Рішення

від 15.11.2023 по справі 309/3656/18

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/3656/18

Провадження № 2/309/244/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Савицького С.А.

при секретарі Мацунич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сільської ради та спонукання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Хустського районного суду з позовом до Хустської міської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення 29 сесії 6-го скликання Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 31.10.2014 року за №17 та 30 сесії шостого скликання Стеблівської сільської ради від 23.01.2015року №20.

Зобов`язати сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,08 га за адресою АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує наступним: Рішенням 12 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 12.10.2007 року їй було передано у безоплатну приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 площею 0,08 га. З 2008 року до теперішнього часу сплачує земельний податок за цю земельну ділянку. 31 жовтня 2014 року Стеблівська сільська рада рішенням 29 сесії шостого скликання прийняла рішення №7 про утримання від надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,08 га за рахунок земель Стеблівської сільської ради. Одночасно вирішено питання надати ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_2 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . Рішенням 36 сесії шостого скликання Стеблівської сільської ради від 23 січня 2015 року №20 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,04 га в АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_1 . Позивачка вважає, що Стеблівська сільська рада, прийнявши рішення 29сесії 6 скликання за №7 від 31 жовтня 2014 року щодо утримання від надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,08га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 незаконно позбавила цієї земельної ділянки, позаяк щодо такої в неї наявне рішення Стеблівської сільської ради щодо безоплатної передачі їй зазначеної земельної ділянки. Також як на підставу для задоволення позову позивачка посилається на постанову Хустського районного суду від 29.11.2016 року у справі №309/6212/15-а якою визнано неправомірним та скасовано рішення №9 від 29.05.2015року Стеблівської сільської ради 32 сесії шостого скликання «Про звіт тимчасової комісії». Позивачка просить суду визнати недійсним рішення 29 сесії 6-го скликання Хустської міської ради Закарпатської області від 31.10.2014 року за №17 та 30 сесії шостого скликання Стеблівської сільської ради від 23.01.2015 року №20.

На розгляд справи позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не з`явилися, представниками позивача подано заяву про розгляд справи за їх відсутності позовні вимоги підтримують та просять задоволити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася та подала заяву про розгляд справи за її відсутності в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Представник відповідача Хустської міської ради який був замінений згідно ухвали Хустського районного суду від 07.05.2021 року в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслано відзив, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись н наведені в ньому обставини. У відзиві посилається на те, що позивачем не наведено жодного пункту невідповідності оскаржуваних рішень правовому акту вищої юридичної сили, іншим правовим актам чи їх окремим положенням. Таким чином оскаржене рішення щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність в АДРЕСА_1 прийняте сільською радою відповідно до наданих повноважень та є таким, що не порушує прав та інтересів позивача, позаяк документи, які б могли підтвердити факт приналежності вказаної земельної ділянки на праві власності позивачу у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 29 сесії 6-го скликання Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 31.10.2014 року №17 вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . Рішенням 30 сесії шостого скликання Стеблівської сільської ради від 23.01.2015 року № 420 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,04 га для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Приписами статті 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК УКраїни громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земельдержавної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. За змістом частини 10 статті 118 Земельного кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міськадержавна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. До того ж вимогами статті 186 Земельного кодексу України передбачено порядок розгляду та затвердження землевпорядної документації згідно з якою, проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки. Крім того Закон України «Про землеустрій» (редакції від 22.05.2003 року) визначав, що документація із землеустрою -затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали,якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної таприватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель,авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Аналізуючи рішення на яке посилається позивачка як на підставу для задоволення позову , а саме рішення Стеблівської сільської ради 12 сесії 5 скликання від 12.10.2007року щодо безоплатної передачі позивачці земельної ділянки в АДРЕСА_1 то дане рішення не містить відомостей про розгляд та затвердження землевпорядної документації, що суперечить вимогам ст. 186 ЗК України.

Крім того в матеріалах справи наявне рішення 29 сесії 6 скликання Стеблівської сільської ради № 17 від 31.10.2014року, яким сільська рада утрималась від надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Звертаючись до Сільської ради із заявами про поновлення розміру її земельної ділянки позивачка неодноразово отримувала рішення про відмову в задоволенні її заяв та залишення рішення без змін, однак таке рішення так і не було оскаржене. Тобто в даному випадку має місце неналежний спосіб захисту порушених прав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час прийняття спірних рішень, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до

компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до вимог частинпершої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають прававласності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів

місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами таюридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, якіпідлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у

власність або надання їх у користування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України. Згідно з частинами шостою, сьомою зазначеної статті громадяни, зацікавлені водержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної аб окомунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва таобслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів \ межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування,який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування,який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України , розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України ( у редакції на час прийняття рішення від 12.10.2007 року Стеблівською сільською радою щодо безоплатної передачі земельної ділянки позивачу) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Умовами статті 126 цього Кодексу визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак матеріали справи не містять жодних відомостей щодо оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,08га в АДРЕСА_1 за позивачем.

Таким чином оскаржене рішення щодо надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність в АДРЕСА_3 , прийняте сільською радою відповідно до наданих повноважень та є таким, що не порушує прав та інтересів позивача,позаяк документи, які б могли підтвердити факт приналежності вказаної земельної ділянки на праві власності позивачу у матеріалах справи відсутні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як регламентовано частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19),від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку,що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або не є ефективним для захисту порушеного права позивача,у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

У даному випадку задоволення вимоги про визнання недійсним рішення Стеблівської сільської ради не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема на незаконність рішення органу державної влади без з`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Отже, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 142, 206, 258-268 ЦПК України, ст.ст.104,105,112 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Хустської міської ради , про визнання недійсними рішень сільської ради та спонукання до вчинення певних дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Савицький С.А.