Постанова

від 13.05.2024 по справі 465/5957/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/5957/23 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/3804/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Лук`янович А.П.

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 11 грудня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», за участю третьої особи - Садівничого товариства «Ветеран» про зобов`язання до вчинення дій.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником садового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0647 га, кадастровий номер 4623686600:04:000:0741, що знаходяться на території садівничого товариства «Ветеран», користується послугами з електропостачання, а оплату за спожиту електроенергію здійснює на рахунок садівничого товариства «Ветеран», оскільки не має індивідуального абонентського номера у ПрАТ «Львівобленерго». Зазначає, що 12 грудня 2020 року на засіданні правління садівничого товариства «Ветеран» прийнято рішення, яким її зобов`язано внести додаткові кошти в касу садівничого товариства «Ветеран» в сумі 9000 грн., щоб мати можливість користуватися електромережею з видільною потужністю до 32А, або автоматичний вимикач потужністю 32А замінити на вимикач потужністю 10А без доплати. У вересні 2021 року садівниче товариство «Ветеран» самовільно, безпідставно та без попередження припинило постачання електроенергії до її садового будинку, проте постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі №465/9549/21 зобов`язано садівниче товариство «Ветеран» відновити електропостачання до її садового будинку, однак судове рішення належним чином не виконано. Вважає, що вона як побутовий споживач, має право на безкоштовне забезпечення споживання електроенергії потужністю на рівні не менше 5 кВт з використанням вимикача потужністю не нижче 25А. Покликається на те, що зверталася до ПрАТ «Львівобленерго» із заявою щодо надання інформації у виді відповідей на запитання та надання для ознайомлення документів з правом робити з них виписки та копії, однак на звернення отримала відповідь про відмову у наданні інформації з обмеженим доступом.

З наведених підстав просить:

-зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» надати інформацію у вигляді відповіді на запитання: який абонентський рахунок садівничого товариства «Ветеран»? Яка потужність дозволена проектною документацією (технічними умовами), згідно з якою здійснювалося приєднання об`єктів садівничого товариства «Ветеран» до електромережі оператора 2020 р.? Яка потужність електричної енергії виділяється за наявності автоматичного вимикача 10А, 25А, 32А? Чи за технічними характеристиками садівниче товариство «Ветеран» може забезпечити розподіл електричної енергії на рівні 5 кВт на кожного побутового споживача? Скільки спожито електричної енергії юридичною особою садівничим товариством «Ветеран» за 3 попередні роки, помісячно?;

-зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» надати для ознайомлення наступні документи з правом робити з них виписки та копії: договори садівничого товариства «Ветеран» та Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» надати; проектну документацію з технічними умовами про приєднання об`єкту садівничого товариства «Ветеран» до електромережі оператора; проектно-кошторисну документацію, договори та акти виконаних робіт на оновлення системи електропостачання садівничого товариства «Ветеран» з 2020 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», за участю третьої особи - Садівничого товариства «Ветеран» про зобов`язання до вчинення дій - закрито.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що даний спір про захист прав споживача пов`язаний із захистом її майнових прав щодо належного утримання садового будинку АДРЕСА_1 , не пов`язаний з публічними правовідносинами, а підставою позову є неналежне постачання електричної енергії до садового будинку, що їй належить, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб споживачів товарів, робіт, послуг. Вважає, що в порядку адміністративного судочинства шляхом розгляду відповідних адміністративних позовів розглядаються позовні вимоги до органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, що встановлюють критерії і умови надання послуг (продажу товарів) та які можуть застосовувати заходи адміністративного впливу до порушників споживчого законодавства. На думку апелянта, запитувана нею інформація не має ознак публічної та не стосується діяльності регулятора Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, спір має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням її майнового права та не є спором між учасниками публічно-правових відносин. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства, даний спір підлягає розглядові в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддівпогоджується зтакими висновкамисуду зогляду натаке.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першоїстатті 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, на спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

У постанові від 07 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 817/1432/15 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону України № 2939-VI.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 06 березня 2019 року у справі № 813/3059/16 з аналогічних правовідносин за позовом особи до ПАТ «Львівобленерго» про визнання протиправними дій щодо відмови надати публічну інформацію, зазначив, що Відповідач, як природна монополія, є розпорядником публічної інформації лише щодо умов постачання електричної енергії та цін на неї.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, які виникли під час розгляду даної справи, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

За приписами статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (надалі Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Частина 3 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Львівобленерго», як природна монополія, є розпорядником публічної інформації щодо умов постачання електричної енергії та цін на неї.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Львівобленерго», у якому просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» надати інформацію у виді відповіді на наступні запитання: який абонентський рахунок садівничого товариства «Ветеран»? Яка потужність дозволена проектною документацією (технічними умовами), згідно з якою здійснювалося приєднання об`єктів садівничого товариства «Ветеран» до електромережі оператора 2020 р.? Яка потужність електричної енергії виділяється за наявності автоматичного вимикача 10А, 25А, 32А? Чи за технічними характеристиками садівниче товариство «Ветеран» може забезпечити розподіл електричної енергії на рівні 5 кВт на кожного побутового споживача? Скільки спожито електричної енергії юридичною особою садівничим товариством «Ветеран» за 3 попередні роки, помісячно?;

-зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» надати для ознайомлення наступні документи з правом робити з них виписки та копії: договори садівничого товариства «Ветеран» та Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» надати; проектну документацію з технічними умовами про приєднання об`єкту садівничого товариства «Ветеран» до електромережі оператора; проектно-кошторисну документацію, договори та акти виконаних робіт на оновлення системи електропостачання садівничого товариства «Ветеран» з 2020 року.

Зважаючи на зміст заяви ОСОБА_1 про надання інформації від 06 червня 2023 року, зміст позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже запитувана інформація за своєю суттю є публічною.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли під час розгляду даної справи, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Не спростовують висновку суду першої інстанції доводи апелянта про те, що позивачка звернулася до суду з позовом, спрямованим на захист порушеного майнового права, адже в такому в якому просила зобов`язати відповідача надати інформацію приватного характеру. При цьому вимог майнового характеру не пред`являла.

Інші доводиапеляційної скаргине спростовуютьправильних висновківсуду першоїінстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківськогорайонного судум.Львова від11грудня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23.05.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк