Постанова

від 11.12.2023 по справі 820/789/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 820/789/18

адміністративне провадження № К/9901/65090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Гімон М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області)

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року (Суддя: Панченко О.В.),

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року (Судді: Старостін В.В., Резнікова С.С., Бегунц А.О.),

у справі № 820/789/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.02.2018 року), просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року № 0002471411, яким позивачеві зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 450 278 грн, з одночасним зменшенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 408 034 грн, та № 0002481411, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 150 756 грн (т. 1 а.с. 3-8, а.с. 12-16).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 247-253, т. 2 а.с. 54-58).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в доводах якої посилаючись на зафіксовані актом перевірки від 24.10.2017 року № 16316/20-40-14-11-11/33412020 порушення, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи контролюючого органу базуються на не підтвердженні позивачем реальності господарських операцій в розрізі укладених із контрагентами ТОВ «Бромелінг», ТОВ «Санпрікс», ТОВ «Аргострейд», ТОВ «Практикум Груп» договорів у перевіряємий період, враховуючи отриману відповідачем від інших контролюючих органів узагальнену податкову інформацію стосовно цих контрагентів, у відповідності до якої: деякі контрагенти відсутні за юридичною адресою, не мають достатньої кількості трудових і матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності, не звітують до контролюючих органів, товарно-транспортна накладна по ТОВ «Санпрікс» оформлена із недоліками в частині юридичної адреси цього товариства, а по ТОВ «Аргострейд» і ТОВ «Практикум Груп» вони відсутні. Відносно ДП «Харківський бронетанковий завод» контролюючим органом зазначено про неможливість підтвердити реальність господарських операцій по реалізації товарів цьому підприємству від позивача, оскільки останні були попередньо придбані в іншого контрагента-постачальника (ТОВ «Бромелінг»), тому такі операції на думку контролюючого органу не повинні відображатися в бухгалтерському обліку позивача (т. 2 а.с. 64-68).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі та встановлений позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу, чим останній не скористався.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у період з 11 жовтня 2017 року по 17.10.2017 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським правовідносинам з ТОВ «Бромелінг» (ЄДРПОУ 40706791) за вересень 2016 року, з ТОВ «Санпрікс» (ЄДРПОУ 40392904) за червень, вересень 2016 року, з ТОВ «ВТК Стандарт» (ЄДРПОУ 39676612) за липень 2015 року, з ТОВ «Аргострейд» (ЄДРПОУ 40510584) за жовтень 2016 року, з ТОВ «Практикум Груп» (ЄДРПОУ 40031254) за липень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.10.2017 року № 16316/20-40-14-11-11/33412020 з висновками про порушення позивачем:

-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 2 601 034 грн., що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 150 756 грн, в тому числі: за червень 2016 року на суму ПДВ 94 000 грн, за липень 2016 року на суму ПДВ 480 000 грн., за вересень 2016 року на суму ПДВ 437 756 грн, за жовтень 2016 року на суму ПДВ 139 000 грн;

- ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 450 278 грн за вересень 2016 року (т. 1 а.с. 21- 42).

Таких висновків відповідач дійшов враховуючи отриману відповідачем від інших контролюючих органів узагальнену податкову інформацію стосовно контрагентів ТОВ «Бромелінг», ТОВ «Санпрікс», ТОВ «Аргострейд», ТОВ «Практикум Груп», за якою, зокрема: ТОВ «Бромелінг» не перебуває за податковою адресою, а згідно аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено факти реалізації вказаним підприємством товарів, відмінних від тих, що ним було фактично придбано, в зв`язку з чим неможливо прослідкувати ланцюг постачання ідентифікованого товару; ТОВ «Санпрікс» - відсутні трудові та матеріальні ресурси, відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам, в товарно-транспортній накладній невідповідність юридичної адреси ТОВ «Санпрікс»; ТОВ «Аргострейд» - недостатня облікова кількість працівників та обсяг задекларованої діяльності, а також відмінність номенклатури попередньо придбаних товарів проданим товарам; ТОВ «Практикум Груп» не перебуває за місцем знаходження, в січні-липні 2016 року ТОВ «Практикум Груп» було задекларовано значні обсяги реалізації товару, проте встановити наявність найманих працівників, основних фондів на підприємстві не є можливим. Відносно ДП «Харківський бронетанковий завод» контролюючим органом зазначено про неможливість підтвердити реальність господарських операцій по реалізації товарів цьому підприємству від позивача, оскільки останні були попередньо придбані в у ТОВ «Бромелінг», отже такі операції на думку контролюючого органу не підлягають бухгалтерському обліку позивачем.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.11.2017 року:

- №0002481411 відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 150 756 грн.; (т. 1 а.с. 44-45),

- №0002471411, відповідно до якого позивачу зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 450 278 грн (з одночасним зменшенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 408 034 грн) (т. 1 а.с. 46).

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи і оцінивши первинні документи, надані позивачем в підтвердження виконання укладених договорів із контрагентами ТОВ «Бромелінг», ТОВ «Санпрікс», ТОВ «Аргострейд», ТОВ «Практикум Груп», ДП «Харківський бронетанковий завод» дійшли висновку, що вони відображають суть господарських операцій та свідчать про їх фактичне здійснення, що не спростовано контролюючим органом під час розгляду справи. Суди відхилили всі інші доводи контролюючого органу про не реальність господарських операцій, посилаючись на індивідуальну відповідальність позивача, а також на те, що недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати самостійною підставою для невизнання господарської операції, за умови належного документального підтвердження господарської операції, з таких самих підстав відхилені судами і посилання відповідача на податкову інформацію із баз даних ДФС, оскільки остання має виключно інформативний характер (т. 1 а.с. 247-253, т. 2 а.с. 54-58).

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (пункт 185.1 статті 185 ПК України).

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із контрагентами, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бромелінг» 23.09.2016 р. було укладено договір поставки № 230916 (т. 1 а.с. 69-70), відповідно до якого ТОВ «Бромелінг» (продавець) зобов`язувався поставити на користь позивача (покупець) товар, визначений згідно специфікації до договору (двигуни, регулятор, блок, автомат пускового пристрою, панель управління стартером) (т. 1 а.с. 71-72), на підтвердження виконання якого додані копії: видаткових накладних на товар (т. 1 а.с. 73-75), товарно-транспортної накладної від 26.09.2016 року №09-26 (т. 1 а.с. 76), квитанції про перерахування грошових коштів за придбаний товар (а.с. 77-81), а також перерахування коштів за товар з урахуванням укладеного між сторонами та ТОВ «Фешен Стайл» договору про відступлення права вимоги від 25.11.2016 р. № 17-16 (т. 1 а.с. 82-83, 85-88), акту надання транспортних послуг № 45 від 27.09.2016 р., укладеного між позивачем (експедитор) та перевізником ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 89).

Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аргострейд» 17.10.2016 р. було укладено договір поставки № 171016 (т. 1 а.с. 106), відповідно до умов якого ТОВ «Аргострейд» (постачальник) зобов`язався передати у власність покупця (позивача) товар, визначений сторонами згідно специфікації до договору (піноутворювач «Софір-М» ТУ У 26.6-32440539-002:2005) (т. 1 а.с. 107), передання якого підтверджено наданими позивачем до суду копією видаткової накладної № 55 від 17.10.2016 р. (т. 1 а.с. 109), якість товару підтверджена копією паспорту якості товару від 12.10.2016 року № 64 (т. 1 а.с. 110), а подальша реалізація придбаного позивачем товару - (покупцю WILBERG SERVICES INS) підтверджена копією зовнішньоекономічного контракту № 29/09-16 від 29.09.2016 р., специфікацією № 1 (т. 1 а.с. 115-122), та банківською випискою про сплату товару покупцем (т. 1 а.с. 123).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Практикум Груп» судами встановлено, що між ними 18.07.2016 р. було укладено договір поставки №180716 (т. 1 а.с. 124), відповідно до умов якого ТОВ «Практикум Груп» (постачальник) зобов`язався передати позивачу (покупець) товар, визначений сторонами згідно заявки покупця, видаткових чи товарно-транспортних накладних, фактичне виконання якого підтверджено наданими позивачем до суду копіями видаткових накладних № 343 від 19.07.2016р., № 344 від 20.07.2016р. на товар (піноутворювач для пожежогасіння) (т. 1 а.с. 127), банківських виписок про проведення оплати за товар (а.с. 125-126), паспорту якості на товар № 40 (т. 1 а.с. 128). Подальша реалізація вказаного товару підтверджується копіями ВМД №UA/0033412020 (т. 1 а.с. 133) та копією зовнішньоекономічного контракту № 01/07-16 від 04.07.2016р. (т. 1 а.с. 135-136), доказами оплати товару (т. 1 а.с. 140-145).

Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Санпрікс» судами встановлено, що між ними 22.09.2016 р. було укладено договір поставки №220916 (т. 1 а.с. 146), відповідно до умов якого ТОВ «Санпрікс» (постачальник) зобов`язався поставити на адресу позивача (покупця) товар, асортимент якого визначається згідно заявки покупця, видаткових чи товарно-транспортних накладних. Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наданими до суду копіями видаткових накладних на товар (піноутворювач для пожежогасіння) № 573 від 26.09.2016р. (т. 1 а.с. 158), № 574 від 27.09.2016р. (т. 1 а.с. 161), паспорту якості на товар (№ 59) (т. 1 а.с. 159), товарно-транспортної накладної № 573 від 26.09.2016р. (т. 1 а.с. 160), товарно-транспортної накладної № 574 від 27.09.2016р. (т. 1 а.с. 163), актами приймання-передачі автотранспортних послуг (т. 1 а.с. 164-166). Оплата за поставлений товар підтверджена, з урахуванням укладення договору про відступлення права вимоги на користь ТОВ «Лібра Тех» від 19.12.2016р. № 1912-16 (т. 1 а.с. 150), виписками банківської установи про здійснення платежів (т. 1 а.с. 147-149,154). Подальша реалізація придбаного товару підтверджена ВМД № UA/0033412020 (т. 1 а.с. 169), копією зовнішньоекономічного контракту від 04.07.2016р. № 01/07-16 (т. 1 а.с. 171), оплата за яким проведена (виписки установи банку) (т. 1 а.с. 175-176). Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Санпрікс» було укладено ще один договір поставки № 290616 від 29.06.2016р. (т. 1 а.с. 177), відповідно до умов якого ТОВ «Санпрікс» (постачальник) зобов`язався поставити на адресу позивача (покупця) товар, асортимент якого визначається згідно заявки покупця, видаткових чи товарно-транспортних накладних, фактичне виконання якого підтверджено копіями видаткової накладної № 24 від 29.06.2016р. (т. 1 а.с. 180) на товар (піноутворювач для пожежогасіння), паспорту якості № 33 (т. 1 а.с. 181), товарно-транспортної накладної № 24 від 29.06.2016р. (а.с. 182), актом здачі-приймання автотранспортних послуг (т. 1 а.с. 183), оплата підтверджується виписками установи банку (т. 1 а.с. 184). Подальша реалізація підтверджена ВМД № UA/0033412020 (а.с. 186), копією зовнішньоекономічного контракту № 16/06-16 від 16.06.2016р. (а.с. 188), оплата за яким здійснена, що підтверджено банківською випискою (т. 1 а.с. 189).

Також, між позивачем та ДП «Харківський бронетанковий завод» був укладений договір поставки № 15/28 від 20.04.2015 р (враховуючи додаткові угоди - т. 1 а.с. 96-98, 99, 100), відповідно до якого позивач (постачальник) здійснив на адресу останнього (покупець) поставку товарів (вузли та агрегати в тому числі оптика для БТОТ) згідно специфікації (т. 1 а.с. 101-102), видаткових накладних на товар (двигуни, регулятор, блок, автомат пускового пристрою, панель управління стартером), та оплата здійснена у відповідності до банківської квитанції (т. 1 а.с. 103-105, 239-241) і суми податку на додану вартість по вказаним господарським операціям включено до податкових зобов`язань відповідного періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактична наявність відповідних договорів, складених належним чином і підтверджених документально, а також наявність виписаних на адресу позивача податкових накладних контрагентами ТОВ «Практикум Груп», ТОВ «Аргострейд», ТОВ «Санпрікс», ТОВ «Бромелінг», зареєстрованих належним чином (т. 1 а.с. 220-226, 230-235, 237-238, 242-247) контролюючим органом не заперечується, як і не заперечується наявність укладеного належним чином між позивачем та ДП "Харківський бронетанковий завод" договору поставки № 15/28 від 20.04.2015р., відповідно до якого позивач здійснив на адресу останнього поставку товарів, що підтверджено документально. За наслідками оцінки наявних у справі первинних документів, суди дійшли висновку, що вони містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, що не спростовано відповідачем, а також доводами касаційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог процесуального законодавства не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. Висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17 (адміністративне провадження № К/9901/35909/18), але не виключно.

Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що всі докази, якими керувався відповідач під час проведення перевірки і які власне зафіксовані в акті перевірки, відповідачем до матеріалів справи не надані.

Посилання контролюючого органу на окремі недоліки в товарно - транспортній накладній, по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Санпрікс», а також їх відсутність по двом контрагентам також не є самостійною підставою для висновків про не реальність господарської операції з придбання в них товару і не може свідчити про відсутність самого факту придбання товарів позивачем, документальне підтвердження якого оцінено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. Документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи і також оцінені судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що касаційна скарга відповідача є повністю ідентичній запереченням на позов, а також апеляційній скарзі і її доводи не містять посилань на неправильне застування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального під час розгляду справи, отже висновки судів попередніх інстанцій, зроблені з урахуванням оцінених доказів.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 року у справі № 820/789/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

М.М. Гімон