Ухвала

від 23.11.2023 по справі 953/3488/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: № 953/3488/23 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-сс/818/1508/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю представника власника майна - ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме власників майна, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника власника майна на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 11 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання прокурора задоволено та накладено арешт, шляхом заборони відчуження майна, яке вилучене 04 10 2023 року в ході проведення оглядів у період з 12-20 по 16-50 години за адресою: м. Харків, просп. Науки, 14, лабораторний корпус «З», літ. «З-5», яке належить на праві власності ПрАТ «НДІ лазерних технологій» та ТОВ « Лазер Флекс» (докладний перелік якого перераховано в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 11 2023 року).

Вказане майно, передано на зберігання, відповідно Харківському національному університету радіоелектроніки та ТОВ «Лазер Флекс» з покладенням на останніх обов`язку забезпечення зберігання вказаного майна до скасування арешту у встановленому КПК України порядку та попереджено відповідних посадових осіб про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник власника майна, а саме ТОВ «Лазер Флекс» - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що в судовому засіданні суду першої інстанції прокурором не аргументовано, а слідчим суддею не встановлено, як майно, щодо якого вирішувалося питання про арешт та яке знаходиться в оренді і на якому працюють працівники ХНУРЕ, може перебувати в статусі речового доказу - знаряддя вчинення злочину у кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим вважає, що стороною обвинувачення не доведено обставин на яких ґрунтується вимога щодо арешту майна.

Крім того, вказує, що слідчим суддею було прийнято рішення, яке не передбачене КПК України, а саме: повторне повернення клопотання прокурора про накладення арешту на майно для усунення недоліків.

Вказує, що оскільки слідча суддя вже повертала вказане клопотання прокурора про арешт майна для усунення недоліків, але з інших підстав, то їй нічого не заважало звернути увагу прокурора на недоліки, які вона знайшла в тотожному за змістом клопотанні від 17 10 2023 року.

Наголошує також на тому, що слідча суддя вийшла за межі своїх повноважень, оскільки своїм рішенням вона може накласти арешт на майно, між тим вирішення питання про передачу майна на відповідальне зберігання конкретній особі під час досудового розслідування є компетенцією сторони обвинувачення.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна - ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим.

Сам власник майна про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останнього не надходило.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності власника майна, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника власника майна, думку прокурора та слідчого, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023220000000045 зареєстрованого в ЄРДР 15 02 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України за фактом протиправних дій службових осіб Харківського національного університету Радіоелектроніки, які під час фінансово-господарських взаємовідносин разом з посадовими особами ПрАТ «НДІ лазерних технологій» і ТОВ «Лазер Флекс» скоїли розтрату майна навчального закладу та заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах.

Як вбачається з клопотання прокурора, 04 10 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, у період часу з 12-20 по 16-50 годину, за адресою: м. Харків, просп. Науки, буд. 14 було проведено огляд в приміщенні за місцем здійснення господарської діяльності ПрАТ «НДІ лазерних технологій» (ЄДРПОУ 24478427) та ТОВ «Лазер Флекс» (ЄДРПОУ 30430382). В ході проведення огляду виявлено та вилучено обладнання, яке належить та використовувалось ПрАТ «НДІ лазерних технологій» (ЄДРПОУ 24478427) та ТОВ «Лазер Флекс» (ЄДРПОУ 30430382). Вищевказане обладнання оглянуте, визнане речовими доказами, та згідно ст. 388 залишене на відповідальне зберігання заступнику директора ПрАТ «НДІ Лазерних технологій» та директору ТОВ «Лазер Флекс» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проведеним оглядом вилученого майна встановлено, що без вилучення вказаних речей, вони можуть бути протиправно приховані, пошкоджені, зіпсовані, знищені, перетворені, а також може бути змінено власника вказаного майна, що унеможливило б у подальшому проведення досудового розслідування, встановлення об`єктивної істини, відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - виконання можливих рішень суду в частині забезпечення цивільного позову, повернення права власності на нерухомість законним володільцям.

Постановою слідчого від 04 10 2023 року вказане майно (докладно перелічене у резолютивній частині ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 11 2023 року) визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні

Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя дійшов висновку, що необхідність накладення арешту на майно, зумовлена метою забезпечення речових доказів, оскільки незастосування арешту вказаного майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, може призвести до його зникнення, або настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а не з метою забезпечення цивільного позову, як зазначає прокурор.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України регламентовано, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Абзацом 2 частини 10 статті 170 КПК України встановлено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у слідчого судді були достатні підстави вважати, що вищевказане майно може відповідати критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Доводи апелянта про те, що майно, докладно перелічене у резолютивній частині ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 11 2023 року не має ознак речового доказу, оскільки слідчим суддею не встановлено, як майно, яке знаходиться в оренді і на якому працюють працівники ХНУРЕ може перебувати у статусі речового доказу, а саме бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення є безпідставними через передчасність, оскільки слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності щодо фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ТОВ «Лазер Флекс» для можливого використання, як доказу у кримінальному провадженні №42023220000000045 від 15 02 2023 року.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна власником майна не надано та колегією суддів не встановлено, враховуючи, що у даному випадку слідчим суддею обрано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а саме у виді заборони відчуження останнього, без заборони користування ним.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Як регламентовано статтею 100 КПК України на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч.2,3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому колегія суддів наголошує, що вказаний захід є тимчасовим, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя, врахувавши всі обставини кримінального провадження, обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на зазначене апелянтом майно, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, з ігноруванням об`єктивних відомостей.

Аналізуючи доводи апелянта щодо безпідставного повторного повернення слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна для усунення недоліків, колегія суддів переконана, що вказаний факт не є безумовною підставою для визнання рішення суду першої інстанції незаконним чи необґрунтованим.

Що стосується посилання апелянта на необґрунтованість рішення в частині передачі майна на відповідальне зберігання посадовим особам ТОВ «Лазер Флекс», то на переконання колегії суддів, слідчий суддя діяв у межах частини 6 статті 100 КПК України, відповідно до якої арештоване майно повертається власнику (законному володільцю) або передається йому на відповідальне зберігання.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги представника власника майна стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 170-175, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 11 2023 року про задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42023220000000045 від 15 02 2023 року та накладення арешту на майно, докладно перелічене в ухвалі слідчого судді, шляхом заборони його відчуження, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника власника майна, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4