Рішення

від 12.12.2023 по справі 702/733/23

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/733/23

Провадження № 2/702/269/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2023 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника відповідачів ОСОБА_2 ,

інші учасники справи - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк В.П. про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, скасування рішення щодо державної реєстрації права власності житлового будинку та земельної ділянки. Підставою позову вважає те, що між ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (далі позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі відповідач 1) було укладено договір поставки № 133/18/05Н від 04.04.2018.

З початку дії договору до 02.02.2022 на виконання умов договору, відповідачем 1 було прийнято від позивача товарів за договором на загальну суму 11 373 465,72 грн.

У той же час, за отриманий від позивача товар, станом на 02.02.2022 відповідачем 1 сплачено на користь позивача 10 141187,51 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 02.02.2022 становила по основній сумі боргу 1 232 278,21 грн.

Крім суми основного боргу за отриманий товар, з огляду на порушення умов договору в частині строків оплати, у відповідача 1 перед позивачем також виник обов`язок зі сплати 116 396,33 грн інфляційних втрат; 226 643,44 грн 10% річних; 348 296,41 грн пені.

З метою стягнення усіх вищезазначених коштів, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 1 заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/370/22 позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з відповідача 1 на користь позивача 1923 614,39 грн, з яких 1 232 278,21 грн основний борг, 116 396,33 грн інфляційні втрати, 226 643,44 грн 10% річних, 348 296,41 грн пеня.

14.11.2022 господарським судом Київської області було видано судовий наказ про стягнення вказаної суми, на підставі якого постановою від 25.11.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. відкрито виконавче провадження № 70417454.

Позовна заява про стягнення з відповідача 1 заборгованості, на підставі якої було відкрито провадження у справі № 911/370/22, була подана позивачем до господарського суду Київської області 03.02.2022.

Позивач перед поданням позовної заяви до суду надіслав її копію для відповідача 1, та у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, приєднав до позовної заяви докази направлення на адресу відповідача 1 позовної заяви із додатками (оригінал опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 03.02.2022).

Вочевидь, усі необхідні «заходи» для того, щоб уникнути фактичного стягнення з нього грошових коштів, відповідач зробив відразу після того, як дізнався про подання позивачем до суду позовної заяви про стягнення заборгованості.

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.09.2023, між ОСОБА_3 (відповідач 1) та ОСОБА_4 (відповідач 2), які ймовірно є рідними братами, було укладено договір дарування будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_4 . 09.02.2022 приватним нотаріусом Бевзюком В.П. зареєстровано право власності на житлового будинку загальною площею 60,2 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 671167871234), а також земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1551123871234), за адресою АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності зазначено: «договір дарування, серія та номер: 200, виданий 09.02.2022 00:00:00 видавник: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області».

Відповідно до довідки від 02.02.2022, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 02.02.2022, тобто, за день до подання позивачем позовної заяви,ще належала ОСОБА_3 .

В подальшому, частка вказаної ділянки разом із будинком була відчужена ОСОБА_3 (відповідач 1) на користь ОСОБА_4 (відповідач 2) шляхом укладання договору дарування.

На думку позивача, договір дарування між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено виключно з метою уникнення виконання грошового зобов`язання відповідача 1 перед позивачем шляхом звернення стягнення на майно відповідача 1.

Про наявність та розмір заборгованості відповідач 1 був обізнаний задовго до подання позивачем позову про стягнення заборгованості, на підставі якого судом було ухвалено рішення від 27.09.2022 у справі № 911/370/22.

Зокрема, у зв`язку із зростанням заборгованості відповідача 1 перед позивачем, в рамках виконання ними умов договору поставки, ще 21.04.2021 між відповідачем 1 та ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» було укладено додаткову угоду до договору поставки № 133/18/05Н від 13.04.2018.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди, сторони підтвердили, що сума заборгованості покупця перед постачальником за договором на дату укладення даної угоди (станом на 21.04.2021) становила 1 357 106,36 грн,що також було встановлено судом у рішенні.

На момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача 1, її розмір становив лише по сумі основного боргу 1 232 278,21 грн, означена заборгованість була простроченою.

Передбачаючи для себе негативні наслідки, у випадку ухвалення на користь позивача рішення про стягнення заборгованості, відповідач 1 через 6 (шість) днів після пред`явлення позову, відчужив належне йому майно шляхом укладення договору дарування від 09.02.2022.

Вказаний договір було укладено з родичем (ймовірно рідним братом).

Варто зазначити, що з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_3 (відповідач 1) та ОСОБА_4 (відповідач 2) зареєстровані за однією адресою місця проживання, а в розділі «Інформація для здійснення зв`язку», у відповідача 1, так само як і у відповідача 2 зазначено один і той же номер телефону НОМЕР_1 .

На думку позивача, при укладенні 09.02.2022 оспорюваного правочину, воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії, вчинені на перехід права власності на нерухоме майно були спрямовані виключно на приховування майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з відповідача 1.

Таким чином, наявні підстави, передбачені нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для визнання недійсним вищезазначеного договору дарування.

Просить визнати недійсним договір № 200 від 09.02.2022 дарування житлового будинку загальною площею 60,2 кв. м. та земельної ділянки площею 0,1389 га., кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Бевзюком Валерієм Петровичем; скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича від 09.02.022 щодо державної реєстрації права власності (на підставі Договору дарування № 200 від 09.02.2022) на житлового будинку загальною площею 60,2 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича від 09.02.2022, щодо державної реєстрації права власності (на підставі Договору дарування № 200 від 09.02.2022) на земельної ділянки площею 0,1389 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На адресу суду 19.10.2023 від представника відповідача Драчука С.В. в інтересах ОСОБА_4 (відповідача 2) надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач не згідний з доводами позивача та вважає їх необґрунтованими належними та допустимими доказами.

Відповідачу-2 належала частки в праві власності на житловий будинок та частки в праві власності на земельну ділянку площею 0,1389 га кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний будинок відповідач - 2 та відповідач - 1 купили в 2015 році. Враховуючи, що до цього відповідач 2 постійно проживав на орендованих квартирах він запропонував відповідачу-1 придбати його частину будинку, але лише в січні місяці 2022 року відповідач погодився. Сказав, що йому термінового потрібні кошти для погашення боргів і він готовий продати свою частку.

Відповідач-1 погодився на продаж своєї частину будинку та землі за ціною сто тисяч гривень. Спосіб переходу частки обрали як дарування з метою мінімізації податків.

Він передав 10.01.2022 відповідачу-1 100 000 гривень в якості оплати за будинку та земельної ділянки. Відповідач-1 надавав розписку, при цьому були свідки. Враховуючи зайнятість, фактично договір було оформлено лише 09.02.2022. В договорі також вказана ціна частини будинку та земельної ділянки в розмірі 100 000 гривень.

Після придбання своєї частки відповідач-2 затіяв ремонт в будинку який у зв`язку з війною затягується.

Всі питання боргів має вирішувати відповідач-2 сам. Його вони жодним чином не стосуються.

Відповідач-2 мав на меті придбати саме другу частину будинку та земельної ділянки у Відповідача - 1 так як його ціллю було повне володіння всім будинком та проживання в ньому зі своєю родиною.

Даний будинок належить відповідачу-2 і придбаний у відповідності до вимог законодавства України. Він використав своє переважне право на придбання будинку в момент коли це запропонували. В нього не було на меті обманним шляхом заволодіти цим майном. Договір відповідав фактично його волі придбати цей будинок.

Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

На адресу суду 19.10.2023 від відповідача ОСОБА_3 (відповідача 1) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого будинок що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить йому і його братові - відповідачу - 2. Це їхня спільна часткова власність, так як і земельна ділянка під ним.

Кошти на даний будинок їм виділили їхні батьки, але враховуючи ту обставину, що він проживає з ріднею своєї дружини, а брат на орендованих квартирах і йому потрібні були грошові кошти для вирішення фінансових проблем, він продав свою частку відповідачу-2. Оформлення зробили через договір дарування, так як менше платити податків. В кінці січня 2022 року він передав брату 100 000 гривень в рахунок оплати за будинку та землі. Про це свідчить розписка, яку він йому віддав. В нього залишилася лише копія. Оформлення зробили 09.02.2022.

Як на підставу відмови у задоволенні позову посилається на ч. 1 ст. 362 ЦК України, відповідно до якої у разі продажу частки співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Він нікого не вводив в оману, а мав на меті саме отримання грошових коштів, щоб розрахуватися з кредиторами.

Він здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець. На грудень 2021 - січень 2022 року в нього дійсно склалася складна ситуація з розрахунками. Кредитори насідали, а йому потрібно було знайти якомога швидше кошти. Отримані грошові кошти за будинок були направлені, зокрема, на погашення заборгованості перед ПАТ «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач» з яким він співпрацював з 2018 року, але товар йому відмовили відпустити без погашення попередніх боргів. Заборгованість підтверджують акт звірки, договір № 10/2018 дистрибуції та поставки від 15.01.2018 та видаткові накладні № 17193 від 29.10.2021, № 17959 від 15.11.2021, № 17960 від 15.11.2021, № 18546 від 23.11.2021, № 18753 від 26.11.2021, № 18751 від 26.11.2021. Заборгованість станом на 10.01.2022 становила 100 853,79 грн. Отримавши кошти від брата він погасив дану заборгованість.

З позивачем у них була домовленість про умови погашення заборгованості і про погашення процентів за користування товарним кредитом. Вони працювали з позивачем з 2016 року і були суттєві товарообороти і розрахунки за товар. Ці обставини підтверджуються рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/370/22 (рішення надано позивачем). Від позивача на його електронну адресу на початку лютого 2022 року надійшов акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) з рахунком від 31.01.2023. В подальшому його він отримав їх по пошті. Тобто, домовленості були в силі і він не очікував таких дій від позивача. Позов був для нього несподіванкою.

Як з позивачем так і з іншими його кредиторами він розраховувався в межах своїх фінансових можливостей та попиту на товар який перепродував.

Доводи позивача про дарування майна після подання позовної заяви до суду саме 03.02.2022 не підтверджують, що він знав про цей судовий позов на момент відчуження, адже він дізнався про нього лише в період після 10.02.2022. Точну дату сказати не може, бо не пам`ятає і не має можливості зробити відстеження вручення листа 0505060912470 з позовною заявою йому на сайті Укрпошта.

Майно було відчужене саме братові, бо він мав переважне право на його придбання так як володів житлового будинку та землі. За частину будинку та земельної ділянки він отримав грошові кошти. Майно було продане до того моменту коли він дізнався про позов, а відповідно його відчуження не було метою уникнення виконання взятих на себе зобов`язань перед кредиторами.

Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

На електрону адресу суду через підсистему «Електронний суд» 24.10.2023 від представника позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої відповідач-1 зазначає, що між ним та відповідачем-2 було укладено ніби-то не договір дарування, а договір купівлі - продажу його частки за 100 000 грн, на підтвердження передачі яких було оформлено розписку.

Тобто, відповідач-1 фактично стверджує, що між сторонами було укладено удаваний правочин. При цьому, укладення саме договору дарування, а не договору купівлі - продажу, зумовлено небажанням сплачувати податки.

На думку позивача, відповідач-1 зазначаючи, що між ним та відповідачем-2 було укладено договір купівлі - продажу, намагається нівелювати обставину зазначену позивачем, що відповідач-1 безоплатнопередав свою частку на користь відповідача-2, при цьому, маючи заборгованість перед третіми особами.

Твердження відповідача-1 про те, що між ним та відповідачем - 2 було укладено договір купівлі - продажу не співвідноситься із нормами чинного законодавства.

Якщо, на думку відповідачів, між ними було укладено договір купівлі-продажу, він мав бути нотаріально посвідчений; а підставою реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, мав бути зазначений саме договір купівлі - продажу, а не договір дарування, як вбачається із наявних у матеріалах справи інформаційних довідках.

Приєднана до матеріалів справи розписка про передачу коштів, взагалі не дозволяє з`ясувати, на виконання якого конкретно договору, їх ніби то було передано.

Таким чином, у своєму намаганні переконати суд в оплатності договору (ніби то купівлі-продажу) укладеного між сторонами, Відповідач-1 та відповідач-2 самі наплутали хто кому передавав кошти та розписку, адже швидше за все «з`явилася» вона вже після того, як позивач ініціював даний спір про визнання договору недійсним.

Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

На адресу суду 07.11.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_3 надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого у відзиві було допущено помилку. У зв`язку з цим відповідач-1 уточнює, що грошові кошти отримав саме він від свого брата - відповідача-2 за продаж частики будинку та земельної ділянки, як про це свідчить зміст розписки.

Про обмеження по сумах розрахунків в готівці відповідач-1 не знав і вважає, що це не є значним порушенням. Ця обставина жодним чином не спростовує сам факт передачі грошових коштів.

Відповідач-1 заперечує проти занадто великого орієнтовного розміру витрат на правову допомогу. Ці витрати не повинні бути непропорційними до предмета спору. Потрібно враховувати розумну необхідність судових витрат в такому розмірі саме для цієї справи. При визначенні суми відшкодування потрібно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Після надання доказів понесених втрат позивачем на правову допомогу будуть надані детальні заперечення.

Ухвалою суду від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою суду від 09.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просив його задовольнити, з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні, з підстав зазначений у заявах по суті справи.

В судове засіданні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомленні у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи, на адресу суду не надходило.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк В.П. не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду подав заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутність, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Суд заслухавши думку учасників судового процесу, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09.02.2022 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки в праві власності на житловий будинок та частки в праві власності на земельну ділянку (далі - договір дарування від 09.02.2022. оспорюваний правочин), відповідно до якого дарувальник безоплатно передає належне йому нерухоме майно, вказане у п.1.2. цього договору, у власність обдаровуваного, а обдаровуваний приймає належне дарувальнику на праві приватної власності це нерухоме майно на умовах та в порядку, передбаченому цим договором (том 1 а.с. 125 - 126).

Згідно з п. 1 договору дарування від 09.02.2022 дарувальник безоплатно передає належне йому нерухоме майно, вказане у п.1.2 цього договору, у власність обдаровуваного, а обдаровуваний приймає належне дарувальнику на праві приватної власності це нерухоме майно на умовах та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору дарування від 09.02.2022 предметом за договором дарування є: (одна друга) частка в праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; (одна друга) частка в праві власності на земельну ділянку площею 0,1389 га, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7123410100:02:001:1344, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 6 договору дарування від 09.02.2022 дар цей сторони оцінюють в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 9 договору дарування від 09.02.2022 дарувальник та обдаровуваний стверджують, що договір цей укладається не про людське око, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним наміром сторін створити для себе юридичні наслідки.

Згідно з п. 10.2 договору дарування від 09.02.2022 сторони домовилися, що під передачею відчужуваної частки будинку та частки земельної ділянки за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдаровуваним від дарувальника технічного паспорту на будинок свідчить про те, що передача речі відбулась.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.09.2023 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1389, кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, яка розташована АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі договору дарування № 200, виданого 09.02.2022, запис про право власності за № 46611324 здійснено 09.02.2022 (том 1 а.с. 42 - 44).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.09.2023 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок, загальною площею 60,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі договору дарування № 200, виданого 09.02.2022, запис про право власності за № 46611219 здійснено 09.02.2022 (том 1 а.с. 45 - 47).

Крім цього, представником позивача в якості доказів надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого станом на 02.02.2022, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності належало по частці земельної ділянки площею 0,1389, кадастровий номер 7123410100:02:001:1344 та житлового будинку, які розташовані АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 48 - 50).

Тобто, станом на 09.02.2022 відповідач 2 ОСОБА_4 набув право власності на частку земельної ділянки та на частку житлового будинку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 на підставі спірного договору дарування від 09.02.2022.

Так, позивач ТОВ «Трау Нутришин Україна» 03.02.2022 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (том 1 а.с. 26 - 35).

03.02.2022 на адресу відповідача ФОП ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 представником ТОВ «Трау Нутришин Україна» було надіслано копію позовної заяви з додатками, що підтверджується описом вкладення у цінний лист ф. 107 та квитанцією АТ «Укрпошта» від 03.02.2022 (том 1 а.с. 36 - 40).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2022, справу № 911/370/22 03.02.2022 розподілено судді Подоляку Ю.В. (том 1 а.с. 41).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.09.2023 ОСОБА_3 15.01.2013 зареєстрований як фізична особа - підприємець, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 62 - 74).

Згідно з рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/370/22 від 27.09.2022 стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» (вул. Київська, 1. с. Корделівка. Калинівський р-н, Вінницька область, 22445, ідентифікаційний код - 37018799) 1 232 278 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн 21 коп основного боргу, 116 396 (сто шістнадцять тисяч триста дев`яносто шість) грн 33 коп інфляційних втрат, 226 643 (двісті двадцять шість тисяч шістсот сорок три) грн 44 коп 10% річних, 348 296 (триста сорок вісім тисяч двісті дев`яносто шість) грн 41 коп пені, 28 854 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн 22 коп витрат по сплаті судового збору, 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу (том 1 а.с. 11- 22).

На підставі рішення господарського суду Київської області від 27.09.2022, 14.11.2022 було видано наказ на примусове виконання рішення суду від 27.09.2022, яке набрало законної сили 10.11.2022. Згідно змісту даного наказу боржником зазначено - фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 , стягувачем - ТОВ «Трау Нутришин Україна» (том 1 а.с. 23).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 70417454 25.11.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 911/370/22, виданого 14.11.2022 господарським судом Київської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трау Нутришин Україна» 1 232 278 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн 21 коп основного боргу, 116 396 (сто шістнадцять тисяч триста дев`яносто шість) грн 33 коп інфляційних втрат, 226 643 (двісті двадцять шість тисяч шістсот сорок три) грн 44 коп 10% річних, 348 296 (триста сорок вісім тисяч двісті дев`яносто шість) грн 41 коп пені, 28 854 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн 22 коп витрат по сплаті судового збору, 42 500 (сорок дві тисячі п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу. Згідно змісту даної постанови боржником є - ОСОБА_3 , стягувачем - ТОВ «Трау Нутришин Україна» (том 1 а.с. 11- 22).

21.04.2021 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Трау Нутришин Україна» було укладено додаткову угоду№ 1 від 21.04.2021 до договору поставки № 133/18/05Н від 13.04.2018, відповідно до п. 5, 6 якої, сторони підтверджують, що сума заборгованості покупця перед постачальником за договором на дату укладання даної угоди становить 1 357 106,36 грн. сторони погодили графік погашення (оплати) діючої основної суми боргу за договором, залишок суми боргу відповідач 1 мав погасити до 30.09.2021. Крім цього, даною угодою сторони погодили розмір та порядок сплати відсотків, порядок та умови сплати 15% річних в якості товарного кредиту тощо (том 1 а.с. 51 - 61).

Таким чином, судом встановлено, що станом на 21.04.2021 ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Трау Нутришин Україна» було узгоджено суму заборгованості та графік її погашення, який мав бути виконаний до 30.09.2021.

Згідно з заявою свідка від 18.10.2023, поданої відповідно до ст. 93 ЦПК України, ОСОБА_4 відповів на запитання позивача, зокрема, що ОСОБА_3 є його рідним братом; ОСОБА_3 не інформував при укладенні договору дарування № 200 від 09.02.2022 його про наявність у нього боргу перед ТОВ «Трау Нутришин Україна» (том 1 а.с. 162).

Відповідно до заяви свідка від 18.10.2023, поданої відповідно до ст. 93 ЦПК України, ОСОБА_3 відповів на запитання позивача, зокрема, що ОСОБА_4 є його рідним братом; після 10.02.2022 він отримав копію позовної заяви, точну дату вказати не може; не має можливості перевірити на сайті Укрпошта (том 1 а.с. 172).

Відповідно до розписки від 10.01.2022, ОСОБА_3 , цією розпискою підтверджує отримання від ОСОБА_4 10.01.2022 грошових коштів в сумі 100 000,00 грн як оплату за частину житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Розписка містить написи щодо підтвердження передачі грошових коштів свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (том 1 а.с. 180).

Так, відповідачем ОСОБА_3 на підтвердження виконання зобов`язань як ФОП коштами, отриманими від продажу своєї частки житлового будинку та частки земельної ділянки надано: копію договору дистрибуції та поставки товару від 15.01.2018, укладеного між ПАТ «Виробничо - наукове підприємство «Укрзооветпромпостач» та ФОП ОСОБА_3 , видаткову накладну № 17193 від 29.10.2021, видаткову накладну № 17959 від 15.11.2021, видаткову накладну № 18546 від 23.11.2021, видаткову накладну № 18753 від 26.11.2021, видаткову накладну № 18751 від 26.11.2021 та квитанції АТ КБ «Приватбанку» про оплату ОСОБА_3 на рахунок ПРАТ «Укрзооветпромпостач» вартості товарів: від 08.02.2022 на суму 29 853,79 грн, 31.01.2022 на суму 9 000,00 грн, від 31.01.2022 на суму 10 000,00 грн, від 16.01.2022 на суму 10 000,00 грн, від 10.01.2022 на суму 42 000,00 грн, акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 01.03.2022 (том 1 а.с. 181 - 194, 197).

Відповідно до акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 31.01.2022, замовник ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Трау Нутришин Україна», склали дійсний акт про те, що на підставі наступних документів: договору № 69/18/Н1 від 28.03.2018 виконавцем були проведені роботи на суму з ПДВ 17 795,95 грн та на таку ж суму покупцю ФОП ОСОБА_3 видано рахунок на оплату № 915 від 31.01.2022 (том 1 а.с. 195 - 196).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 за наслідками розгляду цивільної справи № 910/12787/17 зазначено, що «спосіб захисту може бути визначено концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на проведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав».

Отже, виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивач, реалізуючи своє право на судовий захист і, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, де він не є стороною, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

При цьому, під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. За наслідками задоволення такого позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він зможе набути прав.

Відповідно до договору дарування від 09.02.2022 (оспорюваного правочину) укладеного між відповідачами відбулася безоплатна передача майна ОСОБА_3 (відповідача 1).

Станом на 09.02.2022 між позивачем та відповідачем 1 були наявні зобов`язальні правовідносини, з приводу виконання договору поставки від 04.04.2018, за яким ФОП ОСОБА_3 заборгував ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» суму коштів, які в подальшому стягнуті в примусовому порядку (рішенням суду від 27.09.2022 вимоги ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за даним договором, видано судовий наказ та відкрито виконавче провадження).

Таким чином, позивач, оспорюючи договір дарування, де він не є стороною, підтвердив, що у період прострочення виконання зобов`язання зі сторони ФОП ОСОБА_3 , який згідно з законом несе відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з його господарською діяльністю, усім своїм майном, останнім було відчужено власне майно, що позбавляє можливість ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» отримати належне за зобов`язанням, а тому наявні підстави для правового захисту позивача.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, рішення суду).

Суд бере до уваги, що укладення відповідачами оспорюваного правочину та наявність державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на частку житлового будинку та частку земельної ділянки в період наявності зобов`язань за договором поставки, при необхідності звернення стягнення на майно відповідача ОСОБА_3 для погашення заборгованості за договором поставки, у даному випадку порушує права та законні інтереси позивача.

Як було встановлено судом вище, між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування № 200 - 09.02.2022.

Згідно з ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі № 369/11268/16-ц зазначено, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 405/1820/17, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зроблено висновок про те, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

У разі оспорення правочину заінтересованою особою потрібним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 10.02.2021 в справі № 754/5841/17).

Та обставина, що правочин з третьою особою, якій боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (постанова Верховного Суду від 14.11.2020 року у справі № 489/5148/18).

Як було встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , як ФОП наявні зобов`язання, які виникли за договору поставки № 133/18/05Н від 04.04.2018 та додаткової угоди № 1 від 21.04.2021.

Факт дійсності зазначеної заборгованості за договором поставки, її розмір та невиконання відповідачем ОСОБА_3 як ФОП зобов`язань підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/370/22 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Трау Нутришин Україна» заборгованості за договором позики № 133/18/05Н від 04.04.2018 у розмірі 1 232 278 грн 21 коп.

Представник позивача, як на підставу задоволення позову посилається на фіктивність договорів дарування (стаття 234 ЦК України), зазначаючи, що відповідач ОСОБА_3 уклав договір дарування виключно з метою уникнення цивільно - правової відповідальності, а саме виконання грошового зобов`язання.

З огляду на сталу практику Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набувати ознак фраудаторного правочину.

Суд погоджується з доводами представника позивача та вважає, що представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави дійти висновку, що відповідач ОСОБА_3 , відчужуючи 09.02.2022 належне йому на праві власності нерухоме майно на користь брата ОСОБА_4 , діяв з метою уникнення цивільно - правової відповідальності, а саме виконання грошового зобов`язання, тобто вчинив фраудаторний правочин.

Так, суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 станом на 09.02.2022 (дату укладення оспорюваного правочину) був достовірно обізнаний про наявність боргового зобов`язання за договором поставки № 133/18/05 Н від 04.04.2018. Позов до господарського суду Київської області поданий представником ТОВ «Трау Нутришин Україна» до ОСОБА_3 03.02.2022 (відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями) та цього ж числа був направлений цінним листом з описом вкладення до нього на адресу ОСОБА_3 .

Заперечуючи фраудаторність договору дарування відповідач ОСОБА_3 вказує, що станом на дату укладення правочину (09.02.2022) він про надходження до суду позову не знав, а тому умислу на уникнення цивільно - правової відповідальності він не мав. Суд дані доводи відповідача 1 відхиляє, оскільки про наявність заборгованості за зобов`язанням відповідач 1 був обізнаний в силу того, що він є стороною за договором поставки, до моменту укладення договору дарування, 21.04.2021, між ним та ТОВ «Трау Нутришин Україна» було укладено додаткову угоду до договору № 1 якою узгоджено суму заборгованості та погоджено графік заборгованості діючої основної суми боргу, яку ОСОБА_3 зобов`язувався погасити до 30.09.2021, проте у визначений графік не погасив.

Таким чином, маючи непогашену заборгованість за зобов`язаннями, укладаючи додаткову угоду якою узгоджено суму боргу та визначено графік погашення заборгованості, не погашення даної заборгованості у визначений строк, доводи про необізнаність про наявність боргового зоб`язання є недоречними, незалежно від того, коли відповідач 1 отримав позовну заяву ТОВ «Трау Нутришин Україна» з вимогами до нього.

Судом також враховується, що оспорюваний правочин є безоплатним та вчинений на користь рідного брата.

Відповідач ОСОБА_3 , як на підставу відмови у задоволенні позову посилається на те, що згідно розписки від 10.01.2022 його брат ОСОБА_4 передав йому грошові кошти в сумі 100 000,00 грн за частку житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Разом з тим, суд вважає, що дані підстави не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються самою розпискою та спірним договором дарування.

Так, розписка від 10.01.2022 містить відомості про те, що ОСОБА_3 підтверджує отримання від ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 100 000,00 грн за його частку в майні, згідно змісту відзиву відповідач ОСОБА_3 зазначив, що він продав свою частку майна ОСОБА_4 , а оформлення договору вчинив 09.02.2022, як договір дарування, для сплати меншого розміру податку, тобто відповідачі оцінили даний вид правочину, як договір купівлі - продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Разом з тим, дана розписка не оформлена як договір купівлі - продажу, не посвідчена нотаріально. Без нотаріального посвідчення неможливо беззаперечно встановити, чи відповідають дати складення розписки, зазначені в ній, дійсним датам її написання, а відтак, чи дійсно передано кошти саме у сумі та в день, що зазначені у такий розписці. Розписка не містить будь - яких застережень щодо того, що дані грошові кошти передані на виконання умов договору дарування. Крім цього, дані умови суперечили б вимогам ст. 717 ЦК України, відповідно до якого за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність, тобто основною ознакою договору дарування є його безоплатність.

Дані обставини також викликають сумнів щодо намірів відповідача ОСОБА_3 на укладення договору дарування.

Як зазначалось судом вище, у спірному договорі дарування сторони оцінили дар в 100 000,00 грн, проте визначили, що під передачею відчужуваної частки будинку та частки земельної ділянки за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдаровуваним від дарувальника технічного паспорту на будинок свідчить про те, що передача речі відбулась. Вимогу про передачу будь - яких грошових коштів договір не містить.

А відтак, суд відхиляє доводи відповідачів щодо фактичного укладення між сторонами оплатного правочину, а саме договору купівлі-продажу.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір, а тому вказівка відповідачем 1, що оспорюваний правочин є оплатним, самостійного значення не має.

Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача ОСОБА_3 іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями як ФОП перед кредитором ТОВ «Трау Нутришин Україна». Також відсутні дані, що ОСОБА_3 виконав судове рішення та повернув ТОВ «Трау Нутришин Україна» заборгованість, яка встановлена судом рішенням від 27.09.2022 чи виконання, хоча б частково, боргового зобов`язання за договором поставки від 13.04.2018.

У даному випадку обов`язок з доказування наявності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, покладається саме на боржника, тобто на відповідача ОСОБА_3 . Однак, відповідач не подав до суду жодних доказів наявності у нього доходів, а також іншого рухомого та нерухомого майна, на які можна звернути стягнення для погашення заборгованості та примусового виконання рішення суду, яке залишається невиконаним.

Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зазначає, що кошти, які він отримав за продаж частки свого майна він направив на погашення заборгованості перед іншим кредитором, а саме ПАТ «Виробничо - наукове підприємство «Укрзооветпромпостач».

Проте, даний довід сам по собі не свідчить, що оспорюваний правочин був вчинений з метою виконання інших зобов`язань перед кредиторами.

Суд вважає, що з огляду на чинність боргового зобов`язання відповідача ОСОБА_3 з повернення грошових коштів на користь ТОВ «Трау Нутришин Україна», настання строку повернення значної суми грошових коштів, цілком логічним є висновок, що відповідач ОСОБА_3 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку невиконання такого зобов`язання та вжив заходів щодо ухилення від їх настання. З огляду на підтверджений в порядку частини четвертої статті 82 ЦПК України факт невиконання відповідачем ОСОБА_3 грошового зобов`язання перед позивачем, відчуження в безоплатному порядку усього належного йому нерухомого майна на користь однієї особи - свого брата, зокрема частини житлового будинку та частини земельної ділянки, у результаті чого він, як боржник, став неплатоспроможним, суд вважає, що дії ОСОБА_3 не можна розцінювати як добросовісні.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 діючи разом з ОСОБА_4 недобросовісно та умисно, з метою уникнення виконання своїх боргових зобов`язань перед ТОВ «Трау Нутришин Україна», за рахунок належного йому майна (частини житлового будинку та частини земельної ділянки), вчинив оспорюваний правочин та відчужив на користь брата ОСОБА_4 частину житлового будинку та частину земельної ділянки.

Крім цього, суд вважає, що оскільки застосування статей 3, 16, 234 ЦК України щодо підстав визнання недійсним договору, вчиненого на шкоду майновим правам кредитора та направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника в рахунок погашення боргу, мають загальних характер та не пов`язують фіктивність правочину (договору дарування) виключно з наявністю судового рішення про стягнення боргу на момент його укладення, наявність невиконаного зобов`язання по сплаті заборгованості було відомо відповідачу ОСОБА_3 ще станом на 21.04.2021 (дата укладення додаткової угоди № 1) до вчинення оспорюваного правочину, тобто до 09.02.2022, тому зазначений правочин вчинений з метою уникнення відповідачем ОСОБА_3 у майбутньому звернення стягнення на належне йому на праві власності нерухоме майно на виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості.

Суд вважає, що сукупність наведених обставин дає підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_3 при безоплатному відчужені частин житлового будинку та частини земельної ділянки діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно, як боржника за договором поставки.

Факт реального виконання такого договору, а саме те, що відповідач ОСОБА_4 у встановленому порядку зареєстрував своє право власності на майно не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники повинні мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, надати справедливе та своєчасне задоволення вимог та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 року у справі № 127/13995/21.

Покупець, який не виконав взятих на себе зобов`язань за договором поставки у межах строку його дії, після настання кінцевого строку виконання грошового зобов`язання, в період простроченого грошового зобов`язання, на значну суму відчужив на безоплатній основі на користь близького родича належне йому на праві власності нерухоме майно, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Ураховуючи наведені вище обставини укладення оспорюваного договору дарування частини житлового будинку та земельної ділянки, очевидну недобросовісність дій відповідача ОСОБА_3 , невиконання ним рішення суду про стягнення боргу та з огляду на необхідність дотримання вимог розумності та справедливості, а також пропорційності втручання у право мирного володіння майном, суд вважає, що права ТОВ «Трау Нутришин Україна», як кредитора відповідача ОСОБА_3 , може бути задоволено за рахунок частини спірного нерухомого майна, зокрема частини житлового будинку та земельної ділянки.

Про правильність застосування даних норм права свідчить постанова Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 369/14427/19, провадження № 61 - 9370св23.

На переконання суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення, а договір № 200 від 09.02.2022 дарування житлового будинку загальною площею 60,2 кв. м. та земельної ділянки площею 0,1389 га., кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Бевзюком Валерієм Петровичем підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення щодо реєстрації права власності, суд зазначає наступне.

Представник позивача просить скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича від 09.02.022 щодо державної реєстрації права власності на житлового будинку загальною площею 60,2 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича від 09.02.2022, щодо державної реєстрації права власності на земельної ділянки площею 0,1389 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дані рішення вчиненні на підставі договору дарування № 200 від 09.02.2022.

Як було встановлено судом вище, 09.02.2022 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бевзюком В.П. за № 46611324 та за № 46611219 09.02.2022 зареєстровано право власності за ОСОБА_4 : частки земельної ділянки, площею 0,1389 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:134, що за адресою: АДРЕСА_1 та частки житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування № 200 від 09.02.2022.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (який діяв на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон № 1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Положення статті 27 Закону № 1952-IV наводить перелік підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав, серед яких є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки спірний договір дарування від 09.02.2022, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано судом недійним, суд вважає за необхідне скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича від 09.02.022 щодо державної реєстрації права власності на житлового будинку загальною площею 60,2 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича від 09.02.2022, щодо державної реєстрації права власності на земельної ділянки площею 0,1389 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» № 854 від 05.09.2023 позивачем сплачено судовий збір в сумі 7 944,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідачів порівну.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46 625,00 грн.

Так, позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано:

- договір про надання правничої допомоги № 1/2018 від 03.01.2018, відповідно до якого вартість послуг за даним договором визначається згідно з додатком 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору та складає суму коштів сплачених за цим договором замовником об`єднанню. Визначення суми вартості правової допомоги за певний строк чи конкретну дію або справу здійснюється об`єднанням та відображається в акті приймання - передачі послуг, що складається у двох екземплярах, які направляються об`єднанням замовнику. Грошова сума перераховується замовником на рахунок об`єднання не пізніше 5 календарних днів з дня підписання акту прийому - передачі послуг;

- додаток № 53 від 01.07.2023 до договору № 1/2018 про надання правової допомоги від 03.01.2018, відповідно до якого сторони погодили, що гонорар об`єднання за надання правової допомоги згідно з п. 1 даного додатку становить: 2 500 грн за одну годину надання правової допомоги адвокатом об`єднання або залученим на договірних засадах об`єднанням адвоката. тарифікація від 15 хвилин; 3 000,00 грн за забезпечення адвокатом об`єднання або залученим на договірних засадах об`єднанням адвоката судового представництва замовника у відповідному суді або у відповідному апеляційному суді чи у суді касаційної інстанції, тарифікація від однієї години. Сторони погодили, що замовник сплачує додатковий гонорар (гонорар успіху) об`єднанню за надання правової допомоги згідно пункту 1 даного у наступному розмірі 5% від вартості майна, щодо яких буде визнано недійсним відповідні договори. За наслідками надання правової допомоги Об`єднанням складається звіт. Сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги згідно з умов п.п. 1-2 даного додатку сплачується замовником об`єднанню протягом трьох банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги (послуг) за договором. Сторони також погодили, що частина правової допомоги\компенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, яка підлягає оплаті замовником, визначається об`єднанням. Сторони також погодили, що частина гонорару за надання правової допомоги\компенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, може бути оплачена замовником авансом об`єднанню;

- акт № 187 приймання - передачі правової допомоги (послуг) до договору про надання правової допомоги № 1/2018 від 03.01.2018 та додатку № 53 від 01.07.2023, відповідно до якого об`єднанням надана замовнику правова допомога за договором. Розмір гонорару становить 46 625 гривень, компенсація судового збору 7 944 гривень, а разом за цим актом 54 569 грн. Розшифрування правової допомоги наведено у додатку №1 (звіт) до даного акту. Замовник підтверджує, що вказана у п. 1 акту та додатку №1 (звіт) правова допомога надана об`єднанням у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об`єму та якості наданої правової допомоги замовник до об`єднання не має, а супутні витрати пов`язані із наданням правової допомоги, їх розмір є справедливим та прийнятним для Замовника. Даний акт є невід`ємною частиною договору;

-додаток № 1 до акту № 187 від 15.11.2023 звіт про витрачений час на надання допомоги, відповідно до якого загальна сума вартості послуг становить 46 625,00 грн;

- рахунок - фактуру № 177/23 від 25.07.2023, відповідно до якого попередня оплата (авансування) гонорару згідно договору про надання правової допомоги № 1/2018 від 03.01.2018 та додатку № 53 від 01.07.2023 становить 40 000,00 грн; рахунок - фактуру № 183/23 від 15.11.2023, відповідно до якого оплата гонорару згідно договору про надання правової допомоги № 1/2018 від 03.01.2018 та додатку № 53 від 01.07.2023 становить 6 625,00 грн та компенсація сплаченого судового збору згідно договору про надання правової допомоги № 1/2018 від 03.01.2018 та додатку № 53 від 01.07.2023 становить 14 569,00 грн;

- платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» № 3930 від 25.07.2023, відповідно до якої ТОВ «Трау Нутришин Україна» сплатила попередню оплату гонорару, згідно договору № 1/2018 від 03.01.2018, р/ф № 177/23 від 25.07.2023 грошові кошти в сумі 40 000,00 грн;

- платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» № 5841 від 16.11.2023, відповідно до якої ТОВ «Трау Нутришин Україна» оплатила гонорар, компенс. суд.збору згідно договору № 1/2018 від 03.01.2018, р/ф № 183/23 від 15.11.2023 грошові кошти в сумі 14 569,00 грн;

- статут АО «Євстігнаєєв, Сидоренко і Партнери»;

- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань статут АО «Євстігнаєєв, Сидоренко і Партнери»;

- свідоцтво про підвищення кваліфікації та сертифікати.

На адресу суду 07.12.2023 від представника відповідачів ОСОБА_2 надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до якого представник відповідача, вважає що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 46 625,00 грн є завищеною, неспівмірною, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні з виконаною роботою у суді.

Представником позивача згідно звіту про витрачений час на надання правової допомоги заявлено до відшкодування витрати за підготовку адвокатського запиту - 1 год - 2500,00 грн, проте подання адвокатського запиту вих №17/07/2023-2 від 17.07.2023 до Уманського відділу Управління ДМСУ в Черкаській області є безпідставним включенням до вартості послуг так як в ньому не вбачалося необхідності. Даний запит не було долучено до матеріалів справи та необґрунтовано його подання.

Подання адвокатського запиту вих №17/07/2023-1 від 17.07.2023 до приватного нотаріуса Бевзюка В.П. є обґрунтованим, але фактично виконаним на бланку який постійно використовується адвокатом і в якому змінюються лише сторона з реквізитами до якої звертається адвокат і описова частина якого склалася з двох невеликих абзаців. Тому, даний адвокатський запит не потребував значних зусиль і часу в написанні, а тому реальна його вартість співмірна - 600,00 грн.

Підготовка позовної заяви до Монастирищенського районного суду Черкаської області не потребувала скільки часу як вказав представник позивача. Зокрема, текст позовної заяви навмисно збільшений за рахунок міжрядкових інтервалів, а це збільшує кількість сторінок самої позовної заяви. Перша сторінка це реквізити сторін, фактично описова частина міститься на трьох аркушах і базується на інформації яка була застосована у судовій справі № 911/370/22. На послідуючих двох сторінках міститься нормативна підбірка з посиланнями на висновки Великої палати, що у загальному доступі на просторах Інтернету та ЄДРСР. Письмове опитування відповідачів займає наступних два аркуші і вони є майже ідентичними з переліком однакових запитань. Додатки до позовної заяви фактично готувалися у іншій судовій справі 911/370/22. Підготовка позовної заяви не потребувала надзвичайних зусиль і часу в написанні та підготовці додатків, а тому реальна його вартість співмірна - 3000,00 грн.

Клопотання про витребування доказів оформлене на чотирьох аркушах за рахунок збільшення міжрядкового інтервалу. На першій сторінці реквізити сторін, інші цитують ЦПК.

Клопотання про огляд оригіналів письмових доказів оформлене на трьох аркушах. На першій та частково на другій сторінках вказані реквізити сторін скопійовані з позовної заяви, потім посилання на процесуальне законодавство та перелік додатків.

Заперечення проти заяви про виклик свідка є безпідставним включенням до вартості послуг так як в ньому не вбачалося необхідності, свої заперечення представник позивача міг висловити в усному порядку в судовому засіданні під час вирішення питання судом про виклик свідка.

Виходячи з обсягу тексту клопотань та заперечення, їх змісту та допустимого часу необхідного для їх виготовлення враховуючи великий професійний досвід представника позивача реальна його вартість співмірна - 1 500,00 грн.

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції подається у вільній формі, зразки даного клопотання опубліковані на офіційних сайтах судів України, на зміну дати і часу в клопотанні та відправку на суд і сторонам необхідно 5-10 хвилин, клопотання не є процесуальним документом надмірної складності та не потребує значних зусиль в написанні, а тому просять зменшити відшкодування даних витрат до співмірної вартості в розмірі 600 грн.

Забезпечення судового представництва замовника у судовому засіданні проводилось в режимі відеоконференції, судові засідання тривали недовго, а тому реальна вартість співмірна - 1500,00 грн.

Відповідь на відзив складається з друкованого тексту загальним обсягом 5 сторінок, основну частину якого становлять норми матеріального та процесуального права. Нових доводів на спростування заперечень відповідача в ньому не викладено. Відповідь на відзив відповідача-1 та відповідача-2 майже ідентичні, продубльовані. Текст відповіді складається з 5 - ти сторінок. На двох перших сторінках вказані реквізити сторін скопійовані з позовної заяви, на двох наступних сторінках процесуальне законодавство та посилання на загальнодоступні норми Цивільного кодексу з просторів інтернету, з судових рішень або інших судових справ, аналіз нотаріального засвідчення договорів купівлі-продажу, яке жодним чином не стосується предмету спору. На п`ятій сторінці зазначено лише посилання на ЦПК України та зазначення двох додатків. Виходячи з обсягу тексту відповіді, остання не потребувала значних зусиль і часу в написанні, а тому співмірна вартість - 800,00 грн.

До клопотання про долучення до справи доказів судових витрат додано багато додатків які є не обов`язковими, а відповідно їх підготовка лише вплинула на збільшення часу для оформлення клопотання (статут та виписка АО, сертифікати підвищення кваліфікації адвоката). Суть самого клопотання представника вкладається в одну сторінку, якби не збільшені інтервали 1,5 рази між рядками. Перша сторінка скопійовані реквізити з попередньо оформлених процесуальних документів. Подання сертифікатів за попередні роки до 2023 року не мають жодного відношення до даної справи, а тому співмірна вартість - 1000,00 грн.

Крім того, відповідно до інформації з сайту https://www.work.ua/salary-kyiv-адвокат/ в середньому «Адвокат» у Києві заробляє 20 000 грн. Робочих днів у жовтні та листопаді 2023 року було 22 дні. 20 000:22 = 909,09 грн - розмір середньої оплати за робочий день праці в м. Київ.

Тобто, заявлений розмір погодинної оплати адвоката в багато разів перевищує розмір погодинної оплати затребуваний на ринку праці.

Просить зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі до 9 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами та поданими у встановлений ч. 1 ст. 134 ЦПК України строк, що забезпечить сторонам рівні права щодо здійснення їх процесуальних прав та обов`язків.

Заперечуючи стягнення витрат на правничу допомогу відповідачі вважають їх непропорційними до предмета спору та такими, що не враховують розумну необхідність в такому розмірі саме для цієї справи.

Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням наведеного та враховуючи критерій розумності розміру судових витрат та конкретних обставин цієї справи, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, заявлений представником позивача є неспівмірним зі складністю цієї справи, враховуючи предмет спору та оцінки оспорюваного майна, яка складає 100 000 грн, та вважає вартість професійної правничої допомоги у розмірі 46 625,00 грн, яка складає майже половину вартості оспорюваного майна є завищеною та непропорційною до предмета даного спору.

При зменшенні витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги суд також враховує кількість проведених судових засідань у даній справі, збір доказів, звіт про витрачений час на надання допомоги, який непропорційний для складності даної справи, та находить за можливе зменшити розмір даних витрат до 15 000 грн, які стягнути з відповідачів на користь позивача.

Таким чином, судові витрати, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача складають 22 944,00 грн, які складаються з судового збору у розмірі 7 944,00 грн та витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк В.П. про визнання недійсним договору дарування, задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 200 від 09.02.2022 дарування частини житлового будинку загальною площею 60,2 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1389 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Бевзюком Валерієм Петровичем.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича, номер запису 46611219 від 09.02.2022 щодо державної реєстрації права власності (на підставі Договору дарування № 200 від 09.02.2022) на частину житлового будинку загальною площею 60,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Бевзюка Валерія Петровича, номер запису № 46611324, від 09.02.2022, щодо державної реєстрації права власності (на підставі Договору дарування № 200 від 09.02.2022) на частину земельної ділянки площею 0,1389 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1344, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» судові витрати у розмірі 11 472 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн (судовий збір у розмірі 3972 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» судові витрати у розмірі 11 472 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн (судовий збір у розмірі 3972 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА», місцезнаходження: провул. Чорновола, 3 с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 37018799).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Бевзюк Валерій Петрович, місцезнаходження: вул. Флорештська, 4 м. Христинівка Уманського району Черкаської області.

Повний текст рішення складено 12.12.2023.

Суддя Юлія ЖЕЖЕР