Рішення

від 11.12.2023 по справі 372/3732/22

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3732/22

Провадження № 2-340/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

за участю секретаря: Бойко В.Ю.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 ,

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в режимі відеоконференції цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що з травня 2014 року він почав проживати без реєстрації шлюбу з відповідачем. Під час спільного шлюбу вони почали будувати будинок з допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . 10 лютого 2017 року Печерським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві було зареєстровано шлюб між ними, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено відповідний актовий запис за №367 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . 14 листопада 2017 року відповідач по справі подала заяву до Департаменту ДАБІ у Київській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме нового будівництва садового будинку, господарських будівель і споруд. 19 січня 2018 року, після закінчення будівництва, сторони отримали декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту. Відповідно до даної декларації було встановлено, що будівництво закінчено та об`єкт готовий до експлуатації. 19 квітня 2018 року на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта було зареєстровано право власності на нього. Отримавши право власності на новозбудований будинок сторони почали його облаштовувати меблями та в ньому проживати, де проживають по даний час.

28 вересня 2021 року позивач та відповідач, перебуваючи у шлюбі, придбали транспортний засіб «Lincoln» 2013 року випуску з державними номерними знаками НОМЕР_2 та зареєстрували його на відповідача. 24 лютого 2022 року почалася війна і позивач пішов добровольцем на військову службу, яку проходить по даний час.

Останні півроку між подружжям почалися виникати сварки, вони почали розуміти, що їх сім`я не має майбутнє. Позивачем пропонувалось відповідачу розірвати шлюб та поділити майно в позасудовому порядку, але відповідачка відмовлялась. При цьому вказувала, що позивач не має ніякого права ні на будинок, ні на машину. Дані дії відповідача свідчать про не можливість врегулювання спору в поза судовому порядку, а тому позивач змушений був звернутися до суду.

Ухвалою суду від 27.12.2022 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки відповідач витратила на будівництво будинку 25000 дол. США своїх особистих коштів, а тому даний будинок не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Щодо розірвання шлюбу, не заперечує.

22.03.2023 відповідачем подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, уточнивши яку зазначила, що 09.07.2011 позивачем за зустрічним позовом була придбана земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:16:012:0037 площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Старобезрадичівська сільська рада, Обухівського району, Київської області на підставі договору купівлі-продажу. 10.02.2017 між нею та відповідачем було укладено шлюб. 19 квітня 2018 року на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта було зареєстровано право власності на садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що дане майно не набуте під час шлюбу, а тому вважається її особистою приватною власністю, так як земельна ділянка була придбана за її кошти, а будівництво та облаштування даного будинку здійснювались за спільні кошти подружжя, тому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на грошову кошти в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США в порядку поділу майна.

Також позивач зазначає, що вона отримала кошти в сумі 11000 доларів США на купівлю автомобіля від ОСОБА_5 , що підтверджується копією розписки. Таким чином, на купівлю автомобіля марки «Lincoln» 2013 року, ОСОБА_4 витратила свої особисті кошти в розмірі 11000,00 доларів США.

22.03.2023 позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу транспортний засіб «Lincoln» 2013 року випуску з державними номерними знаками НОМЕР_2 . Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину житлового будинку з допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу «Lincoln» 2013 року випуску з державними номерними знаками НОМЕР_2 . Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідачем по первісному позову надано відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що відповідач не заперечує проти того, що позивач приймав участь в будівництві та облаштуванні спірного садового будинку, на що було витрачено спільні кошти подружжя в розмірі 20000,00 доларів США. Проте, відповідач додатково витратила кошти на будівництво садового будинку в сумі 25000,00 доларів США, які вона брала в борг та самостійно виплачувала. Тому просила первісний позов задовольнити частково, а саме позовну вимогу про розірвання шлюбу - задовольнити, і частині визнання майна спільною сумісною власністю подружжя - відмовити.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник уточнені позовні вимоги по первісному позові підтримали в повному обсязі, щодо зустрічного позову заперечили, вказали, що сторони разом проживали однією сім`єю з травня 2017 року почали проживати однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. 10.02.2017 уклали шлюб, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, відповідач не надала оригінали розписок про позики коштів, а тому дані обставини не доведені належними та допустити доказами. Позивач заробляв більше коштів, а тому і більше особистих коштів вклав у будівництво будинку та купівлю автомобіля.

В судові засідання позивач за зустрічним позовом не з`являлась, її представник підтримала зустрічну позовну заяву в повному обсязі, щодо первісного позову заперечила, вказала, що позивач для купівлі земельної ділянки та будівництва садового будинку, а також для купівлі автомобіля частково надала свої особисті кошти, які позичала та в подальшому повертала особисто, тому суд повинен відійняти від ідеальних часток при поділі майна. До укладення шлюбу з відповідачем разом однією сім`єю не проживала.

В судове засідання, яке призначено на 11.12.2023 сторони не з`явились, представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, просив первісний позов задовольнити, в зустрічному позові відмовити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача за первісним позовом, позивач та представник позивача за зустрічним позовом в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання, яке призначено на 11.12.2023 не з`явились, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дійшов до висновку, що позовні вимоги первісного позову підлягають задоволенню, в зустрічному позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.02.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб 10.02.2017 та взяли спільне прізвище ОСОБА_4 .

09.07.2011 року відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) придбала земельну ділянку, кадастровий номер 3223187700:16:012:0037 площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Старобезрадичівська сільська рада, Обухівського району, Київської області.

14 листопада 2017 року ОСОБА_4 подала заяву до Департаменту ДАБІ у Київській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а саме нового будівництва садового будинку, господарських будівель і споруд.

19 січня 2018 року, після закінчення будівництва, сторони отримали декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту.

19 квітня 2018 року на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта було зареєстровано право власності.

28 вересня 2021 року було придбано автомобіль марки «Lincoln» 2013 року випуску з державними номерними знаками НОМЕР_2 , та зареєстровано його за ОСОБА_4 .

Позивач за первісним позовом надав довідку про доходи за період з першого кварталу 2017 року по четвертий квартал 2022 року, що підтверджує наявність у нього сталого доходу.

Відповідно до копії розписки від 15.01.2021 ОСОБА_4 , позичила у ОСОБА_5 кошти у розмірі 11000 дол. США.

Відповідно до копії розписки від 17.04.2017 ОСОБА_4 , позичила у ОСОБА_5 кошти у розмірі 20000 дол. США.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121917931 від 25.04.2018, право власності на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132.9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1539192332231 зареєстровано за ОСОБА_4 , дата реєстрації 19.04.2018.

Відповідно до звіту про оцінку вартості нерухомого майна, а саме садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25.04.2023 становить 3158980,00 грн.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виник спір щодо визначення особистих часток у спільному майні, садового будинку, який будувався під час шлюбу та автомобіля, який придбаний під час шлюбу, та час встановлення між сторонами шлюбних відносини до реєстрації шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них. Вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п. 22 вказаної вище постанови, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В судовому засіданні встановлено, що не заперечується сторонами, садовий будинок будувався сторонами під час шлюбу, кошти на будівництво надавались обома сторонами, зокрема, власні зберігання, заробітні плати тощо, що підтверджує презумпцію спільності права власності сторін на спірний садовий будинок.

Також встановлено, що автомобіль марки «Lincoln» 2013 року випуску був придбаний сторонами під час шлюбу.

Щодо можливості відступлення від рівності часток, суд виходить з наступного.

На обґрунтування надання особистих коштів відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом надала копії розписок від 17.04.2017 та 15.01.2021 щодо позики коштів.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не надала оригінали вказаних розписок, з врахуванням ст.95 ЦПК України, суд не приймає дані докази до уваги.

Крім того, суду не надано доказів, що дані кошти витрачені на купівлю автомобіля та будівництво садового будинку, обидві розписки вчинені під час шлюбу.

В судовому засіданні встановлено, що на час купівлі автомобіля та на час будівництва садового будинку сторони працювали мали дохід, перебували в шлюбу, а від так, судом не встановлено підстав для зміни часток у спільному майні подружжя, а тому первісний позов підлягає задоволенню, а саме визнання за кожним із сторін по права власності на садовий будинок та автомобіль, а в зустрічному позові слід відмовити.

Що стосується вимоги про розірвання шлюбу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони по справі фактично припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть протягом тривалого часу, тому суд приходить до висновку, що зберегти сім`ю неможливо і вважає за необхідне шлюб розірвати.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підтягає.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути сплачений позивачем при звернені до суду судовий збір в розмірі 8484,80 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст.1, 4, 12, 56, 57, 77, 80, 81, 197, 200, 263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 57,60,69,70 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.02.2017 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 367 - розірвати.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житловий будинку з допоміжними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб «Lincoln» 2013 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з допоміжними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та частину транспортного засобу «Lincoln» 2013 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину житлового будинку з допоміжними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та частину транспортного засобу «Lincoln» 2013 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 8484,80 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2023 року.

Суддя: О.Б. Тиханський