Постанова

від 27.11.2023 по справі 545/1846/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1846/20 Номер провадження 22-ц/814/2469/23Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Філоненко О.В., Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року у складі судді Гальченко О. О.

у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах держави, який мотивовано тим, що за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42017171010000088, внесеного 18.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, встановлено, що на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність громадян передані земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, які розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися у приватну власність, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.

Так, 11.09.2017 Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ № 9238-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва» (оригінал наказу знаходиться в Головному управлінні Держгеокадастру в Полтавській області).

Згідно інформації № 214111147 від 26.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.09.2017 внесено запис № 22502961 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна № 1360946353240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0088 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.

У подальшому, відповідно до договору міни, серії та номер 734 від 16.11.2017, право власності на вищевказану земельну ділянку набув гр. ОСОБА_1 .

Згідно інформації № 214111147 від 26.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.11.2017 внесено запис № 23409891 про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0088 для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, за гр. ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що спірну земельну ділянку було передано у приватну власність з порушенням вимог частини другої статті 59, частини четвертої статті 84 ЗК України, статті 80 ВК Україні та відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави річки ОСОБА_3 , що ставить їх добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів, прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 11.09.2017 № 9238-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_2 ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва»; припинити право приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 та повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору.

Підставою представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, уповноваженого здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки предметом спору є рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області через недотримання ним вимог законодавства стосовно передання у власність громадян земельної ділянки з обмеженим режимом використання, та відповідно цей орган не може бути позивачем у справі, а Держекоінспекція не має відповідних повноважень.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року позов Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 11.09.2017 № 9238-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва».

Припинено право приватної власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0088 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.11.2017 за № 23409891.

Витребувано із незаконного володіння гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0088 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Вирішено питаннярозподілу судовихвитрат.Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в рівних частках з кожного на користь прокуратури Полтавської області понесені судові витрати зі сплати судового збору загальною сумою 6 306 гривень.

Рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення садівництва суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову прокурора за безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за позовом, поданим без додержання вимог статті 175 ЦПК України, оскільки позивачем не було надано доказів вартості земельних ділянок та відповідно не зазначено ціну позову за дійсною ринковою вартістю майна під час розгляду спору, яка визначається за результатами проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки у порядку, встановленому законом.

Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 29639/18-41/24238-24272/19-41 від 04.09.2019, зробленого в рамках кримінального провадження, не надано належну оцінку такому доказу.

Зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт того, що повністю вся спірна земельна ділянка перебуває в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, оскільки його земельна ділянка сформована відповідно до норм законів України з урахуванням розмірів прибережної захисної смуги річки Коломак, а експерти КНДІСЕ за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою дали висновок не маючи повноважень на такого роду дослідження, без належних для такого висновку документів та матеріалів, що, на думку апелянта, призводить до втрати учасниками АТО земельних ділянок.

Стверджує, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки, внаслідок чого має право на захист свого абсолютного права власності, яке включає володіння, користування, розпорядження майном.

Також вважає несправедливим розподіл судових витрат, оскільки він як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У відзиві на апеляційну скаргу перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 11.09.2017 № 9238-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га сіножатей (кадастровий номер 5324081900:00:001:0088) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (а. с. 15, т. 1).

Відповідно до інформації № 214111147 від 26.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 22502961 від 21.09.2017 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 1360946353240 та права приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

У подальшому, за договором міни серії та номер: 734 від 16.11.2017 право власності на вищевказану земельну ділянку набув ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 23409891 від 16.11.2017 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5324081900:00:001:0088 з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва (а. с. 13-14, т. 1).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом вказував, що спірна земельна ділянка, розташована в заплаві річки ОСОБА_3 , належить до земель водного фонду України, що унеможливлює її надання у приватну власність для ведення індивідуального садівництва.

Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0088 у заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак підтверджується наявними у справі письмовими доказами, у тому числі висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04.09.2019 № 29639/18-41/241038-24272/19-41,яким встановленофакт розташуванняспірної земельноїділянки зкадастровим номером5324081900:00:001:0088у заплавіта водоохороннійзоні річкиКоломак,яка ємалою річкою (а. с. 49-53, 60-85, 60-87, т. 1).

Доводи апеляційної скарги відповідача, що вказаним висновком встановлено розташування спірної земельної ділянки поза межами земель водного фонду України є безпідставними та спростовуються змістом даного документа.

Як вбачається з дослідницької та заключної частини експертного висновку, вказана земельна ділянка у числі інших об`єктів дослідження - земельних ділянок з кадастровими номерами 5324081900:00:001:0083 - 5324081900:00:001:0093 повністю розташована в межах зон можливого затоплення поверхневими водами 1%, 5%, 10% та 25% забезпеченості, що дає підстави для віднесення земельної ділянки кадастровий номер 5324081900:00:001:0088 до заплави річки Коломак, яка відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, входить до складу водоохоронних зон з обмеженим режимом використання.

Згідно частин першої-третьої статті 87 Водного кодексу України, пунктів 2, 3, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, пункту 8.19 та пункту 1 додатку 13 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за № 379/1404, водоохоронні зонивстановлюються длястворення сприятливогорежиму воднихоб`єктів,попередження їхзабруднення,засмічення івичерпання,знищення навколоводнихрослин ітварин,а такожзменшення коливаньстоку вздовжрічок,морів танавколо озер,водосховищ іінших водойм.

До складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар`єрів, струмків тощо.

За змістом статі 58 Земельного кодексу України водоохоронні зони належать до земель водного фонду.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

У власністьгромадам зарішенням органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядуванняможуть безоплатнопередаватись лишезамкнені природніводойми загальноюплощею до3гектарів.

Частиною четвертою статті 84 ЗК України встановлено заборону на передачу у приватну власність земель водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом, тобто, крім замкнених природний водойм площею до 3 гектарів.

Згідно статті 80 ВК України з метою охорони водності малих річок забороняється, зокрема, розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації; надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва; здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Суд першої інстанції, встановивши, що передана у власність ОСОБА_2 спірна земельна ділянка знаходиться у межах заплави та водоохоронної зони річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України і відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України, пункту 7 частини першої статті 80 ВК України не може передаватись у приватну власність громадян, дійшов вірного висновку про незаконність наказу ГУ Держгеокадастру від 11.09.2017 № 9238-СГ, припинення зареєстрованого права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та її повернення державі для використання за цільовим призначенням шляхом витребування, що є належним та ефективним способом захисту прав держави від виявлених порушень.

Відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо меж водоохоронних зон не змінює факту розташування спірної земельної ділянки у заплаві річки ОСОБА_3 , що доведено належними та допустимими доказами по справі, які відповідачем не спростовані.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення учасників справи або мають інше значення для розгляду справи, статтею 76 ЦПК України віднесено письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Заперечуючи наданий позивачем висновок комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведеної атестованими судовими експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відповідач ОСОБА_1 клопотання про призначення у справі судової експертизи не заявляв, доказів, що стосуються предмета доказування, не подавав, висловлюючи лише сумніви у правильності експертного висновку, що з огляду на необхідність спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, не є обґрунтованим та достатнім для спростування наведених обставин.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами, їх територіальними філіями, експертними установами комунальної форми власності, а також судовими експертами, які не є працівниками зазначених установ, та іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (частини перша, друга статті 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Експерти, які проводили вказану експертизу, завідувач відділу досліджень з питань землеустрою та оцінки земель лабораторії інженерно-технічних видів досліджень КНДІСЕ, судовий експерт першого кваліфікаційного класу Шишов М. А. та заступник завідувача відділу досліджень з питань землеустрою та оцінки земель лабораторії інженерно-технічних видів досліджень, судовий експерт другого кваліфікаційного класу Бікус Ю. Ф зазначеним вимогам відповідають, вони внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України та на час проведення дослідження мали дійсне свідоцтво експерта з питань землеустрою, що посвідчує їх належний кваліфікаційний рівень. Відповідно до Закону експерти вправі самостійно визначати достатність матеріалів, що стосуються предмета судової експертизи, для надання висновку та несуть кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, тому доводи апелянта щодо відсутності у експертів повноважень на проведення досліджень відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах неодноразово звертала увагу на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

З оглядуна зовнішні,об`єктивні,явні івидимі природніознаки такихземельних ділянокособа,проявивши розумнуобачність,може іповинна знатипро те,що ділянкиналежать доводного фонду,набуття приватноївласності наних єнеможливим.Як відомо,якщо впринципі,за жоднихумов неможе виникнутиправо власності,то іволодіння єнеможливим.Тому анінаявність державноїреєстрації прававласності запорушником,ані фізичнезайняття нимземельної ділянкиводного фондуне приводятьдо заволодінняпорушником такоюділянкою.Отже,як зайняттяземельної ділянкиводного фонду,так інаявність державноїреєстрації прававласності натаку ділянкуза порушникомз порушеннямЗемельного кодексуУкраїни таВодного кодексуУкраїни требарозглядати якне пов`язанез позбавленнямволодіння порушенняправа власностідержави чивідповідної територіальноїгромади (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18, пункт, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19).

Згідно частин першої-другоїстатті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться вмежах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частини перша, друга статті 14 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, у якій обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).

До способівзахисту праввласника земельноїділянки абоземлекористувача відповіднодо частинидругої статті16ЦК України,частин другоїстатті 152ЗК Україниналежить припиненнядії,яка порушуєправо,відновлення становища,яке існувалодо порушення,визнання незаконнимирішення,дії чибездіяльності органудержавної владиабо органумісцевого самоврядування,усунення будь-якихпорушень правна землю,навіть якщоці порушенняне пов`язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкою.Перелік способів захисту не є вичерпним, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740цс19, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 707/1593/18, провадження № 61-20197св21).

Оскільки спірна земельна ділянка, що входить до земель водного фонду, не вибула з володіння держави, яка зберігає свої правомочності власника такої земельної ділянки в силу закону, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо визнання його добросовісним набувачем, що є неможливим також і з огляду на правовий режим використання територій водоохоронних зон.

Надання у приватну власність та використання спірної земельної ділянки з метою ведення садівництва суперечить як статусу відповідного об`єкта водного фонду, його природоохоронному значенню, так і законодавчо встановленій забороні передавати землі водного фонду, крім замкнених природний водойм площею до 3 гектарів, у власність громадян, та здійснювати будь-які роботи на таких землях, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Вищенаведені норми законодавства характеризуються належною якістю для забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, тому органи державної влади та фізичні особи-відповідачі з огляду на місце розташування спірної земельної ділянки кадастровий номер5324081900:00:001:0088 повинні були і могли знати про неможливість всупереч закону передання та отримання її у приватну власність і доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо втручання у його права є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

Колегія суддів апеляційного суду також не вбачає порушень і при розподілі судових витрат між сторонами, що було проведено судом з дотриманням вимог частини першої статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Посилання в апеляційній скарзі на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як підставу звільнення відповідача від сплати судового збору, є необґрунтованим, оскільки предметом спору у цій справі є захист прав та інтересів держави на землі водного фонду. При цьому права ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, не порушуються. Реєстраційне посвідчення права відповідача на спірну земельну ділянку водного фонду було здійснене на підставі нікчемного правочину, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина друга статті 215, частини перша, друга статті 228, частина перша статті 216 ЦК України), та прав, передбачених абзацом першим пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» такий правочин не стосується, тому пільг по сплаті судового збору, як учасник бойових дій, відповідно до положень статей 12, 22 Закону № 3551-ХІІ та пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, відповідач не має.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, встановленим фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовується, тому залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна