Постанова

від 08.12.2023 по справі 376/2339/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 376/2339/21 головуючий у суді І інстанції Коваленко О.М

провадження № 22-ц/824/12838/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської районної військової адміністрації Київської області на додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Сквирська міська рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 9 103 грн. 87 коп. (з урахуванням всіх нарахованих податків) та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з січня 2021 року по день постановлення судом рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 04 червня 2019 року по 27 січня 2021 року позивач перебувала в трудових відносинах з Сквирським районним центром соціальних служб, дітей та молоді Сквирської районної державної адміністрації Київської області, який внаслідок реорганізації шляхом приєднання, згідно Передавального акту від 29 березня 2021 року, перейшов до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 19425498), обіймаючи посаду фахівця із соціальної роботи І категорії. При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але до сьогоднішнього дня нараховану заробітну плату так і не виплачено.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсяз.

Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року доповнено абзац третій резолютивної частини рішення суду від 23 серпня 2022 року, виклавши його у новій редакції: «Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ-19425498, юридична адреса: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, Київська область) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ), розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 364,21 гривень у розмірі 144 227,16 гривень». Доповнено абзац четвертий резолютивної частини рішення суду, виклавши його у новій редакції: «Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає до негайного виконання у розмірі 9 103,87 гривень».

В апеляційній скарзі Білоцерківська районна військова адміністрація Київської області просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості по заробітній платі за час затримки по виплаті не більше як за 6 місяців відповідно до положень ст.117 КЗпП України та стягнути з позивача витрати з сплати судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом при ухваленні додаткового рішення недотримано вимоги ст. 263 ЦПК України, не звернуто належної уваги на те, що Сквирським районним центром соціальних служб, дітей та молоді не було здійснено виплату своєму працівникові заробітної плати в день звільнення, чим порушено вимоги статей 47, 116 КЗпП України. Водночас, відповідач звертає увагу на те, що Сквирський районний центр соціальних служб, дітей та молоді є юридичною особою та не входить до структури Сквирської і Білоцерківської районних державних адміністрацій Київської області, працівники цього центру не перебували і не перебувають в трудових відносинах із зазначеними адміністраціями. У наявній в матеріалах справи копії трудової книжки зроблено запис, що ОСОБА_1 звільнена Сквирським районним центром соціальних служб, дітей та молоді з займаної посади 27 січня 2021 року за згодою сторін, а перейшов до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області зазначений центр саме 29 березня 2021 року. Тобто, відповідач вважає, що не з вини Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, яка фінансується за рахунок державного бюджету, а у зв`язку з бездіяльністю Сквирського районного центру соціальних служб, дітей та молоді, було порушено права ОСОБА_1 .Також, відповідач зазначає, що судом в додатковому рішенні неправильно зазначено про середній заробіток за час вимушеного прогулу (без урахування податків і зборів), який становить 364 грн. 21 коп.* 396 робочі дні ?144 227 грн. 16 коп., оскільки вимушеного прогулу не було, і позивач була звільнена у зв`язку зі зміною істотних умов праці. На підтвердження відомостей, що містяться у довідці, наявній у справі №10 від 11 лютого 2021 року, зокрема, про розмір середньомісячної заробітної плати - 7 830 грн. 53 коп., позивачем не було надано вмотивованих даних і звітів щодо сум, з яких була вирахувана середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 .При цьому, в апеляційній скарзі відповідач також зазначає про недотримання судом положень ст. 117 КЗпП України, згідно з якими, виплата суми за час затримки виплати заробітної плати не має перевищувати шість місяців. Відповідач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року (справа № 6-113цс16), Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761/9584/15-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки та копії наказу №8 від 27 січня 2021 року, в період з 04 червня 2019 року по 27 січня 2021 року ОСОБА_1 працювала в Сквирському районному центрі соціальних служб, дітей та молоді Сквирської районної державної адміністрації Київської області, який внаслідок реорганізації шляхом приєднання згідно Передавального акта від 29 березня 2021 року перейшов до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, обіймаючи посаду фахівця із соціальної роботи І категорії. (а.с.9-11).

Наказом від 27 січня 2021 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за власним бажанням, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено копією наказу (а.с.9).

Ухвалюючи додаткове рішення в частині присудження позивачу виплати заробітної плати в розмірі 9 103 грн. 87 коп., але не більше ніж за один місяць, що підлягає негайному виконанню, суд першої інстанції виходив з положень частин 1, 4 ст. 270 ЦПК України та з того, що в рішенні Сквирського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року суд не зазначив розмір заробітної плати, яка підлягає до негайного виконання.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача невиплаченої заробітної платив розмірі 9 103 грн. 87 коп.

Щодо грошової суми, присудженої до стягнення додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року, а саме: розміру середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету) в розмірі 144 227 грн. 16 коп., починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі (по 22 серпня 2022 року), апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, і не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу своєчасного розрахунку з працівником, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на те, що відповідач вимог закону при звільненні позивача не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив і виплату всіх сум, що належать ОСОБА_1 від Сквирського районного центру соціальних служб, дітей та молоді в день її звільнення не провів, та безпідставно не здійснив цього і на даний час, остання має право на стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців, а саме за період з січня 2021 року по червень 2021 року.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та стягнув з відповідача середній заробіток за період, що виходить за межі встановлені ст. 117 КЗПП України.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки № 10 від 11 лютого 2021 року заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 15 661 грн. 06 коп. (8 998,90 грн. за листопада 2021 року + 6 662,16 грн. за грудень 2021 року) (а.с.82).

У відповідності до заявлених позовних вимог позивач просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі (22 серпня 2021 року), тобто, більше ніж за шість місяців, що суперечить приписам ст. 117 КЗпП України, які обмежують право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним заробітком.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, однак не більше ніж за шість місяців, тобто 15 661, 06 грн./2 = 7 830, 53 грн. * 6 = 46 983 грн. 18 коп., без врахування податків та інших обов`язкових платежів, а не 144 227 грн. 16 коп., визначених позивачем та стягнутих судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного, додаткове рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає зміні.

Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області не порушувала права позивача при звільненні, адже саме у зв`язку з бездіяльністю Сквирського районного центру соціальних служб, дітей та молоді, було порушено права ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає про наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», у відповідності до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 11 січня 2021 року № 20 «Про утворення комісії з реорганізації Сквирської районної державної адміністрації Київської області», комісією було складено Передавальний акт Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2021 року, який затверджено Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації 29 березня 2021 року за № 173 (а.с.18-22).

Відповідно до вказаного Акту Сквирська районна державна адміністрація Київської області (код ЄДРПОУ - 24208857, місцезнаходження: вул. Богачевського, 28, м. Сквира, Київської області) внаслідок реорганізації шляхом приєднання перейшла до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ - 19425498), яка, згідно Передавального акту Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2021 року, є правонаступником усіх прав та обов`язків, а також майна, активів, пасивів та зобов`язань Сквирської районної державної адміністрації Київської області.

Згідно п. 3 акту, в переліку підприємств, установ, організацій та майна засновником яких є Сквирська районна державна адміністрація, зазначено Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (а.с. 19).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши про те, що Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області є належним відповідачем, оскільки є правонаступником усіх прав та обов`язків, а також майна, активів, пасивів та зобов`язань Сквирської районної державної адміністрації Київської області. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року відповідачем не оскаржується.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, частково не відповідають фактичним обставинам справи, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги Білоцерківська районна військова адміністрація Київської області сплатила судовий збір у розмірі 1 362 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, а позивач звільнена від сплати судового збору, сплачений відповідачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави на його користь, а саме у розмірі 1 362 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської районної військової адміністрації Київської області задовольнити.

Додаткове рішенняСквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року змінити в частині суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, виклавши абзац перший резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції:

Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, код ЄДРПОУ - 19425498, місцезнаходження: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, Київська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з січня 2021 року по червень 2021 року, в сумі 46 983 (сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 18 копійок.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Компенсувати за рахунок держави на користь Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, (код ЄДРПОУ- 19425498), місцезнаходження: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2, Київська область, судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві гривні) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.