Ухвала від 11.12.2023 по справі 465/5957/23

465/5957/23

2/465/2810/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Марків Ю.С.

секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", за участю третьої особи - Садівничого товариства "Ветеран" про зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Львівобленерго», третя особа Садівниче товариство «Ветеран» про зобов`язання до вчинення дій, а саме зобов`язати ПАТ «Львівобленерго» надати інформацію у вигляді відповіді на ряд запитань, а також зобов`язати ПАТ «Львівобленерго» надати для ознайомлення документи з правом робити з них виписки та копії.

Ухвалою суду від 11.08.2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.

На виконаннявимог ЦПК України, відповідачу та третій особі було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів.

На виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем 01.09.2023 року скеровано до суду відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у позові в повному обсязі, окрім того, такий мотивує тим, що інформація, яку позивачка хоче отримати є інформацією з обмеженим доступом, відповідно до Закону України «Про інформацію».

07.09.2023 року третя особа скерувала до суду пояснення щодо предмету позову.

15.09.2023 року позивачка скерувала до суду відповідь на відзив.

27.09.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи у зв`язку з тим, що ними отримано не всі сторінки відповіді на відзив.

29.09.2023 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ретельно дослідивши матеріали справи, а зокрема, позовну заяву з додатками, відзив на позов з додатками, пояснення Третьої особи на позов з додатками, відповідь на відзив, заперечення Відповідача на відповідь на відзив, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силуст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (даліКонвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до ч.1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першоїстатті 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

У постанові від 07 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 817/1432/15 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону України № 2939-VI.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 06 березня 2019 року у справі № 813/3059/16 з аналогічних правовідносин за позовом особи до ПАТ «Львівобленерго» про визнання протиправними дій щодо відмови надати публічну інформацію, зазначив, що Відповідач, як природна монополія, є розпорядником публічної інформації лише щодо умов постачання електричної енергії та цін на неї.

Зважаючи на вказане, суд вважає, що правовідносини, які виникли під час розгляду даної справи, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Системний аналіз вказаних вище норм права, дозволяє дійти висновку про те, що у випадку, якщо після відкриття провадження у справі, суд дійде висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відкрите провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

За положеннями частини другої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

При зверненні до суду позивачка несплачувала судовий збір, відтак такий поверненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 47, 48, 255, 260, 261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", за участю третьої особи - Садівничого товариства "Ветеран" про зобов`язання до вчинення дій - закрити.

Роз`яснити позивачці її право звернутись до Львівського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя Ю.С. Марків