Ухвала

від 05.12.2023 по справі 552/4653/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4653/23 Номер провадження 11-сс/814/1152/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника третіх осіб,

щодо майна яких вирішується

питання про арешт адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 30 жовтня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2023 року за №42023170000000065, задоволено клопотання детектива ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт із позбавленням права володіння, розпорядження, користування на майно, вилучене 20 жовтня 2023 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

станок у корпусі синього кольору для різання та дроблення листів табаку із навісним двигуном без ідентифікуючих ознак;

станок у корпусі зеленого кольору для різання та дроблення листів табаку із навісним двигуном і маркуванням на пластиковій деталі: «Пеміра ПМВ 30У2 Виготовлено в Україні»;

обладнання типу «центрифуга» без ідентифікуючих ознак;

станок у корпусі темного кольору для різання та дроблення листів табаку з навісним двигуном.

Місцем зберігання речових доказів визначено ТУ БЕБ у Полтавській області.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що вказане вище майно відповідає критеріям речових доказів, передбаченим ст.98 КПК України, у зв`язку з чим дійшов висновку про накладення арешту на нього у визначений вище спосіб з метою збереження речових доказів та запобігання ризикам їх знищення, псування або внесення змін до них, урахувавши обсяг і співмірність обмежень, що застосовуються даним заходом забезпечення кримінального провадження, до завдань кримінального провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 30 жовтня 2023 року та відмовити в задоволенні клопотання детектива про арешт зазначеного вище майна. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: в матеріалах провадження відсутні докази, які би свідчили про вчинення ОСОБА_8 або іншими особами незаконних дій із виробництва цигарок, що свідчить про необґрунтованість і передчасність висновку органу досудового розслідування з приводу існування факту вчинення кримінального правопорушення; детективом не доведено підстави й мети арешту, відповідність вилученого майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення згаданого майна, не надано доказів щодо належності приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , і вилученого майна будь-якій фізичній чи юридичній особі; потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника як арешт майна; обшук за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено неуповноваженими особами, відомості про яких відсутні в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук, яким дане кримінальне провадження непідслідне й доручення на проведення цієї слідчої дії не надавалось, зокрема, оперативними співробітниками СБ України, а тому зібрані під час обшуку докази є недопустимими; в клопотанні зазначено неправильні дату й адресу проведення обшуку.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й кримінального провадження, надані в засіданні апеляційної інстанції, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.

Заходами ж процесуального примусу, пов`язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).

За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вжитим у диспозиції ч.2 ст.204 КК України незаконним виготовленням підакцизних товарів, зокрема, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, вважаються товари, виготовлені: особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, чи суб`єктом господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо їх виготовлення підлягає ліцензуванню, або суб`єктом господарської діяльності, який має ліцензію на їх виготовлення, але частину (чи повністю) виготовлених товарів не відображає у звітності, тобто не сплачує акцизний збір, сплата якого є обов`язковою.

Предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст.204 КК України, можуть бути і фальсифіковані тютюнові вироби.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають, в тому числі такі види господарської діяльності як виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ТУ БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2023 року за №42023170000000065, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.204 КК України, за фактом здійснення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та іншими особами з метою особистого збагачення незаконного виробництва підакцизних товарів, зокрема, тютюнових виробів, їх зберігання та збуту (а.п.4).

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , організували та здійснюють на території господарських будівель, що знаходяться у домоволодінні за вказаною вище адресою, виробництво тютюнових виробів. Зазначені вище особи з метою особистого збагачення налагодили протиправну схему, пов`язану із незаконним зберіганням, виробництвом та збутом незаконно виготовлених підакцизних товарів, зокрема, тютюнових виробів, відповідно до якої ОСОБА_8 здійснює загальне керівництво зазначеною протиправною діяльністю, надає своє домоволодіння під «цех» (по АДРЕСА_1 ), вирішує питання замовлення сировини та постачання виробленого тютюну до точок збуту, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідають за безпосереднє виробництво тютюну та його доставку до місць реалізації, а ОСОБА_12 виконує функції «бухгалтера». Незаконно виготовлені тютюнові вироби реалізовуються через мережу торгівельних кіосків (зокрема, виявлено під час досудового розслідування 9 кіосків), які належать ОСОБА_8 , на ринках м. Кременчук та Горішні Плавні Полтавської обл., м. Світловодськ Кіровоградської обл. за готівкові кошти без використання РРО найманими реалізаторами, що встановлено в матеріалах УСБ України в Полтавській області №№66/38/16-1788, 66/38/16-1669 з відповідними фотознімками кіосків (а.п.5-15).

Наведені вище обставини підтверджуються даними протоколів оглядів вилучених у ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 мобільних телефонів від 14, 20, 21 листопада 2023 року з додатками, в яких зафіксовано обговорення, узгодження між собою та з іншими абонентами обставин здійснення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 придбання тютюнового листя, ароматизаторів та гільз для тютюну, машинок для набивання гільз, дані щодо виробництва й реалізації тютюнової продукції, в тому числі з надісланням фотознімків тютюну в мішку, отримання на постійній основі доходу від незаконного збуту тютюнових виробів, перерахування за вказані дії грошових переказів, які вимірюються, як у тисячах, так і десятках та сотні тисяч гривень, за період, зокрема, з лютого по жовтень 2023 року.

20 жовтня 2023 року детективом проведено санкціонований обшук приміщень по АДРЕСА_1 , розташованих на належній ОСОБА_8 земельній ділянці, в ході якого виявлено та вилучено: станок у корпусі синього кольору для різання та дроблення листів табаку із навісним двигуном без ідентифікуючих ознак; станок у корпусі зеленого кольору для різання та дроблення листів табаку із навісним двигуном і маркуванням на пластиковій деталі: «Пеміра ПМВ 30У2 Виготовлено в Україні»; обладнання типу «центрифуга» без ідентифікуючих ознак; станок у корпусі темного кольору для різання та дроблення листів табаку з навісним двигуном, що підтверджується протоколом обшуку від 20 жовтня 2023 року, зміст відображених даних у якому засвідчено учасниками даної слідчої дії, в тому числі двома понятими, без будь-яких зауважень і доповнень (а.п.18-24).

Водночас дозвільних документів на виготовлення й реалізацію тютюнової продукції, матеріали провадження не містять, а також не надано особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та її представниками в суді апеляційної інстанції.

21 жовтня 2023 року детективом визнано речовими доказами зазначене вище вилучене майно, про що прийнято постанову (а.п.25-26).

Порушень вимог КПК України, які би на даній стадії провадження свідчили про помилковість чи незаконність визнання вилученого майна речовими доказами, ініціювання питання про його арешт, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Усупереч доводам апелянта, зазначений вище обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 20 жовтня 2023 року, який за клопотанням детектива встановив на підставі аналізу клопотання й долучених доказів наявність достатніх підстав для проникнення до володіння особи, дату проведеного обшуку та належність земельної ділянки, на якій розташовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 жовтня 2023 року. Також це підтверджується і фактом подання та аналізом змісту самої апеляційної скарги, з чого вбачається, що її внесено саме ОСОБА_8 у статусі особи, щодо прав і майна якої було вирішено питання слідчим суддею, яка в апеляційній скарзі оскаржує правомірність проведення обшуку й вилучення майна за вказаною вище адресою, просить відмовити в накладенні арешту на вилучене майно. Окрім того, аналогічні доводи апелянта були предметом перевірки колегії суддів при перегляді ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 23 жовтня 2023 року та визнані необґрунтованими.

Аргументи ж ОСОБА_8 з приводу незаконності обшуку з посиланням на його проведення оперативними працівниками спростовуються матеріалами провадження.

Так, за ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 20 жовтня 2023 року було надано дозвіл детективам групи детективів у даному кримінальному провадженні, в тому числі й детективу ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_14 , на проведення обшуку по АДРЕСА_1 (а.п.16-17).

Як убачається з протоколу обшуку від 20 жовтня 2023 року, цю слідчу дію проведено детективом ОСОБА_14 за участю інших учасників обшуку (а.п.18-24).

Тобто обшук було проведено уповноваженою на те особою, а саме детективом, а присутність під час обшуку оперативних працівників, про що стверджує ОСОБА_8 у апеляційній скарзі, не є підставою для визнання проведення слідчої дії незаконною.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року (справа №539/1151/20), 05 лютого 2020 року (справа №149/833/15-к).

Натомість, посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах №№663/820/15-к, 466/896/17 є безпідставним, оскільки наведені в них висновки ґрунтуються на обставинах справи, які є відмінними та нерелевантними до тих, що встановлені у цьому кримінальному провадженні, а саме у провадженнях, які переглядались касаційним судом ухвалу про обшук було виконано не слідчим, а оперативним підрозділом (за дорученням без участі) слідчого.

За змістом оскаржуваної ухвали слідчий суддя задовольнив клопотання органу досудового розслідування про арешт вилученого майна. Вивчивши дане клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту на вилучені в ході обшуку матеріальні об`єкти, виходив з того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою збереження речових доказів.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів уважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав уважати, що вилучені 20 жовтня 2023 року в ході обшуку: станок у корпусі синього кольору для різання та дроблення листів табаку із навісним двигуном без ідентифікуючих ознак; станок у корпусі зеленого кольору для різання та дроблення листів табаку із навісним двигуном і маркуванням на пластиковій деталі: «Пеміра ПМВ 30У2 Виготовлено в Україні»; обладнання типу «центрифуга» без ідентифікуючих ознак; станок у корпусі темного кольору для різання та дроблення листів табаку з навісним двигуном, відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та обґрунтовано на даній стадії кримінального провадження визнані речовими доказами, оскільки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, як знаряддя, засоби вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, колегія суддів наголошує, що в ході вирішення про арешт майна слід ураховувати стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання): стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134, 271, 276 КПК України та інші).

Таким чином, арешт майна на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу в кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Цей стандарт стороною обвинувачення було дотримано при ініціюванні застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Окрім того, до завдань слідчого судді/суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного вище кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані слідчому судді/суду матеріали є достатніми для застосування в рамках кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а тому доводи апелянта в цій частині щодо оцінки доказів із точки зору їх допустимості крізь призму аналізу окремих аспектів проведення обшуку також позбавлені підстав.

Арешт майна ж із підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, й на відміну від останніх підстав не вимагає обов`язкового оголошення підозри в кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Значення має те, що речові докази є незамінними, оскільки створюються самою подією й обстановкою вчиненого кримінального правопорушення, а тому їх втрата або суттєве пошкодження призводить до неможливості відтворення речового доказу, адже неможливим є повернення в минуле, коли він формувався.

Ураховуючи викладене вище, вид речових доказів, у зв`язку із обставинами розслідуваного провадження та наявністю визначених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України ризиків приховування, знищення, відчуження названих вище матеріальних об`єктів, які мають бути збережені без зміни попереднього стану, то їх зберігання на цій стадії не у визначений слідчим суддею спосіб не гарантуватиме в повній мірі збереження доказових властивостей і достовірність даних, що вони містять. Ненакладення таким чином арешту на вилучені станки й обладнання може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині необхідності проведення з ними ряду слідчих, процесуальних дій і експертних досліджень для виконання органом досудового розслідування завдань, передбачених ст.2 КПК України.

Колегія суддів ураховує і те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Із огляду на те, що такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження є розумними і співмірними, зважаючи на завдання кримінального провадження. А тому в цьому конкртеному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження, а ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.

Разом із тим, помилкове зазначення в одній із частин клопотання про арешт майна дати проведення обшуку є технічною опискою, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів клопотання та змістом його мотивувальної частини, відповідно до яких обшук було проведено 20 жовтня 2023 року АДРЕСА_1 , а тому не є істотним порушенням вимог КПК України, підставою для скасування оскаржуваної ухвали та відмови в задоволенні клопотання детектива.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає його власникам або володільцям звернутись до слідчого судді чи суду з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, згідно з якою арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 30 жовтня 2023 року про арешт майна - без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4