказів та написання оформлення і направлення до Голосіївського районного суду відзиву на позов та питань в порядку ст.93 ЦПК України, тривалістю 6 годин та вартістю 600 доларів (23 760 грн.) Однак, зазначені послуги із збору доказів знову дублюють п.1 таблиці, а вартість є завищеною, що не відповідає середній вартості подібних послуг по місту Києву, не відповідає складності справи, та розумності вартості. В п.3 таблиці зазначено участь представника у засіданні суду 20.06.2022 року, тривалістю 2 години, вартістю 200 дол. (7920 грн.) Однак, відповідно до протоколу судового засідання, засідання відбувалось з 10.11 год. до 10:27 год. 20.06.2022 року, тобто 16 хвилин.

Крім того, середня вартість участі адвоката у подібних справах по м. Києву є значно меншою та в середньому складає 1500-2000 гривень за одне судове засідання (без урахування часу взагалі). В п. 4 таблиці зазначено правовий аналіз заяви ОСОБА_1 про відкликання підпису від 04.06.2022 року з Акту приймання-передачі квартири до Договору №22 та вимоги ОСОБА_1 щодо припинення протиправних дій та виконання зобов`язань, взятих на себе ТОВ ГРК «Столиця»; написання проекту відповіді на заяву та вимогу від 04.06.22, що зайняло 2 години вартістю 200 дол. (7920 грн.)

Крім того, дані заява та вимога (листування) не відносились напряму до даної судової справи, а були листуванням між сторонами у позасудовому порядку, яких би не було, в разу своєчасного повідомлення позивача про факт вже проведеної реєстрації, який представник та забудовник навмисно приховували. Отже, підготовка відповіді на дані заяву та вимогу в рамках даної судової справи не потребувалась.

В п.5 таблиці зазначено участь представника у судовому засіданні 26.10.2022 року тривалістю 30 хвилин, вартістю 50 дол. (1950 грн.) Однак, відповідно до ухвали суду від 26.10.2022 року у засіданні суду сторони були відсутні. Тому, представник не міг бути присутнім на засіданні та враховувати дану послугу у судових витратах.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили додаткове рішення суду скасувати.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку позивача та її представника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києваз позовом до відповідача ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця», в якому просила:

- визнати дії відповідача щодо встановлення ціни продукції у розмірі 42 000 грн., за 1 кв. м. - порушенням прав споживача;

- постановити рішення про тлумачення змісту п. 3.6. Договору та тлумачити його наступним чином: «у разі якщо після введення будинку в експлуатацію фактична загальна площа квартира згідно з даними технічної інвентаризації перевищуватиме проектну загальну площу, зазначену у цьому Договорі, більше ніж на 0,5 кв.м., покупець зобов`язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення продавця оплатити вартість майнових прав на додаткові квадратні метри квартири, виходячи з ціни 1 кв. м. майнових прав на квартиру, встановлену на дату оплати загальної вартості майнових прав на квартиру, визначених п.п. 3.1. та 3.2. цього договору»;

- визнати дії відповідача щодо вчинення одностороннього правочину оформленого повідомлення № 30/269 від 23.07.2021 року - введенням споживача в оману;

- визнати недійсним односторонній правочин, оформлений повідомленням № 30/269 від 23.07.2021 року, в зв`язку зі здійсненням його з використанням відповідачем нечесної підприємницької практики;

- визнати дії відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов`язань в терміни, вказані у договорі, стосовно видачи довідки про оплату - порушенням прав споживача та зобов`язати відповідача видати «Довідку про 100% оплату загальної вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , фактична загальна площа, якої складає 74,2 кв.м., яку ОСОБА_1 здійснила у повному розмірі в сумі 1 489 194,00 грн., у т.ч. ПДВ станом на 16 липня 2021 року»;

- визнати дії відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов`язань в терміни, вказані у договорі, стосовно підписання Акту приймання-передачі - порушенням прав споживача;

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 74,2 кв.м., та зобов`язати відповідача надати усю правову, технічну та іншу документацію, необхідну для подальшого оформлення права власності на квартиру;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну (немайнову) шкоду, що була вчинена внаслідок неправомірних дій відповідача пов`язаних з визначенням ціни продукції неналежним чином та невиконання взятих на себе зобов`язань в терміни, вказані у Договорі, в розмірі 288 000 грн.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року вищезазначену справу передано на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року відкрито провадження за цим позовом та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 20 червня 2022 року на 10:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 20 червня 2022 року, за клопотанням представника відповідача відкладено на 26 жовтня 2022 року на 10:00 год.

21 червня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача.

При поданні відзиву на позовну заяву відповідачем було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20% від суми позову, разом з тим, до відзиву було долучено лише копію договору на правничу допомогу.

28 липня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що на теперішній час між сторонами відсутній спір стосовного виконання сторонами умов договору № 22 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28.09.2017 року.

Ухвалою Голосіївського районного м. Києва від 26 жовтня 2022 року судом прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця», провадження по вказаній справі закрито.

03 листопада 2022 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача Яценко О.В. , у якій просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 460 грн.

14 листопада 2022 року представник позивача - ОСОБА_3 подала до суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки в матеріалах справи наявні підтвердження про перерахування відповідачем лише суми у розмірі 35 900 грн., все інше на думку позивача, є безпідставним, та таким, що свідчить про наміри відповідача стягнути додаткові кошти.

Крім того, вказувала, що фактично відповідач задовольнив її основні вимоги щодо реєстрації права власності на квартиру за позивачем ще 30 травня 2022 року, однак їй про це своєчасно не повідомив. Тому представник відповідача мав самостійно повідомити суд про наявність факту реєстрації права власності, що б свідчило про відсутність предмету спору.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 900 грн.

Ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідачем надано квитанцію про оплату послуг згідно договору від 27.06.2019 року № С-А/27-06/22 лише на суму 35 900 грн., суд дійшов висновку, що останнім решту заявленої суми не підтверджено, а отже заява підлягає задоволенню частково.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає матеріалам справи та зроблений з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2,3 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 3- 5 ст. 142 ЦПК України, уразі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення і, у разі закриття провадження у справі, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, при цьому матеріалами справи має бути підтверджено, що дії позивача при поданні позову були необґрунтованими.

Виходячи із системного тлумачення положень частин третьої - п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. ( висновок Верховного Суду у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 462/1026/19).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 295/2963/21, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Під зловживанням процесуальними правами законом у ст. 44 ЦПК України визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

В свою чергу процесуальним законом не визначено поняття необґрунтованих дій сторони.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» про захист прав споживачів, визнання правочину недійсним, визнання майнових прав на майно та стягнення моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 вважала, що її право порушено, оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань в терміни, вказані у договорі, та просила зобов`язати відповідача видати «Довідку про 100% оплату загальної вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , фактична загальна площа, якої складає 74,2 кв.м., яку ОСОБА_1 здійснила у повному розмірі в сумі 1 489 194,00 грн., у т.ч. ПДВ станом на 16 липня 2021 року».

За відсутності такої довідки позивач не може зареєструвати за собою право власності на квартиру, тому вона просила ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 74,2 кв.м., та зобов`язати відповідача надати усю правову, технічну та іншу документацію, необхідну для подальшого оформлення права власності на квартиру.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 20 червня 2022 року.

Підготовче засідання, призначене на 20 червня 2022 року, за клопотанням представника відповідача відкладено на 26 жовтня 2022 року. 21 червня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача.

28 липня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що на теперішній час між сторонами відсутній спір стосовного виконання сторонами умов договору № 22 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28.09.2017 року.

Звертаючись до суду з заявою про компенсацію судових витрат представник відповідача ТОВ «ГРК «Столиця» - Яценко О.В. посилається на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 53 460 грн. є співмірним із обсягом заявлених позовних вимог, складністю справи, витраченим часом на заперечення кожної з вимог позивача, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витрати є документально підтвердженими, отже є фактичними та такими, що були неминучими для відповідача за для здійснення належного захисту щодо заявлених позивачем позовних вимог.

Однак, вказана заява не містить доводів на підтвердження того, що витрати, здійснені відповідачем, виникли внаслідок необґрунтованих дій позивача та у заяві не вказано, внаслідок яких саме необґрунтованих дій позивача відповідач поніс такі витрати.

Разом з тим, звертаючись з клопотанням від 14 листопада 2022 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просила відмовити відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з позивача, оскільки позивач відмовилась від позову фактично внаслідок задоволення її вимог відповідачем ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця». Так, після погодження з відповідачем тексту заяви про залишення позову без розгляду, представник відповідача надав позивачу у офісі відповідача пакет документів із витягом про реєстрацію речових прав на квартиру. Виходячи зі змісту витягу, право власності за позивачем на спірну квартиру було зареєстроване відповідачем ще 30 травня 2022 року, однак представники відповідача жодного разу не повідомили про це позивача у відповідях на неодноразові її звернення.

На підтвердження вказаних заперечень представником позивача було надано до суду Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2022 року, з якого вбачається, що право власності на спірну квартиру було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі поданих відповідачем ТОВ «Готельно - розважальний комплекс «Столиця» документів 30 травня 2022 року ( а.с. 188, т. 1).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9 зп).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Отже, закриття провадження у справі на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

За викладених обставин, під час розгляду заяви судом не встановлено факту зловживання процесуальними правами зі сторони позивача, також не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. Процесуальні дії позивача під час розгляду справи судом першої інстанції узгоджуються зі статтею 43 ЦПК України.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним правом на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, що встановлюється за наслідками розгляду справи.

Відповідно до правового висновку, наведеного Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 644/7976/18, виходячи «із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України , необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом».

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Натомість зі змісту заперечень представника позивача від 14 листопада 2022 року та клопотання про відмову у стягненні судових витрат з позивача, а також доданих документів вбачається, що основна позовна вимога, яка була заявлена позивачем ОСОБА_1 у позові щодо визнання права власності на квартиру за позивачем, була фактично задоволена відповідачем ще 30 травня 2022 року шляхом здійснення державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру, тобто задовго до проведення підготовчого засідання, призначеного на 20 червня 2022 року та складання відзиву представником відповідача на позовну заяву, який надійшов до суду 21 червня 2022 року.

Відтак, підставою для відмови позивача ОСОБА_4 від позову до відповідача ТОВ «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» стало фактичне задоволення основних позовних вимог позивача та здійснення відповідачем державної реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що дії позивача по пред`явленню даного позову були необґрунтовані. При цьому з матеріалів справи встановлено, що перше призначене судом підготовче засідання 20 червня 2022 року було відкладено за клопотанням представника відповідача на 26 жовтня 2022 року, а заяву про відмову від позову позивач ОСОБА_1 подала 28 липня 2022 року.

Таким чином, оскільки у заяві про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу не міститься доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, зловживання процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, або доказів, що дії позивача були спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, таких доказів не надано і суду апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимоги представника відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ст. 270 ЦПК України та ст. 142 ЦПК України щодо виду судового рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України за заявою учасників справи чи за власною ініціативою, суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодекс

Однак, у даній справі рішення по суті позовних вимог суд не ухвалював, а постановив ухвалу про закриття провадження, відтак у суду були відсутні процесуальні підстави ухвалювати «додаткове рішення» відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього кодексу.

Таким чином, питання про розподіл між сторонами судових витрат суд може вирішити як в ухвалі про залишення позову без розгляду, так і в ухвалі окремо з питання про такий розподіл, зокрема про компенсацію здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з вищенаведеного, оскаржуване додаткове рішення ухвалене судом першої інстанції порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» Яценко О.В. про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року - скасувати, у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельно-розважальний комплекс «Столиця» Яценко О.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Немировська О.В.