Рішення

від 28.11.2023 по справі 604/669/22

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/669/22

Провадження № 2/604/24/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор Підволочиської селищної ради Тернопільської області Федчак Роксолана Михайлівна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

у с т а н о в и в :

10 серпня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Молень Р.Б., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,9430 га з кадастровим номером 6124688200:01:001:0133 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Терпилівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину за законом №1714 від 15.12.2017). ОСОБА_2 за життя передав вказану земельну ділянку у користування ТОВ «Агро-Рось» згідно з Договором оренди від 01.01.2011. Позивачу стало відомо, що щодо належної йому земельної ділянки 20.12.2018 було зареєстровано Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору оренди від 01.01.2011, підписану 25.06.2018 від імені позивача. Вказаною Додатковою угодою визначено строк оренди - до 2036 року. Позивач стверджує, що жодних договорів оренди та додаткових угод із ТОВ «Агро-Рось» він не укладав та не підписував. Враховуючи викладене позивач просив зобов`язати ТОВ «Агро-Рось» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,9430 га з кадастровим номером 6124688200:01:001:0133 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розтошованою на території Терпилівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, шляхом її повернення.

Третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації Підволочиської селищної ради Тернопільської області Хрущ (Федчак) Р.М. подала письмові пояснення та зазначила, що для державної реєстрації іншого речового права, а саме договір оренди землі від 01.01.2011 та додаткова угода №1 про внесення змін до договору оренди землі від 25.06.2018, за комплектністю та правильністю оформлення цілком відповідали установленим законодавством вимогам. Реєстрація відбувалася без порушення передбаченого законодавством порядку, а тому при розгляді даної справи покладається на розсуд суду.

Відповідач подав відзив, яким просив відмовити позивачу в позові повністю, оскільки позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, відповідач зазначив, що позивач особисто приніс до ТОВ «Агро-Рось» документи, які підтверджують його право на спірну земельну діялянку з метою продовження терміну її оренди. Відповідачем було підготовлено Додаткову угоду і передано на підпис позивачу. З дати укладання Додаткової угоди позивач отримував орендну плату і жодних претензій до відповідача не мав.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2023 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Молень Р.Б. підтримав позов з підстав, що у ньому зазначені.

Представник відповідача адвокат Негода В.І. в судовому засіданні пояснила, що до початку розгляду справи по суті відповідач намагався врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди, проте не отримав від позивача відповіді. Відповідач не користується тим, що безпідставно заперечує певні обставини, не приховував докази, намагався повернути земельну ділянку позивачу і скасувати державну реєстрацію права оренди. Разом з тим, відповідач не визнає вимоги позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначення в позові лише суми понесених витрат без докладного розрахунку не є належним попереднім розрахунком, сума є необгрунтованою, явно завищеною та неспівмірною зі складністю справи, а тому відповідач просив відмовити в позові в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутність третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

01 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Рось» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 передав ТОВ «Агро-Рось» в строкове платне користування земельну ділянку для товарно-сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Терпилівської сільської ради, площею 3,94 га згідно з Державним актом серії РІ №657758; орендна плата становить 3% нормативної грошової оцінки; договір укладений на 10 років (а.с. 10 -11).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом НМХ №779558 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем його майна є його син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано Свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 3,9430 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Терпилівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на землю серії РІ №657758, кадастровий номер земельної ділянки 6124688200:01:001:0133 (а.с. 7-8).

20 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, підстава виникнення іншого речового права - Додаткова угода, серія та номер: 1, видана 25.06.2018, відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар ТОВ «Агро-Рось», орендодавець ОСОБА_1 ; зміст і характеристика іншого речового права: орендна плата - 10 % від нормативної грошової оцінки, строк дії договору - до 05.11.2036 (а.с. 13-14).

17 вересня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Агро-Рось» вимогу про припинення використання належної йому земельної ділянки та категорично заперечив укладання з ТОВ «Агро-Рось» будь-яких договорів щодо даної земельної ділянки (а.с. 15-17).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина друга статті 319 ЦК України).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі), п`ятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою (правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі N 538/322/21 зазначив таке: правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно зі статтями 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судому спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Таким чином, у разі оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

У даній справі позивач ОСОБА_1 по суті оспорює факт укладення ним Додаткової угоди до договору оренди.

Висновком експерта від 25.08.2023 №СЕ-19/120-23/8214-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали суду від 04.07.2023, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «7. Реквізити сторін» у Додатковій угоді №1 від 25 червня 2018 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2011 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не мав волевиявлення на укладення із відповідачем Додаткової угоди №1 від 25 червня 2018 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2011 року.

Щодо твердження представника відповідача про те, що позивач справно отримував орендну плату від відповідача, жодних претензій при цьому не мав, суд враховує наступне. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19) звернула увагу на те, що конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі, оскільки відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, між тим, статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Відтак, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 вільного волевиявлення на укладення та підписання Додаткової угоди до договору оренди з відповідачем та на передачу належної йому земельної ділянки ТОВ «Агро-Рось» в оренду не мав, та строк дії Договору оренди від 01.01.2011 закінчився, а тому спірним договором права та охоронювані законом інтереси позивача на мирне володіння та розпорядження своїм майном (земельною ділянкою), передбачене ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушені відповідачем.

Таким чином є доведеною, обгрунтованою та такою, що грунтується на законі, а отже, і підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язаня відповідача повернути спірну земельну ділянку.

Розподіл судових витрат між сторонами необхідно вирішити в порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн, а також за проведення судової почеркознавчої експертизи 3624,70 грн.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлагають стягненню судові витарти в загальній сумі 4617,10 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкоюзадовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,9430 га з кадастровим номером 6124688200:01:001:0133 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Терпилівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось»на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4617 (чотири тисячі шістсот сімнадцять) гривень 10 копійок.

Відомості про учасників справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось», місцезнаходження юридичної особи: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Качанівка, вул. Застави, 100, код ЄДРПОУ 31973651.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2023 року.

Суддя В. М. Сіянко