Рішення

від 13.11.2023 по справі 308/13727/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13727/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судових засідань Цмур Т.М.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород , в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Колотуха Іван Олексійович до ОСОБА_4 , простягнення коштівза договоромпозики від 10 травня 2021 року та заяву зазустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про визнання договору позики укладеного від 10 травня 2021року та розписки від 10 травня 2021 року удаваним правочином.,-

В СТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колотуха І.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , простягнення коштівза договоромпозики від 10 травня 2021 року, зокрема просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 149725 євро та понесені судові витрати (а.с. 1-3).

Вимоги позову обґрунтовує тим, що 10 травня 2021 року позивач та відповідач уклали письмовий договір позики, за яким відповідач отримав від позивача та зобов`язувався повернути позивачу в строк до 31 грудня 2021 року 113000 (сто тринадцять тисяч) євро.

Відповідно до умов договору, сторони також домовилися, що при неповерненні суми позики своєчасно тобто до 31 грудня 2021 року, позивач вправі вимагати повернення несплаченої суми, індексу інфляції та 30 % від простроченої суми.

Позивач стверджує, що на час звернення до суду із даним позовом борг не повернуто, відповідач уникає спілкування та борг повертати намірів не має.

У позовній заяві також міститься розрахунок індексу інфляції та 3% річних які складають:

-сума простроченого боргу є 113000 євро + 30% (33900) = 146900 євро;

-3% річних складає 0,25% на місяць. Борг прострочений з 01 по 10 місяць 2022 року тобто 10 місяців. 10 * 0, 25%= 2,5%. Таким чином суму боргу 113000*0,25%=2825 євро складає 3% річних за 10 місяців.

25.11.2023 року від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов зустрічний позов про визнання договору позики удаваним правочином.

Ухвалою суду від 26.04.2023 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_4 зазначає, що на початку січня 2020 року за попередньою усною домовленістю ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вирішили збудувати сміттєперереробний завод у м. Мукачево.

Для вказаної підприємницької діяльності вирішили використати ТОВ «Євро Континент», до складу співзасновників мали увійти ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Перебуваючи в довірчих відносинах, для реалізації проекту по виробництву сміттєпереробного заводу необхідно було придбати земельну ділянку через аукціон, участь в якому і взяло ТОВ «Євро Континент».

Вигравши аукціон, необхідно було терміново внести кошти, які були відсутні в повному обсязі на рахунках ТОВ «Євро Континент».

Тож, 04.02.2020 року ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_6 передав ОСОБА_8 кошти: частину у валюті євро, частину в доларах та гривнями, що разом після обміну в касі АТ Комінвестбанк складало 2 860 000 (два мільйони вісімсот шістдесят тисяч) грн., для поповнення обігових коштів ТОВ «Євро Континент», за які і було придбано земельну ділянку.

Того ж дня, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки на користь ТОВ «Євро Континент» та в рахунок отриманих коштів, ОСОБА_4 мав зобов`язання передати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 частки у статутному капіталі, що і було ним зроблено 18.02.2020 року та підтверджується відповідними документами.

В подальшому проект по будівництву смітгєпереробного заводу ускладнився. Між засновниками та партнерами товариства почали виникати сварки та погрози щодо фізичної розправи.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, з метою оформлення отриманих раніше ним коштів 04.02.2020 року в сумі еквівалентній 2 860 000 (два мільйони вісімсот шістдесят тисяч) грн., був складений фіктивний правочин позики та складена фіктивна розписка про нібито отримання таких коштів 10.05.2020 року чого на справді не було. Такі кошти він отримав 04.02.2020 року, але жодних документів про отримання - не складалося.

Отже, 10.05.2021 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було підписано удаваний правочин - договір позики та виготовлено розписку про нібито отримання ним в день підписання договору позики коштів в сумі 113 000 євро, що не відповідає дійсності, оскільки зазначену суму коштів ОСОБА_11 в цей день не отримував.

Сторони договору позики, укладаючи такий удаваний правочин, мали на меті приховати реальний правочин - договір про спільну підприємницьку діяльність через участь в ТОВ «Євро Континент» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а враховуючи статутні та установчі документи товариства і приховали його.

Справжня воля сторін-учасників товариства була спрямована на підприємництво, а не позику. Сторони мали намір отримати значно вищий дохід ніж від простої позички.

З урахуванням цього, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати удаваним, а відтак недійсним договір позики від 10.05.2021 року та боргову розписку від 10.05.2021 року; до відносин, що склалися між сторонами, застосувати правила Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

28.04.2023 року від представника позивача за первісним позовом адвоката Колотухи І.О. до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти зустрічного позову заперечує, зазначає, що жодних належних та допустимих доказів, що підписаний ОСОБА_4 в присутності свідків договір позики є удаваним, відповідач не навів. При цьому, у судовому засіданні 26.04.2023 року на звукозапис ОСОБА_4 визнав обставини, що йому потрібні були гроші для купівлі земельної ділянки і тому він звернувся до ОСОБА_12 з проханням позичити кошти, на що той погодився.

Процесуальні рішення по справі.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.10.2022 року заяву адвоката Колотухи І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та накладено арештна всеналежне відповідачеві ОСОБА_4 нерухоме майнов межахціни заявленихпозовних вимог 149725євро,в томучислі нажитловий будинок АДРЕСА_1 ,до набраннязаконної силирішенням судув ційсправі,заборонивши ОСОБА_4 та іншимособам вчинятибудь-якірозпорядчі діїнаправлені навідчуження будинку,зокрема реєстраційнідії щодобудинку АДРЕСА_1 .

10.11.2022 року згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 26.04.2023 року прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.07.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвоката Резуненко О.В., про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

В подальшому, згідно Ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.07.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Резуненко О.В. про залучення ТОВ «Євро Континент» у якості співвідповідача за первісним та зустрічним позовом.

13.09.2023 року ухвалою суду визнано явку позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Колотуха І.О. , Колотуха О..В., підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили такі задовольнити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі , просив такі задоволити та пояснив, що з відповідачем ОСОБА_4 вони знайомі з 2020року та були засновниками ТОВ «Євро Континент» з грудня 2020року , оскільки він мав частку в статутному капіталі вказаного товариства в розмірі 25% . Однак, позивач зазначив, що в подальшому, через певні непорозуміння, він вийшов зі складу засновників вказаного товариства ТОВ «Євро Континент» та на даний час не є його учасником . ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 10 травня 2021 року він позичив відповідачу ОСОБА_4 на власні потреби кошти в сумі 113000 (сто тринадцять тисяч) євро, з терміном повернення до 31.12.2021року , які передав останньому у присутності свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_13 в приміщенні кафе в м.Мукачево , про що відповідачем було підписано договір позики та надана розписка 10.05.2021року. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт передачі грошових коштів та вказав, що жодного тиску на ОСОБА_4 не здійснювалось та останій ознайомився зі змістом договору , розписки та добровільно підписав договір позики , розписку , які були ним підготовлені та надруковані. Вказав на те, що ОСОБА_4 до цього часу кошти не повернув, та ухиляється від повернення боргу, наміру повертати немає, у зв`язку з чим, він і вимушений був звернутись до суду. Щодо зустрічної позовної зяви ОСОБА_4 про визнання договору позики удаваним правочином. заперечує та в задоволенні зустрічного позову просив відмовити , оскільки, такий є надуманим, не підтврдженим жодними доказами та є намірами ОСОБА_4 уникнути відповідальності та поернення грошових коштів.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 допитаний у судовому засіданні просив задовольнити поданий ним зустрічний позов з підстав та мотивів наведених у ньому, що у своє чергу є на його думку, є підставою для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики .

ОСОБА_4 у судовому засіднні показав, що він дійсно 10.05.2021 року підписав договір позики та розписку з ОСОБА_1 , і підпис на договорі та розписці від 10.05.2021 року є його . ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що з заявами про здійснення тиску на нього щодо укладення та підписання ним договору позики, розписки, до правоохоронних органів він не звертався . Однак, ОСОБА_4 пояснив,що коштіввід ОСОБА_1 в той день 10.05.2021року в сумі 113000 (сто тринадцять тисяч) євро, не отримував . Зазначив, що він ще в 2020 році отримував кошти від ОСОБА_1 в сумі 2 860 000 гривень , за які в подальшому ним, як директором ТОВ «Євро Континент», була придбана земельна ділянки на прилюдних торгах в м.Мукачево, для будівництва сміттєпереробного заводу ТОВ «Євро Континент», про що у сторін на той час була попередня усна домовленість та намір співпрацювати у вказаному товаристві. ОСОБА_4 поясив, що у подальшому у лютому 2020року ним було передано по 25% частки у статутному капіталі ТОВ " «Євро Континент», засновникам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та такі надали грошові кошти в розмірі по 1537 200,00 грн , як внесок 25 % до статутного капіталу товариства . ОСОБА_4 також зауважив, що товариство має намір повернути ці кошти , які були внесені засновниками ОСОБА_14 , ОСОБА_6 до статутного капіталу, у 2020році , як вибулим засновниками ТОВ «Євро Континент», однак , наразі такої фінансової можливості у товариства немає.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Резуненко О.А. у судовому засіданні також просив задовольнити зустрічний позов з підстав та мотивів наведених у ньому. Щодо первісного позову заперечив, вважає, що такий до задоволення не підлягає.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав, що в м.Мукачево, точну дату та адресу не пригадує , однак, приблизно у травні 2021року, у кав`ярні поблизу відділу поліції, він був присутнім під час підписання договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та передачі останнім грошових ткоштів у сумі 113 000 євро, саме ОСОБА_4 . Пояснив , що ОСОБА_1 мав уже виготовлений договір позики , акт , який надав на підпис ОСОБА_4 та той ознайомившись з документами підписав їх та один примірник залишив собі. Зазначив , що ОСОБА_4 отримав кошти на власні потреби та зі слів ОСОБА_1 до цьго часу ОСОБА_4 кошти не повернув., пояснюючи таке певними фінансовими труднощами. Свідок ОСОБА_6 підтвердив , що жодного тиску на ОСОБА_4 під час підписання ним договору та розписки , чи при передачі коштів ніким не здійснювалось, було добровільним з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки , такі давно знайомі та були у ділових і довірливих стосунках. ОСОБА_6 інших обставин пригадати та повідомити суду не може, оскільки минув значний час .

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_4 , його представника ОСОБА_5 , покази свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 10.05.2021 року був укладений договір позики коштів у розмірі 113000 євро .

Згідно умов вказаного вище договору , сторони домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснений не пізніше 31.12.2021 року; та повна сума позики, що підлягає поверненню, на день остаточного розрахунку має відповідати 113000 євро.

Отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_14 підтверджується також і розпискою підписаною ними власноручно від 10.05.2021 року. в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_13 .

Так, згідност. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК Українивстановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом частин 1, 2 ст.207та частини 2 ст.1047 ЦК Українидотримання письмової форми договору позики має місце у разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дата її отримання.

Згідно з неодноразово висловленими правовими позиціями Верховного Суду за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

А отже, згідно вказаних вище правових позицій Верховного Суду , у справі №755/16831/19 від 09.08.2023року досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Особливою вимогою на якій наголошує Верховний Суд також у своїй постанові від 08.07.2019 р. у справі №524/4946/16-ц є і те, що частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У постанові від 08.07.2019 р. у справі №524/4946/16-ц Верховний Суд також зауважив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Отже, як встановлено судом, факт передачі грошових коштів позивачем за первісним позовом ОСОБА_14 та отримання їх відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 підтверджується відповідною розпискою від 10.05.2021 року.

Як вбачається з норми ст. 1051 ЦК Українипозичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Так, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ч.2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другоїстатті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною третьоюстатті 215 ЦК Українипередбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У частині першій цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у частинах 1-3, 5 та 6статті 203 ЦК України.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_4 посилається на те, що фактично кошти 10.05.2021 року ним отримані від ОСОБА_1 не були.

Натомість , ОСОБА_4 , вказує на те, що кошти в сумі еквівалентній 286 000,00 грн. фактично були отримані ним від ОСОБА_1 саме 04.02.2020 року для придбання земельної ділянки в м.Мукачево, для здійснення господарської діяльності ТОВ «Євро Континент» .

Як встановлено судом , зокрема і з пояснень відповідача ОСОБА_4 за первісним позовом наданих у судовому засіданні , саме 15.01.2020 року ТВО «Євро Континент» в особі директора Гнатика Р.О. було прийнято рішення про придбання під лотом №44718 земельної ділянки, яка знаходиться у м. Мукачево, кадастровий номер 2110400000:01:007:0806, площею 1,5575 га, та участь у земельних торгах у формі аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення за ціною, що буде встановлена за результатами проведення земельних торгів, але не більше як 3 300 00 грн. 00 коп.

На підтвердження зазначеного вище та передання коштів ОСОБА_1 ОСОБА_4 , окрім іншого, було долучено до матеріалів справи: копію рішення єдиного учасника (засновника) ТОВ «Євро Континент» про придбання лоту (а.с.70); копію протоколу № 15/01/20 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Євро Континент» (а.с. 71); копію договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 04.02.2020 року (а.с.72-77); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 78-79); Копія протоколу земельних торгів з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності від 04.02.2020 року (а.с. 80-83); Витяг з рішення Мукачівської міської ради «Про передачу у власність земельних ділянок шляхом викупу, затвердження звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що відчужуються, затвердження ціни та інших істотних умов договорів купівлі-продажу та про затвердження звітів про експерту грошову оцінку земельних ділянок комунальної власності, які підлягають продажу у власність на земельних торгах у формі аукціону від 28.11.2019 року №1623 з додатками (а.с. 85-92); копію рішення учасника ТОВ «Євро Континент» від 18.02.2020 року про збільшення статутного капіталу №001/20 (а.с. 93); копію акта приймання-передачі ОСОБА_15 частки в статутному капіталі від 18.02.2020 року (а.с.94); копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Євро Континент» від 05.05.2020 року №05/05/20 (а.с. 98-100); копію статуту ТОВ «Євро Континент», затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Євро Континент» від 05.05.2020 року №05/05/20 (а.с. 101-114).

Так, відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи із формулюваннястатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост. 657 ЦК Українидоговір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однак, відповідно достатті 235 ЦК Україниудаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Таким чином, якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до роз`яснень, наведених в абзацах 1 і 2п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»за удаваним правочином (ст. 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставіст. 235 ЦКмає визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Таким чином, позивач ОСОБА_4 за зустрічним позовом, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із частиною першою статті202, частиною третьою статті203 ЦК Україниголовною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення правочину, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Однак, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 , в порушення вимогст. 81 ЦПК України, не доведено жодними належними та допустимими доказами наміру сторін укласти договір купівлі-продажу зазначеної у зустрічному позові ОСОБА_4 земельної ділянки у м.Мукачево, чи виникнення за цим договором у сторін прав та обов`язків, що підтверджувало б удаваність укладення договору позики від 10.05.2021 року з ОСОБА_1 з метою приховання договору купівлі-продажу , на який посилається ОСОБА_4 у зустрічному позові.

Так, долученівідповідачем до матеріалів справи докази досліджені в судовому аасіданні, дійсно підтверджують факт купівлі 4.02.2020 року ТОВ «Євро Континент» в особі директора Гнатика Р.О. земельної ділянки в м. Мукачево, площею 1,5575га, кадастровий номер 2110400000:01:007:0806 та в подальшому передання 18.02.2020 року згідно акту приймання-передачі частки 25 % в сатутному капітіл ТОВ "ЄВРО КОНТИНЕНТ" - ОСОБА_1 .

Однак, вказані документи жодним чином не підтверджують удаваності укладення договору позики від 10.05.2021 року, зокрема, що такий договір був укладений з метою приховання іншого договору договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення укладеного значно раніше від 04.02.2020 року та між зовсім іншими сторонами а саме : Територіальною громадою міста Мукачева в особі Мукачівської міської ради в особі міського голови Балоги А.В. та ТОВ "ЄВРО КОНТИНЕНТ" в особі директора Гнатик Романа Олександровича.

У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до переконання, що обставини, викладені у зустрічному позові ОСОБА_4 , не доведені належними та допустимими доказами та зустрічний позов про визнання договору позики від 10.05.2020 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 удааним правочином задоволенню не підлягає.

Наявність боргового документу - договору позики уладеного сторонами від 10.05.2021 року , його зміст, свідчить про те, що «поза розумним сумнівом» грошові кошти передавалися, та відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 зобов`язався їх повернути до 31.12.2021року.

Судом також встановлено, що до теперішнього часу ОСОБА_4 борг не повернув, що не оспорюється і самим відповідачем у судоому засіданні.

Відповідно дост. 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов`язковим для виконання його умов сторонами.

Згідно зі ст.1046та ч. 1 ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене вище , грошові кошти у разі не повернення їх у визначений сторонами строк , підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Відповідно дост. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 повинен сплатити позивачу ОСОБА_1 всю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Так, згідно наданого суду ОСОБА_1 розрахунку, сума простроченого боргу становить 113 000 євро 00 центів та відповідно до п.4 договору позики укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 10.05.2021року при неповерненні суми позики позичальником свочасно, тобто, до 31.12.2021 року , позкодавець вправі вимагати від позичальника поернення несплаченої суми , індексу інфляції та 30% від простроченої суми .

Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 розрахунку, сума простроченого боргу за договором позики від 10.05.2021року складає 113 000 євро 00 центів + 30% (33900 )від простроченої суми боргу , що становить разом 146 900 євро.00 центів .

Так , як 3% річних складає 0.25 % на місяць, а борг прострочений позичальником ОСОБА_4 з 01. по 10 місяць 2022року, тобто 10 місяців (10*0.25%=2.5 %) , то сума боргу 113 000 * 0.25% становить = 2 825 євро 00 центів , що становить 3% річних за 10 місяців .

Таким чином, сума боргу 113 000 євро з врахуванням 30% від простроченої суми - 33 900 євро та 3% річних за 10 місяців - 2 825 євро 00 центів , то загальна сума боргу становить 149 725 , 00 центів (сто сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять )євро. 00 центів

Суд приймає до уваги наведений у первісній позовній заяві ОСОБА_1 розрахунок боргу , інфляційних втрат, оскільки іншого розрахунку чи заперечень щодо нього зі сторони відповідача ОСОБА_4 суду не надано.

Таким чном, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , а тому вважає, що такі підлягають до задоволення в повному обсязі в межах заявлених вимог в сумі 149 725 євро. (сто сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять пять )євро.00 центів

На підставіст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог з ОСОБА_16 за перісним позовом та позивача за зустрічним позовом на користь позивача за первісним позовом та відповідача за сустрічним позовом ОСОБА_1 також підлягають стягненню витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 504,91 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 1).

Керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,209,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Колотуха Іван Олексійович до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики від 10 травня 2021 року - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 ) суму боргу за договором позики від 10 травня 2021 року в розмірі 113000 (сто тринадцять тисяч) євро , 30% процентів від простроченої суми в розмірі 33 900,00 (тридцять три тисячі дев`ятсот ) євро а також 3 % проценти річних від суми заборгованості у розмірі 2 825,00 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять ) євро, та разом 149 725 , 00 (сто сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять ) євро .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 ) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн. 00 коп.

У задоволеннізустрічної позовноїзаяви ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_2 )до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) про визнання договору від 10 травня 2021 року та розписки від 10 травня 2021 року удаваним правочином відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 )

Відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )

Повний текст рішення складено 23.11.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М.Крегул